Постанова № 33988834, 30.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/9301/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Сизоненко С.В.;

відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-

дослідне бюро нанотехнологічної індустрії"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.07.2013р.

у справі №910/9301/13 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест

"Київміськбуд - 2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-

дослідне бюро нанотехнологічної індустрії"

про стягнення 22 127,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії" (далі - відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна №1209/2 від 12.09.2012р. у загальному розмірі 22 455,59 грн. (з них: 19 018,00 грн. - основний борг, 2 863,55 грн. - пеня, 574,04 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару.

В процесі судового розгляду позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він уточнював свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача 22 127,33 грн. заборгованості, з яких: 19 018,00 грн. - основний борг, 2 535,29 грн. - пеня, 574,04 грн. - 3 % річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, явки свого представника в судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №910/9301/13 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 018,00 грн. основного боргу, 2 535,29 грн. пені, 572,96 грн. 3% річних та 1 720,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №910/9301/13 в частині стягнення з відповідача 2 535,29 грн. пені та 572,96 грн. 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- позивачем не було надіслано відповідачу копію позовної заяви, у зв'язку з чим відповідач не зміг надати суду відзив на позов;

- справа була розглянута у відсутність представника відповідача, що свідчить про порушення місцевим господарським судом принципу рівності сторін перед законом і судом та принципу змагальності сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 30.09.2013р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.2013р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.09.2012р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1) продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в Додатку №1 до даного Договору і є його невід'ємною частиною (том справи - 1, аркуші справи - 13-15).

Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі товару, видатковою накладною, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару (п.2.1 Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 Договору, згідно з яким (п.п.3.1, 3.3) загальна ціна (вартість) товару за цим Договором визначається в Додатку №1 до даного Договору. Оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах 100% оплати протягом двох банківських днів з дати підписання даного Договору.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

Згідно з п.8.1 Договору останній набуває чинності з дати його укладання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим Договором.

Згідно зі специфікацією (Додаток №1 до Договору) продавець передає у власність покупця побутові приміщення (інвентаризаційні номери: №139166, №139233/2, №139164, №139206), загальною вартістю 72 000,00 грн. (по 18 000,00 грн. за кожне приміщення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар, тоді як відповідач лише частково розрахувався з позивачем, перерахувавши позивачу 55 000,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення з позовом до суду становила 19 018,00 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 535,29 грн. пені та 572,96 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, зменшивши нараховану позивачем до стягнення суму 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу визначений у специфікації товар на загальну суму 72 000,00 грн., про що сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі товару (побутових приміщень) від 12.09.2012р. У вказаному акті зазначено про відсутність зауважень у відповідача до прийнятого ним товару (приміщень) (том справи - 1, аркуш справи - 16).

Натомість відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань не здійснив повну оплату вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату звернення з позовом до суду становила 19 018,00 грн.

Часткова оплата відповідачем поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (том справи - 1, аркуші справи - 61-71).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач здійснив повний та своєчасний розрахунок з позивачем ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 19 018,00 грн. основного боргу.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як уже зазначалось вище, відповідно до п.5.2 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню пеня у загальній сумі 2 535,29 грн., нарахована за прострочення оплати поставленого товару за період з 15.09.2012р. по 13.03.2013р.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з його обґрунтованістю, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 535,29 грн. пені і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування 3% річних є обґрунтованим.

За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 574,04 грн., нарахованих за період з 15.09.2012р. по 24.04.2013р.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем не було враховано, що кількість днів у 2012 році становила 366 днів, а не 365.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 572,96 грн. 3% річних, а не 574,04 грн., як просив позивач, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов підлягає частковому задоволенню.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було надіслано на його адресу копію позовної заяви не приймається судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек (том справи - 1, аркуші справи - 11-12), які свідчать про виконання позивачем вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, тобто надіслання відповідачу копії позову з доданими до нього документами.

Доводи відповідача про те, що місцевим господарським судом було неправомірно прийнято рішення у відсутності представника відповідача є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення ухвал Господарського суду міста Києва у справі №910/9301/13 (том справи -1, аркуші справи - 4, 58), з яких вбачається, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, місце і час судового розгляду, але він своїми процесуальними правами, зокрема, на участь у судовому засіданні, на подання пояснень по суті спору (відзиву), на ознайомлення з матеріалами справи, тощо не скористався.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

За таких обставин, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованим.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, в апеляційній скарзі відповідач не заперечував факт існування заборгованості, яка виникла внаслідок порушення строків оплати переданого позивачем товару, що й було підставою для звернення позивача з позовом, у зв'язку з чим твердження відповідача про прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення у даній справі є невмотивованим та безпідставним.

При цьому, посилаючись на позбавлення можливості приймати участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач до апеляційної скарги не додав жодних документів (доказів) або письмових пояснень по суті спору на підтвердження власної позиції та не заявляв відповідних заяв (клопотань). Явку свого представника у судове засідання відповідач також не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалась Київським апеляційним господарським судом у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-3, 32-34, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №910/9301/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9301/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.