Постанова № 33987963, 09.10.2013, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5910/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Веселова В.М.

секретаря Максимюк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною бездіяльності Управління щодо відмови в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з 03.06.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з наведеним адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що працював суддею Коломийського міського суду Івано-Франківської області з 12.12.1965 року. З 11.12.2003 року вийшов у відставку і має статус судді у відставці. З того часу йому виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, яке передбачено ст. 43 Закону України «Про статус суддів». Закон України «Про судоустрій та статус суддів» збільшив розмір суддівської винагороди працюючих суддів, відповідно повинен бути і збільшений розмір довічного грошового утримання суддів у відставці. Однак, УПФ в м.Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області відмовило йому у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не містить прямої вказівки про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді є підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і цей перерахунок проводиться з дня збільшення заробітної плати судді. Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цього виду виплати. У зв'язку з вищенаведеним просив вимоги адміністративного позову задовольнити. Позивач в судове засідання подав письмове клопотання про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав з мотивів наведених в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання подав письмове клопотання,в якому просить слухати справу у його відсутність, позовні вимоги заперечив,вказуючи на те,що положення ч.4 ст.138 ЗУ від 7.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» щодо зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України неконституційним не визнавалось, тому підлягають застосуванню і після ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, судом встановлено, що публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу того, що відповідач відмовляється проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із збільшенням суддівської винагороди.

Так, позивач працював суддею Коломийського міського суду з 12 грудня 1965 року, з 12 грудня 1982 року працював головою Коломийського районного суду, у відставку пішов 11 грудня 2003 року, а тому доказуванню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ України). З 11.12.2003 року позивачу відповідачем виплачується щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати судді. Цей факт також визнається сторонами.

Відповідно до ст.8 КАС України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справ з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України. В разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Позивач є суддею у відставці та користується пільгами відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів». Згідно ст. 43 Закону України «Про статус суддів», який був чиним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту як і до виходу у відставку. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою ВРУ «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» передбачалось, що в разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, та виплачується - в суді за останнім місцем роботи або за їх вибором у суді за місцем їх проживання. На підставі ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, що був чинний на час призначення позивачу довічного грошового утримання, позивачу було призначене довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді, виплата якого здійснюється УПФ в м.Коломия та Коломийського району.

В зв'язку з набранням чинності ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року, що діє на час виникнення спірних правовідносин, збільшився, починаючи з 01.01.2012 року, розмір заробітку судді, який працює на відповідній посаді і складає 11 470 грн., надбавка за вислугу років 9176 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді (10%) 1147 грн., всього 21 793 грн., що підтверджуються довідкою ТУ Державної Судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 23.07.2013 року (а.с.7).

В липні 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді у відповідності з довідкою апеляційного суду Івано-Франківської області та відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року.

Листом від 7.08.2013 року №129/П-12 відповідач відмовив у проведенні перерахунку на тій підставі, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання, крім суддів Конституційного Суду України.

Згідно ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією України і законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів. Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

На підставі ч.2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що був чинний на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці зберігається звання судді і такі ж гарантії її недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання в залежності від заробітку працюючого на відповідній посаді судді передбачено і ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року, який діє з часу виникнення спірних правовідносин. Право позивача на перерахунок довічного грошового утримання не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус суддів».

Крім цього і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа Кечко протии України», рішення від 08.11.2005 року).

Частина 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає те, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло раніше. Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсії позивачу підлягають застосуванню норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

У відповідності до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.Відповідно до п.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної реформи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, як визначено рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Відповідно до п.5 рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року, визначений Законом України «Про судоустрій та статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді є підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і цей перерахунок проводиться з дня збільшення заробітної плати судді.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цього виду виплати. З самого визначення поняття «щомісячного довічного грошового утримання» випливає, що це утримання здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання (чи його перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається щомісячне довічне грошове утримання не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті щомісячного довічного грошового утримання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до, ст. ст. 58, 126 Конституції України, ст.ст. 43, 44 Закону України «Про статус суддів», ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», п.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної реформи», Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року, п. 5 рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року, ст. ст. 6-12, 72 КАС України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з 03.06.2013 року задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області, ідентифікаційний код - 37904176, щодо відмови позивачу ОСОБА_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_1, у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області, ідентифікаційний код - 37904176, перерахувати та виплачувати позивачу ОСОБА_1 жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.06.2013 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого на відповідній посаді судді та проводити нарахування і виплату такого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням кожного нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження будь-яким терміном, періодом та максимальним розміром.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Веселов В. М.