Постанова № 33966166, 01.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 5017/1941/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А..

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С..

За участю представників сторін:

від позивача - Лісниченко Л.О., по дов. б/н від 03.06.13р.

від відповідача - Харченко І.Є., по дов. б/н від 05.10.12р.

від ПП "Імексбанк" - Хрушенівський Р.О., по дов. № 150313 від 15.03.13р.

Представник Фонду державного майна України в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД"

на рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2013р.

у справі № 5017/1941/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД - ЗАЛІЗОБЕТОН"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Імексбанк"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

Встановив:

В червні 2012 року, Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД" (Далі - ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" (Далі - ТОВ „ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих будівель та споруд загальною площею 15 934,90 кв.м. за адресою: м. Одеса, вулиця Новікова, 5, які розташовані на земельній ділянці загальним розміром 100 796,0 кв. м. за фактичним використанням, укладеного 21.12.2007 р. між ВАТ "ОДЕСТРАНСБУД" та ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН".

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2012 р., залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у позові ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р., касаційну скаргу ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" - задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. та рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2012р. - скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 червня 2013 року, винесеним колегіальним складом суду головуючий суддя Цісельський О.В., судді: Степанова Л.В., Погребна К.Ф. у позові ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд мав би застосувати до даних правовідносин положення норми ч. 1 ст. 233 ЦК України та розірвати договір.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ „ІМЕКСБАНК" просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 21 грудня 2007 року між ВАТ "ОДЕСТРАНСБУД" (Продавець) та ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов п.1.1. якого, Продавець продав, а Покупець купив нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Новікова, 5 (п'ять), загальною площею 15934,9м2, в подальшому іменовані "Бідівлі". (т.1 а.с.35)

Умовами п.1.2. Договору передбачено, що відчужувані Будівлі розташовані на земельній ділянці розміром 107552м2 за фактичним використуванням, і складаються з позначених на плані: літ. "А(25)" - будівля котельні, літ. "Б(21)" - будівля котельної; літ. "В(26)" - склад №1 котельної; літ. "Г(54)" - будівля електроцеху; літ. "Д(23)" - будівля компресорної; літ. "Е(ІІ)" - градирня; літ. "Ж(57)" - будівля складу цеху металоконструкцій; літ. "З(2)" - побутовий корпус ЗБК; літ. "И(46)" - будівля контори; літ. "Л(47)" - прохідна; літ. "М(36)" - склад ПММ; літ. "Н(15)" - будівля лісопилки; літ. "О(16)" - будівля цеха столярного; літ. "П(31)" - душева транспортного цеху; літ. "Р(19)" - будівля лісосушки; літ. "С(33)" - тепловозне депо; літ. "Т(40)" - склад заповнювачів; літ. "У" - будівля цеху ЗБК; літ. "У(38)" - будівля цеху БСЦ; літ. "Ю(27)" - склад №2 котельної; літ. "V(5)" - склад готової продукції ВПК; літ. "Х(56)" - будівля телефонної підстанції №354; літ. "ХІ(24)" - будівля мазуту-насосної; літ. "XIV(30)" ємкість розхідна; літ. "XV(51)" міст пішохідний; літ. "XVI(55)" - будівля телефонної підстанції №323; літ. "49" - туалет надвірний; літ. "35" - під'їзна колія; літ. "53" - будівля розподільчої станції; літ. "52" - будівля ТП1613, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухому майно №17134118 від 20.12.2007 року, виданого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

Відповідно до п. 2.1. Договору продаж Будівель вчиняється за ціною 3000000,00 грн. (три мільйони гривень 00 копійок), без ПДВ, які Покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Продавця №26006303300000 в ТОВ КБ "СКБ" (МФО388313) терміном до першого квітня дві тисячі восьмого року.

Згідно п.3.5. Договору, ми, сторони, стверджуємо, що цей Договір не є фіктивним, удаваним і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

Право власності на спірний майновий комплекс на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007р. зареєстровано за ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН", про що свідчать витяг з державного реєстру правочинів №5204507 від 21.12.2007р., витяг КП „ОМБТІ та РОН" №17235282 від 27.12.2007р.. (т.1 а.с.36-37)

Між тим, як встановлено судами попередніх інстанції, 29.01.2010р. між Національним Банком України та ПАТ „Комерційний банк „СОЦКОМ БАНК" було укладено кредитний договір № 32 (т.2 а.с.11-23), відповідно до якого керуючись вимогами Положення про кредитну підтримку Національним Банком України банків України в разі реальної загрози стабільності їх роботи, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 30.04.2009р. № 262, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.2009р. за № 408/16424, та постанови Правління Національного Банку України від 28.12.2009р. № 738/БТ „Про пролонгацію строку дії кредитних договорів ПАТ „Комерційний банк „СОЦКОМБАНК" сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань за наступними договорами зі всіма додатковими договорами до них: кредитний договір №53 від 23.04.2008р. у розмірі 4,8 млн. грн., кредитний договір №59 від 18.06.2008р. у розмірі 25,5 млн. грн.; кредитний договір №69 від 08.10.2008р. у розмірі 3,4 млн. грн.; Договір №6 про надання кредиту для підтримки ліквідності шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 03.03.2009р. у розмірі 40,0 млн. грн.; договір про надання кредиту № 16 від 30.07.2009р. у розмірі 64000000 грн., шляхом їх заміни новими зобов'язаннями, що випливають з даного договору, що за своїм змістом є новацією згідно ст. 604 Цивільного кодексу України.

Договір про надання кредиту № 16 від 30.07.2009р. втратив свою чинність з моменту підписання Сторонами цього договору. Пролонгація строку дії первинного кредитного договору шляхом їх заміни новими зобов'язаннями, здійснюється без стягнення штрафних санкцій і пені за прострочені дні користування кредитами з графіком погашення згідно п. 1.2. цього договору.

Сторони домовились, що додаткові зобов'язання щодо забезпечення вимог, пов'язаних з первісним кредитним договором, які зазначені в іпотечному договорі від 30.07.2009р., що укладений з майновим поручителем дочірнім підприємством "Транспортний експедиційний центр", посвідчений Котом Д.Г., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.07.2009р., зареєстрований в реєстрі №864; в іпотечному договорі від 23.09.2009р., що укладений з майновим поручителем ТОВ "ТРАНСБУД-СУ6", посвідчений Луняченко Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 23.09.2009р., зареєстрований в реєстрі №1896; в іпотечному договорі від 22.10.2009р., що укладений з майновим поручителем ТОВ "Трансбуд-Консалт", посвідчений Луняченко Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.10.2009р., зареєстрований в реєстрі №2290; в іпотечному договорі від 22.10.2009р., що укладений з майновим поручителем ТОВ "ТРАНСБУД-СУ6", посвідчений Луняченко Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.10.2009р., зареєстрований в реєстрі 2292; в іпотечному договорі від 28.10.2009р., що укладений з майновим поручителем ТОВ „ТРАНСБУД-СУ 6", посвідчений 28.10.2009р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Луняченко Н.В., зареєстрований в реєстрі № 2376, є чинними, продовжують свою дію, є забезпеченням вимог Кредитора за даним договором і сторони підтверджують за ним свої права та обов'язки.

Згідно п.п. 1.1. Договору Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 134179703,96 (сто тридцять чотири мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот три грн. 96 коп.) в строк до 30.12.2010р.

Пунктом 2.3.1. Кредитного договору №32 від 29.01.2010р. передбачено, що позичальник зобов'язується повернути Кредитору суму кредиту та проценти за користування ним відповідно до пункту 1.1. у терміни зазначені в п. 1.2. цього договору.

Із змісту п. 2.3.7. Кредитного договору № 32 від 29.01.2010р. вбачається, що у разі порушення позичальником чи майновими поручителями, ДП "ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНИЙ ЦЕНТР", ТОВ „ТРАНСБУД-СУ 6", ТОВ "ТРАНСБУД-КОНСАЛТ", ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН", Миленьким О.М., Злочевським О.В., Тамбовицьким О.В., Курочкою В.А., Мирошниченком Г.М., Мунтяном В.В. умов іпотеки та /або втрати предметів іпотеки, позичальник зобов'язується достроково повернути кредит, зазначений у п. 1.1 цього договору.

