Постанова № 33973199, 03.10.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

( про попередній розгляд кримінальної справи )

03.10.2013 м. Ужгород

Суддя апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,

за участю прокурора - Сирохман Л.І.,

адвоката ОСОБА_1 та представника потерпілих адвоката ОСОБА_2,

при попередньому розгляді у відкритому судовому засіданні кримінальної справи за апеляційними скаргами, які подали прокурор прокуратури Іршавського району, який приймав участь у розгляді справи, адвокат ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

вироком Виноградівського районного суду від 03 липня 2013 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Теперівка Хмельницької області, мешканець АДРЕСА_1, гр. України, українець, одружений, пенсіонер, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.

На підставі ст. 1 п.»в»; ст. 6 Закону України від 08.07.2011 р. «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_3 звільнений від призначених основного та додаткового покарань.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 - підписка про невиїзд - скасовано.

Цивільний позов задоволено частково : стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 10010,10 гривень матеріальної та 50 000 гривень моральної шкоди.

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

02 квітня 2009 року приблизно о 07 -й годині 45 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки«Шевроле-Авео», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів» грубо порушив вимоги п.п.1.3 ; 1.4; 1.5 ; 5.1.10 ; 8.1; 8.2; 8.5; 8.5.1; 10.1; 11.1; 11.2; 11.3; 12.1; 12.3; 13.1, 13.3 ПДР України, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, в районі Т-образного перехрестя головної дороги (сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів»)із другорядною автодорогою в с. Гребля Іршавського району, рухаючись із більшою швидкістю, став наближатись до двохколісного транспортного засобу, зменшуючи безпечну між ними дистанцію, при цьому не вжив заходів до зменшення швидкості керованого ним автомобіля та дотримання безпечної дистанції, а будучи самовпевненим та розраховуючи на свій власний досвід, обмежився тільки маневруванням (змістившись ближче до роздільної смуги руху), при цьому, не забезпечив безпеку руху та допустив зіткнення із задньою частиною двохколісного транспортного засобу марки «МАКС SY150 Т-З» під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого останній опинився на капоті керованого ним автомобіля після чого впав на асфальтне покриття дороги, а двохколісний транспортний засіб у некерованому стані продовжив рух та вилетів за меж проїзної частини дороги, де на автобусній зупинці травмував пішохода ОСОБА_6, яка у той час стояла в очікуванні маршрутного транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, що призвели до його смерті, а пішохід ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х :

- прокурор прокуратури Іршавського району, який приймав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_7, вказує на те, що вирок підлягає до зміни в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме Закону України «Про амністію у 2011 році». Посилається на те, що всупереч ст. 9 вказаного Закону, суд, за власною ініціативною, без згоди обвинуваченого ОСОБА_3 закрив провадження в справі з підстав передбачених ст. 1 цього Закону. Просить вирок змінити ;

- адвокат ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним, призначене ОСОБА_3 покарання занадто м'яким, таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Крім того, адвокат вказує на те, що не була присутньою при проголошенні вироку, не отримувала його копію, тому апеляційну скаргу з урахуванням вимог ст. 350 КПК України подасть після одержання копії вироку ;

- адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 вказує на те, що вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки досудове та судове слідство, на його переконання, проведені однобічно, неповно та оскільки висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що у вироку не вказано в чому саме полягають вчинені ОСОБА_3 дії, що кваліфіковані як порушення п. п. 1.10 ; 8.1 ; 8.2 ; 8.5 ; 8.5.1 ; 11.1 ; 11.2 ; 11.3 ПДР України. Вказавши на порушення вимог п. 12.1 ПДР України суд не вказав на те, яким чином вибір швидкості з якою рухався підсудний, не дав йому можливості постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно ним керувати, а констатувавши порушення вимог п. 12.3 ПДР України суд не вказав, яких саме заходів до об'їзду перешкоди не вжив обвинувачений. Також вважає, що наявними в справі доказами не спростовані показання ОСОБА_3 про те, що, керуючи автомобілем і наблизившись до мотоцикла на відстань 7-8 метрів, останній різко, без будь-яких сигналів, почав здійснювати маневр повороту ліворуч із правої частини смугу для руху, чим не дотримався правил дорожнього руху, тому обвинувачений і вимушений був маневрувати, здійснюючи об'їзд мопеда. З урахуванням наведеного, вважає, що досудовим слідством не вірно визначений момент небезпеки для водія ОСОБА_3, що слідчий при розслідуванні справи був упередженим, необ'єктивним, а суд в обґрунтування вироку послався на докази, які одержані всупереч закону і є недопустимими, у тому числі не дотримані вимоги кримінально-процесуального закону при призначенні та проведенні експертиз. Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на які суд посилається у вироку вважає необ'єктивними. Крім того, вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийняті до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Висновки судово-медичних експертиз № 43 від 25.06.2009 року та № 160 від 06.11.2009 року вважає недопустимими доказами, такими, що здобуті з порушенням права особи на захист. Крім того, посилається на те, що судом дана не вірна оцінка висновку комісійної судово-транспортної експертизи № 8603/8604/ 12/ 52 від 25.03.2013 року. В обґрунтування висновку КНДІ судових експертиз покладені неправильні вихідні дані, здобуті при проведенні відтворення обстановки та обставин події 22.09.2009 року за участі свідка ОСОБА_8, оскільки вказана слідча дія проведена з залученням скутера іншої моделі, кубатури та потужності, відмінної від скутера марки «МАКС SY150 Т-З». Висновками експертів № 764 від 09.04.2009 року та № 2712/27/ 13 від 16.08. 2010 року підтверджено, що ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, у тому числі останній висновок зроблений з урахуванням показань свідка ОСОБА_8. Також посилається на те, що в обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину суд послався на докази, які містять у собі припущення : показання свідка ОСОБА_14 Як слідчим, так і судом не залучений до кримінальної справи в якості цивільного відповідача ЗАТ СК «Брокбізнес» або його правонаступник Моторно-транспортне бюро України, що у визначених законом межах несе відповідальність за шкоду завдану внаслідок ДТП, згідно наявного в кримінальній справі полісу. Оскільки ОСОБА_3 керував автомобілем, який йому не належить, тому він не може нести матеріальну відповідальність, а вирок суду в цій частині вважає незаконним. Не дотримані вимоги закону при прийнятті рішення про стягнення моральної шкоди. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_3 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

