Рішення № 33977474, 02.10.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11826/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Ільєва Т.Г.,

при секретарі - Солона А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про стягнення грошових коштів, суми пені, суми трьох відсотків річних та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про повернення суми банківського вкладу, посилаючись на те, що уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу від 30.11.2012 р., відповідно до якого передав відповідачу в користування кошти в розмірі 15 000 ЄВРО. Разом з тим, незважаючи на закінчення строку дії договору, відповідач не повернув позивачу кошти, з нарахованими відсотками за користування, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача в примусовому порядку суму грошових коштів у розмірі 154 771,09 грн., суму пені 9 031, 84 грн., 3% річних від простроченої суми - 4643,13 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати на правову у розмірі 10 000 грн., а всього 188 446,06 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність. Одночасно зазначив, що позов підтримує та не заперечує проти проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

На підставі ст.ст. 169,224 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи за відсутності сторін, та ухвалити заочне рішення по справі, на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем в особі начальника відділу пасивних операцій фізичних осіб Кукля О.А. був укладений договір банківського вкладу «Ощадний-Люкс» №Т-36014, відповідно до умов якого останній приймає від вкладника грошові кошти (вклад) у сумі 15000,00 Євро, на строк зберігання з 30.11.2012 по 29.12.2012 включно і зобов'язується повернути позивачці суму вкладу і нараховані прості відсотки на вклад з розрахунку 4% річних, за винятком випадків визначених в п. 2.3, 2.4 Договору (а.с.4-5).

Відповідно до п.3.1.2 вказаного договору банк прийняв на себе зобов'язання у термін, передбачений п.1.3. договору повернути вклад і нараховані на нього відсотки на підставі заяви на видачу готівки шляхом видачі готівкових коштів з каси «БАНКУ».

23.03.2013 позивач направив на адресу відповідача заяву про повернення коштів та нарахованих відсотків, яку останній отримав 27.03.2013 р.(а.с.7-8).

Разом із тим, відповідач взятих на себе зобов'язань за вищезазначеним договором не виконав, а саме, не повернув на вимогу позивачки належні позивачу грошові кошти.

Як вбачається з наданого позивачем листа ПАТ «КБ «Даніель» від 26.04.2013 р. вимоги зазначені позивачем в його заяві від 23.03.2013 р. не задовольнив та не повернув кошти, а визнав неналежне виконання своїх зобов'язань перед позивачем (а.с.10).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягає виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списано з рахунка вкладника з інших підстав.

Крім того, відповідно до п.2.2 кредитного договору відсотки на вклад нараховуються банком від дня, наступного за днем надходженням вкладу в банк до дня, який передує його поверненню вкладнику або списання з вкладного рахунку з інших підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України) . Такі підстави, зокрема зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК України .

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідачем не повернута позивачу сума вкладу, тому не припинено правовідносин сторін по кредитному договору, не звільнено Банк від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавлено кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Відсутність реального виконання боржником свого зобов'язання не звільняє його від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом, що передбачено п.17, п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин" .

Отже, та обставина, що відповідач взяті на себе за вищезазначеним договором зобов'язання не виконав, а саме не повернув позивачу у визначений договором строк суму вкладу та нараховані відсотки, в судовому засіданні знайшла своє підтвердження, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в частині стягнення суми вкладу та нарахованих процентів у розмірі 15 050 Євро.

Ч.3 ст.533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В абзацах 2,3 п.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 зазначено: «У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення».

Враховуючи те, що відповідач взяв на себе зобов'язання повернути грошові кошти в Євро, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача суму вкладу та нараховані проценти в розмірі 15 050 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 154 771 грн. 09 коп.

Разом з тим, суд вважає, що в частині 3% річних позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у відповідності до ст. 625 ЦК України з відповідача необхідно стягнути 3% річних від простроченої суми, що становить 154 771 грн. 09 коп. (сума заборгованості) * 3% * 142/365 = 1 806,36 грн.

Згідно п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором банк сплачує вкладнику неустойку у розмір, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється ід суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже з відповідач на користь позивача необхідно стягнути пеню у розмірі 154 771 грн. 09 коп. (сума заборгованості) *15 % (подвійна облікова ставка НБУ) * 142 (кількість прострочених днів)/365 (кількість днів)= 9 031,84 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, але позивачем не надано доказів підтвердження факту заподіяння моральних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, крім того між сторонами виникли договірні відносини, а тому моральна шкода не підлягає відшкодуванню.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Що стосується вимоги в частині стягнення правової допомоги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст.ст.56,84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Виходячи із системного тлумачення положень ст.ст.56,79,84 ЦПК України витрати понесені позивачем до подання позовної заяви не є витратами на правову допомогу.

Крім того, представником позивача не надано доказів, щодо обґрунтування понесених витрат на правову допомогу при розгляді даної справи.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 656 грн.09 коп.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 533, 610, 611, 612, 651, 629, 1058, 1060ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 224, 225, 226, 292, 294ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про стягнення грошових коштів, суми пені, суми трьох відсотків річних та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» код ЄДРПОУ 26475516, МФО 321024 заборгованість за договором від 30.11.2012 року № Т-36014 в розмірі 154 771 (сто п'ятдесят чотири сімдесят одна) грн. 09 коп., суму пені - 9 031 (дев'ять тисяч тридцять одна) грн. 84 коп., суму 3% річних - 1 806 (одна тисяча вісімсот шість) 36 коп., всього: 165 609 (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот) грн. 29 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» код ЄДРПОУ 26475516, МФО 321024 на користь Держави судовий збір у розмірі 1 656 (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість) грн. 09 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.Г. Ільєва