Ухвала суду № 33992796, 28.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 р. Справа № 818/267/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 818/267/13-а

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року позивач - Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" - звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012р. №63, №64, №67, №68.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року адміністративний позов державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 30 жовтня 2012року №63, №64, №67, №68.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 року допущено заміну відповідача на правонаступника - Сумську митницю Міндоходів.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Сумською митницею в період з 27.08.2012 року по 05.10.2012 року проведена планова перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за період з 01.10.2009р. по 30.06.2012р., за результатами якої складений акт №0015/2/805000006/0012602750 від 11.10.2012р. (а.с.14-43).

Сумською митницею в акті перевірки зроблено висновок, що проведений аналіз зовнішньоекономічної діяльності позивача у періоди з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. (період дії Закону України «Про податок на додану вартість»), з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. (період дії положень п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України), з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. свідчить, що під час митного оформлення імпортованих по 43 вантажним митним деклараціям запасним частинам до їх митної вартості не додані суми заробітної плати та відрахувань на соціальні заходи з заробітної плати водіїв ДП "Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», які здійснювали доставку запчастин до місця їх ввезення на митну територію України. Всього, за висновками відповідача, підлягало включенню до митної вартості імпортованих запчастин 52391,64 грн. заробітної плати водіїв та відрахувань на соціальні заходи, внаслідок чого занижено митну вартість запчастин на суму 52391,64грн. та не сплачено до бюджету 10493,26 грн. податку на додану вартість та 201,48 грн. ввізного мита.

На підставі висновків акту перевірки Сумською митницею винесені податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012р.: №63 - про визначення податкового зобов'язання за платежем ввізне мито в сумі в сумі 140,00 грн. в тому числі: за основним платежем - 112,00 грн. та за штрафними санкціями - 28,00 грн., №64 - про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9066,38 грн, в тому числі: за основним платежем -7253,10 грн. та за штрафними санкціями - 1813,28 грн., №67 - про визначення податкового зобов'язання за платежем ввізне мито в сумі 99,48 грн., в тому числі: за основним платежем - 89,48 грн. та за штрафними санкціями в сумі 10 грн., №68 - про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2934,28 грн., в тому числі: за основним платежем - 2924,28грн. та за штрафними санкціями - 10 грн. (а.с.10-13).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача від 30 жовтня 2012року №63, №64, №67, №68., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що формування витрат на оплату праці не здійснюється під час транспортування товарів до місця їх ввозу на митну територію України, а здійснюється лише наприкінці звітного періоду та відображається у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. На момент митного оформлення неможливо визначити витрати на оплату праці водіїв, а отже додавання ще не нарахованої заробітної плати водіїв до вартості придбаних за зовнішньоекономічними договорами є безпідставним. Сумська митниця, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України ( від 11.07.2002р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст.267 цього Кодексу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума усіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця звезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» при декларуванні імпортованих вантажів (запасних частин, комплектуючих) автомобільним транспортом на умовах поставки FСА надавалися документи, що підтверджують транспортні витрати, а саме: вартість витрачених паливо-мастильних матеріалів, амортизація, витрати на відрядження, які складаються з витрат на проживання, добових витрат, стоянки та інших витрат, понесених за межами митної території України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час проведення митного оформлення фактичний обсяг витрат по заробітній платі водіїв та відрахувань на соціальні заходи не може бути достовірно визначений та підтверджений відповідним документом, оскільки заробітна плата водіям нараховується відповідно до трудового законодавства в кінці місяця, незалежно від його участі у перевезенні імпортованих товарів до митної території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата має наступну структуру:

основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зважаючи на зазначені положення Закону України «Про оплату праці» загальний розмір заробітної плати працівника залежить від фактично відпрацьованого часу.

Формування об'єктивних даних про розмір заробітної плати працівника та про соціальні нарахування на заробітну плату може здійснюватись на підприємстві лише наприкінці робочого місяця.

Фактичний розмір заробітної плати водія, який здійснював доставку запасних частин на митну територію України, не може бути достовірно визначений під час здійснення їх митного оформлення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що формування витрат на оплату праці не здійснюється під час транспортування товарів до місця їх ввозу на митну територію України, а здійснюється лише наприкінці звітного періоду та відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. На момент митного оформлення неможливо визначити витрати на оплату праці водіїв, а отже додавання ще не нарахованої заробітної плати водіїв до вартості придбаних за зовнішньоекономічними договорами є безпідставним.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання Сумської митниці на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. №27/4248 (далі - Положення), як на підставу включення до митної вартості товарів під час митного оформлення заробітної плати водіїв, з відрахуваннями на соціальні заходи із заробітної плати водіїв, які здійснювали перевезення за час відрядження за межами митної території України, є безпідставними.

Так, відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. №27/4248 прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом; об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом виконанням) витрат.

Отже, Стандарт 16 регламентує порядок формування витрат, пов'язаних з виготовленням кінцевої продукції, робіт, послуг, та не регулює формування витрат, пов'язаних із придбанням товарів, а тому не може бути застосований до правовідносин, пов'язаних із придбанням товарів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним формування позивачем митної вартості ввезених за зовнішньоекономічним контрактом запасних частин без додавання ще не нарахованої заробітної плати водіїв та відрахувань на соціальні заходи з заробітної плати водіїв.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання за платежами - ввізне мито та податок на додану вартість, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012р. №63, №64, №67, №68 є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 818/267/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2013 р.