Ухвала суду № 33992177, 03.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 181127/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Затолочного В.С.,

суддів - Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

при секретарі - Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тячівська районна друкарня» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року у справі за позовом Комунального підприємства «Тячівська районна друкарня» до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Тячівська районна друкарня» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року № 145/0000242332/124, № 126/0000231732, № 144/0000232332/123, № 125/0000252332/536, № 143/0000222332/122.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач відмовився від вимог щодо податкового повідомлення-рішення № 125/0000252332/536.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно висновків Акту про результати виїзної документальної перевірки № 50-2332/02466599 від 23.01.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року відповідачем безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства було донараховане грошове зобов'язання податку на додану вартість, податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 22.10.2012 року в задоволенні позову відмовив. Постанова суду першої інстанції мотивована правомірністю висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.

Як зазначив апелянт в скарзі, суд безпідставно не врахував, що податкові зобов'язання позивача зі сплати ПДВ та податку на додану вартість розраховані на підставі дійсних первинних бухгалтерських документів, оформлених за наслідками здійснення реальних господарських операцій, яким суд не дав належної оцінки. Податковий орган, донараховуючи зобов'язання щодо утримання податку з доходів фізичних осіб, не зазначив в акті перевірки, щодо яких працівників та на підставі яких відомостей підприємством неправомірно застосовано податкову соціальну пільгу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2012 року на підставі направлень від 05.01.2012 року № 1, № 2, № 3, виданих Державною податковою інспекцією у Тячівському районі, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, згідно із п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-4 було проведено, відповідно затвердженого плану перевірки, документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Тячівська районна друкарня», код ЄДРПОУ 02466599 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 50-2332/02466599 від 23.01.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки виявлено порушення:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами і доповненнями 22.05.1997 року № 283/97-ВР) (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 15420,00 грн. (в т.ч. за ІV квартал 2010 року - 15000,00 грн. та за І квартал 2011 року - 420,00 грн.);

- п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 1582,00 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого підприємством завищено нарахування податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 36795,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 38205,00 грн.;

- ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року № 56-93, в частині неподання до податкової інспекції розрахунків по комунальному податку за ІІІ-ІV квартал 2009 року та за І-ІІ квартали 2010 року, внаслідок чого перевіркою донараховано по комунальному податку за період перевірки в загальній сумі - 20,40 грн. (в т.ч. за І квартал 2009 року);

- абзацу «е» п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 та п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (далі - Закон № 889-ІV), в результаті чого недоутримано податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників в сумі 391,05 грн.

На підставі висновків перевірки, викладених в акті № 50-2332/02466599 від 23.01.2012 року та згідно з п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 керівником ДПІ у Тячівському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.02.2012 року за № 145/0000242332/124, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38205,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 9551,00 грн.; за № 126/0000231732, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи найманих працівників та становить 488,81 грн. (основний платіж - 391,05 грн., штрафна санкція - 97,76 грн.); за № 144/0000232332/123, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість та становить 45994,00 грн. (основний платіж - 36 795,00 грн., штрафна санкція - 9199,00 грн.); за № 125/0000252332/536, яким збільшено грошове зобов'язання по комунальному податку та становить 875,50 грн. (основний платіж - 20,40 грн., штрафна санкція - 855,10 грн.) та № 143/0000222332/122, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств та становить 20753,00 грн. (основний платіж - 17002,00 грн., штрафна санкція - 3751,00 грн.), які одержані позивачем 01.02.2012 року.

Правильно та повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дав їм належну оцінку та вірно застосував відповідні норми матеріального права.

Так, суд першої інстанції врахував, що податковим органом в ході перевірки встановлено, що в порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР та п.п.135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України занижено валовий дохід в сумі 28560,00 грн. (за ІV квартал 2010 року - 20000,00 грн., за І квартал 2011 року - 1680,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року - 6880,00 грн.), яке полягало в тому, що на протязі періоду, що перевіряється, підприємство не включило до складу валового доходу суму безпроцентної позики, отриманої від ПП Терпяк А.Ф. в ІV кварталі 2010 року в сумі 20000,00 грн. Згідно банківських виписок за 2010 рік, позику в сумі 20000,00 грн. підприємством отримано на розрахунковий рахунок 29.12.2010 року та на час перевірки документів, які б підтверджували факт повернення коштів позикодавцю в 2010 році, не надано.

Також, в І та ІІ кварталі 2011 року підприємство не включило до складу валового доходу суму отриманої та не повернутої безпроцентної позики від фізичної особи Терпяк А.Ф. в сумі 16680,00 грн. (І квартал) та 6880,00 грн. (ІІ квартал), що підтверджується касовою книгою підприємства за І та ІІ квартал 2011 року та даних акту звірки з фізичною особою Терпяк А.Ф., відповідно до якого підприємством отримано позики у І кварталі в загальній сумі 5800,00 грн. та повернуто - 4120,00 грн. та у ІІ кварталі - 6880,00 грн., які використані на виплату заробітної плати.

Відповідно до п.п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду включається до валового доходу у звітному періоді (п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4 цього Закону).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підприємством порушено п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, відповідно до якого суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду включаються до складу інших доходів.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за ІV квартал 2010 року на суму 40000,00 грн., яке полягає у включенні до валових витрат суми витрат по оплаті за сервісне обслуговування оргтехніки та поліграфічного обладнання, використаного при друкуванні бюлетенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант - Центр», відповідно до актів надання послуг (згідно актів виписані рахунки № 10/1 від 31.10.2010 року на суму 35000,00 грн.. акт № 11/1 від 30.11.2010 року на суму 4000,00 грн. та № 12/1 від 31.11.2010 року на суму 1000,00 грн.).

Суд попередньої інстанції врахував, що відповідно до даних бухгалтерського обліку та матеріалів інвентаризації в ІV кварталі 2010 року, оргтехнічне та поліграфічне обладнання на підприємстві не обліковувалося, а тому твердження позивача щодо його обслуговування тільки на підставі актів надання послуг та рахунків не є доказом валових витрат підприємства.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тому на підставі виявлених порушень податковий орган вірно визначив заниження податку на прибуток в загальному розмірі 17002,00 грн. (за ІV квартал 2010 року - 15000,00 грн., за І квартал 2011 року - 420,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року - 1582,00 грн.).

Також перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до суми податкового кредиту віднесено податок на додану вартість у розмірі 25000,00 грн. на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Галант - Центр» за реалізований папір, в результаті чого підприємством завищено нарахування податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 15000,00 грн. На підтвердження сум податкового кредиту за листопад 2010 року підприємством надано податкову накладну від 30.11.2010 року № 138 (отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант - Центр»), яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом), за формою, яку було затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року (через 21 день після виписки накладної), що встановлює її фактичну відсутність на момент виникнення податкового кредиту та недійсність віднесення сум по такій операції до податкового кредиту.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Крім того, в листопаді 2010 року позивач придбав у Селянського (фермерського) господарства «Галла» поліграфічне обладнання на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2010 року на загальну суму 300000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість у сумі 50000,00 грн.) та перерахувало на розрахунковий рахунок поставщика кошти за поставлене обладнання, отримавши податкову накладну № 22 від 19.11.2010 року, яка оформлена з порушеннями вимог п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, а саме: в графі 3 «Номенклатура поставки товарів покупця» вказано реалізацію поліграфічного обладнання, при цьому не надає перелік всіх товарів (машин); в графі 5 «Кількість (об'єм, обсяг)» вказано 1шт. - фактично проводиться реалізація шести одиниць товару; та в графі 6 «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ» вказано загальну вартість поліграфічного обладнання, при цьому не вказана вартість кожного окремого товару (машини), які мають свою відокремлену вартість.

Складання та надання податкової накладної здійснюється платниками податку на додану вартість відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, і оскільки така накладна є звітним податковим та водночас розрахунковим документом, то законом установлено обов'язкові вимоги щодо її заповнення. Зокрема, належним чином оформлена податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписки податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах отримувача; ціну поставки без урахування податку; ставку податку та відповідну суму податку і цифровому значенні; загальну суму коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 7 Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Якщо постачальник товарів (послуг) відмовився надати отримувачу цих товарів (послуг) податкову накладну або порушив порядок її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період (у якому повинна бути видана податкова накладна) заяву зі скаргою на такого постачальника. До заяви платник зобов'язаний додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Указана заява є підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 198/97-ВР, оскільки у періоді, в якому отримано податкову накладну та включено до сум податкового кредиту, позивач не подав до податкової декларації за звітний податковий період (листопад 2010 року) заяву зі скаргою на Селянське (фермерське) господарство «Галла», щодо порушення порядку її заповнення.

Тому податковий орган обґрунтовано визначив завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 38205,00 грн. і застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 9551,00 грн.

Стосовно податку з доходів фізичних осіб перевіркою встановлено, що в порушення абзацу «е» п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 та п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-ІV при обчисленні податку з доходів фізичних осіб було неправомірно застосована податкова соціальна пільга до відповідних категорій громадян за жовтень, листопад та грудень 2010 року, в результаті чого недоутримано податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників в сумі 391,05 грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тячівська районна друкарня» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року в справі № 2а-0770/513/12 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська

Повний текст виготовлений 04 жовтня 2013 року.