Рішення № 33978480, 30.09.2013, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/933/13-ц

2/0187/296/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 187/933/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

Встановив:

05.07.2013 року Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі ПАТ " Акцент-Банк ", позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. нині після зміни прізвища ОСОБА_1 (далі відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13.06.2008 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 9 983,04 грн. з кінцевим терміном повернення 13.06.2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік.

Оскільки боржник ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 02.04.2013 року становить 93 054,29 грн., яка складається: заборгованість по кредиту - 8 527,37 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 967,58 грн.; заборгованість по комісіям за користуванням кредиту - 2 276,20 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 76 375,79 грн., а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) 4 407,35 грн.

В судовому засіданні, позивач вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі просить їх задовольнити.

Відповідач та її представник ОСОБА_3 проти позову заперечувала, просили застосувати строк позовної давності, також додали, що відповідачем укладено кредитно заставний договір, а отже в першу чергу позивач повинен звертати стягнення на заставне майно. Даний договір укладався на потреби сім'ї, однак на даний час відповідачка розлучена, а майно яке придбано за кредитні кошти залишилося у колишнього чоловіка, та подальша доля цього майна відповідачу не відома. Окрім цього додали, що під час укладання кредитно-заставного договору з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка", "Стандарт") її не знайомили, будь-яких угод про збільшення строку позовної давності між нею та позивачем не укладалося.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526, 530, 599 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним .

Виходячи з положень статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

Судом встановлено, що 13.06.2008 року між ПАТ " Акцент-Банк " та відповідачем укладений договір № ACRERХ22390011 про надання споживчого кредиту, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 9 983,04 грн. з кінцевим терміном повернення 13.06.2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1.0 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1 600,00 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 119,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні 13.06.2008 року договору між позивачем та відповідачем остання надала згоду, що заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" "Стандарт", що затверджені заступником голови правління банку, Тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 9 983,04 грн., що сторонами не запереться.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У порушення вищевказаних норм закону та умов договору відповідач зобов'язання вказаним договором належним чином не виконала.

Факт порушення умов кредитного договору, відповідач не заперечувала, пославшись на те, що обов'язок по погашенню кредиту взяв на себе її колишній чоловік, в якого залишилося майно придбане за кредитні кошти. Вказана домовленість була усною.

Відповідно до п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" "Стандарт" при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості.

Суд зауважує, що кредитний договір укладено між банком та відповідачкою, а отже зобов'язання за вказаним договором повинна нести саме відповідачка, доказів зворотного останньою не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості, яка складається із: заборгованість за кредитом - 8 527,37 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 967,58 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 276,20 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 4 407,35 грн.; є обґрунтованими.

Однак, суд не може погодитися з вимогою банку щодо розміру пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 76 375,79 грн.

Слід зазначити, що в даному разі між сторонами виникли правовідносини, які також регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".

Так в рішенні Конституційного суду України (далі КС) № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року у справі № 1-26/2011 зроблено висновок про поширення на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і під час виконання такого договору положень п.п.22, 23 ст.1, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також у своєму рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 КС зазначено, що правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК України про зобов'язання та договір, так і приписи його ч.2 ст.627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів. Адже згідно з положеннями ст.18 ч.ч.1, 2 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. А умови договору стають несправедливими, як зазначається в рішенні КС, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Та й Законом України "Про захист прав споживачів" установлено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. КС відзначив у рішенні, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та чч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Адже наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе застосувати положення ст.18 ч.3 п. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні розміру пені, оскільки визначений позивачем розмір останньої є непропорційно великим в порівнянні з розміром заборгованості по кредиту.

Таким чином до стягнення з відповідача підлягатиме 4 263,69 грн., як п'ятдесят відсотків від розміру заборгованості по кредиту на суму 8 527,37 грн.

Стосовно клопотання відповідача та її представника про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 631 ч. 1 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вже зазначалося при укладенні Договору між позивачем та відповідачем остання надала згоду, що заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.

Відповідно до п. 5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг п'ятирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором почався 13.06.2010 року та спливає 13.06.2015року, позов було пред'явлено до суду в липні 2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

Щодо доводів відповідача та її представника, що в першу чергу позивач повинен звертати стягнення на заставне майно, суд вважає їх не обґрунтованими, оскільки виходячи з п. 2.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, звернення стягнення на заставне майно є правом банку, а не обов'язком. Окрім цього, відповідач підтвердила факт відсутності у неї заставного майна.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості в розмірі 20 942,19 грн.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214-215, 226-228, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (місце знаходження 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080, рах. № 29090829000010 (для погашення заборгованості), МФО 307770) заборгованість за кредитним договором № ACRERХ22390011 від 13.06.2008 року у розмірі 20 942,19 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 19 коп.), яка складається з: заборгованість за кредитом - 8 527,37 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 967,58 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 276,20 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 4 263,69 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 4 407,35 грн.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (місце знаходження 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080, рах. № 64994919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 307770) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 07.10.2013 року.

Суддя(підпис) І. М. Соловйов

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО

Суддя І.М. Соловйов