Рішення № 33988318, 01.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2013 р. Справа № 906/1101/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ільченко І.В. - довір. №183 від 16.09.2013;

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малинської міської ради (м.Малин)

до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" (м. Малин)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (м. Малин)

про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту (обмеження) на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення на користь Малинської міської ради та користувача/балансоутримувача/ (ТОВ "Малин Енергоінвест") об'єкта - каналізаційної мережі (колектора), розташованого за адресою: м. Малин, вул. Грушевського, 43, безоплатного строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 2,0429га, розташованої за адресою: м. Малин, вул. Грушевського, 43, що знаходиться у власності Малинської міської ради та в довгостроковому користуванні на умовах оренди у ПП "Малинська меблева фабрика", на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.ст.401,402,404 Цивільного кодексу України, приписами ст.ст.98-100 Земельного кодексу України та висновками Вищого господарського суду України, викладеними в п.2.33 Постанови Пленуму від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин". Вказує, що підставою звернення позивача до суду є відмова ПП "Малинська меблева фабрика" у встановленні земельного сервітуту на орендованій останнім земельній ділянці.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.09.2013 не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.113).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №184 від 16.09.2013 (а.с.66-67), зокрема, пояснив, що ні проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, ні договорами оренди земельної ділянки №070521400002 від 11.01.2005 (діючого до 11.01.2010) та №181090004000010 від 03.04.2012 (наразі діючого), укладених між Малинською міською радою та ПП "Малинська меблева фабрика", на підставі яких підприємству була передана спірна земельна ділянка для виробничого використання по вул. Грушевського, 43, обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на орендовану земельну ділянку не встановлено. Зауважив, що позивачем документально не підтверджено, що каналізаційні мережі, для прокладання, обслуговування та експлуатації яких планується встановити земельний сервітут, належать до комунальної власності територіальної громади міста, тоді як у відповідача наявні докази того, що каналізаційний колектор та внутрішні каналізаційні мережі є власністю саме ПП "Малинська меблева фабрика" та перебувають на його балансі.

Крім того, представник відповідача надав в судовому засіданні клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.114). З письмових пояснень №1045 від 12.08.2013 (а.с.55), поданих третьою особою в судовому засіданні 13.08.2013 вбачається, що остання позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зокрема, зазначає, що оскільки основною метою діяльності ТОВ "Малин Енергоінвест" згідно Статуту підприємства є забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, то для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, прокладання, обслуговування, експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж ТОВ "Малин Енергоінвест" як балансоутримувачу каналізаційної мережі необхідно мати потребу у постійному, цілодобовому доступі до земельної ділянки, на якій розташований об'єкт підвищеної небезпеки - колектор каналізаційної мережі по вулиці Грушевського, 43 у м.Малині, і яку неможливо задовольнити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що спір між сторонами виник внаслідок недосягнення домовленості між позивачем та відповідачем щодо укладення договору земельного сервітуту з метою обслуговування третьою особою внутрішніх каналізаційних мереж, в т.ч. каналізаційного колектору, що розміщені на орендованій відповідачем земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "Малинська меблева фабрика" (далі - відповідач) являється орендарем земельної ділянки по вул. Грушевського, 43 в м.Малині Житомирської області, загальною площею 2,0429га, кадастровий номер 1810900000:01:001:0156, яка передана підприємству в оренду Малинською міською радою (далі - позивач) згідно Договору №181090004000010 оренди земельної ділянки від 03.04.2012 (а.с.52-54) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Підставою для надання вищевказаної земельної ділянки відповідачу в оренду строком на 10 років був розроблений у 2011 році ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПП "Малинська меблева фабрика" (а.с.84-87) та рішення Малинської міської ради 18-ї сесії шостого скликання "Про припинення права користування, передачу у власність та в оренду земельних ділянок" від 30.12.2011 (а.с.96).

Пунктом 2.2 договору оренди від 03.04.2012 визначено, що на орендованій відповідачем земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - комплекс; частина головного корпусу, будівля котельні-1, будівля котельні-2, будівля трансформаторної, прирізний цех, гнутарний цех, будівля кузні, будівля компресорної, будівля 2-х поверхової сушки, склад гнутих деталей, склад ПММ, будівля дизельної, склад ЛЖВС, склад ЧМЗ, які належать ПП "Малинська меблева фабрика" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №2105 від 11.06.2008, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №163 від 19.05.2008, про що свідчить витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно №19165030 від 12.06.2008 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №2106 від 11.06.2008, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №163 від 19.05.2008, про що свідчить витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно №19165146 від 12.06.2008.

