Ухвала суду № 339738, 30.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

30.11.06 Справа № 5/2450-13/238А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, м.Стрий

на постанову Господарського суду Львівської області від 28.09.2006р.

у справі № 5/2450-13/238А

за позовом Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, м.Стрий

до Відкритого акціонерного товариства „Стрийське автотранспортне підприємство № 24658”, м.Стрий

про стягнення утриманого та не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150861,01 грн.

За участю представників:

від позивача: Олексів Н.М. –представник.

від відповідача: Білоус А.Т. –начальник юридичного відділу.

Представникам сторін роз‘яснено їх права і обов‘язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу про адміністративне судочинство України. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.09.2006р. у справі № 5/2450-13/238 А (суддя Станько Л.Л.) відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Стрийському районі Львівської області, м.Стрий до Відкритого акціонерного товариства «Стрийське автотранспортне підприємство 24658», м.Стрий про стягнення утриманого та не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150861,01 грн.

Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон 2343) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон 2181), Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ.

Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області скасувати та постановити нове рішення про примусове стягнення з відповідача через активи та основні засоби відповідача не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150861,01 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що під час проведеної планової виїзної документальної перевірки відповідача встановлено, що останнім не перераховано до бюджету прибуткового податку з громадян у розмірі 150861,01 грн., чим порушено положення ст.9, ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992р. та ст.67 Конституції України.

Оскільки існуюче податкове законодавство не передбачає встановлених форм податкової декларації з даного податку і строків подання та надсилання платникам податків податкових повідомлень-рішень про сплату самостійно нарахованих, але не перерахованих до бюджету сум прибуткового податку, податкове зобов‘язання з прибуткового податку з громадян не вважається узгодженим, а тому позивач, у відповідності з пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», звернувся до господарського суду з позовною заявою про примусове стягнення не перерахованого до бюджету прибуткового податку через активи та основні засоби відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, просить постанову господарського суду Львівської області скасувати та постановити нове рішення про примусове стягнення з відповідача через його активи та основні засоби не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150861,01 грн.

Відповідач у справі – ВАТ «Стрийське АТП»подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач, відстоюючи свою позицію, посилається на пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону 2181 та ст.11 та ст.14 Закону 2343.

Зокрема, зазначає, що 13.10.2003р. порушено провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство відповідача, а заборгованість по прибутковому податку з громадян у сумі 150861,01 грн. виникла до 13.10.2003р. і не була заявлена позивачем у справі № 6/291-4/227 про банкрутство, тому заборгованість, яку просить стягнути позивач, вважається погашеною відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Одночасно, відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, посилається і на те, що заборгованість із сплати податкового зобов‘язання з прибуткового податку громадян не є податковим боргом, а тому не може бути стягнута на підставі пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону 2181.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, просив постанову господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення відповідача, наведені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Стрийське АТП»за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, по податку на прибуток за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року та строків погашення узгодженого податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємства за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, було складено акт № 45/23-1/03117694 від 05.05.2006 року.

Як вбачається із зазначеного акту, позивачем встановлено порушення ВАТ «Стрийське АТП»ст.10, п.2а. ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992р. та п.10 пп.2.1 п.2 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекцій України № 12 від 21.04.1993р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за № 64, внаслідок чого сума податкового богу з прибуткового податку за наслідками перевірки складає 150861,01 грн.

Як встановлено матеріалами справи, вказана вище сума податкового зобов‘язання з прибуткового податку розрахована наступним чином:

145186,65 грн. (заборгованість станом на 01.01.2003р.) + 32353,44 грн. (нарахування податку за 2003р.) + 24045,26 грн. (нарахування податку за 2004р.) + 16126,14 грн. (нарахування податку за 2005р.) –65725,57 грн. (сплачений підприємством податок протягом 2003р. –2005р.) –1124,91 грн. (утриманий податок за грудень місяць 2005р., строк сплати якого не настав) = 150861,01 грн.

Позивач, з огляду на положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та Інструкції про прибутковий податок з громадян, просить примусово стягнути з відповідача через його активи та основні засоби не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150861,01 грн.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р.№ 1251-ХІІ податок на доходи з фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон 2181.

У преамбулі Закону 2181, зазначено, що норми цього Закону не регулюють питання погашення податкових зобов‘язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 13.10.2003р. порушено провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство ВАТ «Стрийське АТП»за заявою Стрийської об‘єднаної державної податкової інспекції.

Оголошення про порушення провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство відповідача опубліковано 30.12.2003р. в офіційному друкованому виданні –газеті «Голос України».

Відповідно до п.15 статті 11 Закону 2343, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов‘язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 Закону.

Стаття 14 вказаного Закону 2343 передбачає, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов‘язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону 2343 вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів згідно ч.6 ст. 14 Закону 2343.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону 2343, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2004р. у справі № 6/291-4/227 вимоги Стрийської об‘єднаної державної податкової інспекції до ВАТ «Стрийське АТП»визнано у сумі 439617,00 грн.

Як з‘ясовано в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, заборгованість з прибуткового податку, яку просить стягнути позивач, не була заявлена останнім в процедурі банкрутства в межах 30 днів з дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі відповідно до норм Закону 2343, хоча і виникла до початку порушення справи № 6/291-4/227 про банкрутство відповідача.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача у сумі 150861,01 грн. вважаються погашеними на підставі ч.2 статті 14 Закону 2343, оскільки, не були заявлені позивачем протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення про банкрутство по справі № 6/291-4/227.

Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону 2343, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону 2181.

Крім цього, Наказом ДПА України № 473 від 30.12.1997р., що діяв до 01.04.2004р. згідно з Наказом Державної податкової адміністрації № 451 від 29.09.2003р., затверджено форму довідки «Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів фізичних осіб юридичними особами усіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності»(ф. № 8ДР) та Порядок заповнення та подання юридичними особами усіх форм власності і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності довідки ф. № 8ДР.

З набуттям 01.01.2004р. чинності Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р., Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003р. затверджено Форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Однак, зазначені вище податкові розрахунки не є декларацією (розрахунком) в розумінні п.1.11 статті 1 Закону 2181.

Оскільки, означена норма Закону 2181 визначає, що податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, податкове зобов‘язання з прибуткового податку з громадян не вважається узгодженим. Даний факт не заперечується і Позивачем.

Таким чином, заборгованість із сплати прибуткового податку з громадян не є податковим боргом. Адже, відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а тому, зазначена у позовній заяві сума з прибуткового податку з громадян не може бути стягнута на підставі означеного підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону 2181, так як не є податковим боргом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Базовим нормативно-правовим документом, що визначає функції та права органів державної податкової служби є Закон.

Вичерпний перелік функцій органів державної податкової служби міститься у Законі України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р., № 509-ХІІ (із наступними змінами та доповненнями).

Так, відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об‘єднаних державних податкових інспекціях подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, з огляду на вищевикладене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення через активи та основні засоби Відповідача не перерахованого до бюджету прибуткового податку з громадян в розмірі 150861,01 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності вимог Позивача стягнення з Відповідача через його активи та основні засоби не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150861,01 грн.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 28.09.2006р. у справі № 5/2450-13/238А залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.