Постанова № 33968456, 03.10.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2006/13-a

03 жовтня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Яницькій О.Р.

за участю:

представників позивача - Капустинської Н.П. та Купельської С.Д.

представників відповідача - Костишин Л.В. та Левицької Н.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод»

до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2013 року №0000612200, №0000622200 та №0000632200 від 12 липня 2013 року №0001142200 та №0001152200, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» (надалі по тексту - ТОВ «Хоросківський цукровий завод» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Тернопільській області (надалі по тексту - Гусятинська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2013 року №0000612200, №0000622200 та №0000632200 від 12 липня 2013 року №0001142200 та №0001152200.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Щодо висновку податкового органу про завищення товариством витрат за рахунок віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки кошти використані для придбання-продажу цінних паперів без досягнення ділової мети та завдали збитків підприємству в сумі 20 534 511,04 грн. представники позивача пояснили, що податковою інспекцією при перевірці до уваги взято лише операцію щодо продажу іменних інвестиційних сертифікатів за договором № АП(В)-17/02/14 та не враховано той факт, що продаж іменних інвестиційних сертифікатів зумовлений подальшим ефективним використанням отриманих від цієї операції грошових коштів. Представники позивача зазначили, що на придбання інвестиційних сертифікатів було витрачено 20 534 511,04 грн., а в подальшому вино були продані за 24 534 311,52 грн. В результаті цього товариством отримано прибуток в розмірі 3 999 801 грн., який задекларовано в додатку ЦП податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Не погодились представники позивача також із нарахуванням податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств по операціях з продажу цукру ТОВ «Галич Агро-Стек». Представники ТОВ «Хоросківський цукровий завод» пояснили, що операції по продажу цукру є реальними, підтверджуються реальною поставкою товару, розрахунки проведені, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, транспортування здійснювалось покупцем за власний рахунок автомобільним та залізничним транспортом.

Крім того, представники позивача пояснили, що вважають безпідставним та необґрунтованим висновок податкового органу з приводу того, що витрати на придбання та реалізацію цукру білого кристалічного по договору від 26 грудня 2011 року укладеного між ТОВ «Хоростківський цукровий завод» (правонаступник ТОВ «Насіневий елеватор «Сід Сторедж») та ТОВ «Торговий дім «Волмар» (правонаступник ТОВ «Хоросківський цукровий завод»), здійсненні без мети їх використання у господарській діяльності (отримання доходу) та не дають право на відображення витрат у податковому обліку та не дають права на відображення у податковому кредиті сум податку на додану вартість по таких операціях.

Представники позивача, заперечуючи проти такої позиції податкового органу, зазначили, що з аналізу норм Податкового кодексу України слідує, що що необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

На думку представників ТОВ «Хоросківський цукровий завод», право на податковий кредит реалізується в разі реалізації товару за ціною обумовленою сторонами в договорі, а виключенням з даного правила є продаж товару за цінами, які є вищими за звичайні.

З врахуванням вищевикладеного, представники позивача просили позов задовольнити та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення Гусятинської ОДПІ.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтували тим, що висновки акту перевірки які покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правомірними та обґрунтованими.

Так, представники Гусятинської ОДПІ зазначили, що «ТОВ «Хоросківський цукровий завод» в періоді, що перевірявся завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки кошти використані для придбання-продажу цінних паперів без досягнення ділової мети та завдали збитків підприємству в сумі 20 534 511,04 грн. чим порушено вимоги пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп.138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст. 141 ПК України.

Крім того, представники відповідача пояснили, що перевіркою не встановлено реальність здійснення товарних операцій з реалізації товару (цукру) ТОВ «Галич Агро-Стек» на підставах, не заборонених законом, а тому правомірними є висновки про порушення позивачем, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПК України у зв'язку із включенням до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування вартості поставленої для ТОВ «Галич Агро-Стек» продукції, зокрема, цукру білого кристалічного.

Щодо порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України, то такі порушення на думку представників податкового органу мали місце у зв'язку з відсутністю економічного ефекту від провадження господарської діяльності ТОВ «Хоросківський цукровий завод», оскільки ділова мета Товариства нереалізована, немає зв'язку діяльності Товариства із витратами понесеними Товариством для отримання економічного ефекту, в тому числі правомірності відображення у податковому кредиті сум податку на додану вартість по операціях у яких придбання таких товарів немає зв'язку з господарською діяльністю і відповідно витрати на придбання та реалізацію цукру білого кристалічного, здійсненні без мети їх використання у господарській діяльності (отримання доходу) не дають право на відображення витрат у податковому обліку.

