Рішення № 33976463, 25.09.2013, Брянківський міський суд Луганської області

Справа № 410/2498/13-ц

Провадження № 2/410/887/13

(ЗАОЧНЕ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року м. Брянка

Брянківській міський суд Луганської області у складі головуючого судді Рудакова І.П., при секретарі Голенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Брянка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом, в якому посилається на те, що 27.05.2006 року був укладений кредитний договір № DNH4KP32650252, згідно з умовами якого, позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит у сумі 2637,69 грн., а відповідач в свою чергу зобов'язується в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати відсотки та комісію за користування кредитом та інші витрати в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 2637,69 грн. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 01.07.2013 року має заборгованість на загальну суму 36938,64 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 2542,29 грн.; заборгованість по відсотках за користуванням кредитом - 11716,44 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 20444,74 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (відсоткова складова) - 1735,17 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 36938,64 грн. та судовий збір у сумі 369,39 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, у якій позовні вимоги підтримала повністю, проти ухвалення заочного рішення на заперечувала, просила суд розглянути справу без її участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши і оцінивши докази в справі в їхній сукупності, суд доходить висновку, що позов заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, виданого 27.02.1997 року Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянка Луганської області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 17.05.2007 року (а.с.14).

Згідно з кредитним договором від 27.05.2006 року № DNH4KP32650252 укладеного на підставі анкети-заяви фізичної особи, ПАТ КБ "ПриватБанк" було надано ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 2637,70 грн. на строк 24 місяців (з 27.05.2006 року по 27.05.2008 року) зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 25,08 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а також сплатою щомісячних коштів в період з " 21" по " 28" число кожного місяця у сумі 141,35 грн. для погашення заборгованості за кредитом (а.с.3).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 27.05.2006 року № DNH4KP32650252 укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, загальна сума заборгованості за зазначеним кредитним договором станом на 01.07.2013 року складає 36938,64 грн. (а.с.2).

Відповідно до платіжного доручення, розмір понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору становить 369,39 грн. (а.с.19).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 526, 525, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 550, 624 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зазначені вище докази суд знаходить достовірними, їх об'єктивність сумнівів не викликає.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549-550, 611, 624-625, 629, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10-11, 58-60, 79, 88, 169, 208-209, 212-215, 224-227 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27.05.2006 року № DNH4KP32650252 у сумі 36938,64 (триста шістдесят девять тисяч тридцять вісім) гривень 64 копійки, яку перераховувати на р/р 29092829003111 ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судовий збір у сумі 369,39 (триста шістдесят дев'ять) гривень 39 копійок, який перераховувати на р/р 64993919400001 ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя: