Ухвала суду № 33969890, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/61676/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової службина постановуХарківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012у справі №2а-5248/12/2070за позовомДержавного підприємства завод «Електроважмаш»до1) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби 2) Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області провизнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод «Електроважмаш» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 425001,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000090840 від 28.02.2011 за листопад 2010 року, та стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 425001,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012, вказаний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 425001,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000090840 від 28.02.2011 за листопад 2010 року, та стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 425001,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- факт наявності у позивача у звітних періодах 2010 року від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту став підставою для подання позивачем до СДПІ по роботі з ВПП податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року з відображенням сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню;

- податкову декларацію з ПДВ (з усіма додатками) за листопад 2010 року було подано позивачем до СДПІ по роботі з ВПП, а також до Управління Державного казначейства у м. Харкові;

- податковим повідомленням-рішенням №0000090840 від 28.02.2011, винесеним на підставі акта перевірки №378/40-028/00213121 від 17.02.2011, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 425001,00 грн.;

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 у справі №2а-9140/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, податкове повідомлення-рішення №0000090840 від 28.02.2011 скасоване.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування набула статусу бюджетної заборгованості та підлягає стягненню, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Підстави виникнення у суб'єкта господарювання - платника податків права на бюджетне відшкодування суми раніше сплаченого податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані положеннями пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є оплата відповідної суми податку на додану вартість покупцем товару (послуг) постачальнику товару (послуг) в ціні товару (послуг) у попередньому податковому періоді, наявність від'ємного значення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в податковому періоді, який передує податковому періоду за який заявляється бюджетне відшкодування та у періоді за який заявляється бюджетне відшкодування.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, з огляду на зміст пп.7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право бюджетного відшкодування платника податку виникає з дня подачі податкової декларації до податкового органу, а порушення такого права виникає зі спливом 40 днів встановленого для такого відшкодування, внаслідок чого, згідно п. 6.1, п. 6.2 цього Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №200/86 від 21.05.2001, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду.

Положеннями п.200.15 ст.200 ПК України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналізуючи наведені норми, враховуючи наявність постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 у справі №2а-9140/11/2070, яка набрала законної сили, та беручи до уваги вимоги ч.1 ст.72 КАС України, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ, невідшкодування яких є порушенням прав позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що бездіяльність податкового органу з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування є протиправною, а невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний