Постанова № 339677, 06.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

06.12.06 Справа № 5/2103-13/218А

МЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Україна Мерітал» без номера та дати

на постанову господарського суду Львівської області від 31.08.2006р.

у справі №5/2103-13/218А

за позовом ТзОВ «Україна Мерітал», с.Наварія

до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Пустомитівському районі, м.Пустомити

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників

від позивача – Король В.І. - директор (паспорт серії КА 746234, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області від 10.02.98р.);

від відповідача – Антонюк І.Б. –представник (дов. у справі);

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судовому засіданні 13.11.06р. оголошувалась перерва до 22.11.06р.

Права та обов’язки згідно ст.ст.49,51 КАС України представникам сторін роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Постановою господарського суду Львівської області від 31.08.2006р. у справі №5/2103-13/218А (суддя Станько Л.Л.) в задоволені позовних вимог ТзОВ «Україна Мерітал»до ДПІ у Пустомитівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача відмовлено.

Постанова суду мотивована п.п.1.2.6 п.1.2 ст.1, п.5.1, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), ст.837 ЦК України, ст.9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. №2285-IV (далі Закон №2285-IV), на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 2722 грн. за надані послуги по оренді автомобіля пов’язаній особі (ТзОВ «Асто-Захід») в результаті неврахування по цій господарській операції сум амортизаційних відрахувань; про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат витрат понесених з оплатою отриманих маркетингових послуг на суму 16924 грн. (в тому числі податок на додану вартість), які належним чином документально не підтверджені, та неправомірне включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з цієї господарської операції та з продажу автомобіля згідно договору купівлі-продажу від 25.03.05р. №1 на суму 13573 грн., так в даному випадку позивачем невірно визначено базу оподаткування податком на додану вартість з проведеної операції.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ «Україна Мерітал»оскаржило рішення суду, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, наполягаючи на тому, що при надані автомобілів в оренду валові доходи позивача правомірно збільшувались на суму орендної плати, а віднесенні до валових витрат витрати останнього з оплати вартості отриманих маркетингових послуг від ДП ВКВ «Івано-Франківськліссервіс»підтвердженні належним чином оформленими актами виконаних робіт є також правомірними.

Крім того, на думку апелянта, безпідставним є висновок суду першої інстанції щодо необхідності збільшення бази оподаткування податком на додану вартість на суму фактично понесених ним витрат на придбання автомобіля МАN 19463 1996 року випуску у 2001 році, так як такий був переданий ТзОВ «Україна Мерітал»засновником як внесок в статутний фонд товариства, тому апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та задоволити його позовні вимоги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:

актом перевірки від 20.12.05р. №213/230/31773993 «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Україна Мерітал» за період з 01.01.04р. по 30.09.05р.»зафіксовано порушення позивачем п.4.2 ст.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, ст.9 Закону №2285-IV, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №283/97-ВР, в результаті чого останнім занижено чисту суму податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі 19681 грн., занижено валові доходи на 13611 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 3400 грн. та завищено валові витрати в сумі 16924 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 4230 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Пустомитівському районі 29.12.05р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0001872350/0, яким згідно п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), п.4.2 ст.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, ст.9 Закону №2285-IV визначено позивачу суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 29521 грн., а саме 19681 грн. –основний платіж, 9840 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- №0001862350/0, яким згідно п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №283/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 9465 грн., з них 7630 грн. –основний платіж, 1835 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідком адміністративного оскарження ТзОВ «Україна Мерітал»спірних податкових повідомлень-рішень, останні залишенні рішенням ДПА України від 03.07.06р. №7219/6/25-0115 без змін, а скарга позивача без задоволення.

В ході перевірки представниками податкового органу встановлено, що позивачем в порушення вимог п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону №283/97-ВР занижено валовий доход на загальну суму 13611 грн., в тому числі в першому кварталі 2005 року на 5077 грн., в другому кварталі 2005 року на 4512 грн., в третьому кварталі 2005 року на 4022 грн., отриманих останнім за послуги від оренди автомобілів згідно з договором оренди від 31.01.05р. №7 з ТзОВ «Асто Захід», яке є засновником позивача, тобто пов’язаною з позивачем особою.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача сума амортвідрахувань від наданого в оренду автотранспорту за період з 01.01.05р. по 30.09.05р. склала 24444 грн., а сума обсягів продажу від даної господарської операції згідно вищевказаного договору оренди від 31.01.05р. №7 за відповідний період – 10833 грн., різниця склала 13611 грн.

Відповідно до вимог п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону №283/97-ВР, яка є спеціальною нормою, що регулює порядок оподаткування операцій оренди, оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 цього ж Закону звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, з огляду на наведені норми права, в даному випадку господарські операції позивача з пов’язаною особою не підлягають під ознаки «продажу», чого вимагає норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №283/97-ВР.

