Постанова № 33984461, 19.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5323/13-a

категорія 8.2.6

19 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства "Катіль" до Баранівського відділення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.07.2013 року № 0000132200 та № 0000142200,-

встановив:

Колективне підприємство "Катіль" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Колективного підприємства "Катіль" від 09.07.2013 року № 0000132200 та № 0000142200.

Зазначає, що вказані рішення прийняті на підставі висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 12.06.2013 року № 201/221/20418291, в якому податковим органом вказується на порушення КП "Катіль" пп. 138.4, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат в сумі 1424313 грн., чим завищено податок на додану вартість у сумі 359530 грн. та в порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 296030 грн. Вважає, що податковий орган прийшов до необґрунтованого висновку, про те, що підприємством завищено валові витрати та у позивача в спірний період відсутнє право на податковий кредит по операціях, пов'язаних з придбанням товарів, оскільки валові витрати та формування податкового кредиту підтверджено первинними документами, що свідчать про реальність проведення господарських операцій. Крім того, вказує, що акт перевірки складений з порушенням норм чинного законодавства, містить неточності та посилання на окремі порушення законодавства, які не підтверджені документально. Крім того, зазначає, що підприємство не мало жодних відносин з таким контрагентом як ТОВ "УкрПластсистем" та немає жодного бухгалтерського документу на підприємстві, який би вказував на зв'язки з таким постачальником, на якого посилається податковий орган в акті перевірки. Висновки акту перевірки, на думку позивача, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача і суперечать діючому законодавству.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засідання позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні за безпідставністю. В своїх запереченнях посилались на висновки акту перевірки від 18 липня 2013 року.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Колективного підприємства "Катіль", код за ЄДРПОУ 20418291 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 р. Баранівською МДПІ 12 червня 2013 року складено акт № 201/221/20418291 (а.с.13-45).

На підставі висновків акту перевірки та встановлених порушень Баранівським відділенням Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції ДПС України) винесено податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року: № 0000132200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 359530 грн. за основним платежем та 89882 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та №0000142200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 296030 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 138.4, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством завищено валові витрати в сумі 1424313 грн., чим завищено податок на додану вартість у сумі 359530 грн. Зокрема, такий висновок зроблений перевіряючими, оскільки встановлено, що КП "Катіль" здійснює придбання паливно - мастильних матеріалів у ТОВ "Укр Пластсистем" та у ПП "Олександрія 2007". При цьому зазначено, що на податкових накладних, виписаних ТОВ "Укр Пластсистем" вказана невірна юридична адреса КП "Катіль", в товарно-транспортних накладних не зазначена повна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження та не зазначена марки автомобіля, номер подорожнього листа та підпис водія, у видатковій накладній відсутній запис про місце складання. В акті також містяться посилання на взаємовідносини з ПП "Олександрія 2007" та вказується, що останнім виписані первинні бухгалтерські документи з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: в товарно-транспортних накладних, виписаних на поставку ПММ від ПП "Олександрія 2007" не зазначена повна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження, не зазначено марки автомобіля, номер подорожнього листа та підпис водія експедитора; в договорі зазначено, що договір діє до 31.12.2010 року хоча даний договір складено 01.09.2011 року. Документи, складені від імені ТОВ "Укр Пластсистем" та ПП Олександрія", не можуть вважатися первинними та бути документальним підтвердженням здійснення господарських операцій за ними ( а.с.34).

Вказані порушення, на думку перевіряючих, також призвели до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 296030 грн. та порушення п. 193.3, п.198.6 ст. 198, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Встановлено, що позивач в спірний період часу мав правовідносини з контрагентом ПП "Олександрія 2007", з яким у нього для здійснення господарської діяльності був укладений договір № МО -17/19 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01 вересня 2011 року ( а.с. 64-68). Відповідно до п.1.1 договору продавець (ПП "Олександрія 2007") зобов'язується передати у власність покупцю (ПП "Катіль") нафтопродукти ( надалі- товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору. Строк дії договору визначений п. 9.1 Договору, яким передбачено, що він діє до 31 грудня 2011 року. Будь - яких інших договорів з вказаним підприємством 01.09.2013 року позивач не укладав. Таким чином, посилання перевіряючих в акті перевірки на те що договір діє до 31 грудня 2010 року, хоча укладений 01.09.2011 року , є безпідставними.

Разом з тим матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують реальність здійснення операцій позивача з контрагентом - ПП "Олександрія 2007".

Факт отримання нафтопродуктів від ПП "Олександрія 2007" засвідчено видатковими накладними, виписаними позивачем та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Склад валових витрат, та порядок їх визначення встановлено ст.ст.138, 139 Податковго кодексу України ( далі - ПК України).

Так, згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення операцій та факт придбання товару ( нафтопродуктів).

Крім того в акті перевірки податковим органом зазначено, що КП "Катіль" здійснює придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "УкрПластсистем". Також в акті вказано, що по вказаних операціях для перевірки були надані первинні документи, які по формі і змісту не відповідають чинному законодавству.

З даного приводу слід зазначити, що під час розгляду даної справи представниками відповідача всупереч ч.2 ст.71 КАС України не надано обгрунтованих пояснень та жодних доказів наявності на підприємстві первинних документів, які б свідчили про взаємовідносини в перевіряємий період КП "Катіль" з ТОВ "Укр Пластсистем".

Разом з тим представниками позивача в судовому засіданні були надані реєстри податкових накладних за перевіряємий період, з яких вбачається, що КП "Катіль" з 01.07.2011року по 31.12.2012 року будь яких операцій з ТОВ "Укр Пластсистем" не здійснювало.

А тому, висновки податкового органу викладені в акті перевірки , на підставі яких було винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Отже, податкове повідомлення рішення від 09.07.2013 року № 0000132200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 359530 грн. за основним платежем та 89882 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, винесено з порушенням вимог податкового законодпвства.

Що стосується правомірності оскаржуваного рішення від 09.07.2013 року № 0000142200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 296030 за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74007,00 грн., то судом зазначається наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Таким чином факт отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника ПП "Олександрія 2007" підтверджується податковими накладними, а також засвідчено видатковими накладними, банківські виписки свідчать про факт реальної сплати коштів , водночас, зауважень до вказаних документів у відповідача немає, а тому, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Що стосується посилань відповідача на не належне оформлення товарно-транспортних накладних (ТТН), то норми Податкового Кодексу України ніяким чином не ставлять в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності ТТН. Таке порушення не є наслідком зняття з підприємства витрат та податкового кредиту, оскільки вони не свідчать про відсутність господарських операцій, які підлягають оподаткуванню. Помилки в оформленні ТТН не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших первинних документів вбачається, що фактичний рух активів, пов"язаний з господарською діяльністю, мав місце.

Досліджені обставини справи свідчать на користь того, що позивачем в повній мірі дотримано вимоги ПК України з реалізації права на відображення валових витрат по операціях з вказаним контрагентом та формування податкового кредиту. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням наведеного, податкові повідомлення - рішення Баранівського відділення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.07.2013 року № 0000132200 та № 0000142200 є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, 167,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Баранівського відділення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.07.2013 року № 0000132200 та № 0000142200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Катіль" сплачені судові витрати в розмірі 2294 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 25 вересня 2013 р.