Ухвала суду № 33965106, 08.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/599/13-к Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.Провадження № 11-кп/780/391/13 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 34 .08.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Димарецького В.М.,

суддів: Полосенка В.С., Ященко І.Ф.,

при секретарі Підлісній В.В.,

за участю прокурора Скрипки І.М., обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та заступника прокурора Київської області Бабенка В.І. на вирок Яготинського районного суду Київської області від 04 липня 2013 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Капустинці Яготинського району Київської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, із середньою освітою, працюючого на державному підприємстві ,,Київський бронетанковий завод" стрільцем команди ВОХР, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 2 (два) роки. Відповідно до ст. 76 КК України його зобов'язано періодично з"являтися на реєстрацію до кримінально - виправної інспекції.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Також судом стягнуто: з Приватного акціонерного товариства ,,Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 26 894 грн. 70 коп.; з приватного акціонерного товариства ,,Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5 000 грв.; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10 000 грв.; з Приватного акціонерного товариства ,,Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5 000 грв.; з Приватного акціонерного товариства ,,Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, моральну шкоду в розмірі 5 000 грв.; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10 000 грв.; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 10 000 грв.

ОСОБА_2, засуджено за вчинення ним злочину, як зазначено у вироку, при наступних обставинах.

14 січня 2013 року, близько 15 години 45 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем марки ,,Фольксваген Джетта" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вулиці Незалежності в місті Яготин Київської області в напрямку від центра міста до автошляху ,,Київ-Харків". Під час руху, поблизу будинку № 39 по вулиці Шевченка в місті Яготин Київської області, він не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху вліво, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В результаті чого, виїхав на смугу руху транспортних засобів у зустрічному напрямку, де допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної події водій автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 та пасажирка ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а пасажир ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком суду, в частині призначеного йому покарання, вважає його суворим, оскільки воно не відповідає тяжкості скоєного та його особі. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги обставини ДТП, які мали значення для правильного вирішення справи, зокрема: він має стаж водіння понад 10 років, за цей період не допускав аварійних ситуацій на дорозі, до адміністративної чи кримінальної відповідальності жодного разу не притягувався; керований ним автомобіль був технічно справний, обладнаний шинами, передбаченими для водіння в зимовий період; рухався зі швидкістю до 60 км/год; автомобіль рухався по головній дорозі, яка пролягала через міський парк, ширина дороги на даному відрізку складала близько 8 метрів; в лівий ряд він не перестроювався, зміна напрямку руху полягала в тому, що на даному відрізку дорога мала затяжне заокруглення в лівий бік довжиною близько 375 метрів з кутом повороту близько 30 градусів; подія відбувалася в зимовий період, покриття дороги було нерівномірним і місцями обледенілим. Крім того, апелянт вважає, що судом не враховано в якості обставин, що пом'якшують покарання його позитивні характеристики по місцю роботи та проживання, добровільне відшкодування завданих збитків та примирення з потерпілими, і інших (наявність родини і малолітньої дитини, збіг обставин та відсутність умислу на вчинення злочину, намагання уникнути суспільно-небезпечних наслідків). Просить суд врахувати, що право керування транспортним засобом для нього є вкрай необхідним, в зв'язку з тим, що йому потрібно систематично навіщати матір, яка проживає в Яготинському районі на відстані 30 кілометрів від його місця проживання. Позбавлення права керування створює для родини значні побутові складнощі. Просить вирок суду щодо нього скасувати, в частині призначеного судом покарання та ухвалити, в цій частині новий вирок, яким призначити більш м"яке основне покарання та не призначати додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеності вини обвинуваченого у вчиненому, вважає вирок щодо ОСОБА_2 незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Апелянт вважає,що суд першої інстанції, засуджуючи та призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільняючи від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, звільнив його від відбування основного та додаткового покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ст. 75 КК України. Невідповідність призначеного покарання полягає в тому, що ст. 75 КК України необхідно застосовувати до основного покарання, а додаткове виконувати самостійно. Апелянт просить вирок щодо ОСОБА_2, в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 2 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку поданої ним апеляційної скарги; прокурора, яка підтримала апеляцію заступника прокурора Київської області, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового розгляду в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Винність у вчиненому ОСОБА_2 доведена зібраними та наведеними у вироку суду першої інстанції доказами. Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. І ст. 286 КК України є правильною і сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Торкаючись призначеного ОСОБА_2 за ч. 1 ст.286 КК України основного покарання, то колегія суддів вважає, що його вид та розмір судом 1-ї інстанції визначені правильно.

Що ж до застосування судом першої інстанції до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, то колегія суддів погоджується з доводами прокурора, викладеними в його апеляційній скарзі, які стосуються неправильного застосування кримінального закону щодо ОСОБА_2 Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільняючи від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, звільнив ОСОБА_2 від відбування, як основного, так і додаткового покарання, чим порушив ст. 75 КК України.

Разом з тим, колегія суддів приймаючи до уваги обставини вчинення злочину ОСОБА_2, пом'якшуючи покарання останьому обставини, характеризуючи дані про його особу та сімейні обставини, а також те, що санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання, як з позбавленням права керувати транспортними засобами, так і без такого, приходить до висновку про можливість не застосовувати до ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого - частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого задовольнити частково.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від 04 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 (двох) років обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбуття основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

В решті вирок залишити без змін.

З оригіналом згідно,

Суддя Апеляційного суду

Київської області В. Димарецький