Постанова № 33979273, 08.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/245/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року 12 год. 50 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

судді Марина П.П.,

судді Іванова Е.А.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

представників позивачів ОСОБА_1,ОСОБА_2,

представника відповідача Прилипко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, приватного підприємства «Автостоянка Відродження» до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання протиправними дій та стягнення моральної і матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та приватне підприємство «Автостоянка Відродження» звернулись до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Козюка Олександра Михайловича, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання протиправними дій та стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року у відкритті провадження в справі було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року в частині відмови у відкритті провадження по справі за позовними вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, приватного підприємства «Автостоянка Відродження» заявленими до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державного казначейства України, та в цій частині справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, а в частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Козюка Олександра Михайловича ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

28.08.2013 року (вхід. № 24054/13) справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 18.09.2013 року Одеським окружним адміністративним судом справу за позовом ОСОБА_4, приватного підприємства «Автостоянка Відродження» до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання протиправними дій та стягнення моральної і матеріальної шкоди прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог, представники позивачів зазначають, що 28 грудня 2012 року під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №5017/783/2012 від 15.11.2012 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Козюком О.М., внаслідок протиправних дій, які були виражені у недопущенні позивачів до їх майна, з боку Суворовського районного відділення Одеського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та чим позивачам нанесено матеріальну та моральну шкоду.

Представники позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд визнати неправомірними, протиправними та такими, що нанесли матеріальну та моральну шкоду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 дії Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 28 грудня 2012 року під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №5017/783/2012 від 15.11.2012 року; визнати неправомірними, протиправними та такими, що нанесли матеріальну та моральну шкоду Приватному підприємству "Автостоянка Відродження" дії Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо майна, яке належить Приватному підприємству "Автостоянка Відродження" 28 грудня 2012 року під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №5017/783/2012 від 15.11.2012 року; стягнути з держави Україна на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 15 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн. нанесену неправомірними діями Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; стягнути з держави Україна на користь Приватного підприємства "Автостоянка Відродження" матеріальну шкоду у розмірі 1 158 333 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн. нанесену неправомірними діями Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; зобов'язати Державне казначейство України сплатити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 10 015 000 грн. та на користь Приватного підприємства "Автостоянка Відродження" 11 158 333 грн.

Представник відповідача - Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог повністю, в тому числі посилаючись на письмові заперечення надані суду раніше.

Представник відповідача - Державного казначейства України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце був належним чином повідомлений.

Необхідно зазначити, що у судовому засіданні 04.10.2013 року представниками позивачів було заявлено клопотання про витребування оригіналу акту про факт знищення частини автостоянки ПП «Відродження» від 28.12.2012 року з господарського суду Одеської області та інші документи на підтвердження обставин справи. У задоволені цього клопотання, представникам позивачів було відмовлено, з'ясувавши думку представників сторін щодо достовірності копії акту про факт знищення частини автостоянки ПП «Відродження» від 28.12.2012 року, які не заперечували його дійсності, підстав для витребування оригіналу суд не знайшов. Окрім того, суд зазначив, що позивачі користуючись правами наданими КАС України можуть самостійно збирати докази або зазначити суду про неможливість отримання відповідних доказів, проте представниками позивачів не надано суду доказів на підтвердження звернення до господарського суду Одеської області з метою отримання відповідних доказів, або відмови суду у наданні таких доказів.

Також суд зазначає, що представниками позивачів було заявлено клопотання про допит свідків, а саме: ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були присутні 28.12.2012 року під час здійснення виконавчих дій, а також державного виконавця Козюка О.М. У задоволені цього клопотання суд також відмовив, оскільки під час розгляду адміністративної справи участь у справі в якості представника позивачів приймав ОСОБА_1, який був присутній 28.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 де відбувались виконавчі дії, окрім того сторони надали пояснення та надали вичерпні відповіді суду, будь-яких обставин, щодо яких необхідні свідчення свідків, судом встановлено не було.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Як було встановлено під час розгляду справи, 24 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Козюком О.М. прийнято постанову (затверджена начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 24 грудня 2012 року), згідно якої, в процесі примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №5017/783/2012 від 15.11.2012 року (а.с. 60) про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 привести земельну ділянку загальною площею 1,02 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту № 2. На підставі ст.ст. 5, 11, 20 Закону України «Про виконавче провадження» та інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів ДВС при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) затвердженої наказом МВС України, Міністерства юстиції України від 25.06.2002 року за № 541/6829 органом ДВС постановлено залучити 5 працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку при проведенні вищезазначених виконавчих дій, Державним виконавцем постановлено начальнику Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області забезпечити присутність п'ятьох працівників органів внутрішніх справ на 11 год. 30 хв. 28.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_2. Копію постанови державного виконавця від 24 грудня 2012 року направлено для виконання до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та отримано районним відділом 25.12.2012 року (а.с. 160-161).

На підставі отриманої постанови державного виконавця, у відповідності до спільного наказу МВС України та МЮ України від 25.06.2002 № 607/56/5 «Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), з метою забезпечення громадського порядку, особистої та майнової безпеки громадян, недопущення правопорушень під час проведення заходу, начальником Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ № 955 від 25.12.2012 року «Про заходи щодо забезпечення охорони громадського порядку під час виконання постанов першого Суворовського відділу державної виконавчої служби щодо проведення виконавчих дій» (а.с. 162-163) та затверджено план заходів від 26.12.2012 року щодо забезпечення охорони громадського порядку й безпеки під час проведення виконавчих дій по приведенню земельної ділянки загальною площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту № 2 (а.с. 164-165).

Згідно наказу начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ № 955 від 25.12.2012 року зобов'язано: з 09:00 год 28 грудня 2012 року з метою організації керівництва силами та засобами міліції задіяними для забезпечення охорони громадського порядку, особистої безпеки громадян під час проведення заходу організувати роботу Оперативного штабу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на чолі з заступником начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС підполковником міліції Такмовцевим Д.В.; начальника сектору ОГП РВ майору міліції Жила СЮ. до 28 грудня 2012 року здійснити рекогносцировку місця проведення заходу, розробити окремий план-розрахунок розстановки особового складу задіяного на охорону громадського порядку, визначити сектори та зони відповідальності за правопорядок; керівникам галузевих служб відділу (Шамсулін А.Н., Семенюк С.В., Панасюк Ю.О., Романченко О.П.) забезпечити збір та аналіз оперативної інформації про наміри щодо скоєння будь-яких правопорушень, провокацій в період підготовки та проведення заходу; з метою кваліфікованого документування та фіксації можливих правопорушень, створити групу документування, до складу групи залучити найбільш досвідчених працівників, які мають досвід попередження і документування протиправних дій у натовпі та екстремальних ситуаціях. Укомплектувати групу спеціальною технікою (справними засобами фото та відео зйомки та запасними батареями до них), письмовими приладами, бланками адмінпротоколів; для якісного розбору з правопорушниками в райвідділі створити посилену групу в складі: слідчого; дільничного інспектора міліції; оперуповноваженого карного розшуку; провести ретельний інструктаж задіяних на охорону громадського порядку співробітників, націлити їх на сумлінне виконання службових обов'язків, пильність, рішучість дій під час можливого загострення обстановки, високу культуру, витримку, ввічливе ставлення до громадян. Контроль за виконанням наказу покладено на заступника начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції Такмовцева Д.В.

Судом було встановлено, що під час здійснення виконавчих дій щодо приведення земельної ділянки загальною площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 35666476 від12.12.2012 року першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції була чинною, у встановленому законодавством порядку не скасована, проте у добровільному порядку наказ господарського суду Одеської області № 5017\783\2012, виданого 15.11.2012 р. та постанова державної виконавчої служби позивачами виконані не були.

Як було встановлено під час розгляду справи, 28.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 відбулись виконавчі дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Козюка О.М. по примусовому виконанню наказу № 5017\783\2012, виданого 15.11.2012 р. Господарським судом Одеської області про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (65014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1) щодо приведення земельної ділянки загальною площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан за участю працівників Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області які, діяли відповідно до наданих головним державним виконавцем доручень з виконання судового рішення та наказу начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 955. Також, судом було встановлено, що діями працівників Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській щодо забезпечення громадського порядку керував заступник начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області - підполковник міліції Такмовцев Д.В.

Згідно наданих представниками позивачів пояснень, на їх думку протиправні дії відповідача - Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області виявились у недопущенні працівниками правоохоронних органів до майна позивачів, а саме, коли представники позивачів намагались пройти на територію автостоянки «Відродження», де на той час розпочались роботи з демонтажу споруд у зв'язку з приведенням земельної ділянки по АДРЕСА_2 у попередній стан, працівники Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не пропустили їх через ворота, пояснили, що на вказаній території проводяться виконавчі дії та просили відійти у сторону. Як було встановлено судом будь яких правовстановлюючих документів на майно, яке могло знаходитись на території автостоянки ані суду, ані працівникам правоохоронних органів 28.12.2012 року представниками позивачів надано не було.

Представник позивачів - ОСОБА_1, який був присутній 28.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 де відбувались виконавчі дії, пояснив, що бачив, як державний виконавець Козюк О.М. віддавав відповідні вказівки невідомим особам, які здійснювали демонтаж на автостоянці та бачив, як Козюк О.М. спілкувався з Такмовцевим Д.В. Також, ОСОБА_1 пояснив, що не бачив як Такмовцев Д.В. віддавав будь-які вказівки невідомим особам, що здійснювали демонтаж споруд.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню в тому числі ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» - міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно ч. 1 п. 30 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана надавати допомогу державному виконавцю при проведенні виконавчих дій у випадках, передбачених законом.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 «Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 25.06.02 №607/56/5 працівники органів внутрішніх справ у разі необхідності залучаються державними виконавцями для охорони громадського порядку до проведення виконавчих дій при виконанні рішень судів та інших органів у випадках: примусового входження до приміщень та сховищ боржників - юридичних осіб у разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них; примусового входження до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи за рішенням суду, у разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них;арешту й опису майна боржників, його вилучення; вселення та виселення; розшуку у виконавчому провадженні громадянина - боржника, дитини за ухвалою суду або транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця; при проведенні інших виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Про залучення працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій державним виконавцем виноситься постанова, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою відділу. Згідно п.2.5. Інструкції начальник органу внутрішніх справ залежно від місця проведення виконавчих дій та характеру примусових заходів виконання рішення видає розпорядження про направлення необхідної кількості працівників міліції для забезпечення охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій державним виконавцем

Відтак, під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівники Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області були учасниками виконавчого провадження, діяли відповідно до наданих головним державним виконавцем доручень з виконання судового рішення згідно приписів чинного законодавства України та охороняли громадський порядок.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що відповідачами по справі було порушено приписи положень діючого законодавства, чи проявлена бездіяльність під час виконання покладених на них обов'язків. В свою чергу, представником позивача не було доведено обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачами його прав, свобод чи інтересів належними та допустимими доказами.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Щодо вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з частиною другою ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої).

Згідно з частиною першою ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під час розгляду адміністративної справи представники позивачів зазначили, що моральна шкода полягає в тому, що працівниками Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області були вчинені протиправні дії щодо недопущення позивачів до їх майна під час здійснення виконавчих дій головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Козюком О.М. по примусовому виконанні наказу № 5017\783\2012, виданого 15.11.2012 р. Господарським судом Одеської області про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (65014, АДРЕСА_1, індитифікаціонний код № НОМЕР_1) привести земельну ділянку загальною площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту №2.

Проте, позивачами не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області їм заподіяно моральну шкоду, наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та нанесеною шкодою, яким чином позивачі оцінили заподіяну їм шкоду та, з чого вони при цьому виходили.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачами не надано доказів в обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відшкодувати позивачам моральну шкоду.

Окрім того, під час розгляду справи судом не встановлено, що Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, порушені приписи положень діючого законодавства, чи були вчинені протиправні дії під час здійснення виконавчих дій головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Козюком О.М.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та не були надані представниками позивачів відповідних доказів щодо завданої матеріальної шкоди відповідачем - Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Оскільки, під час розгляду адміністративної справи, судом не було встановлено протиправних дій Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, то позовні вимоги про стягнення на користь позивачів, завданої протиправними діями матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними дій.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені у судовому засіданні позивачем, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача та представників відповідачів, а позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволені адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не знаходить підстав для стягнення судових витрат.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені представниками позивачів під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача - Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, суд дійшов висновку, що у задоволені позову ОСОБА_4, приватного підприємства «Автостоянка Відродження» необхідно відмовити повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 04.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_4, приватного підприємства «Автостоянка Відродження» до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання протиправними дій 28 грудня 2012 року під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 5017/783/2012 від 15.11.2012 року та стягнення моральної і матеріальної шкоди- відмовити повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано колегією суддів 08.10.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Тарасишина

Суддя П.П. Марин

Суддя Е.А. Іванов

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_4, приватного підприємства «Автостоянка Відродження» до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання протиправними дій 28 грудня 2012 року під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 5017/783/2012 від 15.11.2012 року та стягнення моральної і матеріальної шкоди- відмовити повністю.

08 жовтня 2013 року.