Ухвала суду № 33964818, 01.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3198/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Коханського М.І.

представника відповідача: Дєдушкіна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" (далі - ТОВ "Будіндустрія", позивач) до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Хмельницької ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Арсаон" (код ЄДРПОУ 37867421) за лютий 2012 року, ТОВ "Акопт" (код ЄДРПОУ 37999413) за травень 2012 року та ТОВ "Дайкор-Торг" (код ЄДРПОУ38211929) за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт №554/160/23846410 від 17.07.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Будіндустрія" вимог п.198.1, п.198.3, ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 21144 грн., в т.ч. в лютому 2012 року на 6213 грн., травні 2012 року на 7073 грн. і серпні 2012 року на 7858 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0001901500 від 29.07.2013 року, яким визначено податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21144,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 10572, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Будіндустрія", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ "Арсаон", ТОВ "Акопт" та ТОВ "Дайкор-Торг", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними.

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Арсаон", ТОВ "Акопт" та ТОВ "Дайкор-Торг", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Будіндустрія". Тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише їх документування.

В період, який охопила перевірка, позивач уклав з ТОВ "Арсаон" (код ГДРПОУ 37867421), ТОВ "Акопт" (код ЄДРПОУ 37999413) та відповідно з ТОВ "Дайкор-Торг" (код ЄДРПОУ38211929) ряд договорів купівлі-продажу.

Відповідно до договору №45 від 01.02.2012 року ТОВ "Арсаон", м. Кіровоград, на умовах самовивозу поставило позивачеві LGP пластифікатор в кількості 220 кг. та GLF модифікатор в кількості 80 кг. на загальну суму 37279,68 грн. в тому числі ПДВ 6213,28 грн. Факт придбання зазначеного товару від ТОВ "Арсаон" підтверджується заявкою на відвантаження товару, рахунком №464 від 15.02.2012 року, накладною №464 від 15.02.2012 року і податковою накладною від 15.02.2012 року №464.

Придбаний товар позивач оплатив платіжним дорученням №53 від 16.02.2012 року на суму 37279,68 грн.

Відповідно до договору №25/05 від 25.05.2012 року ТОВ "Акопт", м. Харків, на умовах самовивозу поставило позивачеві Vinavil FLux в кількості 150 кг. та GLF-117 в кількості 75 кг. на загальну суму 42438,60 грн. в тому числі ПДВ 7073,10 грн. Факт придбання зазначеного товару від ТОВ "Акопт" підтверджується заявкою на відвантаження товару, рахунком №819 від 25.05.2012 року, накладною №819 від 25.05.2012 року і податковою накладною від 25.05.2012 року №819. Придбаний товар позивач оплатив платіжним дорученням №297 від 13.06.2012 року на суму 42438,60 грн.

Відповідно до договору №97/27 від 01.08.2012 року ТОВ "Дайкор-Торг", м. Кіровоград, на умовах самовивозу поставило позивачеві згідно Vinavil FLux в кількості 200 кг. та GLF-117 в кількості 75 кг. всього на загальну суму 47148,00 грн. в тому числі ПДВ 7858,00 грн. Факт придбання зазначеного товару від ТОВ "Дайкор-Торг" підтверджується заявкою на відвантаження товару, рахунком №464 від 15.02.2012 року, накладною №464 від 15.02.2012 року і податковою накладною від 15.02.2012 року №464. Придбаний товар позивач оплатив платіжним дорученням №53 від 16.02.2013 року на суму 57279,68 грн.

Перевезення товару від його постачальників (ТОВ"Арсаон", ТОВ"Акопт" та ТОВ"Дайкор-Торг") на замовлення та за рахунок позивача здійснювало ПП "Промприлад" відповідно до договору на транспортне обслуговування №3/01 від 12.01.2012 року. Вказане підтверджується товарно-транспортними накладними №СН/1200005 від 17.02.2012 року, №СН/1200017 від 25.05.2012 року і №СН/1200005 від 17.02.2012 року, актами здачі-прийняття транспортно-експедиційних послуг, податковими накладними, виписками з банківського рахунку.

Придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності як складову будівельних сумішей, що підтверджується актами переробки товарно-матеріальних цінностей, та оборотними відомостями по рахунку 5 "матеріали".

Отримавши від постачальників (ТОВ"Арсаон", ТОВ"Акопт" та ТОВ"Дайкор-Торг") видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, формування платником податку витрат підприємства та податкового кредиту допускається за умови наявності зв'язку цих витрат з її господарською діяльністю товариства та підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні витрат та податкового кредиту.

Посилання відповідача на неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій та порушення ними вимог законодавства під час підприємницької діяльності, колегією суддів не враховуються з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Отже, якщо контрагент не виконує своїх зобов'язань, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування податкової звітності за результатами господарських відносин позивача із ТОВ"Арсаон", ТОВ"Акопт" та ТОВ"Дайкор-Торг", оскільки реальність та повноти відображення даних операцій в податковому обліку документально підтверджена та не спростована відповідачем. Отже, висновки податкового органу в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час господарських відносин із ТОВ"Арсаон", ТОВ"Акопт" та ТОВ"Дайкор-Торг" є безпідставними, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправне та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 жовтня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.