Згідно розрахунку донарахованих сум податкових зобов’язань та штрафних санкцій спірні податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасуванню, беручи до уваги викладене вище, оскільки апеляційна інстанція вважає неправомірним донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 3400 грн. та штрафної санкції – 710 грн. та податку на додану вартість в сумі 2722 грн. із штрафною санкцією в сумі 1361 грн. по описаній господарській операції.

Також, перевіряючими встановлено, що позивачем на протязі перевіряємого періоду було віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 16924 грн. за договорами №25 від 20.01.2005р. та №85 від 20.04.2004р. про надання маркетингових послуг, отриманих від ДП ВКВ "Івано-Франківськліссервіс", чим порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

До складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведені маркетингові послуги були оформленні актами виконаних робіт, підписаних ТзОВ "Україна Мерітал" (замовник) та ДП ВКВ "Івано-Франківськліссервіс" (виконавець), в яких зазначено, що виконавець надав замовнику маркетингові послуги на конкретну суму і сторони претензій щодо виконання послуг одна до одної не мають.

Однак, як зазначено в акті перевірки, позивачем не підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами правильність віднесення до валових витрат витрат з отриманих маркетингових послуг, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, в актах виконаних робіт не вказано чітко, які саме послуги, дослідження чи консультації щодо вивчення можливостей налагодження поставок були надані, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, не містять інформації про фактичні понесені витрати на здійснення цих маркетингових послуг.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями (далі Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Враховуючи наведені норми права, апеляційна інстанція вважає, що наданні позивачем документи не можуть бути підставою для включення останнім оплачених маркетингових послуг (в сумі 16924 грн.) до складу валових витрат та віднесення відповідно податку на додану вартість (в сумі 3386 грн.) до складу податкового кредиту по даних видах робіт (послуг).

Також, актом перевірки встановлено, що згідно договору купівлі-продажу автомобіля №1 від 25.03.2005 року ТзОВ „Україна Мерітал" продало, а ТзОВ „Асто-Захід" купило автомобіль марки МАN 19463 за 24122,70 грн. (податок на додану вартість становить 1020,45 грн.).

У відповідності до п.4.1 цього договору продавець зобов'язаний передати покупцю даний автомобіль по приймально-здавальному акту і зняти предмет продажу з обліку в органах ДАЇ МВС України, що виконано останніми 12.04.2005 року, так як зняття даного автомобіля з реєстрації в органах ДАЇ відбулося 12.04.2005 року. В зв'язку з цим сторони 12.04.2005 року підписали приймально-здавальний акт і покупцю згідно накладної № 2\04 від 12.04.2005р. було передано даний автомобіль у власність.

Згідно установчих документів ТзОВ „Україна Мерітал" автомобіль МАN 19463 1996 року випуску у 2001 році був переданий позивачу ТзОВ „Асто-Захід" як внесок в статутний фонд товариства.

Таким чином, як стверджує відповідач, ТзОВ "Україна Мерітал" занизило суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 19681 грн. за рахунок заниження податку на додану вартість від продажу автомобіля на 13573 грн. по договору купівлі-продажу №1 від 25.03.05р. та приймально здавального акта від 29.03.05р., оскільки дата першої події - 29.03.05р. припадає на період дії Закону №2285-IV, базу оподаткування податком на додану вартість з проведеної операції потрібно було визначити на підставі ст.9 цього Закону.

Статтею 9 Закону №2285-IV змінено порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг), а саме, у період з 01.01.05р. по 31.03.05р. база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначалася виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але така база не повинна була бути нижчою ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання).

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів (робіт, послуг), або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу. Такою датою є 29.03.2005р. - дата зарахування коштів на банківський рахунок ТзОВ "Україна Мерітал" від продажу автомобіля, згідно договору №1 від 25.03.2005р.

Згідно ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні »від 04.12.90р. №509-ХІІ, із змінами та доповненнями (далі Закон №509-ХІІ) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні даткові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність дання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, відповідач, діючи в межах наданих йому Законом №509-ХІІ повноважень, правомірно визначив позивачу суми податкових зобов’язань та нарахував штрафні (фінансові) санкції, зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, по наданих йому маркетингових послугах та за договором купівлі-продажу автомобіля №1 від 25.03.2005р.

На підставі вищенаведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст. 254 п.п.6,7 розділу VІІ КАС України, –

Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково. Постанову господарського суду Львівської області від 31.08.2006р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. Позов задоволити частково. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі від 29.12.05р. №0001872350, від 02.02.06р. №0001872350/1 в частині визначення ТзОВ «Україна Мерітал»податку на додану вартість в сумі 2722 грн. (основного боргу) та 1361 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення-рішення від 29.12.05р. №001862350/0, від 02.02.06р. №0001862350/1 в частині визначення ТзОВ «Україна Мерітал» податку на прибуток в сумі 3400 грн. основного платежу та 710 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 211, 212 КАС України.

3. Постанова складена в повному обсязі 26.12.06р.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В.Орищин

суддя Г.Г.Якімець