Постанова № 33984494, 12.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5115/13-a

категорія 8.2.1

12 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Техно Імпорт" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання непровомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 000017222,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Техно Імпорт" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000017222, винесене Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області 04 липня 2013 року, на підставі висновків акту перевірки від 14.06.2013 року № 2990/22-2/33442207/0100 .

Вимоги мотивує тим, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Альфа Техно Імпорт" п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження підприємством розміру податку на додану вартість на загальну суму 154669,00 грн., є безпідставними. Вказує, що податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Сіятс", ТОВ Інтертренд", ТОВ "Єврофокс Україна", ТОВ "Торгова компанія "Міссурі" в перевіряємий період позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України, на підставі належним чином оформлених первинних документів. Зазначає, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для формування спірної суми податкового кредиту. Зокрема, підставою для таких висновків стали встановлені податковим органом під час перевірок контрагентів позивача обставини, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників позивачеві та від позивача покупцям; до перевірки на запити відповідача не надано в повному обсязі документи позивачем, які підтверджують факти виконання робіт, послуг, поставки товарів, а надані документи складені з порушенням чинного законодавства. Позивач не погоджується з такими висновками та вважає спірну суму податкового кредиту такою, що сформована відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з цим просить його скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав , викладеих в письмовом заперечяенні (а.с. 53-54). Пояснив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення ТОВ "Альфа Техно Імпорт" вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з його контрагентами на загальну суму 154669,00 грн. У зв'язку з наведеним, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі на підставі направлень від 06.06.2013 року №№1146,1147 та наказу начальника ДПІ у м.Житомирі від 06.06.2013 року № 1344, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Альфа Техно Імпорт з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Сіятс" за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р, ТОВ "Інтертренд" за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., ТОВ "Єврофокс Україна", за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р, ТОВ "Торгова компанія "Міссурі" за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р.; щодо правомірності проведення імпортних операцій та подальшої реалізації імпортованої продукції за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 14.06.2013 р. № 2990/22-2/33442207/0100 (надалі - акт), в якому зроблено висновок про порушення товариством вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 154669,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 000017222 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 193336,00 грн., у тому числі за основним платежем - 154669,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 38667,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд виходить з наступного.

Зокрема, податковим органом в акті перевірки вказується на відсутність права позивача на податковий кредит по господарських взаємовідносинах ТОВ "Альфа Техно Імпорт з ТОВ "Сіятс", ТОВ "Інтертренд", ТОВ "Єврофокс Україна", ТОВ "Торгова компанія "Міссурі" в спірний період часу, оскільки неможливо провести зустрічні звірки зазначених контрагентів щодо підтвердження господарських відносин платниками податків, із постачальниками та покупцями. Отже, на думку податкового органу, встановлені під час перевірок контрагентів позивача обставини, свідчать про відсутність оподаткованих поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників позивачеві та від позивача покупцям. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не надано в повному обсязі документи, які підтверджують факти виконання робіт, послуг, поставки товарів, а надані документи складені з порушенням чинного законодавства. Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у зазначених контрагентів товарів (робіт/послуг) та ґрунтуються на порушеннях ТОВ "Альфа Техно Імпорт" вище зазначених вимог Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки з огляду на наступні встановлені обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції позивача оформлені первинною документацією, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що до перевірки були надані наступні документи: договір поставки товару № 1405 від 14.05.2012 року, договір про надання юридичних послуг № 14/7 від 14.07.2012 року, договір про надання інформаційно-маркетингових послуг № 3/07 від 03.07.2012 року, договір про надання посередницьких послуг № 207 від 02.07.2012 року, договір про надання послуг № 108 від 01.08.2012 року, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, видаткові накладні, картки рахунку 281, журнал-ордер і відомість по рах. 631, банківські виписки, товарно-транспортні накладні.

Факт наявності зазначених документів відповідачем не оспорюється.

Проте перевіряючими в акті перевірки зазначається, що товариством не було надано товарно-транспортні накладні, договори на транспортно-експедиційні послуги по доставці товарів та матеріалів, а у наданих для перевірки товарно-транспортних накладних не зазначено пункт навантаження, пункт розвантаження, не вказаний загальний кілометраж, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка отримала товар, реквізити, обов"язковість заповнення яких передбачено вимогами чинного законодавства. Крім того, на думку перевіряючих, надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в графі "номенклатура" вказано "посередницькі послуги", "юридичні послуги", "інформаційно-консультаційні послуги", не конкретизовано характер цих послуг, не зазначено які саме послуги надавалися, не вказано місце та час проведення цих послуг, не зазначено конкретно виконавця, який надавав або виконував вказані послуги.

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про те, що платником податків порушено вимоги п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 154669,00 грн.

З огляду на нормативне врегулювання спірних правовідносин, судом зазначається наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортні накладні, договори на транспортно-експедиційні послуги по доставці товарів та матеріалів. Така вимога податкового органу є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність даних документів з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

А тому, безпідставним є твердження податкового органу про те, що відсутність вище зазначених документів, зокрема, свідчить про відсутність оподатковуваних поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників позивачеві та від позивача покупцям, оскільки з вище зазначених норм законодавства вбачається, що єдиною і достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Встановлено, що усі податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України, містять усі обов"язкові реквізити.

Факт отримання податкових накладних від продавців (постачальників) вищевказаних товарів (робіт,послуг) відповідачем не заперечується.

Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту в спірний період часу.

Суд також відхиляє доводи відповідача, що товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, що, на думку, відповідача, є доказом відсутності фактів доставки товару. Окремі недоліки в оформлені товарно-транспортних накладних не є підставою для вказаних висновків податкового органу, адже з оглянутих в судовому засіданні товарно-транспортних накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, податковий орган міг встановити певну господарську операцію.

З даного приводу судом зазначається наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Також податковий орган прийшов до висновку, що позивач не мав права на податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Сіятс", ТОВ ТОВ Інтертренд", ТОВ "Єврофокс Україна", ТОВ "Торгова компанія "Міссурі" в спірний період часу, оскільки номежливо провести зустрічні звірки зазначених контрагентів щодо підтвердження господарських відносин платниками податків, із постачальниками та покупцями.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Вказане кореспондується з практикою Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, мали цивільну правоздатність і дієздатність, що не заперечується відповідачем.

Вказане, з урахуванням вимог п. 198.6 ст. 198 ПКУ свідчить про право позивача на податковий кредит.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, суд приходить до висновку, що твердження Житомирської ОДПІ щодо заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 154669,00 грн.. є безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення 04.07.2013 року № 000017222.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст. 71 КАС України), та згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1933,36 грн. підлягає відшкодуванню на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Техно Імпорт" з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 72, 94,153-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 04.07.2013 року № 000017222.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Альфа Техно Імпорт" сплачений судовий збір в розмірі 1933грн. 36коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 18 вересня 2013 р.