Рішення № 33975588, 26.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12177/13 26.09.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком»Простягнення 143 955,60 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Ніколенко О.В. - за дов.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком» 120 000,00грн. заборгованості, 11 955,60грн. пені, 12 000,00грн. індекс інфляції, а всього 143 955,60 грн. за договором від 14 вересня 2012р. № К 19/12. № 29-В безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 01.07.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 20.08.2013р. та 09.09.2013р. не подав. Водночас, ухвали суду від 01.07.2013р., 20.08.2013р. та від 09.09.2013р. направлені на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком»: 01001, м. Київ, вул. Новозбаразькао, 2/6, оф.302.Ухвали суду від 01.07.2013 та від 20.08.2013р. були вручені за довіреністю „Кобилин".

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції (ухвал господарського суду від 01.07.2013р., 20.08.2013р.), повернуті органами зв'язку з позначкою „вручено" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техком» було укладено договір від 14 вересня 2012р. № К 19/12. № 29-В безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений даним договором строк.

Пунктом 2.1 визначений розмір фінансової допомоги. Сума фінансової допомоги становить 200 000,00грн.

Відповідно до п. 3.1 договору Позикодавець зобов'язаний надати фінансову допомогу впродовж 3-х днів з моменту підписання даного договору.

Фінансова допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Позичальника (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору фінансова допомога надається Позичальнику у строк до 30.09.2012р. По закінченню даного строку, Позичальник зобов'язується повернути суму фінансову допомогу.

Матеріали справи свідчать, що з метою виконання покладених договором обов'язків, Позивач у встановлений п. 4.1 договору строк перерахував грошові кошти у сумі 120 000,00грн. на розрахунковий рахунок Відповідача. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2012р. №1241 на суму 60 000,00грн., від 14.09.2012р. №1211 на суму 10 000,00грн, від 14.09.2012р. №2010 на суму 50 000,00грн.

Відповідно п.4.1 договору останнім днем повернення суми фінансової допомоги було встановлено 30.09.2012 року. До встановленого договором строку Відповідач повинен був повністю розрахуватись із Позивачем.

Строк, вказаний у п. 4.1 даного договору, може бути змінений за згодою сторін.

В матеріалах справи відсутні докази зміни строку повернення фінансової допомоги.

Суду доведено, що термін повернення зворотної фінансової допомоги відповідно до умов Договору настав 30.09.2012р., проте свого обов'язку щодо повернення суми позичених коштів Відповідач не виконав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст. 1046 ГК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Між Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техком» було укладено договір від 14 вересня 2012р. № К 19/12. № 29-В безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Матеріали справи свідчать, що Позивач у встановлений п. 4.1 договору строк перерахував грошові кошти у сумі 120 000,00грн. на розрахунковий рахунок Відповідача. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2012р. №1241 на суму 60 000,00грн., від 14.09.2012р. №1211 на суму 10 000,00грн, від 14.09.2012р. №2010 на суму 50 000,00грн.

У відповідності до п.4.1 Договору, повернення Відповідачем фінансової допомоги мало бути проведене у строк до 30.09.2012р.

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Протягом строку дії Договору, Відповідач не здійснив повернення коштів, наданих йому у вигляді фінансової допомоги, у загальній сумі 120 000 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором зворотної фінансової допомоги (позики) у сумі 120 000,00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Але, судом при перевірці розрахунку позивача встановлено, що позивачем не вірно розраховано індекс інфляції.

Згідно здійсненого судом розрахунку з відповідача підлягає стягненню 359,88грн. індекс інфляції за період з 01.11.2012р. по 31.05.2013р., відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11 955,60 грн. за порушення строків виконання, відповідно до ст.230 ГК України, задоволенню не підлягають з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пені та штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пені в сумі 11 955,60 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначену неустойку, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг),.з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача 11 955,60 грн. пені задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 120 000,00 грн. основного боргу та 359,88грн. індексу інфляції.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в сумі 120 000,00 грн. основного боргу та 359,88грн. індексу інфляції.

В частині стягнення решти індексу інфляції та пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком» (01001, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, оф.302, код ЄДРПОУ 23154935) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» (03148, м. Київ, вул. пр-т Леся Курбаса, 2-б, код ЄДРОПОУ 14308747) 120 000 грн. боргу, 359,88грн. індексу інфляції, 2421,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині індексу інфляції та пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 04.09.2013р.