Ухвала суду № 33993303, 03.10.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 169/173/13-к Провадження №11/773/324/13 Головуючий у 1 інстанції:Турак О.В. Категорія:ч.1 ст. 115 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Міліщука С.Л., Денісова В.П.,

при секретарі Митюк О.М.,

з участю прокурора Плечій О.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

перекладача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_3 на вирок Турійського районного суду від 11 червня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. 52 квартал Ленського району Архангельської області Російської Федерації, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, одружений, пенсіонер, непрацюючий, несудимий,

засуджений за ч.1 ст.115 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишений попередній- тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 11 червня 2013 року. Зараховано в строк відбуття покарання термін перебування його під вартою з дня затримання 22 лютого 2012 року до 10 червня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області витрати за проведення дактилоскопічних експертиз в сумі 900 грн. 48 коп.; на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області витрати за проведення судових імунологічних експертиз в сумі 6 284грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_4 завдану злочином майнову шкоду в розмірі 5 500 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 визнаний винним в тім, що 22 лютого 2012 року в період з 14.00 до 15.00 години у житловому будинку ОСОБА_6, що на АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з мотивів помсти на ґрунті особистих неприязних стосунків з власницею будинку ОСОБА_6, вчинив її умисне вбивство. Умисно наніс приблизно чотирнадцять ударів скляною пляшкою та металевим совком в голову та тіло останньої заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку із крововиливами під його оболонки, вдавленого зламу кісток основи черепа, численних забійних ран, різаних ран, гематом, синців обличчя, голови, правої руки, чисельних зламів кісток лицевого черепа, від яких настала смерть ОСОБА_6

В своїх апеляціях:

захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_3 оскаржують вирок з мотивів неправильного застосування кримінально-процесуального закону, неповноти та однобічності, як досудового так і судового слідства невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та просять його скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_7 складу злочину та звільнити його з-під варти.

В обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_2 посилається на, те, що у даній кримінальній справі відсутні докази, які б підтверджували винуватість в інкримінованому її підзахисному злочині. За наявності суперечливих доказів суд першої інстанції не навів у вироку, чому він взяв до уваги одні докази та відхилив інші. Показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, на думку захисника, не можуть братись до уваги, оскільки вони не була очевидцями події, а тому суд невірно оцінив їх свідчення, а деякі взагалі залишив поза увагою. До того ж судом не дано оцінки показанням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

При цьому, частина доказів, які покладені судом в основу вироку є недопустимими, оскільки вони були зібрані органами досудового слідства з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України. Фактичні дані, отримані в висновках експертів №34 від 27 лютого 2012 року та №35 від 01 березня 2012 року не можуть бути допустимими доказами, оскільки об'єкти експертиз, які приєднані до матеріалів кримінальної справи у якості речових доказів, вилучені з порушенням закону.

Судом неправильно оцінено і інші докази у справі, зокрема фактичні дані, що містяться у картці первинного обліку інформації, протоколі огляду місця події від 22 лютого 2012 року, висновках експерта №26-МК від 17 квітня 2012 року, №75 від 27 лютого 2012 року, №37 від 07 березня 2012 року, протоколі явки з повинною, показаннях свідка ОСОБА_22

Судом не звернуто уваги, що описані у висновках експертів характер і локалізація виявлених на тілі померлої тілесних ушкоджень не узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_3

Не взято до уваги судом, на думку захисника ОСОБА_2, що слідством не досліджено ряд фактів, які можуь мати значення для всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи. А саме інші версії причетності до скоєного злочину інших осіб, як про це стверджували свідки ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_12, не перевірялись. Цьому судом не надано жодної оцінки. Не досліджено ряд обставин, а саме: чому в кімнатах на той момент було ввімкнене світло, якщо зазвичай воно не вмикалось там; хто з шафи дістав речі, зокрема, шубу, якої не бачила свідок ОСОБА_14, при відвідуванні ОСОБА_6 перед подією; чи містилось щось у виявленому при огляді згортку газети, якщо так, то що; чому не було виявлено інших коштів, окрім як зашитих у подушці; яким чином була порушена обстановка кухні (перевернуті предмети вжитку).

Посилається також на істотні порушення, допущені при розслідуванні кримінальної справи. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 розуміє українську мову лише на побутовому рівні, йому не було забезпечено перекладача при проведенні з ним слідчих дій.

ОСОБА_3 у своїй апеляції посилається на те, що протоколів допиту не читав, не розумів їх змісту. Під час відтворення на нього чинився тиск. Не пам'ятає про зізнання потерпілій у вбивстві.

Подану свою апеляцію потерпіла ОСОБА_4 до початку апеляційного розгляду відкликала.

У запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_4 вважає її безпідставною з тих підстав, що судом першої інстанції було дотримано всіх вимог кримінально-процесуального законодавства, його висновки відповідають фактичним обставинам справи. Твердження захисника є необгрунтованими та надуманими. Просить її відхилити, вирок суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, який доповів суть справи та виклав доводи апеляцій, міркування прокурора та думку потерпілої, які заперечили проти апеляцій ОСОБА_3 та його захисника, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції та просили їх задовольнити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що подані захисником ОСОБА_2 та засудженим ОСОБА_3 апеляції до задоволення не підлягають.

Доводи суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 обґрунтовані об'єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 злочину - умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_6, при обставинах, викладених у вироку, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, яким суд дав вірну юридичну оцінку.

Наведені в апеляції доводи засудженого та його захисника про те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, побудовані на припущеннях, та те, що судом допущено істотне порушення кримінально-процесуальних норм є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами досудового і судового слідства.

Згідно з даними, що є протоколі огляду місця події та трупа на місці події в приміщенні кухні житлового будинку ОСОБА_6, що в с. Селець Турійського району за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено її труп зі слідами тілесних ушкоджень, та зі слідами насильницької смерті.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження, які свідчать про їх характер та локалізацію, про кількість забійних та різаних ран, яких не менше 14, а також характер їх нанесення.

Про наявність на тілі та одязі у ОСОБА_3 слідів крові, які належать ОСОБА_6 свідчать висновки експерта від 27 лютого 2012 року № 34, від 01 березня 2012 року №35 та ілюстративні таблиці до нього. Сліди крові на ОСОБА_3 також бачили свідки ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_21, про що вони ствердили в судовому засіданні.

Під час відтворення обстановки та обставин події 06 березня 2012 року ОСОБА_3 добровільно зізнався у вбивстві ОСОБА_6, що зафіксовано протоколом та фототаблицями до нього, та в присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_23, захисника - адвоката ОСОБА_24 відтворив обставини нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_6 22 лютого 2012 року в житловому будинку останньої (Т.1. а.с. 244-252). Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_23 ствердили про добровільність дій ОСОБА_3, під час відтворення обстановки та обставин події 06 березня 2012 року, про те, що зміст даного протоколу відповідає дійсності вони ствердили своїми підписами у ньому після того, як протокол було прочитано вголос.

Ці та інші докази у своїй сукупності узгоджуються повністю між собою та іншими фактичними обставинами справи, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку в частині засудження ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, навівши, при цьому, переконливі мотиви, чому він прийняв до уваги одні докази та відхилив інші, в тому числі і ті, на які посилаються апелянти, а зміну показань засудженим під час судового розгляду правильно розцінив, як його намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Судом встановлено мотив та спосіб вчинення ОСОБА_3 умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_6 Висновки суду про вчинення ним вбивства з мотивів помсти на грунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли внаслідок конфлікту сумнівів не викликають.

Протоколом відтворення обстановки і обставин подій стверджується, що ОСОБА_3 показав у який саме спосіб та якими предметами наносив удари ОСОБА_6, при цьому пояснив у якому положенні вона знаходилась у відношенні до нього.

Висновком експерта №26 від 18 квітня 2012 року стверджується, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 у виді синців, синців, гематом, забійних ран та зламів кісток отримані вналідок травмуючої дії скляної пляшки та металевого совка, у виді різаних ран - осколками скла. Тому посилання захисника ОСОБА_2, що ці обставини судом не були встановлені на увагу суду не заслуговують.

Потерпіла ОСОБА_4 хоча і не була очевидцем подій, однак її показаннями стверджується добровільне визнання своєї винуватості ОСОБА_3 у вбивстві її матері.

Посилання захисника ОСОБА_2 на суперечливість показань потерпілої ОСОБА_4 щодо того, чи просив у неї вибачення за заподіяння смерті її матері засуджений ОСОБА_3 спростовується протоколом судового засідання. У своїх показаннях потерпіла ОСОБА_4 ствердила про те, що засуджений просив у неї пробачення та обіцяв відшкодувати їй завдану шкоду, про це також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_21

Твердження захисника ОСОБА_2 у своїй апеляції про те, що ОСОБА_3 не здатний, виходячи із його мовно-розумових характеристик, добровільно визнати про вбивство ОСОБА_6 є її припущеннями, які не грунтуються на матеріалах справи та не підтверджуються ніякими іншими доказами у справі. Крім того, як вбачається з психолого-психіатричної експертизи у ОСОБА_3 збережена потенційна здатність правильно сприймати важливі у справі обставини і давати щодо них вірні показання.

Жодних даних, які свідчили б про вчинення на ОСОБА_3 тиску з боку працівників міліції чи прокуратури матеріали справи не містять. Допитані у якості свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_21, які залучались до проведення відтворення обстановки і обставин подій, у якості понятих давали суду показання про те, що він давав добровільні показання, без будь-якого тиску зі сторони. На задані запитання слідчого, суду щодо можливого чинення на нього тиску під час проведення досудового слідства сам ОСОБА_3 заперечував. Засуджений заперечив це також і під час апеляційного розгляду справи. Тому доводи апеляції захисника у цій частині є непереконливими. Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що до дачі ОСОБА_3 визнавальних показань, в тому числі і під час проведення слідчих дій з ним, його ніхто не спонукав.

Показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, карткою первинного обліку інформації суд у вироці підтвердив обставини подій, стан алкогольного сп'яніння засудженого ОСОБА_3, час виявлення трупа і місця перебування обвинуваченого в час скоєння злочину. Ці показання в сукупності з іншими доказами, які суд з'ясував, оцінені вірно, тому посилання апелянта про неправильну їх оцінку на увагу не заслуговують. Твердження апелянта про вибірковість наведення судом показань цих свідків та викладення їх з обвинувальним ухилом є непереконливими, такими, що не підтверджуються матеріалами кримінальної справи.

Посилання захисника ОСОБА_2 про невірне викладення судом у вироку показань свідка ОСОБА_11, що міститься на а.с.184 т.2, до уваги судом не приймаються, оскільки вони не відповідають матеріалам кримінальної справи. У протоколі судового засідання у т.2 на а.с. 184 викладені показання не свідка ОСОБА_11, а свідка ОСОБА_14 Однак вирок у цій справі був скасований ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 лютого 2013 року. Разом із тим, як стверджується матеріалами кримінальної справи, висновки суду, зокрема, і в частині викладу показань свідка ОСОБА_11 (т.3 а.с.184-186) є правильними, а її свідчення достовірно викладені у вироку.

Посилання захисника ОСОБА_2 на залишення без уваги та оцінки показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які на думку апелянта, свідчать про непричетність ОСОБА_3 до скоєння злочину колегією суддів до уваги не беруться, так як вони є безпідставні. Ці показання оцінені судом, та, оскільки вони не містять фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення справи, то суд правильно, на думку колегії суддів, не будував своїх висновків на них. Протоколом судового засідання стверджується, що свідки ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_21 підтвердили про наявність на ОСОБА_3 слідів речовини, схожої на кров. Цього не заперечує і апелянт. Вилучені з одягу та тіла засудженого сліди бурого кольору, згідно висновку експерта №35 від 01 березня 2013 року, являються кров'ю людини, що належить ОСОБА_6 Тому доводи апелянта з цього приводу до уваги судом не приймаються.

Посилання захисника ОСОБА_2 в апеляції про те, що суд однобічно оцінив протокол огляду місця події від 22 лютого 2012 року, а на ОСОБА_3 повинні бути такі ж самі сліди крові як і на стелі, стіні, підлозі житлового будинку ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки це є лише її припущенням. Матеріалами справи стверджено, що сліди крові, належні ОСОБА_6, виявлені на волоссі, обличчі, шапці, куртці, чоботах ОСОБА_3

Твердження захисника у своїй апеляції про невстановлення слідством та судом знарядь вбивства спростовуються матеріалами кримінальної справи. Так, протоколом огляду місця події від 22 лютого 2012 року, (т.1 а.с. 15-52) зафіксовано поруч із трупом ОСОБА_6 осколки розбитої скляної пляшки з нашаруванням на них плям бурого кольору, спертий об стіну совок, де з внутрішньої його сторони виявлено нашарування речовини у формі бризок бурого кольору, схожої на кров, а з тильної сторони совка виявлено плями та мазки нашарованої речовини бурого кольору, схожої на кров. Висновком експерта №26-МК (т.1 а.с. 217-219) підтверджено, що сліди крові на тильній стороні совка у вигляді бризок могли утворитись від контакту з закривавленою поверхнею. Під час відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_3 добровільно розповів, що спочатку наносив удар ОСОБА_6 скляною пляшкою, пізніше металевим совком. Висновком судово-медичної експертизи №25 (т.1 а.с. 108) стверджується, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 могли виникнути внаслідок травмуючої дії скляної пляшки та металевого совка.

