Постанова № 33991652, 01.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

MG src="herb.gif" height=70 width=52>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА/FONT>

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2013 року 11:40 № 826/14128/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування наказу №519 від 09.08.2013 р., визнання протиправними дій

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 519 від 09.08.2013 р. про проведення документальної позапланової перевірки позивача;

2)визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки позивача на підставі наказу відповідача № 519 від 09.08.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, безпідставно прийнятий наказ про проведення документальної позапланової перевірки позивача, а також вчинені протиправні дії по проведенню такої перевірки, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуваний наказ та вчинені ним дії по перевірці позивача законними та обґрунтованими, прийнятим та вчиненими на підставі і на виконання норм податкового законодавства, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем, на підставі пп.16.1.5. п.16.1. ст.16, пп.20.1.6. п.20.1. ст.20 та пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, надіслано позивачу запит від 04.07.2013 р. № 931/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, в якому останньому запропоновано, протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту, надати відповідні пояснення та документи підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «РАРТ» (код 38320736) в грудні 2012 року, січні – лютому 2013 року, з ТОВ «КЕПІТАЛ ЛІД» (код 38464225) за березень 2013 року.

Відповідачем, на підставі пп.16.1.5. п.16.1. ст.16, пп.20.1.6. п.20.1. ст.20 та пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, направлено позивачу ще один запит від 05.08.2013 р. № 2282/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, в якому останньому запропоновано, протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту, надати відповідні пояснення та документи підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами - ТОВ «РАРТ», ТОВ «КЕПІТАЛ ЛТД», а також по взаємовідносинах ТОВ «ДМС ГОЛД» (код 34981576), ТОВ «ТЕРЕНС ГРУП» (код 37932081), ТОВ «ІНТЕР-АРКОЛ» (код 38259473).

Оскільки зазначені запити відповідача не містили в собі підстав для його надіслання та конкретного переліку необхідної для надання інформації та документів, визначених нормами податкового кодексу, позивач дійшов висновку про відсутність у нього обов’язку для надання відповіді на такі запити, як це передбачено нормами п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, про що повідомив відповідача листами від 13.08.2013 р. № 78 та від 14.08.2013 р. № 79.

Незважаючи на те, що запит від 05.08.2013 р. № 2282/10/22-03, отриманий позивачем лише 12.08.2013 р., відповідачем, з підстав передбачених пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, 09.08.2013 р. видано оскаржуваний наказ № 519 про проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «ДМС ГОЛД» за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р.; ТОВ «ІНТЕР-АРКОЛ» за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.; ТОВ «РАРТ» за період з 01.12.2012 р. по 28.02.2013 р.; ТОВ «КЕПІТАЛ ЛТД» за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р., який вручений представнику позивача 13.08.2013 р. під розписку в приміщенні податкового органу. При цьому, наказ на перевірку не містить печатки відповідача, а також посилань на вид документальної за планової перевірки – виїзної чи невиїзної.

Доказів вручення позивачу під розписку чи направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення направлення на перевірку № 2076/22-03 від 12.08.2013 р. відповідачем суду не надано.

Відповідачем, згідно з пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 та пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, проведена відповідна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 16.08.2013 р. № 168/3-22-03-34714691, яким зафіксовано, що «для підтвердження податкового кредиту, заявленого позивачем в деклараціях та на виконання наказу про призначення позапланової документальної виїзної перевірки на адресу позивача (м. Київ, вул. Боженко, 66, корп.1) здійснено виїзд з метою початку перевірки, в той же час, прибувши на підприємство, директором позивача не надані первинні документи».

Акт про ненадання позивачем до перевірки первинних документів, відповідачем суду не поданий, що ставить під сумнів його складання.

При цьому, позивач наголошує не тому, що жодних посадових осіб відповідача для проведення перевірки за адресою його місцезнаходження (м. Київ, вул. Боженко, 66, корп.1) не з’являлись, що підтверджується копією листа ПрАТ «УХЛ-МАШ» від 23.08.2013 р. №1837, у якого позивач орендує приміщення за вказаною адресою (відповідно до п.6.1 Договору оренди від 03 січня 2012 року № 01/01/12-А доступ до приміщень позивача здійснюється за перепустками).

Позивач вважає наказ відповідача про проведення перевірки від 09.08.2013 р. № 519 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а також вважає протиправними й дії відповідача по проведенню такої перевірки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії запитів відповідача від 04.07.2013 р. № 931/10/22-03 та від 05.08.2013 р. № 2282/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, суд дійшов висновку про те, що вони не містять в собі підстав їх направлення позивачу та переліку документів, необхідних для надання, отже, складені з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому п.73.3. ст.73 Кодексу та, відповідно, погоджується з позицією позивача щодо звільнення його від обов’язку надавати відповіді на такі запити.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, .75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться з місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.1.1., п.1.5., п.1.7. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, визначено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу ІІ Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Для проведення документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки платника податків виписується направлення на перевірку в 1 примірнику окремо на кожну посадову (службову) особу, що буде проводити перевірку.

Умови допуску посадових (службових) осіб до проведення документальних планових або позапланових виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 розділу II Кодексу.

Так, пунктом 81.1. ст.81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, у разі неможливості розпочати документальну перевірку у зв’язку з ненаданням документів для перевірки працівником підрозділу, який очолює або бере участь у перевірці, складається акт у довільній формі.

В акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку з дати, зазначеної у направленні та наказі, та вчиняється відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

Враховуючи, що запити відповідача від 04.07.2013 р. № 931/10/22-03 та від 05.08.2013 р. № 2282/10/22-03, ненадання відповіді на які стало підставою для проведення перевірки позивача, складені з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому п.73.3. ст.73 Кодексу, а також, враховуючи те, що запит від 05.08.2013 р. № 2282/10/22-03 отриманий позивачем лише 12.08.2013 р., тобто в день початку перевірки, що свідчить про порушення відповідачем законодавчих вимог щодо надання платнику податків строку для надання відповіді на запит, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача з підстав, зазначених у пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу та, відповідно, для видачі оскаржуваного наказу від 09.08.2013 р. № 519 про проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Крім того, згідно доводів позивача, відповідачем не пред’явлено (не вручено) йому до перевірки направлення на перевірку № 2076/22-03 від 12.08.2013 р. Доказів його направлення позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення відповідачем суду не надано, що свідчить про порушення відповідачем вищезазначених вимог податкового законодавства та відсутність у відповідача права на проведення перевірки.

Суд також звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ відповідача не містить в собі посилання на вид позапланової документальної перевірки – виїзної чи невиїзної.

При цьому, враховуючи, що відповідачем не подані суду докази виїзду перевіряючих за адресою місцезнаходженням позивача, то ним фактично проведена невиїзна позапланова документальна перевірка.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано суду акту про ненадання позивачем первинних документів, як того вимагають положення п.1.10. Методичних рекомендацій від 14.04.2011 р. № 213, що свідчить про його не складання та фактично про спростування доводів відповідача щодо виїзду за адресою місцезнаходження позивача та ненадання директором позивача первинних документів.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що актом перевірки позивача від 16.08.2013 р. № 168/3-22-03-34714691 зафіксовані лише порушення позивачем норм цивільного законодавства та встановлено нікчемність правочинів укладених з контрагентами, в той час, як зазначені дії не належать до компетенції податкового органу та не можуть бути предметом перевірки.

При цьому, відповідач пояснив, що податкове повідомлення-рішення відносно позивача не виносилось тому, що у нього не було змоги розрахувати зобов’язання за відсутності первинних документів. З цих самих причин перевірено і реальність угод. У той же час на запитання представника позивача підтвердив, що в акті зазначено про порушення податкового законодавства - безпідставне формування податкового кредиту по контрагентам, але суми при цьому ним не вказані.

У той же час свої безпосередні функції працівники податкового органу не виконували, будь-яких порушень податкового законодавства не встановлювали, первинні документи не перевіряли. При цьому, незрозуміло (а в акті не зазначено), на підставі яких фактичних даних та первинних документів, відповідачем зроблені висновки, якщо, до перевірки відповідні первинні документи не надавалися.

В той же час, у судовому засіданні 01.10.2013 р. представником позивача, на підтвердження факту існування офісу та підприємства, надані докази сплати комунального податку за 12 осіб працюючих.

При цьому, відповідачем в основу заперечень проти позову покладено твердження про дотримання податковим органом законодавства, що регламентує порядок проведення позапланових податкових перевірок. У той же час, письмові докази до заперечень у необхідному для обґрунтування заперечень обсязі відповідачем надані не були.

На думку суду, зазначене свідчить про грубе порушення правил документообігу державної податкової служби та ігнорування приписів Кодексу адміністративного судочинства України про обов’язок надавати суду всі докази, на яких базуються заперечення суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення, з боку відповідача, вимог п.73.3. ст.73, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.2. ст.79 Кодексу та, відповідно, про протиправність виданого ним оскаржуваного наказу № 519 від 09.08.2013 р. про проведення документальної позапланової перевірки позивача та вчинених ним дій по проведенню відповідної перевірки.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного наказу та дій по проведенню перевірки позивача з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 519 від 09.08.2013 р. про проведення документальної позапланової перевірки.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової перевірки позивача на підставі наказу відповідача № 519 від 09.08.2013 р.

Судові витрати в сумі 34,41 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій