Рішення № 33975504, 02.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2013 Справа № 905/2873/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Р.М. Колесника, суддів О.В. Говоруна, О.О. Кучерявої

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив», м.Слов'янськ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», м.Слов'янськ

за участю прокурора прокуратури Донецької області

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду Державного майна по Донецькій області

про зобов'язання підписати угоду про зміну договору оренди

Представники сторін:

Прокурор: Лисенко С.І.

Від позивача: Чигирін Ю.К., Дергильов О.М., Креч В.І.

Від відповідача: Магдєєва Н.М.

Від третьої особи: Бенхасін А.А.

У судовому засіданні 12.08.2013р. оголошувалась перерва до 10.09.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реактив» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про зобов'язання підписати угоду про зміну договору оренди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивачем на прилюдних торгах з реалізації майна відповідача-банкрута було придбано більшу частину майна, що є предметом укладеного між сторонами договору оренди від 24.10.1990р., внаслідок чого у сторін виникли правовідносини щодо спільної власності на об'єкт оренди, що є свідченням істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладання угоди, а тому виникла необхідність внесення змін до вищевказаного договору, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача було 01.03.2013р. направлено угоду про внесення змін до договору оренди від 24.10.1990р. Через відмову відповідача внести зміни до договору оренди, шляхом підписання запропонованої редакції угоди просить суд зобов'язати відповідача підписати угоду про внесення змін у запропонованій позивачем редакції.

В перебігу розгляду справи позивачем неодноразово надавалися письмові пояснення, в яких він наполягав на своїй позиції та наголошував на тому, що придбання ним частини орендованого майна створює необхідність у внесенні змін до договору в значній частині.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві зазначив, що є хибним посилання позивача на наявність спільної власності у сторін на предмет оренди, та не погоджується із запропонованою позивачем редакцією угоди про внесення змін до договору оренди від 24.10.1990р., у зв'язку з чим ним було складено протокол розбіжностей до угоди.

Також в перебігу розгляду справи відповідачем було подано численні письмові пояснення, зміст яких полягає у тому, що підписання угоди про внесення змін до договору оренди від 24.10.1990р. в редакції позивача є неможливим, оскільки майно відповідача увійшло до ліквідаційної маси та обов'язком відповідача є його продаж відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважає, що розмір орендної плати повинен бути значно збільшений порівняно із тим, що визначено договором.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та відповідачем були подані клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду Державного майна по Донецькій області, які ухвалою від 18.06.2013р. задоволено.

Третьою особою в перебігу розгляду справи були надані письмові пояснення, у яких вона наголошувала на тому, що вимоги позивача є незаконними та невмотивованими та просила відмовити у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб судового захисту суперечить приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, не доведено порушення відповідачем прав та інтересів позивача, не доведено, що позивач набув права власності на відчужені у ході примусової реалізації майна відповідача об'єкти, які забезпечують завершений цикл виробництва продукції, що є базовою ознакою цілісного майнового комплексу.

24.07.2013р. прокуратурою Донецької області було подано повідомлення про вступ до справи, у зв'язку з чим подальший розгляд справи відбувався за участі прокурора.

09.08.2013р. позивачем було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом було розглянуте та задоволено.

Розпорядженням від 08.07.2013р. призначено колегіальний розгляду справи у складі головуючого судді Р.М. Колесника, суддів О.В. Говоруна, К.С. Харакоза.

Розпорядженням від 12.08.2013р. змінено склад судової колегії, а саме суддю К.С. Харакоза замінено на суддю О.О.Кучеряву.

Строк розгляду справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора, представників сторін та третьої особи було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши прокурора, представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ

24.10.1990р. слов'янським виробничим об'єднанням «Хімпром» (орендодавцем), правонаступником якого є відповідач по справі та Кооперативом «Реактив» (орендарем), правонаступником якого є позивач по справі, укладено договір про оренду цеху ГОК та ХОМ, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого (в редакції угоди від 04.06.1999р.) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування та володіння цех ГОК та ХОМ, будівлі, що входять в цех, споруди, обладнання, механізми, матеріали та інше. Перелік відображений в додатку № 1 договору. Орендований об'єкт розташований за адресою: м.Слов'янськ, вул.Чубаря, 91.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 24.10.1990р. Додатком №1 до акту визначений перелік основних фондів цеха ГОК і ХОМ з 337 позицій, які передавались відповідачем в оренду позивачу.

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 угоди від 04.06.1999р. (в редакції додаткової угоди від 03.02.2009р.) розмір щомісячної орендної плати становить 12140,00 гривень, в тому числі ПДВ. Орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця або вноситься в касу орендодавця.

Відповідно до п.7.1 угоди від 04.06.1999р., строк дії договору оренди визначений до 24.10.2010р. В перебігу дії договору сторонами внесено зміни до п. 7.1. договору, якими збільшено строк дії договору до 24.10.2025р.

Наказом Фонду державного майна України від 20.12.1995р. на виконання Указу Президента України від 25.11.1994р. №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» перетворено державне підприємство слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром» у відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» із статутним фондом 3292300125000,00 карбованців (32923001,25 гривень).

Наказом від 01.12.2000р. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області були передані повноваження з приватизації та управління державними корпоративними правами ВАТ «Содовий завод».

Ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001р. щодо відповідача порушено справу про банкрутство.

Згідно з наказом Фонду Державного майна України № 906 від 24.05.2002р., наказом регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області № 395 від 31.03.2003р. відповідачу видано перелік нерухомого майна, переданого у його власність за наказом Фонду Державного майна України № 50 від 20.12.1995р.

19.03.2001р. Донецьким філіалом СГП «Укрспецюст» за дорученням відділу державної виконавчої служби України м. Слов'янська було проведено публічні торги з реалізації рухомого та нерухомого майна відповідача, що входило до складу орендованого майна.

За наслідками проведених торгів складено акт від 19.03.2001р, згідно якого позивач став переможцем та набувачем печі №1, печі 3, залізничної колії, рухомого майна (330 позиції), право власності на яке підтверджується актом проведення прилюдних торгів від 19.03.2001р., що відповідно до п 4.9, 7.1. Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. №42/5, є достатнім підтвердженням набуття права власності на рухоме майно, щодо якого проводилися прилюдні торги.

За наслідками проведених торгів позивач став власником і нерухомого майна, а саме споруди котельної, споруди колишньої компресорної, будівлі станції акумуляторів погрузчиків, що підтверджується свідоцтвами про придбання майна з прилюдних торгів від 24.05.2001р., зареєстрованими в реєстрі за №1492, №1493, №1494 відповідно, виданими приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Панченко А.В.

Отже судом встановлено набуття позивачем певної частини майна, що входила до складу об'єкту оренди за договором оренди від 24.10.1990 року.

Листом головного архітектора м. Слов'янська №453 від 09.07.2007р. об'єктам нерухомого майна, в тому числі і тим, що були придбані позивачем (що раніше належали відповідачу) було присвоєно поштову адресу - м. Слов'янськ, вул. Парижської комуни, 26.

Постановою господарського суду Донецької області від 04.09.2003р. відповідача визнано банкрутом. Ухвалами господарського суду Донецької області від 11.09.2012р. та від 02.04.2013р. строк ліквідаційної процедури продовжувався до 27.01.2013р. та до 02.10.2013р. відповідно.

08.10.2012р відповідач звернувся до виконкому Слов'янської міської ради з заявою про присвоєння поштової адреси майновому комплексу цеху гідрату окису кальцію та хімічно осадженої крейди ( по тексту - ГОК і ХОМ) у складі: будівлі складу ГСМ, будівлі механічної майстерні з кузнею, будівлі головного корпусу ХОМ, асфальтові дороги, будівлі головного корпусу ГОК, будівлі складу готової продукції; будівлі відділення вапняно-обжигальних печей, будівлі перевантажувальної станції і нахильної галереї, будівлі адміністративного корпусу, будівлі відділення грохочення та випалу крейдяної фракції, будівлі медпункту та прохідної, галереї з бункерами скіпових підйомників, приймальня 2-х бункерне устаткування, будівля насосної станції технічно оборотної води, складу бункерного вапна, градирня оборотного водопостачання, дороги автомобільні та площадки, градирня оборотного водопостачання. В зазначеній заяві ВАТ «Содовий завод» вказано, що наведені об'єкти перебувають на балансі підприємства, увійшли до складу статутного капіталу та є власністю ВАТ «Содовий завод».

05.12.2012р. рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради надано майновому комплексу цеху ГОК і ХОМ, переданому у власність відповідачу на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України №395 від 31.03.2003р. згідно переліку нерухомого майна: 445. будівля складу ГСМ; 447. будівля механічної майстерні з кузнею; 451. будівля головного корпусу; 452. асфальтові шляхи; 454. будівля головного корпусу; 455. будівля складу готової продукції; 456. будівля відділення ізвестк. Обжиг печей; 458. будівля перевантажувальної станції і нахильної галереї; 459. будівля адміністративного корпусу; 460. будівля відділення грохочення та випалу крейдяної фракції; 461. будівля медпункту та прохідної; 464. галерея з бункерами скипових підйомників; 465. приймальний 2-х бункерного устаткування; 467. будівля насосної станції технічно оборотної води; 468. склад вапняний бункерний; 469. градирня оборотного водопостачання; 470. шляхи автомобільні та площадки; 471. градирня оборотного водопостачання, які розташовані по вул. Паризької Комуни в м. Слов'янську, поштової адреси: вул. Паризької Комуни, 29, м. Слов'янськ. Також, вказаним рішенням рекомендовано ліквідатору ВАТ «Содовий завод» звернутися до КП «БТІ» для внесення поточних змін до матеріалів технічної інвентаризації та правовстановлюючих документів згідно пункту 1 вказаного рішення.

01.03.2013р. позивач звернувся до відповідача із листом №138, де зазначав про необхідність внесення змін до договору оренди від 24.10.1990р. внаслідок набуття позивачем на торгах права власності на частину орендованого майна, у зв'язку з чим просив розглянути та підписати додану до листа угоду від 01.03.2013р. про зміну договору оренди. Даною угодою пропонував внести зміни до договору наступного змісту:

1. до ст. 1.1: орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування та володіння наступні будівлі та споруди:

- будівля головного корпусу (інв. №00563);

- будівля складу готової продукції (інв. №00564);

- будівля відділу вапняно-обжигальних печей (інв. №00567);

- будівля перевантажувальної станції і нахильної галереї (інв. №00569);

- будівля адміністративно-побутового корпусу (інв. №00570);

- будівля відділення грохочення та випалу крейдової фракції (інв. №00571);

- будівля медпункту та прохідної (інв. №00572);

- галерея з бункерами скіпових підйомників (інв. №02799);

- приймальня 2-х бункерних устаткувань (інв. №02801);

- будівля насосної станції технічної води (інв. №02805);

- склад бункерний вапна (інв. №02800);

- градирня оборотного водопостачання (інв. №02813);

- дороги автомобільні та площадки (інв. №02826);

- градирня оборотного водопостачання (інв. №02963);

- будівля складу ГСМ (інв. №00502);

- будівля мехмастерської (інв. №005504);

- будівля головного корпусу (інв. №005614). Вказане майно було передано в оренду у 1990 році та задокументовано актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди цеху, укладеного 24 жовтня 1990 року.

2. до ст. 1.2: передані в оренду об'єкти цеху, перелічені в п. 1.1 цієї угоди розташовані за адресою: м. Слов'янськ, вул. Парижської комуни, 26.

3. доповнити договір ст. 1.3: будівлі та споруди, які входять у складу цеху ГОК і ХОМ, та належать орендодавцю, та будівлі та споруди, обладнання, які належать орендарю, складають єдиний господарюючий суб'єкт із завершеним циклом виробництва продукції, вказаної у ст. 2.1 договору оренди, автономними інженерними комунікаціями, системою енергозбереження.

4. виключити з договору: ст. 3.3, 3.4 розділу 3, п.п. 3 ст. 4.1 розділу 4, п. 8 ст. 5.1 розділу 5, ст. 7.3 розділу 7.

5. доповнити договір ст. 9.1: зміна умов договору оренди, передбачених ст. 2.1 та п. 1 ст. 4.1 договору можливо лише в судовому порядку. Договір оренди може бути розірваний лише в судовому порядку. Необхідною умовою для розірвання договору оренди є попередній розгляд питання про право власності із дотримання вимог ст. 188 ЦК України.

11.03.2013р. відповідач направив позивачу протокол розбіжностей до угоди від 01.03.2013р., у якому відхилив редакцію позивача та запропонував внести зміни до угоди:

1. до п. 7.1: керуючись ліквідаційною процедурою по справі №5/174б про банкрутство ВАТ «Содовий завод» строк дії договору оренди встановлюється 6 місяців з моменту прийняття ухвали господарського суду Донецької області про продовження ліквідаційної процедури. Постанова від 11.08.2012р. по справі №5/174б про продовження ліквідаційної процедури до 27.01.2013р. продовжує договір оренди до 27.01.2013р. Відповідно, договір оренди автоматично продовжується на підставі нової ухвали господарського суду Донецької області строком на 6 місяців. У випадку кінцевої ліквідації ВАТ «Содовий завод» відповідно до ухвали чи постанови господарського суду Донецької області договірні зобов'язання з оренди майна цеху ГОК і ХОМ припиняються у зв'язку із ліквідацією орендодавця. Підстава: ст. 291 ГК України.

2. до п. 3.1: з 01.03.2013р. змінити цифри з 11013,98 гривень, в т.ч. ПДВ 1835,66 гривень на цифри 45600,00 гривень, в т.ч. ПДВ 7600,00 гривень.

3. до п. 7.4: відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (нова редакція) при продажі майна цехів ГОК і ХОМ на аукціоні (торгах), договір оренди автоматично розривається з дати підписання протоколу аукціону (торгів) про продаж майна, про що письмово організатор аукціону чи ліквідатор повідомляє орендаря».

За таких обставин позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить зобов'язати відповідача підписати угоду від 01.03.2013р. про зміну договору оренди цеху ГОК і ХОМ в редакції, запропонованій позивачем.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (яка є загальною нормою права) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою статті 652 Цивільного кодексу України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина четверта статті 652 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, передумовою внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 Цивільного кодексу України є два етапи: наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; при встановленні зазначених обставин суд має оцінити наявність умов, визначених ч. 2 цієї статті.

Стаття 188 Господарського кодексу України регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів і передбачає право заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду у разі, якщо сторони договору не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з позову позивач обґрунтовує свої позовні вимоги саме посиланням на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якими на його думку є придбання ним значної частини майна, що входило до складу орендованого майна, внаслідок чого у сторін виникли правовідносини щодо спільної власності на об'єкт оренди із одночасним набуттям позивачем та припиненням у відповідача певного об'єму повноважень щодо об'єкту оренди.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача, наведеним в обґрунтування позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі викупу (приватизації) об'єкта оренди.

Як вже встановлено судом, певна частина орендованого майна станом на час ініціювання позивачем підписання угоди про зміну договору оренди, була придбана позивачем та є його власністю, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами щодо нерухомого майна, а також актом державного виконавця, складеного 19.03.2001р.

Таким чином, у зв'язку з переходом до позивача прав власника щодо частини нерухомого та рухомого майна, що входило до складу об'єкту оренди, з огляду на положення ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди цеху ГОК та ХОМ, (в редакції угоди від 04.06.1999р.) є таким, що припинився в частині оренди майна, придбаного позивачем у власність з моменту набуття права власності.

Керуючись набуттям права власності на певну частину орендованого майна, позивач в угоді про внесення змін до договору оренди ГОК і ХОМ від 01.03.2013 року запропонував внести зміни до предмету договору ( п. 1.1. договору оренди), перелічивши лише ті складові об'єкту оренди, що залишилися у власності відповідача.

Дослідивши наведені позивачем доводи в цій частині суд не вбачає наявності підстав для примусу відповідача до укладання угоди про внесення змін до договору в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди в редакції угоди про зміну договору оренди цеху ГОК і ХОМ від 04.06.1999 року розмір орендної плати на дату підписання угоди складає 12140 гривень, та, як вбачається зі змісту договору, розмір орендної плати не залежить від складу об'єкту оренди та кількості майна, що входить до його складу.

Зміни, що відбулися в структурі власності відповідача щодо майна, переданого в оренду, не має своїми наслідками виникнення у відповідача обов'язку із внесення змін до договору в частині визначення предмету договору, бо припинення договору оренди в силу закону в частині придбаного позивачем майна не позбавляє цей договір дійсності щодо іншого майна, що залишилося у власності відповідача. При цьому викладення конкретного переліку майна, що залишилося у користуванні позивача в межах договору оренди, безпосередньо не впливає на порядок виконання зобов'язань сторін, визначених умовами договору.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Запропоновані позивачем зміни щодо предмету договору оренди (п. 1.1) не мають своїми наслідками зміну зобов'язань сторін, а тому права та охоронювані законом інтереси позивача відмовою відповідача у підписанні угоди про внесення змін в цій частині не порушені.