В забезпечення виконання ПАТ „Комерційний банк „СОЦКОМ БАНК" кредитного договору № 32 від 29.01.2010р. між Національним Банком України, ПАТ „Комерційний банк „СОЦКОМБАНК" та ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" 29.01.2010р. було укладено іпотечний договір (з майновим поручителем) (т.1а.с. 51-56), згідно п. 1.1. якого цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором № 31 про надання кредиту від 29.01.2010р. з усіма додатковими угодами, у тому числі що можуть бути укладені у майбутньому (далі- Кредитний договір), який укладено між Іпотекодержателем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "СОЦКОМ БАНК", ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців 26364113 (далі - боржник), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (далі - основне зобов'язання). Кредит відповідно до вищевказаного Кредитного договору надається боржнику Іпотекодержателем - Кредитором на наступних умовах:

Сума кредиту - 134 179 703,96 (сто тридцять чотири мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот три) гривні 96 коп. Строк повернення кредиту - 30.12.2010 року. Розмір відсоткової ставки визначається за Кредитним договором. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього Договору, а саме, вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування:

- витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги по виконанню зобов'язань, передбачених Кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки;

- витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки, якщо Предмет іпотеки буде прийнятий на утримання іпотекодержателем;

- збитків, які можуть бути завдані Іпотекодержателю внаслідок порушення Боржником умов Кредитного договору і порушення Іпотекодавцем умов цього договору;

- штрафних санкцій, передбачених цим Договором;

Пунктом 1.3. Іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме нежилі бідівлі та споруди загальною площею 15934,9 кв.м за адресою: місто Одеса, вул. Новікова, 5 (п'ять), які розташовані на земельних ділянках загальним розміром 100 796,00 кв.м., що передані в оренду Іпотекодавцю у строкове, платне володіння, користування для експлуатації й обслуговування нежилих будівель та споруд виробничо-складського комплексу будівельних матеріалів Іпотекодавця згідно Договору оренди землі, що посвідченого 25.06.200. року Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим №2808, та зареєстрований Одеській міській філії Центру Державного земельного кадастру м. Київа, про що у Державному реєстрі земельних кадастрів від 13.08.2008р. за №040850500058... Вищевказані нежилі будівлі та споруди, що надаються у іпотеку складаються з позначених у плані: літ. "А(25)" - будівля котельні, літ. "Б(21)" - будівля котельної; літ. "В(26)" - склад №1 котельної; літ. "Г(54)" - будівля електроцеху; літ. "Д(23)" - будівля компресорної; літ. "Е(ІІ)" - градирня; літ. "Ж(57)" - будівля складу цеху металоконструкцій; літ. "З(2)" - побутовий корпус ЗБК; літ. "И(46)" - будівля контори; літ. "Л(47)" - прохідна; літ. "М(36)" - склад ПММ; літ. "Н(15)" - будівля лісопилки; літ. "О(16)" - будівля цеха столярного; літ. "П(31)" - душева транспортного цеху; літ. "Р(19)" - будівля лісосушки; літ. "С(33)" - тепловозне депо; літ. "Т(40)" - склад заповнювачів; літ. "У" - будівля цеху ЗБК; літ. "У(38)" - будівля цеху БСЦ; літ. "Ю(27)" - склад №2 котельної; літ. "V(5)" - склад готової продукції ВПК; літ. "Х(56)" - будівля телефонної підстанції №354; літ. "ХІ(24)" - будівля мазуту-насосної; літ. "XIV(30)" ємність розхідна; літ. "XV(51)" міст пішохідний; літ. "XVI(55)" - будівля телефонної підстанції №323; літ. "49" - туалет надвірний; літ. "35" - під'їзна колія; літ. "53" - будівля розподільчої станції; літ. "52" - будівля ТП1613 (далі за текстом іменується - "Предмет іпотеки"). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Куценко В.Д., зареєстровано в реєстрі №5425 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 21.12.2007р. Комунальним підприємством "ОМБТІ та РОН" в книзі 70неж-169, номер запису 1469, реєстраційний №17744594.

Із змісту п.2.1.1. Іпотечного договору вбачається,що предмет іпотеки знаходиться у його власності, до моменту укладення цього Договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього не має, прав щодо нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо) та інших обтяжень як в межах України так і за межами України не має.

Відповідно до п.п. 2.1.5., 2.1.6. Іпотечного договору на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення. Предмет іпотеки не підлягає вилученню, до нього не пред'явлені і не будуть пред'явлені майнові позови, пов'язані з його вилученням.

20.10.2011р. між Національним Банком України (Цедент) та ПАТ „Імексбанк" (Цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до 1.1. якого, Цедент передає, Цесіонарій приймає всі права вимоги за Іпотечним договором (з майновим поручителем), укладеним між Цедентом, який, згідно з Іпотечним договором (з майновим поручителем), є Іпотекодержателем, та ТОВ „ТРАНСБУД-СУ 6", ідентифікаційний код в ЄДРЮОФОП 35241950 (далі Іпотекодавець), посвідчений 22.10.2009р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстрованим в реєстрі № 2292, за договором про внесення змін № 1, посвідченим 05.02.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстрованим в реєстрі № 197 (надалі Іпотечний договір), який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 32 від 29.01.2010р., укладеного між Цедентом та ПАТ „Комерційний банк „СОЦКОМ БАНК", ідентифікаційний код в ЄДРЮОФОП 26364113.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги від 20.10.2011р. передбачено, що відступлення права вимоги за Іпотечним договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Іпотечного договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (п. 4.1. договору)

20 жовтня 2011 року між Національним банком України (Первісний кредитор) та ПАТ "Імексбанк" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №40, згідно п.1.1. якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору в момент укладення цього Договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору №32 від 29.01.2010р. з урахуванням всіх змін та доповнень до нього (надалі Основний договір), укладеного між Первісним кредитором ПАТ "КОМЕРЦІНИЙ БАНК СОЦКОМ БАНК", ідентифікаційний код Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26364113, адреса - вул. Грецька, 5, м. Одеса, 65026 (далі Боржник). (т.2 а.с. 3-9)

За умовами п.1.2. Договору за цим Договором Новий кредитор одержує/набуває право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання на користь Нового кредитора всіх зобов'язань за Основним договором, у тому числі:

- сплати/повернення заборгованості за кредитом у розмірі 133 885 488,59 грн.;

- сплати нарахованої сум відсотків за користування кредитом. Станом на день підписання цього договору нарахована сума відсотків за користування кредитом становить 19 488 408,19 грн.;

- сплати нарахованих штрафних санкцій (пені) за:

- несвоєчасне повернення кредиту. Станом на день підписання, цього договору нарахована сума штрафних санкцій (пені), за несвоєчасне повернення кредиту становить 10 642 730,34 грн.

- несвоєчасну сплату відсотків. Станом на день підписання цього договору нарахована сума штрафних санкцій (пені), за несвоєчасну сплату відсотків становить 1 552 225,49 грн. Загальна сума заборгованості Боржника перед Первісним кредитором за Основним договором Станом на день підписання цього Договору становить 165 568 852,61 грн. (сто шістдесят п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві грн. 61 коп.). Право вимоги Нового кредитора до Боржника не обмежується вищевказаними розмірами заборгованості за Основним договором (кредитом, відсотками, штрафними санкціями тощо), визначеними на день укладення цього Договору.

Відповідно до п.1.3. Права, що визначені Основним договором, з урахуванням положень п.1.2. Договору, переходять у власність Нового кредитора в день підписання цього Договору.

Із змісту п.1.4. Договору вбачається, що у зв'язку з відступленням права вимоги за Основним договором, Новому кредитору передається право на отримання задоволення своїх вимог до Боржника, в тому числі і за рахунок предметів забезпечення. Зобов'язання Боржника за Основним договором забезпечуються договорами застави (іпотеки), перелік яких зазначено в Додатку №1 до цього Договору, укладеними між Первісним кредитором та юридичними та фізичними особами - майновими поручителями Боржника (надалі - майнові поручителі). До нового кредитора на підставі ст.24 Закону України "Про іпотеку" та ст.27 Закону України "Про заставу" переходять права, які забезпечують зобов'язання Боржника за Основним договором, про що укладаються окремі правочини (договори) про відступлення прав за відповідними іпотечними договорами та/або договорами застави між Первісним кредитором та Новим кредитором. Усі витрати, пов'язані з укладанням додаткових договорів до договорів застави (іпотеки), договорів про віступлення прав за відповідними іпотечними договорами та пов'язані з нотаріальним посвідченням та внесенням змін до відповідних держаних реєстрів, покладаються на Нового кредитора.

Згідно п.5.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Фонд державного майна України в письмових поясненнях зазначає, що державна частка у статутному капіталі відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" на час укладання оспоюваного договору купівлі-продажу від 21.12.2007р. була відсутня. З огляду на це, Фонд державного майна України не втручався у господарську діяльність позивача.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, визнання правочину недійсним.

Частини 1; 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1),2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п. 1, 2, 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищезазначене, укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного Кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (п. 23. постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

За приписами п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Аналізуючи зазначені обставини справи, судова колегія зазначає, що за договором купівлі-продажу від 21.12.2007р. ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" від ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" набуло право власності на нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Новікова, 5, загальною площею 15934,9 кв.м..

Надалі, ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" відповідно до іпотечного договору від 29.01.2010р., передало зазначені нежилі будівлі та споруди в іпотеку, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Комерційний банк „СОЦКОМ Банк" за кредитним договором № 32 від 29.012010р.

Однак, ТОВ „Комерційний банк „СОЦКОМ Банк" зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів належним чином не виконало, у зв'язку з чим за рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. у справі №5-4/17-1060-2011 було звернуто стягнення на користь ПАТ „Імексбанк" на предмет іпотеки, за іпотечним договором від 29.01.2010р., зареєстрованим за реєстраційним №138: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою місто Одеса, вул.. Новикова, 5, загальною площею 15934,9 кв.м, на земельній ділянці розміром 107552 кв.м, за фактичним використанням.

Позивач, як на підставу існування тяжких обставин, посилається на існування кредитного договору №041/1-877 від 25.12.2007 р.; договору застави майнових прав № 041/1-877-ДЗ-1 від 25.12.2007р.; довідку про залишок грошових коштів (вих.№020/550 від 04.09.2012р.).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ "ОДЕСТРАНСБУД" не враховано, що оспорюваний ними договір від 21.12.2007 р. було укладено раніше ніж сам кредитний договір №041/1-877 від 25.12.2007 р., а отже останній з урахуванням положень ст.ст.33,34 ГПК України не є належним доказом вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Крім того, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того, що посилання скаржника на звіт про ринкову вартість предмета іпотеки від 05.11.2009 р. (нежилі будівлі та споруди загальною площею 15 934,9 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5), яким встановлено ринкову вартість майнового комплексу в сумі 74 202 437,00 грн., придбаного Відповідачем за спірним договором не є належним доказом вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

До того, позивач не надав належних доказів, якими б підтверджувалось його скрутне фінансове становище, яке б виразилось в існуванні загрози банкрутства.

В розділі 1 загальних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надано поняття терміну „банкрутство" це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної комісії.

Враховуючи зазначене судова колегія вважає, що апелянтом не доведено та не підтверджено належним доказами існування реальної загрози банкрутства Підприємства.

Крім того, на виконання постанови Вищого господарского суду України від 30.01.2013р. досліджено та з'ясовано, що продані за спірною угодою будівлі належать позивачу на підставі наказу Фонду державного майна України №5-ПП від 26.05.1993р., проте як встановлено матеріалами справи та підтверджено письмовими поясненнями Фонду державного майна України, що державна частка у статутному капіталі відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" на час укладання оспоюваного договору купівлі-продажу від 21.12.2007р. була відсутня.

Відповідно до положень ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" при новому розгляді даної справи, ніяких відповідних доказів як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 19 червня 2013 року по справі №5017/1941/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 07.10.2013р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В

Суддя Мацюра П.Ф.

Суддя Лисенко В.А.