Показанням свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_16 дано оцінку. Такі, на думку колегії суддів, не свідчать про упередженість суду чи викладення їх з обвинувальним ухилом.

Висновок експерта №26-МК від 17 квітня 2012 року підтверджується та узгоджується з іншими матеріалами кримінальної справи Суд правильно взяв їх за основу вироку. Тому доводи захисника з цього приводу є необгрунтованими.

Суд, у відповідності до ст. 67 КПК України (в ред .1960р.) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Зафіксовані показання обвинуваченого ОСОБА_3, дані ним під час досудового слідства, протоколами його допитів як підозрюваного та обвинуваченого, додаткового допиту підтверджуються протоколом відтворення обстановки і обставин події. Суд правильно взяв їх за основу. Ці докази між собою узгоджуються. Свої висновки суд в цій частині належним чином мотивував, такі відповідають фактичних обставинам справи, з якими погоджується колегія суддів. Суд правильно розцінив, як спосіб уникнення відповідальності винним, зміну своїх показань під час судового розгляду з тими, що він давав на досудовому слідстві.

Не усунутих суперечностей, на які вказує захисник у своїй апеляції, колегія суддів не знаходить. Тому апеляція захисника у цій частині до задоволення не підлягає.

На думку колегії суддів протокол відтворення обстановки і обставин події не викликає сумнівів у його достовірності, оскільки він повністю відповідає вимогам КПК України (в ред 1960р.), складений уповноваженою особою. Слідча дія відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_3 проводилась у присутності його захисника. Жодних зауважень щодо його змісту ні у захисника, ні у самого ОСОБА_3 не виникло. Правильність протоколу підтвердили допитані у якості свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_23 Як вбачається з протоколу судового засідання, звукозапису судового засідання, свідки ОСОБА_23, ОСОБА_21 будь-яких свідчень щодо плутанини ОСОБА_3 у своїх показаннях не давали. Доводи апеляції захисника ОСОБА_2 у цій частині є непереконливими.

Посилання апеляції захисника на те, що свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_21 у своїх показаннях ствердили про недобровільність розповіді щодо обставин вбивства ОСОБА_6 ОСОБА_3, під час слідчої дії відтворення обстановки і обставин події, безпідставні, вони спростовуються показаннями цих свідків, зафіксованими у протоколі судового засідання та звукозаписом судового засідання.

Як зафіксовано протоколом огляду місця події (т.1 а.с. 11-15), вилучення у результаті цієї слідчої дії об'єктів: речей, зрізів волосся, змивів з рук та обличчя ОСОБА_3 відбувалось без порушень вимог КПК України ( в ред. 1960р.). Як про це ствердили допитані у якості свідків поняті ОСОБА_23, ОСОБА_21, слідча ОСОБА_22 ОСОБА_3 дав свою добровільну згоду на вилучення у нього цих об'єктів. Протокол цієї слідчої дії відповідає вимогам закону, сумнівів у його достовірності та правильності в колегії суддів не виникає.

Посилання апеляції захисника в частині упередженості суду в бік обвинувачення є надуманими, такими, що не грунтуються на матеріалах кримінальної справи, а є лише її припущеннями.

Судом дано оцінку висновку експерта №16 від 26 березня 2012 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що відсутність на руках ОСОБА_3 слідів крові свідчить про суперечність його показань, даних в судовому засіданні про те, що він намагався підняти ОСОБА_6 руками.

Суд свої висновки обгрунтовував на підставі оцінених у свой сукупності доказів, а не на припущеннях, як про це стверджує захисник у своїй апеляції. Як про це вже зазначалось, будь-якого тиску на ОСОБА_3, в тому числі і під час написання ним явки з повинною не встановлено. Викладені захисником твердження про стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 на момент написання явки з повинною, відповідають матеріалам кримінальної справи. Протокол явки з повинною сам не може бути доказом у справі, але в сукупності з іншими доказами він дає суду підстави робити висновок про винуватість особи. Суд, в сукупності з іншими доказами, дав правильну оцінку добровільному визнанню винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 міг не пам'ятати усі обставини вчинення злочину. Доводи апелянта з приводу невідповідності таких висновків суду фактичним обставинам справи є лише її припущеннями.

Висновками екпертиз стверджується, що він міг правильно сприймати важливі обставини, міг усвідомлювати та керувати своїми діями. Вирок суду не містить висновків про те, що ОСОБА_3 страждає провалами пам'яті, тому доводи захисника на підтвердження цього є безпідставними.

Показаннями свідка ОСОБА_22 стверджується законність проведених слідчих дій з участю ОСОБА_3, розуміння, на момент їх проведення ним української мови, змісту протоколів, добровільність викладу ним своїх показань. Дана особа була попереджена судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень. Будь-яких сумнівів у правдивості показань цього свідка у суду першої інстанції не виникало. Тому доводи апеляції ОСОБА_2 з цього приводу на увагу не заслуговують.

Висновками амбулаторної комплексної судово-психіатричної експертизи № 187 від 17 квітня 2012 року підтверджується потенційна здатність ОСОБА_3 правильно сприймати важливі у справі обставини і давати щодо них вірні показання. Ними ще раз підтверджується, що ОСОБА_3, даючи показання під час досудового слідства, розумів суть та зміст своїх показань.

Органом досудового слідства зібрано достатню кількість доказів, які дали суду підстави вважати, що злочин вчинив саме ОСОБА_3 Висновки суду про те, що всі версії перевірялись слідством та не знайшли свого підтвердження відповідають обставинам справи. Встановленим є також, що світло у кімнатах залишалось увімкнене, коли ОСОБА_14, яка заходила до ОСОБА_6 того дня, покидала її будинок, це стверджується протоколом судового засідання (т.3 а.с. 179).

Протоколом огляду місця події від 22 лютого 2012 року зафіксовано, що загальна обстановка у будинку не порушена. Як ствердила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4, прибувши одразу після події злочину, до будинку своєї матері, всі речі були на місцях, з будинку нічого не пропало. Посилання захисника щодо невстановлення інших обставин у справі є необгрунтованими.

Доводи апелянтів про те, ОСОБА_3 не володіє мовою, якою ведеться судочинство не заслуговують на увагу. Як ствердив сам ОСОБА_3, він з 1969 року проживає в Україні, одружився в Україні, діти з ним спілкуються українською мовою, під час проведення досудового слідства ні від нього, ні від захисника про призначення перекладача не надходило.

Щодо посилань апелянта ОСОБА_3 про те, що протоколи слідчих дій він не читав, то такі є непереконливими. Як свідчать матеріали справи, протокол допиту його як підозрюваного (т.1 а.с. 226-229) був прочитаний ним, протокол допиту його як обвинуваченого (т.1 а.с. 238-241) зачитаний вголос, протокол додаткового допиту ОСОБА_3 як обвинуваченого (т. а.с. 242-243) та протокол відтворення обстановки та обставин подій (т.1. а.с. 244-257) ним прочитані, вказані слідчі дії проводились з участю його захисника. Жодних зауважень від них не надходило.

Судом першої інстанції перевірялись версії щодо причетності до скоєного злочину інших осіб. Це стверджується показаннями слідчої ОСОБА_22, допитаної судом у якості свідка, з яких вбачається, що версії щодо можливої причетності до скоєння злочину циганів, які проживають у селі, та зятя ОСОБА_6 перевірялись, однак вони свого підтвердження не знайшли.

Порушень вимог КПК України, що ставлять під сумнів доведеність винності ОСОБА_3 у зазначеному вироком обсязі злочинних дій, не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують покарання, відсутність пом'якшуючих обставин, обрав і призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_3

Вказаних вимог закону при призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції дотримався.

Зокрема врахував, що ОСОБА_3 вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких, дані про його особу, зокрема, те, що він є особою похилого віку, до кримінальної відповідальності притягується вперше, проте за місцем проживання характеризується посередньо як особа, котра зловживає алкогольними напоями, позбавив людину життя, наслідки цього злочину є невідворотні. Судом правильно визнано обтяжуючими покарання обставинами вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку. Пом'якшуючих покарання обставин суд не знайшов.

Призначені судом першої інстанції вид покарання і його строк відповідають вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, сприятимуть виправленню обвинуваченого, є справедливими, необхідними і достатніми для цього, а також запобігатимуть вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для скасування вироку, з мотивів, викладених у апеляціях засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (в ред. 1960р.), п. 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Турійського районного суду Волинської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді