Постанова № 33986156, 09.10.2013, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5604/13-а

н/п № 2-а/0274/152/13

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.10.2013 р. м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Щербака Д.С.,

з участю секретаря Поступайло Х.О.,

позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердичеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій відповідачів неправомірними та зобовязання виплатити заборгованість по пенсії за період з червня по вересень 2013 року, притягнути відповідачів до відповідальності,- Встановив:

Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в м. Бердичеві та Бердичівському районі та головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неправильного нарахування їй пенсії за період з червня 2013 року по вересень 2013 року, та зобовязати відповідачів нарахувати та виплатити недоплачену пенсію в розмірі 28360 гривень, а також просить притягнути відповідачів до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Позовні вимоги позивачка мотивує тим, що відповідачі протизаконно їй не доплачують пенсію. Фактично вона має освітянський код (ШВП) 34 і її пенсія необмежена. Відповідач при нарахуванні використовує ШВП 101, яких у словнику кодів лише 91. Перша пенсія їй нарахована відповідно до стажу та віку у 1994 році згідно з законом Про пенсійне забезпечення з коефіцієнтом розрахунку 5,02. Вона працювала до 2005 року і її освітянський стаж становить 34 роки 7 місяців. Крім основної пенсії повинні нарахувати індексацію, 20% від середньомісячної заробітної плати по ОСОБА_3, 30% від мінімальної пенсії надбавки як дитині війни і таке інше. Також зазначила, що відповідач самостійно використав заробіток за період з 05.1996 по 04.1998 року без коригування і зменшив його до 738,18 грн., вирахувавши індивідуальний коефіцієнт - 2,05672. Тобто їй неправомірно зменшено індивідуальний коефіцієнт заробітку. Вважає, що їй має виплачуватися пенсія в розмірі, який вирахуваний нею, та з врахуванням обмеження максимального розміру пенсії має становити 8940 гривень в місяць.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача, ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила з підстав зазначених в письмових запереченнях, пояснила, що пенсія ОСОБА_1 нараховується і виплачується в повному розмірі відповідно до чинного законодавства.

Представник головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не з'явився без поважних причин.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області з 10.10.1994 року. Їй було призначено пенсію відповідно ЗУ "Про пенсійне забезпечення" - пенсію за віком.

Відповідно ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", від 05.11.1991, № 1788-XII, громадяни ОСОБА_3 мають право на державне пенсійне забезпечення, наступними видами пенсій: а) трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втраті годувальника, за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", від 05.11.1991, № 1788-XII, право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення", від 05.11.1991, № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Пункт "є" статті 55 вказаного закону передбачає, що на пенсію за вислугу років мають право працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальник вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений, абзацом першим ч. 1 ст. 40 цього Закону.

В січні 2004 року пенсію ОСОБА_1 перераховано відповідно до ст. 43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що є у пенсійній справі позивачки. Пенсія позивачці розрахована із заробітної плати за період з 1.05.1996 року по 30.04.1998 року.

Представлені позивачкою розрахунки її пенсії не ґрунтуються на законі, оскільки Постанови КМУ № 395 від 22.07.1992 року, № 16 від 13.01.1993 року та № 1357 від 08.12.1997 року та Указ Президента України від 27.12.1991 року не корегують розмір заробітної плати за період з 1.05.1996 по 30.04.1998 року, який врахований при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1В, у січні 2004 року.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з січня 2013 року становить 1852 гривні 84 коп. Розмір пенсії за віком, визначений відповідно до ст. 27 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування становить - 1524 гривні 46 копійок, доплата за понаднормований стаж, визначена відповідно до ст. 25 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування - 223,5 гривень; індексація, відповідно до ст. 42 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування - становить - 42,30 копійок; надбавка до пенсії як дитині війни встановлена відповідно до ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни та Постанови КМУ від 28.12.11 № 1387 Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення і становить - 62,58 грн.

Посилання позивачки в заяві на невірне проведення перерахунку її пенсії в січні 2004 року, та невірне визначення коефіцієнту її заробітку, невірне нарахування доплат до пенсії не заслуговує уваги, оскільки з Ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2013 року вбачається, що Управлінням Пенсійного Фонду в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області вчасно та в повному обсязі нараховувалися та виплачувалися належні ОСОБА_1 пенсійні виплати за період з 2002 року по 2011 роки. Вказана обставина відповідно до ч.1 ст. 72 КАСУ не підлягає доказуванню.

З представлених в суді доказів, виходячи з вимог ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування не вбачається в діях Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі порушень законодавства при нарахуванні та виплаті пенсії позивачці за період з червня 2013 року по вересень 2013 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, суд зазначає наступне.

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі.

Згідно підпункту 7 пункту 2.2 частини 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002, N 8-2, саме Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, призначає і виплачує пенсії відповідно до чинного законодавства, а не головне управління Пенсійного фонду України. А отже позовні вимоги до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який не здійснює нарахування та виплату пенсії позивачці, безпідставні.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 притягнути до відповідальності відповідачів згідно чинного законодавства за систематичне свідоме порушення у сфері нарахування та виплати пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а згідно з частиною другою статті 17 цього ж Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, та вимоги про накладення адміністративних стягнень.

А отже, вимога ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності відповідачів згідно чинного законодавства за систематичне свідоме порушення у сфері нарахування та виплати пенсії не може бути предметом розгляду суду в порядку адміністративного судочинства.

Клопотання ОСОБА_1 стягнути на її користь судовий збір, оскільки вона має проблеми зі здоров'ям не підлягає до задоволення, оскільки не ґрунтується на законі. ст. 94 КАС України не передбачено стягнення на користь позивача сплаченого ним судового збору у разі відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.17, 94, 160-163 КАС України, суд,-

Постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій відповідачів неправомірними та зобовязання виплатити заборгованість по пенсії за період з червня по вересень 2013 року - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Бердичівський міськрайсуд Житомирської області.

СУДДЯ: