Ухвала суду № 33968057, 30.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/2621/13-ц Провадження № 22-ц/772/3134/2013Головуючий в суді першої інстанції:Вергелес В.О.Категорія: 48Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 30 вересня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів: Ковальчука О.В., Пащенко Л.В.,

При секретарі: Агеєвої Г.В.,

За участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Хмільницької міської ради про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, позбавлення батьківських прав, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 вересня 2013 року, -

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Хмільницької міської ради про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, позбавлення батьківських прав, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Посилається на те, що 14 лютого 2011 між нею та відповідачем у справі шлюб розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розлучення постійно проживає з нею.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 27жовтня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, 2009 року народження у розмірі ? частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму у місяці на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Однак, на утримання дитини потрібно не менше 3000 гривень, внаслідок чого вона повинна щомісячно витрачати кошти на ліки - 200 грн., на дитячий садок - 130 грн., на вистави у дитячому садку - 15-25 грн., на ремонти, іграшки, миючі засоби у дитячому садку - 250 грн., на їжу - 1 800 грн., на одяг, взуття - 200 грн., комунальні послуги - 200 грн., масажі всього тіла - 200 грн. Відповідач добровільно допомоги на утримання дитини не надає, а з лютого 2013 року взагалі не сплачує аліменти. Дитина має слабке здоров'я, перебуває на диспансерному клінічному обліку, у зв'язку з чим потребує постійних витрат на лікування. Тому вона вважає, що визначений судом розмір аліментів потрібно змінити з 1/4 частини на тверду грошову суму в розмірі 1000 грн.

Кім того, відповідач будучи батьком, участі у вихованні сина не приймає, не провідує, не цікавиться здоров'ям, розвитком та матеріальними потребами, а навпаки зводить наклепи на неї та на її батьків з якими вона проживає. Пише безпідставні скарги до міліції, телефонує до неї на роботу, звертається з листами до органів опіки та піклування, що ганьбить її та призводить до частих візитів в їхню сім`ю працівників міліції і органів опіки та піклування. Вважає, що зазначене створило нервову обстановку в сім`ї, що негативно впливає на фізичний та психічний розвиток дитини, а також принижує людську гідність дитини, що свідчить про жорстоке поводження із сином, та дає усі підстави для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, захисту честі, гідності, ділової репутації відносно неї та стягнення на її користь моральної шкоди.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 серпня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено попереднє судове засідання на 06 вересня 2013 року.

У попередньому судовому засіданні ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 вересня 2013 року зазначену цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Калінінського районного суду м. Донецька (а.с.55).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції від 06 вересня 2013 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідач ОСОБА_4, прокурор відділу захисту прав і свобод дітей, а також представник служби у справах дітей в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, однак повідомлялася в установленому порядку про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача у справі та її представника, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали позовної заяви, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду до скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи ухвалу про передачу зазначеної цивільної справи на розгляд за підсудністю до Калінінського районного суду м. Донецька, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 серпня 2013 року провадження по вказаній справі було відкрито та призначено попереднє судове засідання на 06.09.2013 року. Однак, враховуючи вимоги ч.2 ст.118 ЦПК України, ч.1 ст.109 ЦПК України, а також те, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований та проживає у місті Донецьку прийшов до висновку, що дана цивільна справа не підсудна Хмільницькому міськрайонному суду Вінницької області. Підстави для застосування альтернативної підсудності відсутні, також судовий розгляд у справі не розпочато.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями суду першої інстанції, оскільки даний висновок суду є недостатньо обґрунтованим та передчасним.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст.11 ЦПК України вбачається, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Пунктом 2 ч.1 ст.116 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» та роз'яснень, що містяться в п. 37, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд немає права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Також колегія суддів вважає, якщо на позов, пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача, поширюється альтернативна підсудність, то правила пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК усупереч волевиявленню позивача не застосовуються.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 116 ЦПК, якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд не має права розглядати справу і зобов'язаний передати її на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

У цьому випадку, якщо для справи встановлено альтернативну підсудність (стаття 110 ЦПК), то справа передається до одного із судів, якому вона підсудна, за вибором позивача.».

Таким чином, враховуючи викладене, а також те що позовна заява містить вимоги про зміну розміру аліментів на тверду грошову суму та позбавлення батьківських прав, що у відповідності до ч. 1 ст. 110 ЦПК України передбачає альтернативну підсудність за вибором позивача; тому місце подання позову належить виключно позивачеві (частина 14 статті 110 ЦПК України).

За таких підстав, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постановлена судом першої інстанції ухвала з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 11, 303, 307, 311, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 вересня 2013 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:підпис. В.М.Медяний

Судді:підписи. О.В. Ковальчук

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя: