Рішення № 33971700, 04.10.2013, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3234/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

04 жовтня 2013 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Ворона Д.В.,

за участю:

представника позивача - Чудненка В.М.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору частково удаваним правочином, визнання ОСОБА_5 позичальником за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві посилався на те, що на підставі кредитного договору від 08 грудня 2011 року №553 між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 виникло зобов'язання, за яким позивач надав відповідачу кредит шляхом видачі готівкових коштів з каси банку у розмірі 16000 грн. Процентна ставка за користування кредитом складає 33% річних. Відповідач зобов'язався повернути кредит в повному обсязі та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали з позивачем договір поруки, згідно якого зобов'язались нести солідарну відповідальність за вказаним кредитним договором. Оскільки відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав, станом на 23 квітня 2013 року його заборгованість за тілом кредиту складає 9333,40 грн., сума простроченого кредиту - 3164,66 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 337,85 грн., сума прострочених відсотків понад 31 день - 2137,08 грн., сума відсотків, нарахованих при достроковому розірванні договору - 245,12 грн., пеня позабалансова - 3273,99 грн. Загальна сума заборгованості позичальника за даним кредитним договором - 18492,10 грн.

В своїй позовній заяві позивач просив суд розірвати кредитний договір, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь суму в розмірі 18492,10 грн. та понесені судові витрати.

До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору частково удаваним правочином, визнання ОСОБА_5 позичальником за кредитним договором.

В своєму зустрічному позові посилався на те, що кредитні кошти він отримав для ОСОБА_5 на його прохання, та передав їх вказаному відповідачу негайно після їх отримання. Тому вважає, що виконувати зобов'язання за даним кредитним договором має саме ОСОБА_5 У зв'язку з цим просив визнати кредитний договір від 08 грудня 2011 року №553 частково удаваним в частині позичальника, та визнати ОСОБА_5 позичальником за вказаним кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача Чудненко В.М. позов ПАТ «Полтава-банк» підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на його безпідставність. В задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ПАТ «Полтава-банк» визнав частково. Зазначив, що не заперечує проти розірвання кредитного договору від 08 грудня 2011 року №553, в задоволенні решти вимог банку просив відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, не повідомивши про причини неявки.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №553, за яким позивач надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 16000 грн.

Відповідно до п.1.1. договору процентна ставка за користування кредитом складає 33% річних (а.с.11-13).

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 16000 грн. (а.с.15).

Факт укладення ПАТ «Полтава-банк» та ОСОБА_3 кредитного договору та факт отримання ОСОБА_3 кредитних коштів в сумі 16000 грн. визнавався представником відповідача в судовому засіданні. Визнання вказаних фактів відповідачем ОСОБА_3 вбачається і з його зустрічного позову (а.с.63-67).

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 свого обов'язку згідно кредитного договору від 08 грудня 2011 року №553 належним чином не виконував, згідно графіку за кредитом не сплачував. Станом на 23 квітня 2013 року його заборгованість за кредитним договором складає: заборгованість за тілом кредиту - 9333,40 грн., сума простроченого кредиту - 3164,66 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 337,85 грн., сума прострочених відсотків понад 31 день - 2137,08 грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що умови договору відповідачем виконано не було, позовні вимоги в частині розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 1.2. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться банком щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця.

Станом на 23 квітня 2013 року, сума відсотків, нарахованих при достроковому розірванні договору за період з 25 березня по 23 квітня 2013 року, становить 245,12 грн.

Згідно п.5.3. кредитного договору при порушенні строків погашення основної суми кредиту або при неповній сплаті позичкової заборгованості, при порушенні строків сплати процентів або при неповній сплаті нарахованих процентів банк має право нарахувати та стягнути пеню у розмірі 1% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення але не нижче подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку з простроченням сплати за кредитним договором позивачем відповідачу нараховано пеню в розмірі - 3273,99 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості позичальника за даним кредитним договором складає 18492,10 грн.

Також судом встановлено, що 08 грудня 2011 року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір поруки №553/1, за умовами якого відповідач ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання перед позивачем у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3, в солідарному порядку за виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором від 08 грудня 2011 року №553 (а.с.28-29).

В цей же день 08 грудня 2011 року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки №553/2, за умовами якого відповідач ОСОБА_4 також взяв на себе зобов'язання перед позивачем у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3, в солідарному порядку (а.с.19-20).

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Полтава-банк» підлягають задоволенню в повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 18492,10 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В своєму зустрічному позові ОСОБА_3 посилається на те, що кредитні кошти він отримав на прохання ОСОБА_5, йому ж передав отримані від банку кредитні кошти в сумі 16000 грн.

За своєю правовою природою кредитний договір відноситься до консенсуальних договорів, які є укладеними з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма його суттєвими умовами.

Тобто, з моменту досягнення домовленості за всіма суттєвими умовами, що підтверджується підписанням ПАТ «Полтава-банк» та ОСОБА_3 кредитного договору від 08 грудня 2011 року №553, договір набрав чинності.

Саме на виконання цього договору ОСОБА_3 отримав від банку кредитні кошти.

Даним договором не передбачено, що вказані кошти мають бути передані ОСОБА_5

Якщо ОСОБА_3 кошти передав ОСОБА_5, то він здійснив розпорядження отриманими кредитними коштами.

Проте, і доказів того, що ОСОБА_3 передав отримані ним кошти ОСОБА_5, сторони суду не надали.

Показання свідка ОСОБА_6 про те, що кошти в розмірі 16000 грн. ОСОБА_3 в сім'ю не приносив, не є належним доказом того, що такі кошти ним були передані саме ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що сторони (ПАТ «Полтава-банк» та ОСОБА_3) уклали між собою кредитний договір з метою приховати інший правочин, спрямований на передання грошових коштів ОСОБА_5, суду надано не було.

Як звернув увагу Пленум Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.25) за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Тобто, в удаваному правочині обидві сторони мають умисел на укладення договору з метою приховання іншого правочину.

Як встановлено судом, ПАТ «Полтава-банк» умислу на укладення удаваного правочину не мав, та діючи в межах свого зобов'язання за кредитним договором від 08 грудня 2011 року, видав кредитні кошти саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_5

Тому підстави для визнання кредитного договору удаваним правочином відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 235 ЦК України правочин може бути визнано удаваним, але законом не передбачено можливості визнання договору частково удаваним, як про це просить відповідач в зустрічному позові.

Вирішуючи зустрічну позовну вимогу щодо визнання ОСОБА_5 позичальником за кредитним договором від 08 грудня 2011 року №553, суд виходить з того, що відповідач фактично просить суд замінити боржника в зобов'язанні, яке виникло на підставі даного кредитного договору.

Згідно ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом, банк заперечує проти заміни боржника у зобов'язанні за кредитним договором від 08 грудня 2011 року №553 з ОСОБА_3 на ОСОБА_5

Тому в задоволенні даної позовної вимоги також необхідно відмовити.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 229,40 грн. пропорційно до задоволених відносно них вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову понесені відповідачем ОСОБА_3 судові витрати відшкодуванню у не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» задовольнити.

Розірвати кредитний договір від 08 грудня 2011 року №553, укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтава-банк» та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» (м. Полтава, вул.Паризької Комуни, 40-а, р/р №29096410 в АБ «Полтава-банк» м.Полтава, МФО 331489, код ЄДРПОУ 09807595,) заборгованість за кредитним договором від 08 грудня 2011 року №553 в розмірі 18492,10 грн. - солідарно.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору частково удаваним правочином, визнання ОСОБА_5 позичальником за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» 76,47 грн. з кожного на відшкодування понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О.А. Самсонова

04.10.2013