Постанова № 33988798, 08.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 916/1574/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головей В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.,

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Моісєєв Д.А. (за довіреністю);

від відповідача - Іванова І.О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2013р.

по справі №916/1574/13

за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

про стягнення 5 658, 93 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 08.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" (далі -Підприємство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (далі - Служба, відповідач) про стягнення 5 366, 25 грн. основного боргу, 243, 90 грн. пені та 48, 78 грн. - 3% річних.

Позов вмотивовано з посиланням на умови договору № 142-О від 21.02.2011р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно якого, позивач виставив рахунки відповідачу на загальну суму 5 366, 25 грн., однак Служба в порушення умов договору вказані рахунки вчасно не оплатила, у зв'язку з чим, посилаючись на ст.ст. 193, 343 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 526, 529, 530, 610 ЦК України, Підприємство нарахувало відповідачу пеню в розмірі 243, 90 грн. та 48, 78 грн. - 3% річних.

18.07.2013р. позивач надав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просив зменшити позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та збільшити вимоги в частині донарахування пені та 3% річних, а саме Підприємство просило стягнути з відповідача на користь позивача 3 924, 96 грн. основного боргу, 263, 30 грн. пені та 54,06 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у позові та уточненнях до позовної заяви, Служба надала до господарського суду заперечення від 31.07.2013р..в яких зазначив, що є бюджетною організацією тому проведення розрахунків за спірним договором здійснюється відповідно до приписів Бюджетного Кодексу України, Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, Порядку складення фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Також, відповідач зазначає, що його заборгованість перед позивачем становить 574, 92 грн. (відшкодування експлуатаційних витрат: за травень 2013р. - 287, 46 грн. за рахунком Пр/18317 від 31.05.2013р. та за червень 2013р. - 287, 46 грн. за рахунком Пр/20960 від 30.06.2013р.). Зазначені зобов'язання зареєстровані в ГУДКСУ в Одеський області, Службою ГУДКСУ в Одеський області подані до оплати відповідні платіжні доручення з дотриманням строків передбачених п. 2.2.3 договору № 142-О від 21.02.2011р.. Відповідно підстави для стягнення зазначеної позивачем суми грошових коштів відсутні. Інші платежі за рахунками ПР/10820 від 17.04.2013р., Пр/14372 від 30.04.2013р., Пр/18317 від 31.05.2013р., Пр/20960 від 30.06.2013р. здійснені своєчасно. Отже, відповідач вважає, що він не допускав порушень зобов'язання з оплати витрат позивача на утримання орендованих приміщень за договором № 2/142-О від 21.02.2011р. та підстави застосування до Служби санкцій у вигляді пені та 3% річних - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2013р. позов ДП „Іллічівський морський торговельний порт" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 640, 23 грн. основного боргу, 160, 22 грн. - пені, 35, 83 грн. - 3% річних та 1582, 86 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення вмотивовано з посиланням на ст.ст. 175, 193 ГК України та ст.ст. 509,525, 526, 530, 549, 610, 612, 625 ЦК України. Місцевий суд вважає, що відповідно до умов договору № 2/142-О від 21.02.2011р. у відповідача дійсно існує заборгованість в розмірі 3 640,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та останнім цього не спростовано. Стосовно пені та сума 3% річних, то судом першої інстанції був зроблений перерахунок, суми були зменшені, оскільки було встановлено, що розрахунки позивача містили помилки.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Служба звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просила рішення скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції безпідставним, необґрунтованим, винесеним без повного з'ясування обставин, що мають значення у справі з порушенням норм матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2013р. надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 08.10.2013р. представник відповідача надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2011р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (балансоутримувач) та Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (орендар) був укладений договір відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 2/142-О (далі - Договір), за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна 4, 5-й термінал, загальною площею 1542,7 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується нежитловим приміщенням другого поверху двоповерхової будівлі АБК на контейнерно-автотранспортній площадці 5-го терміналу ІМТП, загальною площею 14,2 кв. м. (п. 1.1).

Пунктами 2.2.1, 2.2.3 договору №2/142-О передбачено, що орендар зобов'язаний дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за договором та не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату у розмірі 806,26 грн. з урахуванням ПДВ на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно з додатком.