Щодо внесення змін до п. 1.2 договору в частині зміни місцезнаходження майна з м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 на м. Слов'янськ вул. Парижської комуни, 26 позивач обґрунтовує обов'язковість внесення таких змін посиланням на те, що рішенням виконкому 8-ми будівлям, що стали власністю позивача присвоєно поштову адресу: м. Слов'янськ вул. Парижської комуни, 26 та оскільки, доведеним, на думку позивача, є факт існування спільної власності на цілісно-майновий комплекс цеху ГОК і ХОМ, решті будівлям, що залишилися у власності відповідача, також має бути присвоєно зазначену адресу, про що має бути зазначено в договорі.

В матеріалах справи дійсно міститься лист головного архітектора м. Слов'янська про присвоєння об'єктам, що належать позивачу (що раніше належали відповідачу) поштової адреси - м. Слов'янськ, вул. Парижської комуни, 26.

Водночас, позивачем не доведено пов'язаності присвоєння нової поштової адреси будівлям, що перебувають в його власності, із необхідністю присвоєння такої ж адреси будівлям, що перебувають у власності відповідача, які перелічені в п. 1.1 запропонованої угоди про зміну договору оренди.

На думку суду головною передумовою визначення в договорі місцезнаходження будівлі за певною адресою є присвоєння цим будівлям, в порядку визначеному законодавством, адреси із відповідним відображенням цього у реєстраційних документах. До цього часу зміна адреси місцезнаходження будівель за угодою сторін вбачається безпідставною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що будівлям, переліченим в п. 1. угоди про зміну договору оренди цеху ГОК і ХОМ від 01.03.2013 року, рішенням Слов'янської міської ради від 05.12.2012 року № 775 присвоєно поштову адресу - м. Слов'янськ, вул. Парижської комуни, 29, отже зміна місцезнаходження об'єкту оренди на запропоновану позивачем в розглядуваній угоді (вул. Парижської комуни, 26) є неможливою, в тому числі з огляду і на наведені обставини.

Щодо доповнення змісту договору оренди пунктом 1.3, відповідно до якого будівлі та споруди, що входять до складу ГОК і ХОМ, що належать орендодавцю, та будівлі, споруди та обладнання, що належать орендарю, складають єдиний господарюючий об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції, зазначеної в ст. 2.1. договору оренди, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання, суд приходить до висновків про недоведеність позивачем необхідності доповнення договору текстом наведеного змісту.

Метою внесення до договору пункту із цим змістом є, по суті, встановлення факту спільного із відповідачем права власності на об'єкт із завершеним циклом виробництва, а звернення до суду має на меті примус відповідача до укладення договору із запропонованим змістом в цій частині.

Дослідивши наведені обставини, суд приходить до висновків про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку прийняти зміни до договору в цій частині з огляду на наступне.

Пунктом 2.1. договору визначено мету договору та передбачено, що орендар зобов'язується в наданих йому виробництвах здійснювати виробництво окисі кальцію, хімічно осадженої крейди та т.і.

Тобто договором визначено призначення переданого в оренду об'єкту та, таким чином, встановлено обмеження для позивача на використання орендованого майна на цілі, що не відповідають цілям, визначеним п. 2.1. договору.

Доповнення договору пунктом 1.3. позивач в позові обґрунтовує посиланням на існування у нього із відповідачем прав співвласників спільного, неподільного об'єкту із завершеним циклом виробництва. Водночас жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наведених доводів позивачем в перебігу розгляду справи не надано.

Навпаки, на підтвердження приналежності частини орендованого майна позивачем надано витяги з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно, копії правовстановлюючих документів та т.і., з яких вбачається приналежність позивачу окремих будівель і споруд, а також обладнання, як окремих, індивідуально-визначених об'єктів права власності. Жоден із перелічених документів не дає підстав дійти висновку про існування у позивача із відповідачем прав співвласників на спільний об'єкт із завершеним циклом виробництва та взагалі позивачем не доведено існування такого майна, із таким найменуванням, як самостійного об'єкту права власності.

Визначення договором в запропонованій позивачем редакції п. 1.3. орендованого об'єкту у сукупності із певними об'єктами, що належать позивачу, як єдиного господарського об'єкту із завершеним циклом виробництва правомірно було відхилене відповідачем ще і тому, що існування чи не існування єдиного господарського об'єкту із завершеним циклом виробництва, що за змістом ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідає змісту поняття цілісно-майнового комплексу підприємства, є певним фактом, який не залежить від волевиявлення сторін за договором оренди.

Декларування сторонами в договорі факту утворення ними спільного об'єкту цілісно-майнового комплексу чи господарського об'єкту із завершеним циклом виробництва не має своїми наслідками його дійсне утворення. Оскільки такі об'єкти мають відповідати певним вимогам та мають певні ознаки, надання тому чи іншому об'єкту чи певній купі об'єктів, в тому числі розташованих за однією адресою характеристики як спільного об'єкту із завершеним циклом виробництва не може бути врегульоване договором за домовленістю сторін. Оскільки існування такого об'єкту є обставиною, яка не залежить від волевиявлення сторін, відмова відповідача у прийнятті пропозиції про внесення змін до договору оренди в цій частині жодним чином не впливає на права та охоронювані законом інтереси позивача, що зумовлює висновки суду про відмову в позові в цій частині.

Щодо виключення з тексту договору оренди п.п. 3.3. 3.4., п.п. 3 п. 4.1., п.п. 8. п. 5.1. то суд також не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку прийняти запропоновані зміни оскільки кожен з цих пунктів договору передбачає надання тих чи інших послуг та їх оплату на підставі окремо укладених угод.

Обґрунтовуючи необхідність у виключенні зазначених пунктів договору позивач посилається на той факт, що визначені цими пунктами договору послуги позивачем вже тривалий час не надаються. Водночас, з огляду на те, що обов'язки з оплати наданих послуг та їх надання за змістом цих пунктів договору має здійснюватися на підставі окремо укладених угод, наявність цих пунктів в договорі жодним чином не впливає на зміст прав позивача, та виключення цих пунктів договору не вбачається судом обов'язковим для сторін, оскільки відповідні права та обов'язки, що пов'язані із наданням, отриманням та оплатою відповідних послуг мають бути врегульовані окремими договорами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині виключення зі змісту договору оренди п.7.3., відповідно до умов якого договір в односторонньому порядку розірванню не підлягає за виключенням випадків, коли одна із сторін порушує умови договору та свої зобов'язання, позивач посилається на те, що таке положення договору дозволяє відповідачу, навіть якщо саме ним було порушено зобов'язання ініціювати односторонню відмову від договору, що суперечить змісту ст. 651 Цивільного кодексу України.

Надаючи наведеним доводам позивача належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Відмову від договору, у контексті наведеного положення договору, слід розуміти саме як право потерпілої сторони відмовитися від договору у разі його порушення іншою стороною, отже доводи позивача про те, що, порушивши умови договору відповідач може таким чином створити для себе підстави для односторонньої відмови від договору, не ґрунтуються на законі. При цьому право орендодавця на односторонню відмову від договору оренди передбачено зокрема ст. 782 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вже зазначалося, позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на положення ст. 652 Цивільного кодексу України та посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Водночас, позивачем не доведено, яким чином зміна тих обставин, що визначені позивачем як істотні - набуття права власності на частину орендованого майна - вплинуло на оцінку наведеного пункту договору, як такого, що потребує виключенню з договору.

З огляд на недоведеність позивачем підставності виключення зазначеного пункту з договору, у задоволенні позовних вимог в цій частині також має бути відмовлено.

Щодо доповнення договору п. 9.1., за змістом якого зміна умов договору, передбачених п. 2.1 розділу 2 та п.1 ст. 4.1. розділу договору, можлива тільки в судовому порядку, а необхідною умовою для розірвання договору є попередній розгляд питання про право власності із дотриманням ст. 188 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновків про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти цю пропозицію та внести до договору зазначений пункт з огляду на наступне.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України договір може бути змінено або за домовленістю сторін або в судовому порядку.

Тобто, у разі недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до п. 2.1. та 4.1., внесення таких змін можливе лише у спосіб звернення заінтересованої сторони з цього приводу до суду, отже обмеження у можливості змінити умови договору за домовленістю сторін суперечило б наведеним положенням закону.

Щодо попереднього, перед розірванням договору розгляду питання про право власності із дотриманням ст. 188 Цивільного кодексу України, то позивачем не доведено, яким саме чином має бути реалізоване наведене положення та на якій підставі питанню про розірвання договору має передувати вирішення питання про право власності, враховуючи, що право на розірвання договору є правом сторони, яке може бути обмеженим лише умовами, визначеними законом. Не зрозумілим є і те, про чиє саме право власності йде мова у наведеному пункті договору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведені положення закону, враховуючи недоведеність позивачем заявленого позову, звернення позивача до суду із розглядуваним позовом вбачається судом безпідставним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 29, 33, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» відмовити.

У судовому засіданні 02.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.10.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя О.В. Говорун

Суддя О.О. Кучерява