Постанова № 33991366, 01.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р. Справа № 804/11082/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Шевченко О.Г.,

представника відповідача - Михайлишиної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «наукове-виробниче підприємство «Сістар» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови від 03.06.13, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ НВП «Сістар», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2013/00089 від 03.06.13 та Рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110080000/2013/100085/1 від 03.06.13. На обґрунтування позовних вимоги позивачем зазначено, що ним при митному оформлені вантажу за Контрактом №7В9Р7НАЗ від 22.02.13 були подані до відповідача всі необхідні документи, які повністю підтверджують застосування методу визначення вартості ціни за ціною контракту. Доводи відповідача, викладені в спірних Картки та Рішенні, є , на думку позивача, надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, Дніпропетровська митниця Міндоходів, позовні вимоги не визнав. Мотиви незгоди зводяться до того, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, були виявлені розбіжності в їх оформлені, а саме інвойси № 113/90367401, № 113/90367402 від 25.05.2013 не містять посилання на номер та дату контракту (22.02.2013 № 7В9Р7НАЗ). Декларант надіслав лист від 03.06.13 № 03/06-1, в якому відмовився від подання додаткових документів та зазначив про проведення з ним консультацій, проте банківські платіжні документи в підтвердження оплати вантажу не надав, а інвойси надані іноземною мовою без перекладу, що є порушенням ст. 254 МКУ. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в запереченнях (а.с.50-63).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, сторонами визнано, що позивач 03.06.13 звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення товару - «прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання», виробництва Словаччина, ввезеного за контрактом від 22.02.13 № 7В9Р7НАЗ з компанією U.S.Steel Kosice,s.r.o. (Словаччина) шляхом надання електронної митної декларації № 110080000/2013/113514. До декларації були додані наступні документи: - зовнішньоекономічний контракт № 7В9Р7НАЗ від 22.02.13, - облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 110/2012/0001154 від 19.11.12, - міжнародні транспортні накладні (CMR); - Сертифікати якості від 25.05.2013; - Інвойси (рахунок-фактура від 25.05.13 № 113/90367401 та від 25.05.2013 № 113/90367402); - довідка про проведення декларування валютних цінностей від 08.04.13; - Транзитні експортні декларації; - Прайс-листи. Митна вартість товару, заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод), дорівнює 0,74 доларів США/кг.

Дніпропетровська митниця з визначенням митної вартості товару у вказаній декларації не погодилась та винесла Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2013/00089 від 03.06.13, а також видала Рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2013/100085/1 від 03.06.13, яким ціна товару скоригована за резервним методом до рівня 0,97 дол. США/кг.

В спірному рішенні відповідача зазначено, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ були виявлені наступні розбіжності: «інвойси № 113/90367401, № 113/90367402 від 25.05.2013 не містять посилання на номер та дату контракту (22.02.2013 № 7В9Р7НАЗ). У відповідності з пунктом 1 статті 52 декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Проведено консультації декларанта з митним органом. Враховуючи вищезазначене, під час консультацій, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів відповідно до пунктів 2, 3 статті 53 МКУ надати додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження. Також необхідне подання інформації біржових організацій про вартість сировини за період 10 діб до дати інвойсу. Згідно п.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість доводів відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Положеннями ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо наведені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (ч.3 ст.53 МК України).

Як встановлено судом та не заперечується представником відповідача, позивачем до відповідача з метою підтвердження митної вартості товару були надані документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України: - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.04.2013 № 110/2012/0001154; - накладна ЦІМ/УМВС від 27.05.2013 № 18299; - прайс-лист від 22.02.2013; - рахунок-фактура (інвойс) від 25.05.2013 № 113/90367401; - рахунок-фактура (інвойс) від 25.05.2013 № 113/90367402; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 22.02.13 № 7В9Р7НАЗ; - внутрішній договір (контракт) доручення від 10.04.2012 № ЗА/1; - довідка про проведення декларування валютних цінностей від 08.04.2013; - сертифікат якості від 25.05.2013; - копія митної декларації країни відправлення.

Судовим оглядом документів, наданих позивачем до відповідача відповідно до ч.2 ст.53 МК України, не встановлено розбіжностей чи відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, заявленою позивачем за ціною контракту, митним органом належних доказів таких розбіжностей чи наявності ознак підробки відомостей до суду не надано.

З приводу доводів відповідача щодо відсутності в інвойсах від 25.05.13 № 113/90367401 та № 113/90367402 інформації щодо зовнішньоекономічного контракту для ідентифікації ввезеного товару не відповідає дійсності. Як вбачається з означених рахунків-фактури, номер відповідного зовнішньоекономічного контракту проставлений навпроти слова «Code» («Код»): 7В9Р7НА3/11 (а.с.23-26), а номери таких рахунків наведені у графі 44 ВМД №110080000/2013/113571 від 03.06.13 (а.с.20). Наведена інформація є достатньою для ідентифікації ввезеного товару.

За викладених обстави суд доходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для витребування у позивача документів, визначених положеннями ч.3 ст.53 МК України.

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження оплати товару за ВМД №110080000/2013/113571 від 03.06.13 позивачем надане Платіжне доручення в іноземній валюті № 513 від 17.06.2013 року на суму 18 495,42 доларів СІІІА (а.с.27), тобто товар оплачений позивачем за ціною зовнішньоекономічного контракту №7В9Р7НА3/11. Факт оплати позивачем товару з порушенням строків, визначених таким контрактом, не спростовує числове значення складових митної вартості товару за контрактом. Також суд зауважує, що на момент митного оформлення товару позивача та видання відповідачем спірних актів індивідуальної дії обов'язок позивача по оплаті такого товару ще не наступив, а обов'язок декларанта із надання платіжних документів відповідно до ч.2 ст.53 МКУ обумовлений їх наявністю.

Твердження відповідача щодо ненадання позивачем договору з третіми особам не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Адже як вбачається з графи 44 ВМД до останньої був доданий Договір №3А/1, укладений між позивачем та ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал» про надання послуг щодо подання, розставлення на місця, навантаження, вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії. Саме ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал» вказаний позивачем в графі 8 ВМД як одержувач товару.

Судовим оглядом сертифікатів якості від 25.05.13 встановлено, що в них міститься посилання на код, замовлення покупця та вагу товарів, аналогічні коду, замовленню та вазі, вказаним в інвойсах від 25.05.2013 № 113/90367401 та № 113/90367402 та у зовнішньоекономічному контракті, що також надає можливість ідентифікувати ввезений позивачем товар.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ст.57 МК України).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Представником відповідача не обґрунтовано та не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження неможливості визначення митної вартості товару позивача шляхом застосування другорядних методів, що передують резервному. Окрім того, слід зазначити, що відповідачем скориговано митну вартість спірного товару із застосування вартостей, визначених митним органом за МД №110080000/2013/110873 від 29.04.13, за якою, на думку відповідача, поставлений ідентичний товар, той же виробник - U.S.Steel Kosice,s.r.o.

Між тим, за приписами ст.59 МК України метод, за яким за основу для визначення митної вартості товару береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, відноситься до методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, а не до резервного методу.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та дослідженні в ході розгляду справи оригінали документів, суд доходить до висновку, що позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов'язок та до митної декларацій від 03.06.13 надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України. При цьому позивач визначив вартість товару у сумі, яка дорівнює вартості товару, визначеній умовами зовнішньоекономічного контракту №7В9Р7НА3/11, та яка сплачена позивачем в повному обсязі.

За викладених обставин, суб'єкт владних повноважень - Дніпропетровська митниця, діючи в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зобов'язаний був здійснити митне оформлення товару позивача за митною вартістю, заявленою декларантом.

Враховуючи встановлені судовим розглядом факти, дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що доводи відповідача спростовані здобутими в ході розгляду справи доказами, а спірні акти індивідуальної дії відповідача відносно позивача, як-то Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2013/00089 від 03.06.13 та Рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110080000/2013/100085/1 від 03.06.13, є такими, що прийняті необґрунтовано та безпідставно, а отже не відповідають вимогам, встановленим ч.3 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Однак відповідач правомірність прийнятих рішень належним чином не довів. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ НВП «Сістар» про визнання протиправними та скасування спірних карток відмови та рішення про коригування митної вартості товарів підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2013/00089 від 03.06.13 та Рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110080000/2013/100085/1 від 03.06.13.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «наукове-виробниче підприємство «Сістар» (код ЄДРПОУ - 24238090) витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 грн. (сто чотирнадцять гривень) 71 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04.10.13.

Суддя А.О. Коренев