У Додатковій угоді від 13.09.2012р. до договору від 21.02.2011р. № 142-О на відшкодування витрат на утримання об'єкту оренди, пункт 2.2.3 викладено у наступній редакції, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати рахунки балансоутримувача на відшкодування витрат на утримання об'єкту оренди за користування земельною ділянкою. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України. Балансоутримувач має право в односторонньому порядку змінювати місцеві тарифи на послуги, визначені у розрахунку (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У Додатковій угоді від 13.09.2012р. до договору від 21.02.2011р. № 142-О на відшкодування витрат на утримання об'єкту оренди, пункт 5.1 викладено у наступній редакції: «даний Договір набуває чинності від дня його укладення сторонами, але сторони досягли угоди, що умови договору відповідно до ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 09.02.2009р., тобто з дати укладення договору оренди нерухомого майна №5/30 від 09.02.2009р. Договір діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна №5/30 від 09.02.2009р.»

Вказаний Договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов Договору № 2/142-О від 21.02.2011р. позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки №Пр/37 584 від 31.12.2012р., № Пр/3 017Р від 17.04.2013р., №Пр/6 128Р від 17.04.2013р., №Пр/10 820Р від 17.04.2013р., №Пр14 372 від 30.04.2013р., №Пр/18 317 від 31.05.2013р., №Пр/20 960 від 30.06.2013р. на загальну суму 7 416,81 грн., Факт отримання вказаних рахунків відповідачем не оспорюється.

Згідно з платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи, а саме: №707 від 30.04.2013р. на суму 178, 48 грн., № 709 від 30.04.2013р. на 391, 37 грн., № 708 від 30.04.2013р. на суму 2 463,12 грн., № 770 від 14.05.2013р. на суму 64.03 грн., № 769 від 17.06.2013р. на суму 287, 46 грн., № 772 від 14.05.2013р. на суму 250, 96 грн., № 771 від 14.05.2013р. на суму 141,16 грн., Служба частково оплатила рахунки виставлені позивачем, на загальну суму 3 776,58 грн.

Оскільки, відповідач своєчасно та в повному обсязі вищезазначені рахунки не оплатив, це стало підставою для звернення ДП „Іллічівський морський торговельний порт" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом до Служби про стягнення заборгованості і нарахованих на неї пені та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору №2/142-О від 21.02.2011р., вказаний договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів звертає увагу, що Договір №2/142-О від 21.02.2011р. в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою рахунків № Пр/37584 від 31.12.2012р., № Пр/3017Р від 17.04.2013р., № Пр/6 128Р від 17.04.2013р., № Пр/10820Р від 17.04.2013р., № Пр14 372 від 30.04.2013р., № Пр/18317 від 31.05.2013р., № Пр/20960 від 30.06.2013р. за договором №2/142-О від 21.02.2011р. за відповідачем утворилась заборгованість на користь позивача у розмірі 3 640,23 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, у розумінні ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості за спірним договором, або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача 3640,23 грн. основної заборгованості з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.

Стосовно посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом при винесенні рішення не було досліджено, що проведення розрахунків за спірним договором здійснюється відповідно до приписів БК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем, а ні до господарського суду першої інстанції, а ні до апеляційного господарського суду не надано жодних доказів, в розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України, які б підтверджували що спірні правовідносини між сторонами по справі виникли поза межами відповідних бюджетних асигнувань, що, в свою чергу, не стало підставою для винесення неправомірного рішення місцевим господарським судом.

Щодо уточнених позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 263,30 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Стаття 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом першої інстанції була виявлена арифметична помилка, після цього розмір пені склав 160, 22 грн. Перевіривши розрахунок пені проведений господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

З огляду на вкладене колегія судді вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 160, 22 грн., тобто з урахуванням виправлення арифметичної помилки.

Щодо уточнених позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача 54,06 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних була нарахована з помилкою, яку судом першої інстанції було виправлено і з даним виправленням погоджується судова колегія.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягаються стягненню 35, 83 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було частково задоволено позовні вимоги Підприємства.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2013р. по справі №916/1574/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.