При попередньому розгляді кримінальної справи, заслухавши думку прокурора, адвоката ОСОБА_1 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_2, які просили кримінальну справу повернути до місцевого суду, перевіривши її матеріали, вважаю, що судом першої інстанції перед направленням справи на розгляд до апеляційного суду не дотримані вимоги кримінально-процесуального закону.

При прийнятті рішення враховується, що порядок вчинення тих чи інших процесуальних дій (або прийняття судових рішень) врегульований Кримінально-процесуальним Кодексом України, що посадові особи судових органів виконують повноваження в межах та у спосіб визначений цих Кодексом.

Так, відповідно до ст. 344 КПК України копія вироку вручається засудженому або виправданому в триденний строк після його проголошення.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в ній відсутні будь-які дані про те, що засудженому ОСОБА_3 вручена копія вироку. Документом, що засвідчує факт вручення вироку є розписка, в якій зазначається час вручення копії вироку. Зазначена обставина ( час вручення копії вироку) може мати суттєве значення при вирішенні питання про дотримання строку (про пропуск строку) на оскарження судового рішення. Супровідний лист, що міститься в т. № 7 на аркуші справи № 59, не підтверджує факт вручення копії вироку.

Окрім того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджений ОСОБА_3 подав зауваження на протокол судового засідання (т. 7, а. с. 107-115). З надпису на зауваженнях не видно, що відповідно до ст. 88-1 КПК України судом (головуючим у справі суддею Надопта А.А.) посвідчена правильність зауважень.

З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що 03.07.2013 року засуджений ОСОБА_3 подав до місцевого суду декілька письмових заяв, у яких просить ознайомити його з матеріалами кримінальної справи та звукозаписом судового процесу, який проводився по справі (т. 7, а. с. 61, 62). У матеріалах кримінальної справи відсутні дані про те, що засуджений ОСОБА_3 ознайомився з усіма матеріалами кримінальної справи, що йому видана копія диску зі звукозаписом або дані про розгляд вказаного клопотання з дотриманням вимог КПК України.

У кримінальній справі також відсутні дані про те, що прокурор Стільник А.М. - учасник процесу повідомлений про виготовлення протоколу судового засідання (т. 7, а. с. 1, 58).

Указане свідчить про порушення процесуальних прав засудженого ОСОБА_3, про їх обмеження, і дані порушення визнаються такими, що можуть бути розцінені як порушення права особи на захист.

З матеріалів справи також убачається, що судом не дана оцінка апеляції, яку подав прокурор прокуратури Іршавського району, який приймав участь у розгляді справи, на відповідність її вимогам ч. 2 ст. 350 КПК України. Так, в апеляції прокурора вказується на те, що суд закрив провадження в справі з підстави передбаченої ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році». Між тим, в апеляції прокурора не міститься посилання на відповідні аркуші справи в підтвердження вищевказаного доводу.

Суду першої інстанції при вирішенні цих питань необхідно врахувати вимоги, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків ( постанов ) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» - за наявності підстав визнати, що апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України та залишити її з дотриманням ст. 352 цього кодексу без руху, а в подальшому - і без розгляду.

Крім того, суду першої інстанції при призначенні справи до слухання в апеляційному суді необхідно також виконати вимоги ст. 354 КПК України : викликати до апеляційного суду засудженого ОСОБА_3, оскільки в апеляційних скаргах прокурора та адвоката ОСОБА_2 ставиться питання про погіршення його становища.

За таких обставин, вважаю, що відповідно до ст. 359 КПК України кримінальна справа щодо ОСОБА_3 підлягає поверненню до Виноградівського районного суду для виконання вимог ст. ст. 87-1, 88-1, 344, 350, 352, 354 КПК України.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 87-1, 88-1, 344, 350, 352, 354, 359 КПК України (у редакції Закону України 1960 року), суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

кримінальну справу щодо засудженого ОСОБА_3 повернути до Виноградівського районного суду для виконання вимог ст. ст. 87-1, 88-1, 344, 350, 352, 354 КПК України.

Суддя