Рішення № 33973230, 25.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3437/13 25.09.2013 25.09.2013 25.09.2013

Провадження №22-ц/784/2803/13

Головуюча першої інстанції: Агєєва Л.І.

Категорія- 24 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 вересня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Яворської Ж.М.

із секретарем: Дубовою К.В.

з участю:

позивачки - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03. 09.2012 р., постановлене за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення витрат на правову допомогу,

встановила:

15.12.2011 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування їй витрат на правову допомогу.

Позивачка зазначала, що згідно з умовами договору про надання правової допомоги вона сплатила відповідачу, як професійному адвокату 3500 грн., а той, в свою чергу, зобов'язався захищати її права і законні інтереси та надавати правову допомогу в судах усіх інстанцій.

Зокрема, в рамках зазначеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо ведення кримінальної та цивільної справи у Заводському районному суді м. Миколаєва.

Всупереч цьому, адвокат вивченням справи та збиранням доказів шляхом здійснення адвокатських запитів не займався, при її судовому розгляді особистої участі не приймав.

Вважаючи такі дії неналежним виконанням договору, що є порушенням зобов'язання, позивачка просила про відшкодування їй коштів, сплачених в якості правової допомоги у розмірі 2500 грн.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03. 09.2012 р. постановлено про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 2500 грн.

Цим же рішенням постановлено про відшкодування судового збору у розмірі 188 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах оскарження, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що сплачені позивачкою гроші за надання правової допомоги у розмірі 2500 грн. мають бути поверненні адвокатом, оскільки той не виконав умов договору щодо його особистої участі у судових засіданнях для захисту її інтересів, як це було обумовлено укладеною угодою.

Але з такими виновками суду погодитись неможливо, так як вони не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 509, ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають зокрема, з договорів.

Згідно положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» передбачено, що в разі дострокового розірвання договору оплата праці адвоката здійснюється за фактично виконану роботу.

У разі неналежного виконання доручення внесена плата повертається повністю, або частково.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали договір про надання правової допомоги, який за своїм характером є договором доручення, передбаченим ст. 1000 ЦК України та який відповідно до положень ч.2 ст. 1008 ЦК може бути припинений будь-якою з сторін в будь-який час із застосуванням загальних наслідків його розірвання.

З пояснень сторін, підтверджених у суді апеляційної інстанції, вбачається, що правовідносини визначені цим договором виникли з січня-лютого 2011 р. та, що в цей же час позивачкою особисто були передані адвокату ОСОБА_4.у якості плати за правову допомогу 2500 грн.

Із змісту договору, який письмово оформлений сторонами 24.10.2011 р., що ними підтверджено особисто ( а.с.-7) видно, що оплата праці адвоката включала здійснення ним не лише представництва у судах різних юрисдикцій, а й виконання інших юридичних дій, пов'язаних з підготовкою матеріалів для порушення справи, звернення до суду, до інших державних та недержавних установ, організацій та збирання доказів.

До матеріалів справи долучені копії звернень від імені ОСОБА_3 до прокурора Заводського району та до міського голови з питань захисту від неправомірного посягання на здоров'я та порушення її цивільних прав ( а.с.26-33).

Позивачкою підтверджено в судовому засіданні, що вони виготовлені ОСОБА_4 за її замовленням та, що такі звернення до цих посадових осіб мали місце на протязі лютого-вересня 2011 р.

Стягуючи з адвоката повну плату, внесену ОСОБА_3, суд не врахував цих обставин та не взяв до уваги вимоги закону щодо повернення плати повністю за виключенням плати за фактично виконану роботу.

Адже з пояснень сторін та наданих адвокатом письмових доказів вбачається, що на виконання договору він здійснював підготовчу роботу, тобто готував письмові звернення до відповідних посадових осіб з метою порушення кримінальної справи за фактом неправомірного посягання на здоров'я та захисту цивільних прав довірительки у майнових правовідносинах.

Встановлене є підставою для зміни рішення, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК україни та стягнення внесеної плати частково з вирахуванням оплати за фактично виконану роботу на суму 1000 грн.

Саме так, на думку колегії суддів, має бути оплачена фактично виконана адвокатом робота з надання позивачці правової допомоги.

Такі висновки колегія суддів грунтує на тому, що відповідачем не надано доказів того, що ним з довірителькою узгодженні певні тарифи на його послуги та, що виконана ним робота має бути оплачена у іншому розмірі.

Доводи апелянта про фактичне виконання більшого обсягу роботи ніж оплачено позивачкою, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені наявними доказами.

Інші доводи апелянта не спростовують зазначені вище висновки, а тому також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03. 09.2012 р. - змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 адвоката- директора юридичної фірми «Авторитет КС» на користь ОСОБА_3 1500 грн. у відшкодування оплати за правову допомогу.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Ж.М. Яворська

Провадження № 22Ц- 784/1556/13р. Головуючий першої інстанції: Орленко Л.О.

Категорія- 24 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

24 квітня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Довжук Т.С.

із секретарем: Дубовою К.В.

з участю:

представників:

відповідача - ОСОБА_6

третьої особи - Щербакової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_8 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20. 02.2013 р., постановлене за

позовом

Харківського національного університету внутрішніх справ (далі- Університет) до ОСОБА_8 (третя особа - УМВС України в Миколаївській області) про відшкодування витрат на навчання,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20.02.2013 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук