Ухвала суду № 33977757, 01.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1216/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1884/К/12 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Зубакової В.П., Турік В.П..

при секретарі - Кузьміній Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю батька.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

Представник ПАТ «Євраз Суха Балка» - Харитонова Марія Олегівна;

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6.

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі ПАТ «Євраз Суха Балка»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що з 26.05.1950 року по 29.09.1973 року батько позивача ОСОБА_7 працював в підземних умовах на РУ ім. Фрунзе та на ш. «Центральна» правонаступником якого є ПАТ «Євраз Суха Балка».

В 03.11.1988 року у нього виявлено професійне захворювання з діагнозом сідеросилікоз І ступеню, та встановлено 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. При наступному переогляді висновком МСЕК від 22.10.2001 року ОСОБА_7 встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням та третю групу інвалідності безстроково (а.с.20-21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

Згідно акту медико - соціальної експертизи від 2005 року встановлено причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням.

У зв'язку із цим, просила суд на підставі ст. ст. 1167, 1168 ЦК України стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану смертю члена сім'ї, яка настала внаслідок професійного захворювання з вини підприємства, її на користь у розмірі 200 000 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Євраз Суха Балка» на користь ОСОБА_4 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір на користь держави у розмірі 229, 40 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Євраз Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не взято до уваги, що відповідно до ст..ст. 21,28,34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я, самим потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а не членам їх сім'ї з 01.04.2001 року, покладено на Відділення Фонду.

Відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки» дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку було зупинено, а Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни, відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. Позивачем не надано доказів, якими підтверджується факт заподіяння їй моральних страждань у розмірі який вона визначила.

Крім того, розмір стягнутої шкоди значно завищений та не відповідає засадам розумностіта справедливості.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, рішення районного суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог, апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_7 батько позивача ОСОБА_4 (а.с.7), з 26.05.1950р.по 29.09.1973 працював підземним скрепером та підземним прохідником на підприємстві відповідача, та отримав професійне захворювання.

В 1975 р. Українським науково - дослідним інститутом промислової медицини було встановлено професійне захворювання сидероселікоз 1 стадії, очаговий туберкульоз легенів. В 03.11.1988 року у нього виявлено професійне захворювання з діагнозом сідеросилікоз І ступеню, та встановлено 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. При наступному переогляді висновком МСЕК від 22.10.2001 року ОСОБА_7 встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням та третю групу інвалідності безстроково (а.с.20-21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер (а.с.19).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку із смертю її батька з яким вона проживала однією сім'єю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи. Відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Як вбачається з акту КП «Обласного центру медико-соціальної експертизи» від 2005 року основною причиною смерті ОСОБА_7 визначено силікотуберкульоз (професйне захворювання 1975 року), хронічне декомпенсіроване легеневе серце, емфізема легень, пневмосклероз, набряк легень та головного мозку, асцит та встановлено причинний зв'язок його смерті з професійним захворюванням (а.с. 16-18).

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), в якому зазначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - донькі померлого.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на Фонд соціального страхування, оскільки померлим був застрахованою особою.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, членам сім'ї (батькам) потерпілого взагалі не передбачено.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини між сторонами регулюються законодавством про обов'язкове страхування, є необґрунтованими.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку із смертю батька внаслідок отримання ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні, позивач ОСОБА_4 переживає нервові потрясіння пов'язані із втратою батьківської турботи та підтримки.

Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, судом взято до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням обсягу та характеру заподіяних позивачу душевних страждань.

Інші доводи представника відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу, доводи якої правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, відхиляє, а рішення суду першої інстанції - залишає без змін у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис)