Постанова № 33968184, 19.09.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/3099/12

"19" вересня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А. Б.,

представника позивача - Бокова О.Г.,

представника відповідача - Муравки В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодмін-Україна»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000011530 від 30 березня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бодмін-Україна»(далі -позивач, ТОВ «Бодмін-Україна») звернулось до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі -відповідач, ТОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000011530 від 30.03.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.03.2012 року ТОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бодмін-Україна»в частині правильності обчислення та справляння орендної плати за земельну ділянку площею 42736, 00 кв.м. за адресою: м.Тернопіль, вул.Чумацька, 5-а, орендованої на підставі договору, укладеного 10 серпня 2007р. між ТОВ «Бодмін-Україна»та Тернопільською міською радою на підставі рішення Тернопільської міської ради від 13.03.2007 року №5/7/48. Звернувшись із даним позовом до суду, ТОВ «Бодмін-Україна»зазначає, що воно не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням №0000011530 від 30.03.2012 року, вважає його таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки ґрунтується на помилковому висновку податкового органу, викладеному в акті №2423/7/15-02/32162384 від 12.03.2012 p., про те, що товариство порушило ст. 14 Закону України «Про плату за землю», п.п. 4.1.4. «а»пункту 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, п. 9.2. рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 р. №5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя, п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України та про заниження товариством суми сплати орендної плати на 192 317, 24грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність - з мотивів, викладених в письмових запереченнях проти позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у цих запереченнях, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.

10 серпня 2007 року, на підставі рішення Тернопільської міської ради №5/7/48 від 13.03.2007 року, між Тернопільською міською радою та ТОВ«Бодмін-Україна»було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ТОВ«Бодмін-Україна»надано в оренду земельну ділянку площею 42736,0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул.Чумацька, 5а (далі по тексту -Договір №2707).

Про факт реєстрації даного Договору №2707 у відділі використання земельних ресурсів Тернопільської міської ради свідчить запис у книзі засвідчення факту реєстрації 16 серпня 2007 року за №2707, а про реєстрацію у Тернопільській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - запис у Державному реєстрі земель від 05 серпня 2008 року за №040866110034.

Відповідно до пункту 8 Договору №2707 - його було укладено терміном на п'ять років -з 13 березня 2007 року по 13 березня 2012 року.

Пунктом 9 Договору №2707 було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 2,025% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, в розмірі 1482,37грн. щомісячно.

Водночас, пунктом 10 вищезазначеного договору було визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно з пунктом 13 Договору №2707 - було обумовлено, що розмір орендної плати може переглядатися щорічно, зокрема, у разі зміни ставок орендної плати та зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. А підпунктом «д»пункту 31.1 - передбачалось, що орендар зобов'язаний самостійно проводити визначення конкретного розміру орендної плати з врахуванням встановленого відповідно до чинного законодавства коефіцієнта індексації грошової оцінки землі.

Вподальшому до Договору №2707 внесено зміни, шляхом укладення Додатку від 20 січня 2009 року до нього, згідно з яким, на підставі рішення Тернопільської міської ради від 02 жовтня 2008 року №5/21/25, пункт 5 вказаного Договору №2707 викладено в наступній редакції: «Договір укладено строком на сорок дев'ять років -з 13 березня 2007 року по 13 березня 2056 року».

Крім того, внесено зміни в Розрахунок орендної плати та викладено вказаний пункт в наступній редакції «1. Грошова оцінка земельної ділянки площею 42736,00 кв. м. станом на 01.01.2009 року складає -1040260,23грн..

2. Орендна плата згідно рішення Тернопільської міської ради від 11 січня 2008 року №5/п6/4 -3% від грошової оцінки земельної ділянки.

3. Місячна орендна плата за земельну ділянку -1040260,23*3%*12=2600,65грн.»

Вищезазначений додаток до Договору №2707 зареєстрований у Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 28 січня 2009 року за №839.

30 березня 2010 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення №5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», пунктом 7 якого було встановлено: застосовувати дані нормативної грошової оцінки земель міста з 01.06.2010 року, а пунктом 11 - вважати рішення міської ради від 29.12.1999 року «Про грошову оцінку земель м. Тернополя»- таким, що втратило чинність з 01.06.2010 року.

При цьому, згідно з пунктом 8 даного рішення -встановлено в 2010 році при розрахунках плати за земельні ділянки використовувати коефіцієнт 0,5, а пунктами 9.1 та 9.2 -вирішено: суб'єктам господарювання одержати до 01.06.2010 року в Управлінні Деркомзему у м.Тернополі витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та до 01.07.2010 року подати в податкову інспекцію уточнені розрахунки плати за землю з врахуванням матеріалів затвердженої оцінки землі.

Інформацію про прийняття вищевказаного рішення було опубліковано в газеті Тернопільської міської ради «Тернопіль вечірній»від 31.03.2010 року №14/1541.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що судом на підставі відповіді №5735/05 від 19.09.2012 року, наданої виконавчим комітетом Тернопільської міської ради на запит суду від 13.09.2012 року, встановлено, що після реєстрації у Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 28.01.2009 року за №839 Додатку від 20.01.2009 року, за весь подальший період дії Договору №2707 від 10.08.2007 року, будь-яких Додатків до нього в частині визначення орендної плати із врахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у відповідності до пункту 36 Договору №2707 -сторонами не укладалось та, відповідно, ніяких змін шляхом укладення додаткових договорів у письмовій формі за взаємною згодою сторін в частині визначення порядку внесення орендної плати в залежності від зміни розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнтів індексації - не вносилось.

Крім того, як свідчать наявні матеріали справи, за період дії Договору №2707, будь-яких зауважень з боку Тернопільської міської ради, як орендодавця, щодо неналежного виконання орендарем -ТОВ «Бодмін-Україна»умов цього договору, в порядку підпункту «в»пункту 28.1 та підпункту «б»пункту 29.1 даного договору, - не було, при цьому, жодних претензій щодо виконання ТОВ «Бодмін -Україна»умов цього договору в частині внесення орендної плати в залежності від зміни розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнтів індексації, Тернопільська міська рада, з урахуванням пунктів 10, 13, 31.1, 41 вказаного договору, до ТОВ «Бодмін-Україна»- не виставляла.

В той же час, як свідчать матеріали справи, 31 жовтня 2011 року ТОВ «Бодмін-Україна» отримало витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №А000749, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 42736,0 кв.м., розташованої за адресою м. Тернопіль, вул.Чумацька, 5а, станом на момент виготовлення даного витягу становить 10301882,07грн.

При цьому, вподальшому, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 03 листопада 2011 року (зареєстрованого в реєстрі за №1604), укладеного на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30 вересня 2011 року за №6/14/55, - вказана земельна ділянка Тернопільською міською радою була продана у власність ТОВ «Бодмін-Україна», із внесенням відповідного запису до Державного реєстру правочинів (№4721300) та подальшим виготовленням державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №737151 від 10.05.2012 року.

12 березня 2012 року працівниками державної податкової служби - Тернопільської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення та справляння орендної плати за землю ТОВ «Бодмін-Україна»за період з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2011 року, результати якої оформлено актом від 12 березня 2012 року №2423/7/15:02/32162384.

Згідно акта перевірки №2423/7/15:02/32162384 від 12.03.2012р. посадовими особами Тернопільської ОДПІ, які здійснювали перевірку, зроблено висновок про порушення ТОВ «Бодмін-Україна» вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ із змінами та доповненнями, пп. 4.1.4 «а»пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами із змінами та доповненнями», п. 9.2 рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року №5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя»та п.286.2 статті 286 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого товариством занижено суму сплати орендної плати на 192317,24грн.

За розглядом вищезазначеного акту перевірки, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000011530, яким визначено суму грошових зобов'язань ТОВ «Бодмін-України»з орендної плати у розмірі 240396,55грн., в тому числі 192317,24грн.- основного платежу та 48079,31грн. - штрафних санкцій, застосованих з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового Кодексу.

Не погоджуючись з позицією ТОДПІ, позивач в адміністративному порядку оскаржив згадане вище податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС у Тернопільській області від 11.06.2012р. №6832/10/10-207/138 податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000011530 від 30.03.2012р. скасовано в частині 15181,94грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Державна податкова служба України своїм рішенням №12746/6/10-2215 від 16.07.2012р., з урахуванням рішення ДПС у Тернопільській області №6832/10/10-207/138 від 11.06.2012р., залишила без змін податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000011530 від 30.03.2012р., а скаргу платника - без задоволення.

З метою захисту своїх законних прав та інтересів ТОВ «Бодмін-України»звернулось до суду, оскарживши дане податкове повідомлення-рішення №0000011530 від 30.03.2012р. -в судовому порядку.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та запереченнях проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 року, в редакції, чинній на момент укладення між Тернопільською міською радою та ТОВ «Бодмін-Україна»договору оренди землі №2707 від 10.08.2007 року, було встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 125 та частиною 2 статті 126 цього ж кодексу, у редакції, чинній у той же час, було визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України, в редакції чинній як на момент укладення Договору №2707 так і протягом періоду, за який проводилась перевірка, - встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Так у частині періоду, за який проводилась перевірка ТОВ «Бодмін-Україна», а саме, у період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» було встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідним спеціальним законом, яким було визначено порядок справляння плати за землю, був, Закон України «Про плату за землю», який визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

З 01 січня 2011 року, у зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України (від 02.12.2010 року №2755-VI) Закон України «Про плату за землю»втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу, і з цього часу будь-які питання щодо оподаткування регулюються - Податковим кодексом України, із змінами та доповненнями, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Розглядаючи дану справу, суд звертає увагу на наступні положення законодавства, за який податковим органом проводилась перевірка ТОВ «Бодмін-Україна», та враховуючи їх, приходить до наступного висновку.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю», який як вже було зазначено вище, був спеціальним законом щодо визначення порядку справляння плати за землю у період 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, було встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду (засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою), справляється - орендна плата.

Згідно з положеннями статті 21 Закону України «Про оренду землі» - було встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У відповідності до положень статті 5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю було визначено - земельну ділянку, а також земельну частку (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктами плати за землю (платником) -було визначено власників земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувачів, у тому числі орендарів.

Водночас, Розділом 6 вказаного Закону було врегульовано порядок обчислення і строки сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, використання коштів від плати за землю.

Так, статтею 13 вказаного закону було встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - є договір оренди такої земельної ділянки.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В той же час, суд зазначає, що статтею 19 Закону України «Про плату за землю»(із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.03.2005 року №2505-IV) було передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Аналогічне положення було закріплене і частиною 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.03.2005 року №2505-IV), відповідно до якого розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Тобто, законодавцем і у Законі України «Про оренду землі»і у спеціальному законі - Законі України «Про плату за землю»- було чітко встановлено, що розмір та форма внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються -у договорі за згодою сторін, в той же час, відповідні обмеження щодо встановлення виключно Законом України «Про плату за землю»- стосувались лише строків внесення орендної плати за такі земельні ділянки, які, в свою чергу встановлювались статтею 17 Закону України «Про плату за землю».

В той же час, у відповідності до статті 14 Закону України «Про оренду землі»постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220 було затверджено Типовий договір оренди землі, а постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року №1724 «Деякі питання оренди земель»- форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

У відповідності до пункту 13 Типового договору оренди землі Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, суд звертає увагу на те, що порядок зміни орендної плати було встановлено статтею 23 Закону України «Про оренду землі», чинній до 31.12.2010 року.

Так, у відповідності до частини 1 вказаної статті - орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, повинна була переглядатись один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.

Суд зазначає, що стаття 23 Закону України «Про оренду землі»була чинна до 31.12.2010 року включно, і виключена лише з 01.01.2011 року - у зв'язку з набранням чинності з цієї дати Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, виходячи із вищезазначених положень законодавства, яке було чинним у частині періоду, за який проводилась перевірка ТОВ «Бодмін-Україна», а саме, у період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, - суд приходить до висновку про доцільність застосування до даних правовідносин наступних положень законодавства.

Так, згідно із статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на вищезазначені вимоги статті 654 Цивільного кодексу України та статті 18 Закону України «Про оренду землі»- зміни до договору оренди землі набувають чинності після їх державної реєстрації.

Вищезазначене свідчить про те, що в період дії спеціального законодавства, яке регулювало порядок справляння плати за землю до 31.12.2011 року, зобов'язання у підприємства (орендаря відповідної земельної ділянки) здійснювати сплату орендної плати у більшому розмірі виникало лише у разі настання однієї з подій: набрання чинності додатковою угодою про внесення змін до договору (в разі досягнення сторонами взаємної згоди щодо збільшення розміру орендної плати) чи набрання законної сили рішенням суду про зміну договору (в разі вирішення спору щодо зміни розміру орендної плати в судовому порядку).

При цьому, покладення на орендаря такого зобов'язання було можливе лише за умови здійснення подальшої державної реєстрації однієї із вищезазначених подій, - у відповідності до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.07.2003 року за №641/7962.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду даної справи та не спростовано відповідачем, - після реєстрації 28.01.2009 року Додатку від 20.01.2009 року за №839 до Договору №2707 від 10.08.2007 року, будь-які додаткові угоди у письмовій формі за взаємною згодою сторін (Тернопільської міської ради та ТОВ «Бодмін-Україна») про внесення відповідних змін до істотних умов даного Договору №2707, зокрема в частині збільшення розміру орендної плати в залежності від зміни розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнтів індексації на підставі рішення Тернопільської міської ради №5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя»від 30.03.2010 року, - за весь подальший період дії цього Договору - не укладались та зареєстрованими у встановленому законом порядку -не були.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у ТОВ «Бодмін-Україна»було відсутнє зобов'язання сплачувати більший розмір орендної плати, ніж ним задекларовано на 2010 рік.

Про відсутність у позивача такого обов'язку свідчить також наступне.

Як вбачається безпосередньо із Акту перевірки №2423/7/15:02/32162384 від 12.03.2012 року, який вподальшому став підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення №0000011530 від 30 березня 2012 року, - підставою для висновку про заниження ТОВ «Бодмін-Україна»орендної плати за земельну ділянку було прийняте Тернопільською міською радою рішення від 30.03.2010 року за №5/33/1 «Про грошову оцінку земель м.Тернополя», пунктом 8 якого встановлено в 2010 році при розрахунках плати за земельні ділянки використовувати коефіцієнт 0,5, а пунктами 9.1 та 9.2 -вирішено: суб'єктам господарювання одержати до 01.06.2010 року в Управлінні Деркомзему у м.Тернополі витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та до 01.07.2010 року подати в податкову інспекцію уточнені розрахунки плати за землю з врахуванням матеріалів затвердженої оцінки землі.

Розділом 7 Закону України «Про плату за землю»до 31.12.2010 року було встановлено порядок визначення грошової оцінки землі.

Так, зокрема, у відповідності до статті 23 даного Розділу закону - грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції Закону України від 03.06.2008 р. №309-VI) було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»

У відповідності до частини 5 статті 21 даного закону (у редакції Закону України від 03.06.2008 року №309-VI) - річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Статтею 24 Закону України «Про плату за землю»було встановлено, що грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною 5 статті 5 цього ж Закону, - нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Як зазначалось вище, з 01.01.2011 року справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України (надалі -ПК України).

Відповідно до пункту 9.1.10 статті 9 ПК України - плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, які є обов'язковими до сплати на усій території України, і в повному обсязі зараховується до місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно з пунктом 14.1.147 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, який справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі - орендна плата) - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Положеннями статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

При цьому - розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Тернопільська міська рада станом на 01.02.2011 року в порядку пункту 288.1 статті 288 ПК України інформувала державну податкову службу про внесення будь-яких змін до Договору оренди землі №2707, в тому числі і щодо зміни нормативної грошової оцінки наданої в оренду ТОВ «Бодмін-Україна»земельної ділянки, після прийняття рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року №5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя».

Одночасно, пунктом 288.7 статті 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Зокрема, у відповідності до пункту 286.1 статті 286 ПК України - підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 289.1 статті 289 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Разом з тим, пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім того, суд зазначає, що під нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України розуміється капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (підпункт 14.1.125, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що нарахування сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби на підставі даних державного земельного кадастру, зокрема щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В той же час, у відповідності до норм ПК України, відповідний порядок здійснення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка використовується для визначення розміру земельного податку та плати за землю, правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель, врегульовано положеннями Закону України «Про оцінку земель»№1378 від 11.12.2003.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про оцінку земель» - нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а також може проводитися на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Під час розгляду справи, оцінюючи висновок податкового органу про порушення ТОВ «Бодмін-Україна»норм статті 14 Закону України «Про плату за землю»та пункту 286.2 статті 286 ПК України, який міститься в акті перевірки №2423/7/15:02/32162384 від 12.03.2012 року, а також перевіряючи юридичну обґрунтованість визначення відповідачем бази оподаткування при здійсненні під час перевірки розрахунку належної до декларування та сплати орендної плати за орендовану ТОВ «Бодмін-Україна»земельну ділянку із застосуванням даних про її нормативну грошову оцінку, суд виходить з наступного.

В силу норм пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається - у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель», закріплено визначення поняття «нормативна грошової оцінки земельних ділянок», відповідно до якої - це є капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

При цьому положеннями цієї ж статті, - встановлено, що дата оцінки земельної ділянки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки - дата, вказана в технічній документації.

Оціночні процедури, у відповідності до норм наведеної вище статті, - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку земельної ділянки.

При цьому, статтею 3 Закону України «Про оцінку земель»визначено об'єкти оцінки земель, якими є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Таким чином, вищезазначеними нормами законодавства чітко встановлено розмежування об'єктів оцінки земель, з огляду на що, суд приходить до висновку про неможливість ототожнення в даному випадку нормативної грошової оцінки земель м.Тернополя, затвердженої рішенням міської ради, із нормативною оцінкою земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ «Бодмін-Україна», проведення якої дійсно здійснюється на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, проте, в силу вищенаведених положень закону, - можливе лише після здійснення всіх передбачених для цього законом заходів.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про оцінку земель»визначено документацію з оцінки земель. Так, за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. При цьому, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються - як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, усе вищезазначене свідчить про те, що можливість визначення бази оподаткування орендної плати за окрему земельну ділянку та застосування даних про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки у відповідний звітний (податковий) період -прямо пов'язана як з виготовленням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і з датою отримання відповідного витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який містить відповідні відомості про таку оцінку конкретної земельної ділянки, проведену безпосередньо станом на дату виготовлення такого витягу, а відтак, - і підлягає застосуванню у відповідний податковий (звітний) період саме з цієї дати.

Крім того, з огляду на вимоги статей 14, 17 Закону України «Про плату за землю»та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, обов'язок платників плати за землю щодо подання нової довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з відповідним поданням уточнюючих декларацій за базовий звітний (податковий) період - прямо залежить від дати затвердження нової нормативної грошової оцінки землі, та, відповідно пов'язаний саме з моментом отримання такого витягу.

В ході аналізу змісту Договору оренди №2707 від 10.08.2007 року судом встановлено, що умовами цього Договору визначено порядок обрахунку суми орендної плати за земельну ділянки з обов'язковим використанням такого показника як нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вищевикладених норм Податкового кодексу України та в силу умов укладеного між Тернопільською міською радою та ТОВ «Бодмін-Україна» Договору оренди землі №2707, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її індексації, - має безпосередній вплив на збільшення (зменшення) розміру орендної плати за цю земельну ділянку.

Як видно з матеріалів справи, при розрахунку належного, на думку податкового органу, у період з 01.06.2010 року по 31.12.2011 року до сплати розміру орендної плати за орендовану ТОВ «Бодмін-Україна»земельну ділянку -перевіряючими особами ТОДІ було прийнято дані, які містились у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №000749 від 31.10.2011 року, згідно з якими грошова оцінка земельної ділянки за адресою м.Тернопіль, вул.Чумацька, 5а, площею 42736,00 кв.м., станом на момент виготовлення даного витягу становить -10301882,07грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, а представник відповідача -не оспорив того факту, що ані протягом 2010 року, ані до 31.10.2011 року, будь-яких інших витягів про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, в якому було б визначено її нормативну грошову оцінку станом на початок відповідного звітного (податкового) періоду, ТОВ «Бодмін-Україна» - не отримувало.

Разом з тим, як вже було зазначено, аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що базу оподаткування при визначенні розміру плати за конкретну земельну ділянку поставлено в залежність саме від проведеної на початок звітного (податкового) періоду нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, здійсненої уповноваженим на те органом, і обов'язок щодо подання уточнюючих декларацій на платника податків покладається лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі, і лише - у разі отримання платником довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки дійсної станом на час видачі такого витягу.

Водночас, суд зазначає, що податкові органи, визначаючись з базою нарахування плати за землю, -не є тими органами, які у відповідності до вимог чинного як у період 2010 року так і у 2011 році законодавства, уповноважені були проводити нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок, здійснювати державне регулювання у сфері оцінки земель, видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та підготовку пропозицій щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель.

Таким органом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №224, - є Державний комітет України із земельних ресурсів, який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

А тому, відповідно, висновки податкового органу під час перевірок правильності нарахування плати за землю - не можуть ґрунтуватись на будь-яких припущеннях щодо можливої грошової оцінки окремих земельних ділянок у певний звітний (податковий) період, і при розрахунку плати за землю податковий орган - не має права керуватися іншими відомостями щодо бази оподаткування за кожен конкретний період, ніж відомості, отримані з відповідного центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, оскільки це прямо суперечить пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.

Такі висновки податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, - повинні робитись лише з урахуванням та використанням відомостей щодо нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідний звітний (податковий) період (яка до того ж протягом року може змінюватись), отриманих у встановленому законом порядку, -лише від відповідного землевпорядного органу, на який покладено функції ведення державного земельного кадастру, що містить сукупність відомостей та документів про місце розташування та правовий режим ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі й землекористувачів.

Разом з тим, будь-яких доказів того, що визначаючись з базою (об'єктом) оподаткування та визначаючи розмір орендної плати, яка, на думку податкового органу, мала бути задекларована та сплачена ТОВ «Бодмін-Україна»у період з 01.06.2010 року по 31.12.2011 року, податковий орган керувався інформацією, отриманою від відповідного центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (в тому числі, наданою на його запит) в порядку пункту 286.1 статті 286 ПК України, відповідачем - не надано, а судом - не встановлено.

Більше того, жодних доказів того, що вказана у витягу №000749 від 31.10.2011 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, орендованої ТОВ «Бодмін-Україна», була визначена у тому ж самому розмірі та відповідала б нормативній грошовій оцінці цієї ділянки (у разі її проведення), упродовж всього періоду, за який проводилась перевірка (з 01.06.2010 року по 31.12.2011 року), та, відповідно, не змінювалась у відповідні звітні (податкові) періоди з урахуванням індексу інфляції, матеріали справи -не містять. Такі докази -не були надані і відповідачем.

З вищенаведеного вбачається, що відповідачем визначено базу оподаткування з неналежного джерела інформації, яке до періоду, за який проводилась перевірка, -не може бути застосоване, оскільки дане джерело інформації до початку податкових звітних періодів у 2010 та 2011 роках -створене не було.

Таким чином, у ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів одержання від територіального органу з питань земельних ресурсів за місцезнаходженням земельної ділянки, яка є об'єктом оподаткування, даних державного земельного кадастру щодо зазначеної земельної ділянки, як підстави для нарахування земельного податку відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України за відповідні звітні (податкові) періоди у 2010 та у 2011 роках.

Разом з тим, відсутність у податкового органу належної інформації, яка б дійсно підтверджувала реальну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яку орендувало ТОВ «Бодмін-Україна», на початок відповідних звітних (податкових) періодів у 2010 та у 2011 роках, тобто, відсутність відомостей про капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (підпункт 14.1.125, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України), - свідчить про неможливість здійснення належного розрахунку орендної плати на підставі інших, окрім визначених чинних законодавством, джерел інформації, які мають безпосереднє відношення до нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки як об'єкта оподаткування з урахуванням коефіцієнта індексації на початок відповідного звітного (податкового) періоду та мають значення для правильного визначення бази оподаткування, визначення якої закріплено пунктом 271.1 статті 271 ПК України.

Враховуючи наведене, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про неправомірність та юридичну та фактичну необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на підставі висновку, який ґрунтувався на неналежному джерелі інформації із визначенням податкового зобов'язання позивачу не в установленому законом порядку, а відтак, суд не може визнати спірне податкове повідомлення-рішення №0000011530 від 30 березня 2012 року законним та правильним.

У той же час, суд не може підміняти собою відповідний компетентний державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд не заперечує того, що після отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на позивача покладається обов'язок самостійно розраховувати розмір орендних платежів та подавати податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з урахуванням вимог, встановлених чинним ПК України, однак, такий обов'язок на нього в силу норм пункту 286.2 статті 286 ПК України покладається, починаючи з наступного звітного (податкового) періоду, який слідує за періодом, у якому було здійснено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тобто, уповноваженим на те органом визначено капіталізований рентний дохід із цієї земельної ділянки.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист ДПА України №5189/5/15-0716 від 27.04.2011 року як на підставу правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вказаний лист не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, не є обов'язковим до застосування податковими органами та платниками податків, та носить рекомендаційний характер.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем як суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000011530 від 30.03.2012 року на відповідність критеріям та вимогам, встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень - суд дійшов висновку про задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, з підстав, що викладені вище.

Інші доводи сторін на вищезазначені висновки суду при постановленні рішення у даній справі - не впливають, та вищевикладених обставин - належним чином не спростовують.

Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України на корись позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000011530 від 30 березня 2012 року.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодмін-Україна» судовий збір в розмірі 2204,00грн. (дві тисячі двісті чотири гривні).

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова в повному обсязі складена 24 вересня 2012 року ./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.