Ухвала суду № 339716, 14.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

14.12.06 Справа № 5/1517-13/254А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гартекс”, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 03.10.2006р.

у справі № 5/1517-13/254А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гартекс”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.10.2005р. № 0003942300/0/24930

За участю представників сторін:

від позивача: Шукачка С.В. –представник, Петрінко Л.Ю. –представник.

від відповідача: Пилип”як П. –головний державний податковий інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 03.10.2006р. у справі № 5/1517-13/254А відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Гартекс”, м.Львів до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.10.2005р. № 0003942300/0/24930, яким визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість у розмірі 36530 грн., в тому числі основний платіж - 24353 грн., штрафні санкції - 12177 грн..

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що за результатом проведення планової комплексної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. (акт від 26.10.2005р. № 608/23-0/32569544) відповідачем було правомірно та обґрунтовано встановлено факт порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду. А відповідно до вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Позивач, на думку суду першої інстанції, в порушення зазначених норм, без достатніх на те підстав відніс до складу податкового кредиту 24353 грн., в т.ч. в серпні 2004 року - 11124 грн., в березні 2005 року - 13228 грн., суми податку на додану вартість від вартості отриманих послуг від ТзОВ "Фінбудреконструкція" по будівництву бетонного вузла з тих мотивів, що право платника на включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) у зв'язку із спорудженням основних фондів, виникає саме з факту спорудження останніх як завершеного об'єкта та факту використання цього об'єкта платником у господарській діяльності.

Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, позовні вимоги задоволити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. При цьому скаржник покликається на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального права, неповне з”ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник відповідача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та ЗАТ „Львівська ПМК-73" (продавцем) 15.07.2004р. було укладено Договір купівлі-продажу приміщень, а саме залізобетонного заводу, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 115-А. Згідно з п.19 Договору право власності на предмет договору виникає у покупця після повної оплати по даному договору, підписання акту приймання-передачі, що є невід”ємною частиною даного Договору та державної реєстрації Договору. Відповідно до п.12 Договору оплата повинна бути здійснена до 30.08.2004р. У зв”язку з тим, що приміщення заводу були продані позивачу за наведеним Договором і право власності станом на серпень 2004р. до нього ще не перейшло, ЗАТ „Львівська ПМК-73" листом від 02.08.2004р. № 91 було надано згоду ТзОВ „Гартекс” на початок здійснення останнім ремонтних робіт по відновленню існуючого бетонозмішувального вузла і встановленню обладнання. Вказані роботи для ТзОВ „Гартекс” проводились ТзОВ „Фінбудреконструкція”, про що останнім виписані податкові накладні № 2 від 30.08.2004р. на суму 13204,80 грн., в тому числі ПДВ 2200,80 грн., № 3 від 30.08.2004р. на суму 53542,80 грн., в тому числі ПДВ 8923,80 грн., № 7 від 31.03.2005р. на суму 79370,40 грн., в тому числі ПДВ 1328,40 грн. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними враховані позивачем при формуванні податкового кредиту у серпні 2004р. та березні 2005р. та задекларовані у відповідні звітні періоди до введення бетонного вузла в експлуатацію.

Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Отже, матеріальні цінності вважаються основними фондами навіть до введення їх в експлуатацію, якщо вони призначені для використання в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію.

Частиною 2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в редакції чинній у період здійснення спірних правовідносин, передбачено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду

Зазначення в цій нормі "незалежно від строків введення в експлуатацію" надає можливість тлумачити цю норму, зокрема таким чином, що платник податку на додану вартість має право відносити до складу податкового кредиту суми, сплачені під час будівництва основних фондів, до закінчення такого будівництва та введення таких основних фондів в експлуатацію.

Всупереч ч.2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що амортизація основних фондів чи нематеріальних активів, передбачена як необхідна умова для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником у зв'язку з їх придбанням, та податковий кредит може складатися лише із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням основних фондів, вартість яких у бухгалтерському обліку платника відтворена на синтетичному рахунку 10 (Основні засоби).

Слід врахувати, що позивач сплачував суми ПДВ у зв'язку з будівництвом (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, та отримував податкові накладні.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведене вище, у позивача були всі юридичні підстави для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при здійсненні витрат на виконання земляних робіт та будівництво бетонного вузла у загальній сумі 24353 грн., проте суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відсутність таких підстав та відмовив у позові.

З огляду на викладене, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права та при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відповідно позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення від 31.10.2005р. № 0003942300/0/24930 - визнанню нечинним.

Тому керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 03.10.2006р. у справі № 5/1517-13/254А.

Адміністративний позов задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів від 31.10.2005р. № 0003942300/0/24930.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.