Рішення № 33988509, 07.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/3363/13

За позовом: /FONT>

Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

до відповідача:

Публічного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», м. Стебник, Львівська обл.,

про:

стягнення заборгованості в сумі 88 445,32 грн.

Суддя М.М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача:

Не з’явився.

відповідача:

Не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Публічного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» про стягнення заборгованості в сумі 88 445,32 грн. з них: 74 710,32 грн. боргу за активну електроенергію та 13 735, 00 грн. за реактивну електроенергію. Ухвалою від 02.09.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.09.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, в порушення умов договору про постачання електричної енергії №90065 від 11.10.2005 р. не здійснив оплату за поставлену активну електричну енергію, внаслідок чого відповідачу проведено нарахування на загальну суму 74 710,32 грн., та не здійснив оплату за спожиту реактивну електроенергію, внаслідок чого відповідачу проведено нарахування на загальну суму 13 735,00 грн.

В судове засідання 17.09.2013 р. представник позивача з’явився, на виконання вимог ухвали суду надав письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору. Вимоги ухвали суду від 02.09.2013р. виконав частково.

В судове засідання 17.09.2013 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №08370844 від 07.09.2013 р., причин неприбуття уповноваженого представника в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 02.09.13р. не виконав.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 07.10.2013 р.

В судове засідання 07.10.2013 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. На виконання вимог ухвали суду від 02.09.2013 р., через канцелярію суду 03.10.2013 р., долучив до матеріалів справи копію Витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 19.09.2013 р.

В судове засідання 07.10.2013 р. представник відповідача повторно не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справ судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 02.09.2013 р. не виконав без поважних причин.

Згідно ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. За умовами ст.17 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Зокрема, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ст. 88 та ч. 2 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи вказується в установчих документах. Оскільки відповідно до ст. 88 ЦК України установчі документи юридичної особи по винні обов'язково містити місцезнаходження юридичної особи, то у разі коли відбувається зміна місцезнаходження, повинні вноситися відповідно зміни до установчих документів і бути проведена державна реєстрація цих змін. Після проведення державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масо вої інформації має бути надруковане повідомлення, яке повинно містити: най менування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; по переднє та нове місцезнаходження юридичної особи; місце та дату проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема щодо зміни місцезнаходження юридичної особи (ст. 22 Закону).

Як вбачається із Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців місцезнаходження юридичної особи – відповідача: 82172 Львівська область, м. Стебник, вул. Дрогобицька, 127.

За таких обставин, з врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 163">64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторонни зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

11 жовтня 2005 року між ВАТ "Львівобленерго" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго", згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 14.04.2011 р. та на підставі положень п. 1 ст. 5 та розділу XVII Закону України "Про акціонерні товариства") (надалі – позивач) та Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством “Полімінерал” (перейменоване у Публічне акціонерне товариство “Стебницьке гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал” згідно Наказу Фонду державного майна України №36 від 14.01.2013р.) (надалі – відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 90065 (надалі – Договір).

За умовами цього Договору постачальник електричної енергії (позивач у справі) постачає електричну енергію споживачу, а споживач (відповідач у справі) оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід’ємними частинами.

24.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» та Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством «Полімінерал» укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії №90065 від 11.10.2005 р. Згідно Додаткової угоди п. 1.2. Договору викладено у наступній редакції: «Постачальник (позивач у справі) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.2.2. Додаткової угоди передбачено, що постачальник зобов’язується: постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 “Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу”); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання, схем електропостачання, визначених додатками №11 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на pівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Згідно п. 2.3.3. та п. 2.3.4. Додаткової угоди про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії №90065 від 11.10.2005 р. споживач зобов’язаний: оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Згідно п. 8.3. Додаткової угоди про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії №90065 від 11.10.2005 р. Додатки до цього Договору №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», №10 «Розрахунок втрат електроенергії в мережах споживача» дійсні у разі їх погодження із електропередавальною організацією.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію врегульовано Додатком №2 від 24.10.2008р. до Договору №90065 від 11.10.2005р.

Згідно з Додатком №2 від 24.10.2008 р. до Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з Договором. Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 31 (останній день місяця) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником елекричної енергії як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. (п.п.3,4 „Порядку розрахунків”).

Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

В період травень, червень, липень 2013р. позивач належним чином виконав умови договору про постачання електричної енергії №90065 від 11.10.2005р., зокрема сторонами було підписано акти про використану електричну енергію за розрахунковий період: травень, червень, липень 2013р., а також позивачем було виставлено рахунки за травень, червень, липень 2013р. за активну та реактивну енергію, які також підписані представником відповідача.

Однак, в порушення умов договору відповідачем не було здійснено повної оплати за поставлену активну електричну енергію в липні 2013р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 74 710,32 грн. та за поставлену реактивну електроенергію за період червень-липень 2013 р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 13 735,00 грн.

Станом на час розгляду справи судом, відповідач заборгованість на загальну суму 88 445,32 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.P>

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 11 жовтня 2005 року між ВАТ "Львівобленерго" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго", згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 14.04.2011 р. та на підставі положень п. 1 ст. 5 та розділу XVII Закону України "Про акціонерні товариства") (надалі – позивач) та Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством “Полімінерал” (перейменоване у Публічне акціонерне товариство “Стебницьке гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал”, згідно Наказу Фонду державного майна України №36 від 14.01.2013р.) (надалі – відповідач), укладено Договір про постачання електричної енергії № 90065 (надалі – Договір).

За умовами Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу в обсязі, передбаченому договором, а відповідач зобов'язаний оплачувати спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни (пп. 1, 2, 4 Договору).

Однак, в порушення умов Договору, за період червня 2013 року відповідачем не було здійснено повної оплати за поставлену активну електричну енергію в липні 2013р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 74 710,32 грн. та за поставлену реактивну електроенергію за період червень-липень 2013 р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 13 735,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, відзиву на позов до суду не надходило, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач щодо заявлених позовних вимог не заперечив, доказів погашення боргу не подав, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” про стягнення боргу в сумі 88 445,32 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №11703 від 08.08.2013 року на суму 1 768,91 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (адреса: 82172 Львівська область, м. Стебник, вул. Дрогобицька, 127, ідентифікаційний код 05762281) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (адреса: вул. Козельницька, 3, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 74 710,32 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 13 735,00 грн. – заборгованості за реактивну електричну енергію, 1 768,91 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.