З врахуванням викладеного, представники податкового органу вважають, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Гусятинською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Тернопільській області, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.02.2013 року №110/22-04/37753642 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки, 11 квітня 2013 року Гусятинською МДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 24 842 427 грн. (в т.ч. 19 873 942 грн. - основного платежу та 4 968 485 грн. - штрафних (фінансових) санкцій);

- №0000622200, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 8 052 024 грн.;

- №0000632200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 684 792 грн. (в т.ч. 2 947 834 грн. - основного платежу та 736 958 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Скориставшись правом на адміністративне оскарження Рішень податкового органу, Товариством подано скаргу від 24.04.2013 року №7/766 до Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Рішенням про результати розгляду скарги від 25.06.2013 року № 1011/10/19-00-10-027/190, податкові повідомлення-рішення Гусятинської МДПІ від 11.04.2013 року:

- №0000612200 збільшено в частині 37 880,00 грн. податку на додану вартість (в т.ч. 30 304,00 грн. основного платежу та 7 576,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- №0000632200 збільшено в частині 9 050 539,00 грн. податку на прибуток (в т.ч. 7 240 431,00 основного платежу та 1 810 107,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- №0000622200 - залишено без змін.

Крім того, в ході розгляду первинної скарги, Гусятинською МДПІ наказом №284 від 11.06.2013 року ініційовано та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хоросківський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2013 року №416/22-04/37753642.

18.07.2013 року Товариством отримані нові Рішення МДПІ, зокрема:

- №0001142200 від 12.07.2013 року на збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 880,00 грн. (в т.ч. 30 304,00 грн. основного платежу та 7 576,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій);

- №0001152200 від 12.07.2013 року на збільшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 9 050 539,00 грн. (в т.ч. 7 240 431,00 грн. основного платежу та 1 810 108,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення та висновки актів перевірок, що стали підставою для їх винесення, суд приходить до переконання про їх неправомірність, виходячи з наступного:

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000632200 від 11 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 684 792 грн. (в т.ч. 2 947 834 грн. основного платежу та 736 958 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття даного рішення слугував висновок Гусятинської МДПІ, згідно актів перевірок від 28 лютого 2013 року та 25 червня 2013 року, про порушення Товариством пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп.138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст. 141 ПК України в зв'язку із включенням до складу валових витрат відсотків за користування кредитами за договорами, укладеними із Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»).

Суд вважає, що такі висновки побудовані на підставі неповного вивчення господарських операцій позивача, що мали місце в періоді, за який проводилась перевірка, виходячи з вищенаведених міркувань.

Так, 23.12.2011 року між Товариством (Покупець) та ТОВ «Абсолют Фінанс», яке є повіреним Продавця - ТОВ «Хоросківський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 36979197) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-27/11, згідне якого було придбано

144 416 шт. іменних інвестиційних сертифікатів (далі - ІС) номінальною вартістю 1000 грн. по ціні 1289 грн. за 1 шт., на загальну суму 186 152 224 грн.

Емітентом ІС виступило ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» (Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «Агро Перспектива»).

Розрахунки за придбані ІС здійснено за рахунок отриманих у кредит грошових коштів, відповідно до укладених 19.12.2011 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод» (на момент укладення договорів - ТОВ «Насіннєвий елеватор «Сід Сторедж») кредитних договорів:

№ 20-3530/2-1 про відкриття не відновлювальної кредитної лінії, відповідно до п.2.3 якого кредит надано з наступним цільовим призначенням - придбання інвестиційних сертифікатів;

№ 20-3531/2-1 про відкриття не відновлювальної кредитної лінії, відповідно до п.2.3 якого кредит надано з наступним цільовим призначенням - придбання інвестиційних сертифікатів та на поповнення обігових коштів.

В подальшому, придбані Товариством ІС продано, згідно договору купівлі-продажу ІС № АП(В)-17/02/14 від 17.02.2012 року, ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» за ціною 165 617 712,96 грн., зокрема 144 416 шт. іменних інвестиційних сертифікатів по номінальній вартості 1000 грн. по ціні 1146,81 грн. за 1 шт.

Розрахунки за реалізовані ІС проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства двома поточними платежами: 150 млн. грн. - 17.02.2013 року, та 15 617 712,96 грн. -20.02.2013 року.

Наведені грошові кошти використано на придбання ІС в кількості 208 920 шт., згідно укладеного договору купівлі-продажу ІС № АП-16/02/-9 від 16.02.2012 року із ТОВ «КУА «ПРО КАПІТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (ТОВ «Компанія з управління активами «Омега Капітал»), на загальну суму 209 091 314,4 грн.

Емітентом ІС виступає ТОВ «Компанія з управління активами «Омега Капітал» (Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «Агро Перспектива»).

Товариством, згідно платіжних доручень від 17.02.2013 року сплачено за ІС 150 млн. грн., від 20.02.2013 року - 15 617 712,96 грн. (кошти, виручені від продажу ІС для ТОВ «КУА «Пріоритет Фінанси») та 43 473 601,44 грн. - за рахунок інших обігових коштів.

В подальшому, куплені ІС були продані, відповідно до договорів купівлі-продажу, наступним суб'єктам господарювання:

- договір № БВ-108/12 від 21.02.2012 року з ТОВ «Профіагростек» на купівлю ІС в кількості 43 438 шт. на загальну сумі 43 473 619,16 грн. Розрахунки за цією операцією проведено в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства: 21.02.2012 року-40 125 819,62 грн., 22.02.2012 року-3 347 799,54 грн.;

- договір № БВ-158/12 від 26.03.2012 року з ТОВ «Агропром Компані» на купівлю ІС в кількості 130 772 шт. на загальну суму 147 128 961,76 грн. Розрахунки за цією операцією проведено в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства: 21.05.2012 року - 2 млн. грн., 22.05.2012 року - 44 млн. грн., 23.05.2012 року - 44 млн. грн., 24.05.2012 року - 57 128 961,76 грн.;

- договір № БВ-170/12 від 30.03.2012 року з ТОВ «Зерноторгагро» на купівлю ІС в кількості 34 710 шт. на загальну суму 43 023 045 грн. Розрахунки за цією операцією проведено в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства: 24.07.2012 року - 7 млн. грн., 30.07.2012 року - 26 358 000 грн., 27.08.2012 року - 9 665 045 грн.

Як зазначалось вище, податковий орган вважає, що «ТОВ «Хоросківський цукровий завод» в періоді, що перевірявся завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки кошти використані для придбання-продажу цінних паперів без досягнення ділової мети та завдали збитків підприємству в сумі 20 534 511,04 грн.

З такими твердженнями податкової інспекції суд не погоджується, оскільки при перевірці до уваги взято лише операцію щодо продажу іменних інвестиційних сертифікатів за договором № АП(В)-17/02/14 та не враховано той факт, що продаж іменних інвестиційних сертифікатів зумовлений подальшим використанням отриманих від цієї операції грошових коштів, а саме те, що в подальшому інвестиційні сертифікати згідно вищевказаних договорів були продані за 24 534 311,52 грн. В результаті цього товариством отримано прибуток в розмірі 3 999 801 грн., який задекларовано в додатку «ЦП» податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Операції з цінними паперами є операціями особливого виду, відповідно оподаткування здійснюється в спеціальному порядку, встановленому п.153.8 ст. 153 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням (п. 153.8 ст. 153 ПК України).

Наведені операції ТОВ «Хоросківський цукровий завод», за змістом положень п.14.1.202 п.14.1 ст. 14 ПК України, відносяться до продажу товарів.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Тоді як, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.137.1 ст. 137, п.138.4 ст. 138 ПК України).

Враховуючи викладене, витрати по операціям з придбання ІС відображаються в податковому обліку у звітному періоді отримання доходів від подальшого продажу цих ІС.

Таким чином, по результатам здійснення зазначених господарських операцій Товариством отримано прибуток в розмірі 3 999 801 гри., який задекларовано в додатку ЦП податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік (рядки 03.20,6).

Витрати платника податків для визнання їх обґрунтованими, такими, що понесені у зв'язку зі веденням господарської діяльності, за змістом п. 141.1 ст. 141 ПК України, мають бути здійснені з метою отримання доходу від підприємницької (господарської) діяльності, а не прибутку (позитивної різниці між доходами та витратами). Тому, навіть у випадку отримання збитку від діяльності, направленої на отримання доходу, витрати такого платника податків, понесені ним в межах такої діяльності мають визнаватись обґрунтованими (економічно виправданими) витратами.

Таким чином, дана норма встановлює загальне правило, за яким проценти за користування кредитними коштами відносяться до складу витрат, при цьому закон не обмежує право на витрати наслідками чи то результатами від його використання. Тобто, незалежно від викладеного, проценти за таким кредитом відносяться до складу валових витрат.

По результатам операцій з купівлі-продажу ІС Товариством понесені витрати, однак, по результатам операцій з придбання ідентичного товару в подальшому - отримано прибуток, який у підсумку склав 3 999 801 грн., що спростовує висновки податкового органу про здійснення ТОВ «Хоросківський цукровий завод» негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Гусятинською МДПІ при проведенні перевірки не досліджено та не було надано належної правової оцінки фінансовим результатам господарської діяльності Товариства в період, за який здійснювались господарські операції, і як наслідок зроблено неправильні та необґрунтовані висновки про порушення позивачем вимог пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп.138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст. 141 ПК України.

Щодо Рішення МДПІ №0001152200 від 12.07.2013 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 050 539 грн. (в т.ч. 7240 431 грн. основного платежу та 1 810 108 грн. штрафних (фінансових) санкцій), суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Підставою для прийняття вищенаведеного Рішення слугували висновки податкового органу щодо порушення Позивачем, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПК України у зв'язку із включенням до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування вартості поставленої для ТОВ «Галич Агро-Стек» продукції, зокрема цукру білого кристалічного.

Наведені висновки в акті перевірки від 25 червня 2013 року базуються на тому, що завищення собівартості витрат реалізованих товарів спричинене відсутністю реального здійснення товарних операцій з ТОВ «Галич Агро-Стек».

З такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «Галич Агро-Стек» було укладено ряд договорів поставки цукру білого кристалічного в мішкотарі, зокрема:

- договір №2401/2012-3 ХЦЗ від 24.01.2012 року, в рамках якого було поставлено 3000 т цукру загальною вартістю 18 000 000 грн. (Додаток 1 до договору №2401/2012-3) (Т.2 а.с.217-220);

- договір №0808/2012-1 ХЦЗ від 08.08.2012 року, в рамках якого було поставлено 818,35 т цукру загальною вартістю 4 458 792 грн. (Т.2, а.с.235-238);

- договір №1402/2012-2 ХЦЗ від 14.02.2012 року, в рамках якого було поставлено 345 т цукру загальною вартістю 2 045 360 грн. та в рамках якого було поставлено 760 т цукру загальною вартістю 4 499 200 грн. (Додаток 1 до договору №1402/2012-2 ХЦЗ) (Т.2 а.с.231-234);

- договір №2402/2012-3 ХЦЗ від 24.02.2012 року, в рамках якого було поставлено 5000 т цукру загальною вартістю 2 960 000 грн. (Додаток 1 до договору №2402/2012-3 ХЦЗ)(Т.2 а.с.245-248);

- договір №2707/2012-5 ХЦЗ від 27.07.2012 року, в рамках якого було поставлено 16,3 т цукру загальною вартістю 96 496,00 грн. (Додаток 1 до договору №2707/2012-5 ХЦЗ) (Т.2, а.с.241-244).

На виконання умов вищезазначених договорів, Постачальником були виписані видаткові та податкові накладні.

Розрахунки з ТОВ «Галич Агро Стек» проведені повністю, за даними бухгалтерського обліку станом на 30.09.2012 року заборгованість відсутня, що засвідчується висновками акту перевірки №416 (стор. 8).

Транспортування товару здійснювалось Покупцем за власний рахунок автомобільним та залізничним транспортом.

Суд вважає, що відсутність зауважень з боку податкового органу щодо документального оформлення вказаних операцій засвідчує їх належне оформлення у відповідності до Закону № 996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 ПК України визначає склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визначення. До таких витрат належать витрати операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, та інші витрати (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

До складу витрат собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносять витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу (пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Зі змісту п. 138.2 ст. 138 ПК України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу витрат е: підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

30.01.2012 року між Товариством та ТОВ «Галич Агро-Стек» було укладено договір № 3001/2012/IX, згідно якого ТОВ «Хоросківський цукровий завод» надано останньому послуги зі зберігання товару.

Факт передачі-приймання товару на зберігання підтверджується належним чином оформленим актом приймання № 1 від 30.01.2012 року до договору №3001/2012/1Х.

Тобто, зберігання товару здійснювалось на строково-орендованому об'єкті оренди, зокрема, складських приміщеннях Товариства.

Дані обставини спростовують висновки акту перевірки №416 (стор. 8) щодо відсутності товару на складі Покупця - ТОВ «Галич Агро-Стек».

Крім того, судом встановлено, що підставою для висновків акту перевірки №416 від 25 червня 2013 року проведеної у позивача слугували висновки Тернопільської ОДПІ, викладені в акті перевірки від 18.05.2012 року №1301/22-50/31490594 «Про результати перевірки ТОВ «Галич Агро-Стек». При цьому податковий орган робить посилання на висновки акту перевірки контрагента, не беручи до уваги власні висновки, викладені у Довідці №61/22-37753642 від 08.05.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хоросківський цукровий завод» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис, грн. за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року» (Т.1 а.с.107-113).

Згідно даної Довідки, в ході перевірки встановлено та підтверджено взаємовідносини Товариства з ТОВ «Галич Агро-Стек», що виникла на підставі договору №2401/2012-3 ХЦЗ від 24.01.2012 року. Крім того, за результатами перевірки, що викладені у вказаній довідці, встановлено наступне: «... ТОВ «Хоросківський цукровий завод» по договору реалізувало цукор білий кристалічний в мішкотарі ТОВ «Галич Агро-Стек» по ціні 6000,00 грн. без ПДВ за 1 тону, з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №179 «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 01.01.2011 року про 01.09.2012 року» та, як наслідок - «...Проведеною документальною виїзною позаплановою перевіркою не встановлено порушень ТОВ «»Хоросківський цукровий завод» Розділу V ПК України».

Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що позивачем в ході перевірки надано податковому органу усі первинні документи, які підтверджують факт поставки цукру, підписані та скріплені печатками сторін та містять усі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, а тому суд приходить до висновку, що в результаті проведених господарських операцій, ТОВ «Хоросківський цукровий завод» правомірно включено до податкової звідності - податкової декларації з податку на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 року витрати на собівартість реалізованих ТОВ «Галич Агро-Стек» товарно-матеріальних цінностей (цукор білий кристалічний) в сумі 48 955 238 грн. (рядок 05.1 декларації), а тому висновки податкового органу про порушення Позивачем, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПК України є неправомірними та безпідставними.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013 року № 0000612200 та №0000622200 від 12.07.2013 року №0001142200 суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Підставою для прийняття вищенаведених рішень слугував висновок МДПІ щодо порушення Товариством п.198.3 ст. 198 ПК України, що зумовлено продажем цукру за ціною нижчою від ціни придбання.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного:

З матеріалів справи слідує, що 26.12.2011 року ТОВ «Хоросківський цукровий завод» (правонаступник ТОВ «Насіневий елеватор «Сід Сторедж») придбано у ТОВ «Торговий дім «Волмар» (правонаступник ТОВ «Хоросківський цукровий завод») цукор на загальну суму 139 781 350 грн. (без ПДВ) в кількості 28 382 тон по ціні 4925 грн. за 1 тону.

Розрахунки проведено, шляхом використання грошових коштів в сумі 139 718 936,44 грн. отриманих в кредит, відповідно до кредитного договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії №20-3532/2-1 від 19.12.2011 року, укладеного з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», відповідно до п.2.3 якої передбачено надання кредиту з цільовим призначенням - поповнення оборотних коштів (оплата за цукровий буряк, цукор, мелясу, ПММ, газ та інші виробничі потреби).

Продавцем виписано податкову накладну від 26.12.2012 року № 68 на загальну суму 167 737 620 грн., в т.ч. ПДВ - 27 956 270 грн.

Податок на додану вартість Товариством сплачено в ціні придбаного товару своєчасно та в повному обсязі, податковий кредит підтверджений належним чином оформленою податковою накладною, що в актах перевірки від 28 лютого та від 25 червня 2012 року не заперечується, за таких обставин, податок на додану вартість в розмірі 27 956 270 грн. товариством правомірно було включено до складу податкового кредиту за січень 2012 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Розумна економічна причина (ділова мета), згідно із п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України, це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що зі змісту вищенаведених норм випливає, що при наданні оцінки обґрунтованості понесених витрат слід враховувати саме наміри та мету (спрямованість) діяльності (операції), в рамках якої проведено такі витрати - на отримання доходу (прибутку), а не на її результат у вигляді отримання доходів.

Юридична конструкція наведених положень ПК України вказує виключно на цільову спрямованість понесених платником податків витрат на отримання доходів, отримання яких в результаті здійснення таких витрат не є обов'язковою умовою для їх кваліфікації в якості обґрунтованих витрат.

При цьому, витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Також варто звернути увагу, що податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

Стверджуючи, що укладення позивачем угод з подальшого продажу цукру за ціною нижче від придбання відповідачем залишено поза увагою той факт, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін (ч.3 ст. Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003 року).

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 01.09.2011 року до 01.09.2012 року» від 02.03.2011 року № 179 (далі - Постанова КМУ № 179) мінімальна ціна на цукор білий кристалічний за 1 тонну становить 5 910 грн. (в т.ч. ПДВ - 985 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 179» від 28.03.2013 року № 246 (редакція діє з 31.03.2012 року) знижено мінімальну ціну на цукор білий кристалічний, вартість 1 тонни становить 5 100 грн. (в т.ч. ПДВ - 850 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2012 року до 1 вересня 2013 року» від 11.04.2012 року № 290 (редакція діє з 19.04.2012 року) встановлено, що мінімальна ціна на цукор білий кристалічний за 1 тонну становить 5 910,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 985,02 грн.).

Середня ціна за місяць, за якою відбувалась реалізація цукру білого кристалічного, придбаного у ТОВ «Торговий дім «Волмар», становила: за січень 2012 року - 5 952,77 грн. (або на 42,77 грн. вище мінімальної ціни), за лютий 2012 року - 6 000 грн. (на 47,23 грн. вище мінімальної ціни), за квітень 2012 року - 5 488,6 грн. (на 388,6 грн. вище мінімальної ціни).

Одним із об'єктивних факторів, що зумовив зниження, в 2012 році порівняно із 2011 роком, цін на цукор є збільшення виробництва цукру з цукрового буряку протягом 2011 року, тобто фактично мало місце перевищення пропозицій порівняно із попитом, так, різниця між обсягом виробництва та споживання склала близько 15 млн. тонн надлишкового цукру у світі - що є рекордним рівнем з 2006 року. При цьому, така тенденція зберігалась не лише в Україні, Росії, а й загалом в світі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податковим органом не враховано того, що зниження цін на цукор відбулось поза волею позивача, а також того, що ТОВ «Хоросківський цукровий завод» забезпечено реалізацію цукру не нижче рівня цін, які встановлено державою.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання представників відповідача на те, що вищенаведені Постанови уряду України стосувалися лише виробників цукру, оскільки суд враховує дані нормативно-правові акти лише в частині державного регулювання цінової політики держави на ринку цукру.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 ПК України).

Пункт 198.3 ст.198 ПКУ встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд вважає, що з аналізу наведених правових норм слідує, що необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

За змістом наведеної норми, право на податковий кредит реалізується в разі реалізації товару за ціною обумовленою сторонами в договорі. Виключенням є продаж товару за цінами , які є вищими за звичайні.

В судовому засіданні встановлено, що податковий орган не встановив, що продаж позиваче цукру відбувався за цінами, які є вищими за звичайні.

Податок на додану вартість Товариством сплачено в ціні придбаного товару, своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Особливості визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість, в тому числі законодавчі обмеження платників податків щодо реалізації права на його отримання закріплено ст. 200 ПК України, тоді як п.198.3 ст. 198 цього Кодексу визначає підстави за настання яких сумлінний платник податків вправі претендувати на отримання податкового кредиту.

Таким чином, що нарахований в ціні придбання зазначеної послуги податок на додану вартість підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому відшкодуванню згідно із ПК України, оскільки витрати Товариства на придбання товару (цукру) відповідають ознакам валових витрат, що відповідає критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності.

Вищенаведене, дає суду можливість прийти до висновку, що позиція податкового органу покладена в основу акту перевірки є такою, що не відповідає правильному застосуванню п.198.3 ст. 198 ПК України, а тому суд приходить до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000612200 та №0000622200 від 12.07.2013 року №0001142200 є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як зазначено вище, незважаючи на заперечення проти позову, представниками відповідача належними та допустими доказами не доведено правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, в судовому засіданні в результаті здобутих та досліджених доказів встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник - Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) від 11 квітня 2013 року №0000612200, №0000622200 та №0000632200 та податкові повідомлення-рішення Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 12 липня 2013 року №0001142200 та №0001152200 винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, порушують права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист порушених прав шляхом визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Густинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 11 квітня 2013 року №0000612200, №0000622200 та №0000632200 та податкові повідомлення-рішення Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 12 липня 2013 року №0001142200 та №0001152200.

3. Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 8 жовтня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.