Рішення № 33975645, 01.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 Справа № 917/1472/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиагросфера", вул. Смілянська, 127, м. Черкаси, 18008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", вул. Київська, 4В, с. Вікторія, Пирятинський р-н, Полтавська обл., 37044

про стягнення 167 645,78 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Кушнір С.В., посвідчення адвоката № 325 на підставі свідоцтва № 345 від 19.10.2009 року, договір № 4 від 11 червня 2013 року, довіреність № 28 від 10.07.2013 року;

від відповідача: не з'явилися.

01.10.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиагросфера" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" 167 645,78 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.04.2013 р. між сторонами договору поставки № 30/04-13, з яких : 158 965,80 грн. основний борг, 7 948,29 грн. штраф, 731,69 грн. 3% річних за період з 16.05.2013 р. по 10.07.2013 р..

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог № 99 від 20.09.2013 р. (вх. № 13634 від 26.09.2013 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 167 639,65 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.04.2013 р. між сторонами договору поставки № 30/04-13, з яких : 158 960,00 грн. основний борг, 7 948,00 грн. штраф, 731,65 грн. 3% річних за період з 16.05.2013 р. по 10.07.2013 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом дана заява прийнята до розгляду в даному позовному провадженні як така, що відповідає чинним процесуальним нормам України. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог № 99 від 20.09.2013 р. (вх. № 13634 від 26.09.2013 р.).

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

30.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасиагросфера" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (покупець) було укладено Договір поставки № 30/04-13 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця нафтопродукти (далі-товар), а останній зобов'язувався прийняти цей товар та провести його оплату на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- кількість та асортимент товару зазначається у специфікаціях (форма специфікації затверджується сторонами у Додатком №1), що складаються покупцем та підтверджується шляхом підписання постачальником на умовах даного Договору. Кожна специфікація є невід'ємною частиною цього Договору. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній (п. 1.1 Договору);

- постачальник передає товар покупцю на умовах ІНКОТЕРМС-2000 : EXW - нафтобаза постачальника. Адреса вказується постачальником у специфікації; СРТ - термінал покупця. Адреса вказується покупцем у специфікації. Передача покупцю товару здійснюється у разі надання покупцем довіреності (типової форми М-2) на отримання зазначеної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною. Товар передається покупцю в порядку та у строки обумовлені сторонами у специфікації (п. 2.1 - п. 2.3 Договору);

- ціна на товар формується постачальником кожний день і обумовлена сторонами на день поставки та зазначається у специфікації (п. 3.1 Договору);

- покупець оплачує товар 100% передплатою відповідно до виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії, але не менше ніж протягом 3-х робочих днів. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої покупцем у специфікації кількості. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати. Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 банківських дні від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до покупця. На кожну партію товару постачальником виписується окремий рахунок (ч. 1 п. 3.2, п. 3.3 та п. 3.8 Договору);

- вартість товару розраховується в залежності від розміру партії товару та ціни обумовленої сторонами на умовах даного Договору. Розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (п. 3.4, п. 3.7 Договору);

- у випадку порушення покупцем умов п. 3.2, п. 3.8 даного Договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості товару за відповідною специфікацією. Штраф сплачується протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги покупцем (п. 4.10 Договору);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року, а в частині розрахунків за товар до повного його виконання (п. 7.1 Договору).

На виконання умов Договору у Специфікаціях сторони узгодили, зокрема, назву, кількість та вартість товару на кожну окрему партію, а саме : Специфікація № 1 від 30.04.2013 р. на поставку дизпалива Л 0,05-62 у кількості 36 000 літрів по ціні 8,86 грн. за літр загальною вартістю 318 960,00 грн.; Специфікація № 2 від 30.04.2013 р. на поставку дизпалива Л 0,20-62 у кількості 99,345 літрів по ціні 8,86 грн. за літр загальною вартістю 880,20 грн.; Специфікація № 3 від 30.04.2013 р. на поставку дизпалива Л 0,05-62 у кількості 36 000 літрів по ціні 8,86 грн. за літр загальною вартістю 318 960,00 грн.. Вищезазначені специфікації підписані представниками сторонами та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 638 800,20 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних, а саме : № РН-0000327 від 30.04.2013 р. на суму 318 960,00 грн., № РН - 0000379 від 30.04.2013 р. на суму 880,20 грн. та № РН - 0000359 від 08.05.2013 р. на суму 318 960,00 грн.. Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленими довіреностями (типової форми № М-2) № 110 від 30.04.2013 р. та № 110 від 08.05.2013 р. на отримання його представником (Єна В.А.) від позивача товароматеріальних цінностей (копії наявні у матеріалах справи).

В дотримання умов Договору позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманого ним товару, зокрема, рахунок № СФ-0000364 від 08.05.2013 р. на оплату дизпалива Л 0,05-62 у кількості 36 000 літрів по ціні 8,86 грн. за літр загальною вартістю 318 960,00 грн..

За даними позивача в порушення умов Договору відповідач не у повному обсязі оплатив отриманий ним товар за видатковою накладною № РН - 0000359 від 08.05.2013 р., заборгованість останнього складає 158 960,00 грн.. Часткова оплата отриманого відповідачем згідно даної видаткової накладної товару у сумі 160 000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 451 від 08.05.2013 р. та банківською випискою по рахунку позивача.

Отже, фактично предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за отриманий останнім товар за видатковою накладною № РН - 0000359 від 08.05.2013 р..

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору щодо проведення оплати за отриманий товар, зокрема, за видатковою накладною № РН - 0000359 від 08.05.2013 р., позивачем на адресу відповідача було направлено претензійну вимогу № 32 від 12.06.2013 р. щодо оплати у п'ятиденний термін з дня її пред'явлення вартості отриманого товару у розмірі 158 965,50 грн., пені за період з 11.05.2013 р. по 12.06.2013 р. у розмірі 2 155,84 грн., штрафу у розмірі 7 948,29 грн. та 3% річних за період з 11.05.2013 р. по 12.06.2013 р. у розмірі 431,17 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист та копією чеку "Укрпошти" (а.с. 33).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилася звірка взаєморозрахунків та складено відповідний акт, згідно якого станом на 09.07.2013 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 158 960,00 грн. (а.с. 49).

За даними позивача на момент подання позову в порушення умов Договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, заборгованість останнього складає 158 960,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 99 від 20.09.2013 р. (вх. № 13634 від 26.09.2013 р.) про стягнення з відповідача 167 639,65 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.04.2013 р. між сторонами договору поставки № 30/04-13, з яких : 158 960,00 грн. основний борг, 7 948,00 грн. штраф, 731,65 грн. 3% річних за період з 16.05.2013 р. по 10.07.2013 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 158 960,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 158 960,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

При укладені Договору (п. 4.10 Договору) сторони дійшли згоди, що у випадку порушення покупцем умов п. 3.2, п. 3.8 даного Договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості товару за відповідною специфікацією. Штраф сплачується протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги покупцем.

Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору щодо проведення оплати за отриманий товар за видатковою накладною № РН - 0000359 від 08.05.2013 р., 12.06.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензійну вимогу № 32. За даними позивача, штраф у розмірі 7 948,29 грн. на момент винесення даного рішення відповідачем не сплачений.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 948,29 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4.10 Договору та п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з презумпції правомірності правочину, що встановлена ст. 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 731,65 грн. трьох процентів річних за період з 16.05.2013 р. по 10.07.2013 р., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 158 960,00 грн. основного боргу, 7 948,00 грн. штрафу та 731,65 грн. 3% підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2013 р. між позивачем та адвокатом Кушнір С.В. укладено договір № 4 про надання правової допомоги та веденні справи в господарському суді. В матеріалах справи наявні : копія квитанції до прибуткового касового ордера № 6 від 24.07.2013 р. на суму 5 500,00 грн., з призначенням платежу - оплата послуг за договором № 4 від 11.06.2013 р. та актом виконаних робіт № 1 від 10.07.2013 р.; акт № 1 від 10.07.2013 р. здачі-приймання виконаних робіт по договору № 4 від 11.06.2013 р. та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009 р..

Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем по Договору № 30/04-13 від 30.04.2013 р., проте, при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи та дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати. Статтею 33 Правил адвокатської етики визначено, що фактори, які повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення з відповідача 167 639,65 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.04.2013 р. між сторонами договору поставки № 30/04-13, з яких : 158 960,00 грн. основний борг, 7 948,00 грн. штраф, 731,65 грн. 3% річних за період з 16.05.2013 р. по 10.07.2013 р..

Категорія спору з правової точки зору не є складною, юридична та судова практика даних правовідносин є визначеною та такою, що встановилася, отже результат розгляду такої категорії справ є досить передбачуваний.

Згідно матеріалів справи поставка позивачем товару відповідачеві, за який стягується заборгованість підтверджується однією видатковою накладною, розрахунки за отриманий відповідачем товар підтверджуються однією банківською випискою по рахунку позивача та одним платіжним дорученням, отже обсяг доказування та необхідність забезпечення їх доказами у даній справі при їх належному оформленні можливо визначити як мінімальний. Адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги було претензійну вимогу, складено позовну заяву, здійснено розрахунок заборгованості, що не вимагає від адвоката а ні значного часу, ні значного досвіду в області права, ні значної науково-теоретичної підготовки. Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити, що при складанні позовної заяви адвокатом було допущено ряд помилок, з огляду на що останній подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій також наявні арифметичні помилки та описки.

На підставі наведеного вище аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, мотиви прийняття даного рішення суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 1 000,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 352,91 грн. та судові витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 1 000,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (вул. Київська, 4В, с. Вікторія, Пирятинський р-н, Полтавська обл., 37044), ідентифікаційний код юридичної особи 33582194, п/р 200069381 в Полтавська ГРУПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиагросфера" (вул. Смілянська, 127, м. Черкаси, 18008), ідентифікаційний код юридичної особи 36391323, р/р 26004060282683 в ЧФ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 354347 - 158 960,00 грн. основного боргу, 7 948,00 грн. штрафу, 731,65 грн. три проценти річних, 3 352,97 грн. судового збору та 1 000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 04.10.2013 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.