Постанова № 33974450, 02.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р.Справа № 815/2310/13-а

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області (далі - відповідач) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії. З урахуванням прийнятого судом уточненого адміністративного позову, позивачі просили визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача вчинити передбачені законом дії для реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» спочатку до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Малиновського району м. Одеси, а після його ліквідації - до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області для реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 позивачами неодноразово надавалися такі документи: заяви про реєстрацію; талони зняття з реєстрації; квитанція про сплату держмита; ордер; паспорти.

Крім того, на вимогу працівників зазначених органів надати додаткові документи позивачі також надавали: розпорядження Малиновської районної адміністрації м. Одеси про надання квартири, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду про виключення з розпорядження громадянина ОСОБА_6, постанову Кабінету Міністрів України про виділення квартир, роз'яснення міністерства соціального захисту та інше. Попри це позивачам продовжують відмовляти у реєстрації їхнього місця проживання та продовжують вимагати все нові документи.

Позивачі посилались на те, що згідно відповіді Малиновського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області від 28.11.2012 року, всупереч ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» їм рекомендовано надати документи для додаткового підтвердження права проживання за вказаною у ордері адресою. При цьому працівники відділу посилалися на те, що у квартирі ніхто ще не зареєстрований, а хтось мав би надати згоду на вселення позивачів.

Не зважаючи, на те, що позивачі вселилися до приміщення за ордером, їх змусили надати додаткові документи на 28 аркушах, зокрема документи, що були підставою для видачі ордеру, постанову суду, роз'яснення міністерств тощо, 14.01.2013 року Малиновський районний відділ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, розглянувши подані позивачами документи, у тому числі додаткові, відмовив позивачам у реєстрації місця проживання з нових підстав. На думку відповідача, наданий позивачами ордер є недійсним, так як розпорядження Малиновської районної адміністрації м. Одеси, яке було підставою для видачі ордеру визнано незаконним постановою Одеського адміністративного суду від 25.09.2012 року.

Позивачі вважають, що вказана відмова ґрунтується на припущеннях або на завідомо надуманих підставах, і є незаконною, оскільки судових рішень про визнання незаконним розпорядження Малиновської районної адміністрації м. Одеси №88/01-06 від 11.02.2010р. не існує.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі посилаючись на вищевказані обставини.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі вказуючи, що наданий позивачами ордер на жиле приміщення № 008914 серії МР від 20.07.2012 року на момент звернення позивачів з заявами щодо реєстрації місця проживання був вже недійсним, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року було визнано незаконним розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 88/01-06 від 11.02.2010 року, яке було підставою для видачі вказаного ордера. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що на теперішній час підстав для реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 не існує.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо відмови у реєстрації місця проживання громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Малиновський районний відділ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області зареєструвати місце проживання громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

На вказану постанову відповідачами подані апеляційні скарги, які є тотожними за змістом. Апелянти просять оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_3 звернулася до Малиновського РВ ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про реєстрацію постійного місця проживання, але до заяви був наданий ордер на вселення до вказаного приміщення, строк дії якого був вже закінчений. У зв'язку з цим відповідачем було відмовлено позивачам у реєстрації місця проживання за вказано в ордері адресою.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як було встановлено, розпорядженням Малиновської районної адміністрації м. Одеси №88/01-06 від 11.02.2010 року на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 року №171-р, листа Міністра Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №877/0/2-10, листа начальника УКБ Одеської міської ради від 08.02.2010 року №74/1 і нарядів №171, №191 від 31.12.2009 року надано ОСОБА_3 придбану Державною іпотечною установою трикімнатну квартиру №102, житловою площею 55,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 на склад сім'ї - 4 особи (ОСОБА_3, її син ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_4, онук - ОСОБА_5).

Позивачі неодноразово зверталися до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Ними були надані усі документи, що вимагаються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - заяви про реєстрацію, талони зняття з реєстрації, квитанція про сплату державного мита, ордер, паспорти.

Листом Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 28.11.2012 року ОСОБА_3 було повідомлено, що перевіркою за обліками ТОВ «Управдом» встановлено, що у квартирі №103 за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час місце проживання будь-якої особи не зареєстровано. Відповідачем було зроблено висновок, що власник у законному порядку не визначений, тому у позивача немає документів, зазначених як підстава для реєстрації місця проживання за зазначеною адресою та рекомендовано позивачам оформити документи, які підтверджують право на проживання у вказаному жилому приміщенні.

Як було встановлено та не заперечувалося сторонами, на вимогу відповідача надати додаткові документи позивачами було надано: розпорядження Малиновської районної адміністрації м. Одеси про надання квартири, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, Постанову Кабінету Міністрів України про виділення квартир, роз'яснення Міністерства соціального захисту та інші документи, зокрема ті, які були підставою для видачі ордеру.

Положенням «Про Державну міграційну службу України», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 405/2011 встановлено, що Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.

14 січня 2013 року Малиновський районний відділ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області розглянувши подані позивачами заяви та документи, у тому числі додаткові документи, листом від 14.01.2013 року №13-755 відмовив позивачам у реєстрації місця проживання з тих підстав, що наданий позивачами ордер на жиле приміщення №008914 серії МР від 20.07.2012 року на теперішній час не є дійсним відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року, якою визнано незаконним розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №88/01-06 від 11.02.2010 року, яке було підставою для видачі вищевказаного ордеру.

Законом, який регулює правовідносини, що виникли між сторонами, є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Статтею 2 зазначеного Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно до вимог ст. 3 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація місця проживання або місця перебування особи - це внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або ї законний представник подає: - письмову заяву; - документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; - квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; - талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України); - документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; - військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Зазначеним Законом прямо передбачена заборона вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Таким чином, для реєстрації місця проживання позивачам необхідно було подати заяви за встановленою формою та відповідні документи, вичерпний перелік яких зазначений у ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та п. 22 Порядку реєстрація місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів.

Як встановлено судом, позивачами всі зазначені документи подавалися до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області неодноразово, а також на вимогу відповідача й додаткові документи, подання яких не передбачено законодавством.

Проте, відповідачем було відмовлено у реєстрації місця проживання з тих підстав, що наданий позивачами ордер на жиле приміщення №008914 серії МР від 20.07.2012 року на теперішній час є недійсним відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року, якою визнано незаконним розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №88/01-06 від 11.02.2010 року, яку стало підставою для видачі ордеру.

При цьому істотною обставиною є те, що вказаною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року розпорядження Малиновської РА ОМР визнано незаконним лише в окремій його частині, а саме: у частині включення ОСОБА_6 до складу сім'ї ОСОБА_3 В іншій ж його частині розпорядження не скасоване та на сьогодні залишається чинним.

Таким чином, обставини щодо часткового скасування розпорядження №88/01-06 від 11.02.2010 року жодним чином не вплинули на дійсність ордеру в частині, що стосується позивачів.

Згідно до вимог ст. 58 Житлового кодексу України ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення й надалі підтверджує факт законного користування житлом.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що позивачі на підставі зазначеного ордеру у встановленому законом порядку вселилися у вищевказану квартиру, на теперішній час продовжують в ній проживати, сплачують комунальні послуги, що підтверджується матеріалами справи, зокрема договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 20.07.2010 року, укладеними між ТОВ «Управдом» та ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення позивачами встановленого 30-денного строку на звернення з заявами про реєстрацію місця проживання з моменту отримання ордеру відбулося не з вини позивачів та з незалежних від них обставин.

Враховуючи всі викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок Одеського окружного адміністративного суду, що позивачами при зверненні до відповідача із заявами про реєстрацію місця проживання було дотримано вимоги Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №1077 від 22.11.2012 року порядку.

Разом з тим колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що відмовляючи позивачам у реєстрації місця проживання Малиновський районний відділ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а зазначені дії вчинені без урахування всіх обставин, що мали значення при вирішенні даного питання, у зв'язку з чим є протиправними.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року скасувати в частині визнання протиправними дії Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо відмови у реєстрації місця проживання громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі №815/3355/13-а залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 07.10.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький