Постанова № 33979004, 07.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3651/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року

12год.22хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Малени В.І.

За участю сторін:

Від позивача: Осіпенко І.В. - за довіреністю

Від відповідача: Заремба Г.С. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого підприємства «Алекс-ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява МП «Алекс-ЛТД» у вигляді ТОВ, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ Одеської області ДПС від 24.01.2013р. №0000042200; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, порушення порядку оформлення результатів перевірки та відсутність в діях позивача порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, посилаючись на наступне. Відповідачем зроблено помилковий та невідповідаючий дійсності висновок про нікчемність та нереальний характер господарських операцій позивача з МП ТОВ «Гамалс», який не відповідає дійсності, він зроблений на підставі припущень, без достатнього вивчення первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Основою підставою для висновків акту перевірки позивача слугували дані актів перевірок інших підприємств, у тому числі, які не є контрагентами позивача. Договори, укладені між позивачем та його контрагентом, повністю виконані та носять реальний характер, що підтверджується первинними документами. Реальність господарських операцій також підтверджується використанням їх результатів у власній господарській діяльності. Складена податковим органом довідка про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс» не може містити висновки про нереальність господарських операції суб'єкта господарювання. МП «Алекс-ЛТД» не співпрацювало з підприємствами TOB «Віджі Буд» та TOB «Сітібуд Україна», більш того МП у вигляді TOB «Гамалс» надавала МП «Алекс-ЛТД» маркетингові послуги, а ніяким чином не поставляла товар, нібито поставлений МП TOB «Гамалс» TOB «Віджі Буд» та TOB «Сітібуд Україна». Відповідач незаконно ставить правомірність формування податкового кредиту позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента. У податкових органів відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними без відповідного рішення суду.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем вимог податкового законодавства. В підтвердження зазначеного останній посилається на те, що реальність господарських операцій між МП «Алекс-ЛТД» у вигляді ТОВ та МП у вигляді ТОВ «Гамалс» не підтверджена необхідними первинними документами, укладені угоди є нікчемними та не направлені на отримання прибутку. Згідно отриманої податкової інформації, відсутнє підтвердження реального отримання МП у вигляді ТОВ «Гамалс» товарів від своїх контрагентів. У МП у вигляді ТОВ «Гамалс» відсутні ресурси для надання послуг згідно укладеного договору з позивачем. Не підтверджено зв'язок та використання в господарській діяльності МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB отриманих послуг від МП у вигляді TOB «Гамалс». Правочини укладені між МП у вигляді TOB «ГАМАЛС» та МП «Алекс-ЛТД» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в період з 26.12.2012р. по 03.01.2013р. на підставі наказу Саратської МДПІ №634 від 26.12.2012 року, направлення №631 від 26.12.2012 року, посадовою особою Саратської МДПІ на підставі абз.3 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пункту 78.1, статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Малого підприємства «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB з питань підтвердження господарських відносин із платником податків МП TOB «Гамалс», за період квітень, червень, липень місяці 2012року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 11.01.2013р. №0001/2200/21014271 «Про результати позапланової виїзної перевірки МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків МП TOB «Гамалс», за період квітень, червень, липень місяці 2012р., їх реальності та повноти відображення в обліку».

В висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, та ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, а саме: підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 56036грн., в тому числі, за квітень 2012р. на 7421грн.; за червень 2012р. на суму 9958грн., за липень 2012р. на суму 38657грн.

На підставі акту перевірки від 11.01.2013р. МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013р. №0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56936грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14009грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Підставою для висновку про завищення податкового кредиту ПДВ за відносинами з МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у квітні, червні, липні 2012р., зокрема, слугувало наступне. Згідно актів ДПІ у Київському районі за №1650/22-34/13918998/83 від 10.10.2011р. „Про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді TOB «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за червень 2012р.», та за №1913/22-34/13918998/97 від 23.10. 2012р. „Про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді TOB «Гамалс», щодо підтвердження господарських відносин з платником податків TOB „Сітібуд України» за період березень 2012 року" встановлено наступне: на дату складання актів стан МП у вигляді TOB «Гамалс» - 9, «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»; чисельність працюючих (останній звіт за формою 1-ДФ (2 квартал 2012 р.) - 1 особа. В актах також зазначено, що основними постачальниками МП у вигляді TOB «ГАМАЛС» в березні було ТОВ «Сітібуд Україна» та червні 2012р. було TOB «Віджі Буд». Листами ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.08.2012 за № 11276 /7/22-911 та ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 28.08.2012р. за №2674/7/22-517 на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси ДПС надіслані акти від 13.08.2012р. за №3081/22-9/34348564 та від 23.08.2012р. за №494/22-5/37415381 про неможливість проведення зустрічних звірок TOB «Сітібуд Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків березень місяць 2012 року і TOB «Віджі Буд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень місяць 2012р. Згідно актів перевірок за №1650/22-34/13918998/83 від 10.10.2011р. та за №1913/22-34/13918998/97 від 23.10.2012р. встановлено відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. При проведенні аналізу наявних інформаційних баз даних встановлена неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій МП у вигляді TOB «Гамалс» з ТОВ «Сітібуд Україна» в березні 2012р та TOB «Віджі Буд» в червні місяці 2012р. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді березень 2012р. та червень 2012р., що свідчить про те, що правочини між МП у вигляді TOB «Гамалс» та підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.І, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи викладене відповідач дійшов висновку про неможливість придбання товарів (робіт, послуг) МП у вигляді TOB «Гамалс» в березні та червні місяцях 2012р., а отже й неможливість їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців, в перелік яких входить також МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB. Виходячи з вищенаведеного, МП у вигляді TOB «Гамалс» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Також в акті перевірки визначено, що посадові особи МП у вигляді TOB «Гамалс» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Згідно наданих до перевірки документів, не підтверджено зв'язок та використання в господарської діяльності МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB отриманих послуг.

На підставі зазначеного, відповідач дійшов висновку, що МП у вигляді TOB «Гамалс» не мало можливості надати та дійсно не надало послуги МП «Алекс-ЛТД» у вигляді ТОВ; МП у вигляді TOB «Гамалс» безпідставно виписано податкові накладні на продаж товару на адресу МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB, а отже позивачем безпідставно сформовано за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом податковий кредит на загальну суму 56036грн., в тому числі, за квітень 2012р. на 7421грн.; за червень 2012р. на суму 9958грн., за липень 2012р. на суму 38657грн.

Однак на думку суду, такі висновки відповідача є необґрунтованими з огляду наступного.

Судом встановлено, що відносини між МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB та МП у вигляді TOB «Гамалс» ґрунтувались, зокрема, на агентському договорі №84 від 15.12.2011р. Відповідно до умов вказаного договору МП у вигляді TOB «Гамалс» здійснює пошук покупців продукції МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB, сприяє укладанню договорів купівлі-продажу відповідної продукції, проводить маркетингові дослідження.

У зв'язку з виконанням умов договору, сторонами оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг: №1 від 30.03.2012р., №2 від 21.06.2012р., №3 від 22.06.2012р., №4 від 25.06.2012р., №5 від 26.06.2012р., №6 від 27.06.2012р.

МП у вигляді TOB «Гамалс» складені звіти про надання послуг: від 30.03.2012р. за період 20.12.2011р. - 21.02.2012р.; від 21.06.2012р. за період 21.02.2012p. - 21.05.2012р.; від 22.06.2012р. за період з 03.02.2012р. - 01.06.2012р.; від 25.06.2012р. за 15.06.2012р.; від 26.06.2012р. за період з 14.05.2012р. - 20.06.2012р.; від 27.06.2012р. за період від 07.03.2012р. по 27.06.2012р.

МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB у відповідності до складених актів прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг прийняло відповідні послуги, та здійснило відповідні розрахунки у безготівковій формі на підставі платіжного доручення від 07.07.2012р. на суму 18960 грн. та складено акти взаємозаліку від 02.04.2012р. та від 07.07.2012р.

У зв'язку з здійсненням вказаних господарських операцій постачальником виписані позивачу податкові накладні №166 від 30.03.2012р., №148 від 21.06.2012р., №163 від 22.06.2012р., №182 від 25.06.2012р., №204 від 26.06.2012, №220 від 27.06.2012р., копії яких надані позивачем і залучені до матеріалів справи.

На підставі отриманих від контрагента податкових накладних МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі на загальну суму 56036грн., в тому числі, за квітень 2012р. на 7421грн.; за червень 2012р. на суму 9958грн., за липень 2012р. на суму 38657грн..

Також МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB був укладений договір №40 від 02.04.2012р. з МП у вигляді TOB «Гамалс», згідно умов якого МП «Алекс-ЛТД» у вигляді ТОВ зобов'язується поставити та передати у власність МП у вигляді TOB «Гамалс» обладнання, а в свою чергу МП у вигляді TOB «Гамалс» зобов'язується прийняти у власність товар та оплатити його.

Обладнання згідно вказаного договору передавалося на підставі наступних видаткових накладних: №РН-00054 від 02.04.2012р.; РН-00225 від 05.06.2012р.

Розрахунки за отриманий товар були здійснені на підставі актів взаємозаліку від 02.04.2012р. та від 07.07.2012р., якими в оплату отриманого від позивача товару МП «Гамалс» ТОВ зарахувало вартість наданих маркетингових послуг.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем послуг, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту (договори, податкові накладні, звіти, акти взаємозаліку, тощо).

Також позивачем надані докази (рахунки, видаткові накладні, агентський договір, звіти про надані послуги, акти прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг, рекламні матеріали) використання отриманих послуг за агентським договором №84 від 15.12.2011р. у власній господарській діяльності - подальше використання результатів наданих послуг по пошуку клієнтів згідно поданих звітів, а саме МП «Алекс-ЛТД» у вигляд TOB на підставі рахунків та видаткових накладних був відвантажений товар наступним компаніям які були знайдені саме МП у вигляді TOB «Гамалс»: ПП «Южний котедж-95», ПП «С-Монтаж», TOB «Девон-Груп», ПП «Комерційна фірма «Будінвест Групп», а також укладено та виконано агентський договір із ТОВ «Кан».

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані МП у вигляді TOB «Гамалс» згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 1, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу МП у вигляді TOB «Гамалс» як платників ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Спірні угоди позивача з його контрагентами не є недійсними в силу вказівки на це в законі, належних та допустимих доказів на підтвердження їх укладення в порушення публічного порядку, зокрема, спрямованості на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету, відповідачем не надано та в матеріалах перевірки не значиться.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначені договори були укладені сторонами, скріплені печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за цими договорами (сплачені кошти, виконані роботи, передано товар), то відповідно такі договори не можуть бути визнані фіктивними. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність та безтоварність укладених між позивачем та його контрагентами угод.

Судом встановлено, що укладений між МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB та МП у вигляді TOB «Гамалс» договір не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання його недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи.

Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивач та його контрагент МП у вигляді TOB «Гамалс» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, дефектність яких нічим не підтверджена.

Таким чином, висновок акту про нікчемність договорів та безтоварність господарських операцій є довільним припущенням перевіряючого, не заснованим на будь-яких належних доказах.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB не обґрунтовано згідно з вимогами Порядку, в чому полягає порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, та ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, тому цей акт оцінюється судом за правилами ст.86 КАС України як доказ, що не підтверджує наявність такого порушення у зв'язку з включенням МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ по господарським операціям з МП у вигляді TOB «Гамалс».

Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить на спростування доводів позивача інших ніж зазначені в акті, обставин та міркувань, в порушення вимог Порядку №984 висновки по МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB зроблені виключно як похідні від результатів перевірки інших підприємств.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, висновок документальної перевірки про безтоварність господарських операцій МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB з МП у вигляді TOB «Гамалс» обґрунтований виключно даними додаткового характеру, одержаними з матеріалів, складених іншими податковими органами, хоча висновки про встановлені порушення податкового законодавства не можуть бути обґрунтовані виключно додатковою інформацією, одержаною не з первинних документів МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB, а з документів за результатами перевірки інших платників податків. При формуванні висновків акту перевірки МП «Алекс-ЛТД» у вигляді TOB МДПІ в порушення вимог Порядку №984 та ст.83 ПК України оперує переважно чи повністю виключно податковою інформацією, яка не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Також суд зазначає наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.

Згідно з п.1 вказаного Порядку зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пунктів 2,3 Порядку зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Згідно пунктів 2.1, 2.2 Методичних рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236, для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Пунктами 4, 5 Порядку №1232 передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку. Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями).

Пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Пунктами 4.5, 4.7, 5.2 Методичних рекомендацій визначено, що при отриманні від суб'єкта господарювання (у встановлений статтею 73 Кодексу термін) інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження відповідальний підрозділ проводить зустрічну звірку суб'єкта господарювання протягом 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої інформації та її документального підтвердження. За результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки. Довідка підписується та вручається суб'єкту господарювання у порядку, передбаченому пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", не пізніше наступного робочого дня від дати її складання. Отримана від суб'єкта господарювання інформація та її документальне підтвердження в подальшому використовується для проведення зустрічних звірок та повинна бути відпрацьована в комплексі з іншими документами суб'єкта господарювання при проведенні чергової документальної планової або позапланової перевірки суб'єкта господарювання із метою підтвердження повноти відображення результатів здійснених господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Згідно з п.4.4 Наказу № 236 акт про неможливість проведення зустрічної звірки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою).

Зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання визначений додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Однак, складений за результатами заходів по проведенню зустрічної звірки акт про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді TOB «Гамалс» (а також й акти щодо TOB «Віджі Буд» та TOB «Сітібуд Україна»), не відповідає вимогам додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Зокрема, описова та змістовна частини акта не відповідають їх назвам та сутності, які запроваджені Методичними рекомендаціями. Так, законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновків, а передбачено лише відображення відомостей, встановлених на підставі матеріалів, що знаходяться у справі суб'єкта господарювання, інформаційних баз даних, інших джерел інформації. Також допускається зазначення інформації, отриманої від підрозділів податкової міліції, що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці.

Наведення висновків щодо реальності здійснення господарських операцій за результатами проведеної звірки суб'єкта господарювання передбачено додатком 5 до Методичних рекомендацій, який у свою чергу складається за результатами фактично проведеної звірки.

Однак судом встановлено, а представником відповідача не заперечувалося, що фактично проведення зустрічної звірки не мало місця, у зв'язку з відсутністю МП у вигляді TOB «Гамалс» за місцезнаходженням; дослідження первинних документів та їх співставлення з даними звітності МП «Алекс-ЛТД» у вигляд ТОВ не відбувалося.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи необґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування і задоволення позову МП «Алекс-ЛТД» у вигляді ТОВ у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Малого підприємства «Алекс-ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 24.01.2013р. №0000042200

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Алекс-ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 700(сімсот)грн.45коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2013р.

Суддя М.М. Аракелян

Адміністративний позов Малого підприємства «Алекс-ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 24.01.2013р. №0000042200

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Алекс-ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 700(сімсот)грн.45коп.

07 жовтня 2013 року