Рішення № 33994484, 09.10.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/5334/13-ц

Провадження № 2/520/3557/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Малярчук О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Військової частини А3571 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ,

Військова частина А3571 звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за надані позивачем і спожиті відповідачами комунальні послуги за період з квітня місяця 2010 року по квітень місяць 2013 року в сумі 9342 грн з урахуванням інфляційних втрат і 3% річних, а всього 10477, 04 грн. Надалі позивач уточнював свої вимоги: збільшив до 12016,85 грн, потім зменшив з урахуванням сум, сплачених відповідачами під час судового розгляду справи. 9085,35 грн. У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала і просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь військової частини 9085.35 грн. Відповідачі позов визнали частково, надали квитанції про оплату заборгованості за комунальні послуги за період 2010-2013 роки в сумі 368 грн + 2563,5 грн = 2931,5 грн і стверджували, що борг сплатили у повному обсязі.

Суд вислухав сторони, вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

ОСОБА_1 у 1997 році під час проходження військової служби відповідно до Положення про порядок забезпечення жилою площею в збройних силах України, затвердженого Наказом Міноборони України №20 від 3.02.1995 року, як безквартирному військовослужбовцю на склад сім»ї дві особи: він та дружина, для тимчасового проживання була надана кімната АДРЕСА_1. У 1996 році у подружжя ОСОБА_1 народилась дочка і сім»я складом три особи до сьогодні проживає у кімнаті площею 22 кв.м. (сім»я позивача перебуває на квартирному обліку і користується правом на позачергове отримання житла). Переобладнана будівля АДРЕСА_1 під тимчасове житло для безквартирних військовослужбовців (раніше це клуб-склад 1975 року забудови) не має документів, що підтверджує статус будівлі як гуртожиток або як житловий будинок. Позивач зазначає, що приміщення -кімната АДРЕСА_1, у якій проживає сім»я ОСОБА_1 є службовим приміщенням. З 2007 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за користування наданою площею і за спожиті комунальні послуги в сумі 17899,49 грн. Договір щодо надання житлово-комунальних послуг та їх оплати між сторонами відсутній. Позивач вимагає стягнути з відповідачів ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги і за оплату житлової площі за три роки - за період з 2010 року по 2013 рік 9085.35 грн.

Відповідачі, визнаючи позов частково, під час судового розгляду справи сплатили військовій частині на погашення заборгованості за житлову площу і комунальні послуги 2931,5 грн. ОСОБА_1 пояснив, що позивач неправомірно нараховує вартість за комунальні послуги по завищеним тарифам, які встановлені для підприємств, а не для населення. Відповідач порахував вартість наданих комунальних послуг за тарифами для населення і сплатив цю суму, тому вважає, що вимоги військової частини є безпідставними.

При наведених обставинах суд вважає позов військової частини підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до вимог Директиви Міністра оброни №Д-14 від 11.06.2001 «Про переобладнання вивільненого фонду Міністерства Оборони України під тимчасове житло для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» командування частини мало право у разі відсутності службового жилого приміщення розміщувати військовослужбовців та членів їх сімей у переобладнаних вивільнених будівлях для тимчасового проживання. ОСОБА_1 з членами своєї сім»ї з 1995 року проживає і зареєстрований у АДРЕСА_1. Правових статус зазначеного приміщення документами не визначено. Відповідачам надаються комунальні послуги з електропостачання, водопостачання і водовідведення. Договір між сторонами щодо надання та оплати житлво-комунальних послуг відсутній. Відповідачі не сплачують комунальні послуги і не вносять квартирну плату з 2007 року. Представник військової частини визнав, що вартість комунальних послуг розрахована для відповідачів за тарифами, які визначені для підприємств, а не для населення. Щодо розміру квартирної плати, то сторони не сперечаються і визнають, що квартирна плата за кімнату АДРЕСА_1 площею 22 кв.м. за місяць складає 9,2 грн. Посилаючись на ст..ст.66,67 ЖК України, ст..20 ЗУ «Про житлово-комунальні-послуги», позивач вимагає задовольнити його вимоги про стягнення заборгованості за житлво-комунальні послуги, надані відповідачам. Зазначеними нормами права передбачено обов»язок споживача сплачувати своєчасно надані йому житлво-комунальні послуги за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Суд погоджується з доводами відповідачевої сторони, що житлово-комунальні послуги повинні сплачуватися за тарифами для населення,а не для підприємства. ОСОБА_1 розрахував борг за електропостачання, водопостачання і водовідведення за період з квітня місяця 2010 року по серпень місяць 2013 року за тарифами для населення, які були затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, станом на 2013 рік. Суд перевірив надані розрахунки, визнає їх відповідними до затверджених тарифів для населення та до наданих до справи документів. Надані суду квитанції свідчать, що ОСОБА_1 сплатили заборгованість за житлово-комунальні послуги і квартирну плату за період 2010-2013 роки у повному обсязі.

Разом з тим, вимоги позивачевої сторони щодо стягнення з відповідачів інфляційних витрат і 3% річних підлягають задоволенню з підстав, визначених ст..625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Відповідачі визнали суму боргу за три роки за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 2931,5 грн. 3% річних з зазначеної суми складають 87,94 грн. Інфляційні втрати складають за 2010 рік 643,5грн х 1,159 - 643,5 грн = 102,31 грн; за 2011 рік 858 грн х 1,094 - 858 грн = 80,65 грн. Таким чином на користь позивача з відповідачів в солідарному порядку підлягають стягненню грошові кошти в сумі 87,94 грн + 102,31 грн + 80,65 грн = 270,9 грн.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 299,4 грн.

Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов Військової частини А3571 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1 , ІН НОМЕР_2) на користь військової частини А3571 (код ЄДРПОУ 08419537) 270 грн 90 коп (двісті сімдесят грн. 90 коп).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь військової частини А3571 (код ЄДРПОУ 08419537) судовий збір в сумі 229 грн 40 коп.

У задоволенні іншої частини позову військовій частині А3571 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.