Ухвала суду № 33965116, 08.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/8320/12 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.Провадження № 11-кп/780/400/13 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 35 08.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ДИМАРЕЦЬКОГО В.М.,

суддів: ЯЩЕНКО І.Ю. та ПОЛОСЕНКА В.С.,

при секретарі БЕЗКРОВНОМУ С.О.,

за участю прокурора СКРИПКИ І. М., обвинуваченого ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3, захисника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року, яким засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Обухів Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК України у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Старі Безрадичі, Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК України у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 засуджено за вчинення ними злочинів, як зазначено у вироку, при наступних обставинах.

02.10.2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2, близько 02 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, приїхали на автомобілі таксі ПП ,,Шансон" ,,Део Нексіа" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 до будинку №1 на м-ні ,,Сосновий" в м. Обухові Київської області, де з метою незаконного заволодіння чужим майном, вчинили напад, поєднаний з погрозами, застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я на водія автомобіля ОСОБА_7, який виразився в усних погрозах вбивством, утриманні ОСОБА_5 останнього за шию та притисканні ножа до горла, в ході якого заволоділи належним ОСОБА_7 мобільним телефоном ,,Нокіа 6300" вартістю 840 грн. з сім картою оператора мобільного зв'язку ,,Лайф" вартістю 15 грн. та грошима на рахунку в сумі 20 грн., мобільним телефоном ,,Нокіа 82-1" вартістю 600 грн. з сім картою оператора мобільного зв'язку ,,Лайф" вартістю 15 грн. та грошима на рахунку в сумі 40 грн., а також грошовими коштами в сумі 700 грн., чим завдали потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 2230 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, 02.10.2012 року, близько 02 год. 40 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою, знаходячись в салоні таксі ПП ,,Шансон" - автомобілі ,,Део Нексіа" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, поблизу будинку один на м-ні ,,Сосновий" в м.Обухові Київської області, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, а саме висловлюючи усні погрози вбивством водієві автомобіля, при цьому ОСОБА_9 утримував водія за шию та притискав ніж до горла, наказали продовжити рух автомобілем вулицями міста, де в районі ЗОШ №3 по вул. Миру 12 в м. Обухові Київської області, наказали зупинити автомобіль та пересісти на пасажирське сидіння, однак останній втік. Після чого ОСОБА_5, сів за кермо вказаного автомобіля та разом з ОСОБА_10 поїхали до м. Василькова Київської області, повторно незаконно заволодівши у такий спосіб транспортним засобом. На АЗС ,,БРСМ Нафта", що розташована в м. Василькові Київської області по вул. Соборній 70-А обоє були затримані працівниками міліції.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу мотивує тим, що його дії за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковані не правильно. Вважає, що в його діях не було головної кваліфікуючої ознаки розбою, а саме небезпеки для життя чи здоров'я людини. Вирок суду ґрунтується не на доказах, а на домислах. Судом першої інстанції не було взято до уваги пом'якшуючі обставини, такі як: щире каяття, визнання вини, активна допомога у розкритті злочину та стан його здоров'я. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок по справі з застосуванням до нього ст. 69 КК України.

В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 посилається на те, що ОСОБА_5 визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а домовленості на заволодіння автомобілем у нього з ОСОБА_2 не було. Цей умисел виник тільки у нього самого, і він намагався його реалізувати. Такі факти на кваліфікацію злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, не впливають і це не можна оцінювати, як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за цей злочин, як указано в вироку суду. Крім цього у вироку суду вказано, що підстав для застосування вимог ст. ст. 69, 75 щодо засудженого ОСОБА_5 не має. Суд мотивував це тим, що виправлення засудженого ОСОБА_5 не можливе без позбавлення волі. Апелянт вважає, що таке мотивування може бути тільки до вимог ст. 75 КК України, до вимог ст. 69 КК України це відношення немає. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взяті до уваги обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, а саме: щире каяття, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, а також те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання. Просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 та постановити свій вирок, застосувавши щодо засудженого ОСОБА_5 вимоги ст. 69 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 вважає, що призначена міра покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 187 КК України є занадто суворою та призначена без урахування особи засудженого. Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи, має проблеми зі здоров'ям та психікою, оскільки в дитинстві отримав важку травму перелом основи черепа, періодично потребує належних та особливих умов для лікування. Під час досудового розслідування та розгляді провадження у суді ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та щиро розкаявся у вчиненому. Крім того, ОСОБА_2 повністю добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому. Вказані пом'якшуючі обставини зазначаються судом першої інстанції в оскаржуваному вироку, однак суд не привернув даному факту належної уваги. Вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України не доведена, оскільки незаконне заволодіння транспортним засобом його підзахисний не здійснював, і не міг впливати па дії співучасника ОСОБА_5, так як умисел на заволодіння транспортом у останнього виник лише після того, як потерпілий покинув автомобіль і виключно у обвинуваченого ОСОБА_5, тому визнавати винуватим ОСОБА_2 за участь у даному злочині не можливо, так як він не є його співучасником. Просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2 та постановити новий, яким визнати останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, не погоджується з вироком суду першої інстанції та вважає, що призначені міри покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є занадто суворими та призначені без урахування його думки щодо вибору покарання, яке він просив не призначати надто суворим і при можливості взагалі без ізоляції винних від суспільства. Відповідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції. Просить змінити вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 і ч.3 ст. 289 КК України та призначити їм покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: обвинуваченого ОСОБА_2, який свою апеляційну скаргу та захисника ОСОБА_6 підтримав в частині пом'якшення покарання, в своїх поясненнях вину у вчиненому визнав повністю; законного представника обвинуваченого ОСОБА_2, яка просила пом'якшити призначене останьому покарання; захисника ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив пом'якшити призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_5; прокурора, яка заперечувала проти поданих апеляційних скарг та просила вирок залишити без змін, вислухавши виступи учасників судового розгляду в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та кваліфікація їх дій за ч.2 ст. 187 і ч.3 ст. 289 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з"ясуванні дійсних обставин подій, та ґрунтуються на зібраних у справі й досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.

Аналіз матеріалів кримінального провадження та судового розгляду свідчить, що під час досудового розслідування і в судовому засіданні не допущено даких порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_2, як і на правильність кваліфікації їх дій.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченим, суд першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України врахував: ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особу, пом'якшуючи та обтяжуючи покарання обставини. Також судом першої інстанції мотивовано у вироку рішення щодо неможливості застосування до обвинувачених ст. ст. 69, 75 КК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянтів з підстав суворості покарання є безпідставними, а призначене обвинуваченим покарання - справедливим.

За наведених обставин вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін, оскільки він є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_2 залишити без змін.

З оригіналом згідно,

Суддя Апеляційного суду

Київської області В. Димарецький