Також п.2.6 договору оренди передбачено, що інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні.

Сторони погодили, що на орендовану земельну ділянку не встановлено сервітути та обмеження (обтяження) (п.8.1 договору від 03.04.2012).

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у м.Малині Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2012 за №181090004000010.

Водночас судом встановлено, що до моменту укладення договору №181090004000010 оренди від 03.04.2012, право користування вказаною земельною ділянкою з прилеглими до неї будівлями належало ПП "Малинська меблева фабрика" на підставі укладеного з Малинською міською радою договору №070521400002 оренди земельної ділянки від 11.01.2005, зареєстрованого у реєстратора Малинського районного відділу Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2005 за №070521400002 (а.с.92-95).

Як вбачається з п.26 договору оренди земельної ділянки від 11.01.2005, на орендовану земельну ділянку сторонами також не було встановлено обмеження (обтяження) та інші прав третіх осіб.

28.09.2012 Виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області звернувся до ПП "Малинська меблева фабрика" з листом №760 від 28.09.2012 (а.с.97) про внесення змін в проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданої підприємству в оренду, у зв'язку з проходженням міського каналізаційного колектора по території приватного підприємства для встановлення обмеження, обтяження.

У відповідь на вказаний лист, відповідач направив міській раді повідомлення №154 від 12.11.2012 (а.с.99) в якому зазначив, що каналізаційний колектор, який знаходиться на території підприємства та зовнішні каналізаційні мережі перебувають на балансі ПП "Малинська меблева фабрика"; що зі змісту кожного з підписаних сторонами договорів, сервітути та обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку по вул.Грушевського, 43, загальною площею 2,3523 га не встановлено; що для врегулювання ситуації, яка склалася, підприємство готове розглянути питання про передачу каналізаційного колектора на баланс міського комунального підприємства у випадку прийняття такого рішення міською радою та направлення відповідного клопотання на адресу ПП "Малинська меблева фабрика".

В подальшому, Виконавчим комітетом Малинської міської ради Житомирської області, без посилання на рішення ради про внесення змін до раніше прийнятого рішення від 30.12.2011, за відсутності обґрунтувань та роз'яснень, було направлено ПП "Малинська меблева фабрика" для підписання проект договору про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту на право прокладання, обслуговування та експлуатації мереж водопостачання та водовідведення, з проханням розглянути даний договір і у випадку відсутності заперечень підписати його в строк до 29.03.2013 (а.с.98).

З листа відповідача №70 від 12.04.2013 вбачається, що ПП "Малинська меблева фабрика" заперечило проти укладення з Малинською міською радою договору про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту на право прокладання, обслуговування та експлуатації мереж водопостачання та водовідведення на частину земельної ділянки, яка розташована в м.Малині по вул. Грушевського, 43, вважаючи його безпідставним та таким, що не підлягає підписанню. Зокрема зазначило, що міською радою не надано жодних доказів тому, що вказане у договорі сервітуту майно - каналізаційний колектор належить їй та дає міській раді право вимагати встановлення сервітуту (а.с.100).

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Одним із видів земельних сервітутів є право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (п. "в" ч. 1 ст. 99 ЗК України).

Згідно з правилами ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (ч.2 ст.402 ЦК України).

Таким чином, право земельного сервітуту по суті є можливістю обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Під "чужою" земельною ділянкою мається на увазі земельна ділянка, яка не належить на титулах власності чи користування особі, зацікавленій у встановленні земельного сервітуту.

З наявного в матеріалах справи проекту договору про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту на право прокладання, обслуговування та експлуатації мереж водопостачання та водовідведення (а.с.41-42) вбачається, що сервітут полягає у наданні сервітуаром (користувачем/ПП "Малинська меблева фабрика") сервітуарію (власнику/Малинська міська рада) права користування частиною земельної ділянки орієнтовною площею 0,255га, необхідної для прокладання, обслуговування, експлуатації мереж водопостачання, водовідведення та каналізації, яка розташована в м.Малині по вул.Грушевського, 43 (п.1.1 проекту договору).

При цьому судом встановлено, що у відповідності до п.12 Перехідних положень ЗК України, право власності на спірну земельну ділянку, надану ПП "Малинська меблева фабрика" в користування та щодо якої виник спір на право встановлення земельного сервітуту, належить територіальній громаді м.Малина в особі Малинської міської ради.

Отже, Малинська міська рада вимагає встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, яка знаходиться в її розпорядженні згідно закону, що суперечить правовій природі "права земельного сервітуту".

Водночас, з пояснень позивача вбачається, що визначаючи стороною по договору сервітуту Малинську міську раду, право користування спірною земельною ділянкою фактично мало перейти до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест", єдиним учасником якого є територіальна громада м.Малина в особі Малинської міської ради.

Так, п.4.1 Статуту ТОВ "Малин Енергоінвест" визначено, що предметом діяльності товариства є, зокрема, забір, очищення та постачання води; каналізація, відведення й очищення стічних вод.

Згідно наданих третьою особою письмових пояснень №1045 від 12.08.2013 випливає, що потреба у постійному, цілодобовому доступі до земельної ділянки, на якій розташований об'єкт підвищеної небезпеки - колектор каналізаційної мережі по вулиці Грушевського, 43 у м.Малині, ТОВ "Малин Енергоінвест" як балансоутримувачу каналізаційної мережі необхідна для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, прокладання, обслуговування, експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж.

Як на підставу володіння каналізаційним колектором, розташованим на земельній ділянці наданій в оренду відповідачу, ТОВ "Малин Енергоінвест" посилається на рішення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 30.05.2012 №133, яким було передано у господарське відання (на баланс) ТОВ "Малин Енергоінвест" частину окремо індивідуально визначеного нерухомого та рухомого майна комунальної власності (а.с.22-26).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Свідоцтво про власність від 14.04.1994 №24 (а.с.77), видане Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області згідно з Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 року на майно як цілісного майнового комплексу Малинському орендному промислово-торговому підприємству, вподальшому перейменованого в Малинське колективне меблеве підприємство "Клен" правонаступником якого є ПП "Малинська меблева фабрика".

Згідно відзиву на позовну заяву від 16.09.2013 №184 вбачається, що каналізаційний колектор, яким ТОВ "Малин Енергоінвест" здійснює транспортування каналізаційних стоків з північної та північно-західної частини міста до очисних споруд було збудовано Малинською меблевою фабрикою (назва відповідача до перейменування на Малинське орендне промислово-торгівельне підприємство) для власних потреб ще у 1975 році, а тому майно, передане РВ ФДМ по Житомирській області у 1994 році на праві власності Малинському орендному промислово-торгового підприємству включало в себе всі основні засоби, інші позаоборотні активи та оборотні активи, що забезпечують діяльність господарського об'єкту із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг), в тому числі споруди та мережі електропостачання, водопостачання та каналізації, зокрема, внутрішньо майданчикова каналізація та каналізаційний колектор, доказом чого є документація Львівського філіалу проектно-конструкторського технологічного інституту, виготовлена на замовлення Малинської меблевої фабрики (а.с.78-82).

Враховуючи вищевикладене, ні позивачем ні третьою особою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту правоволодіння ТОВ "Малин Енергоінвест" колектором каналізаційної мережі по вулиці Грушевського, 43 у м.Малині.

Частина 1 статті 110 ЗК України визначає, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.(ч.ч.1,5 ст.111 ЗК України).

Разом з тим, у відповідності до приписів статті 15 ЗУ "Про оренду землі" встановлення існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки належить до істотних умов договору оренди землі, а кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, є невід'ємною його частиною.

При вирішенні спору судом враховано, що ні проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПП "Малинська меблева фабрика", ні договорами оренди земельних ділянок від 11.01.2005 та від 03.04.2012 обмеження права користування землею не встановлені. Згідно даних земельно-кадастрової інформації, земельна ділянка площею 2,0429га, розміщена по вул.Грушевського, 43 відображень обмежень (обтяжень) та сервітутів у її використанні не містить.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту (обмеження) на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж на земельній ділянці площею 2,0429га, розташованої по вулиці Грушевського, 43 у м.Малині, наданої ПП "Малинська меблева фабрика" в користування згідно договору №181090004000010 оренди земельної ділянки від 03.04.2012.

Водночас суд зазначає, що згідно статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом с в о ї х порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Натомість як вбачається з позовної заяви, позивач просить встановити земельний сервітут не тільки на користь Малинської міської ради, але й ТОВ "Малин Енергоінвест".

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.33,34, 49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.10.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.

4 - третій особі - рек. з повід.