Ухвала суду № 33964505, 26.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1918/13-а

26.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/1918/13-а за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 04.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" (вул. Ювілейна, 21,Новопавлівка,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96035)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000572301 від 25.10.12р.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000572301 від 25.10.12р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.04.13 у справі № 801/1918/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000572301 від 25.10.12р., - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000572301 від 25.10.12р. про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 40257,50 грн., з яких 32206,00 грн. - основний платіж, 8051,50 грн. - штрафні санкції.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.09.2012р. по 03.10.2012р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Кримторг", ПП "Кримспецтехнолоджи" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., про що складено акт №1333/22-0/32617723 від 10.10.2012 р.

Згідно з висновками акту перевірки №1333/22-0/32617723 від 10.10.2012 р. перевіркою встановлено порушення позивачем:

-ч.1,ч.5 ст. 203, ст. 215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам державі ісуспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ (скороченої) на загальну суму 46583,33грн., а саме:

відносно ПП "Кримторг" занижено податковий кредит на загальну суму 4583,33грн., у тому числі за жовтень 2009р. у сумі 4583,33грн; відносно ПП "Кримспецтехнолоджи" занижено податковий кредит на загальну суму 42000,00грн., у тому числі за вересень 2010р. у сумі 6708,33грн., за жовтень 2010р. у сумі 4791,67грн., за серпень 2011р. у сумі 15100,00грн., за жовтень 2011р. у сумі 7700,00грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 32206,00грн., у т.ч. за жовтень 2009р. - 4583,00грн., вересень 2010р. -6708,00грн., серпень 2011р. - 15100грн., листопад 2011р. - 5815,00грн.; завищення суми від'ємного значення з ПДВ у розмірі 14377,00грн., у т.ч за жовтень 2010р. - на 4792,00грн., жовтень 2011р. - на 7700,00грн., листопад 2011р. - на 1885,00грн.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки, 25.10.12р. Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572301 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 40257,50грн., з яких 32206,00грн. - основний платіж, 8051,50грн. - штрафні санкції

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, в зв'язку з чим, відсутні підстави для висновків про порушення позивачем податкового законодавства, та нарахування грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-99" мало фінансово-господарські взаємовідносини за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з ПП "Кримторг", ПП "Кримспецтехнолоджи".

Так, у період, що був предметом перевірки, позивач у зазначених контрагентів придбавав заготовки дерев'яні для єврокентейнерів. За цими господарськими операціями позивачем складені первинні бухгалтерські документи, копії яких надано до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджено, що у відповідні періоди ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджи" виконали свої зобов'язання щодо постачання відповідного товару, що підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними, тощо. В Акті перевірки також зазначено, що на всі отримані від ПП "Кримторг", ПП "Кримспецтехнолоджи" товари позивачем були отримані податкові накладні. Позивачем, в свою чергу, були виконані зобов'язання щодо сплати отриманого від зазначених контрагентів товару, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у Акті перевірки.

Як вбачається з акту перевірки видами діяльності позивача є, зокрема, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, виробництво фруктових та овочевих соків; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами напоями та тютюновими виробами.

За такими видами діяльності, колегія суддів вважає, що придбані позивачем заготовки дерев'яні для єврокентейнерів, використовувалися останнім у його господарській діяльності.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту, у сумі яка оспорюється, колегія суддів вказує на таке.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168), чинного на час правовідносин, датою виникнення права платника податків на податковий кредит уважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата виписки податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Тобто передумовою формування податкового кредиту є податкова накладна, яка складена належним чином та містить всі необхідні реквізити.

Проте лише наявність податкової накладної не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Як зазначено в акті перевірки, висновку, про відсутність реального настання правових наслідків за правочинами між позивачем та ПП "Кримторг", ПП "Кримспецтехнолоджи", податковий орган дійшов внаслідок того, що ним були отримані акти підрозділу ДПС в АРК від 06.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених осіб. В зв'язку з цим та порушеною кримінальною справою №69-0146 стосовно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3, та кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва шляхом створення та придбання суб'єктів господарської діяльності, зокрема і ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», які в свою чергу формули податковий кредит, отриманий від контрагентів-постачальників, який не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. На підставі цього, правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами у період, що перевірявся, не спричинили реального настання правових наслідків та за приписами цивільного законодавства такі правочини є нікчемними, а тому, як наслідок, господарські операції не мають ознак «товарності».

Висновки, та їх обґрунтування, викладені в акті перевірки, покладені апелянтом в основу апеляційної скарги.

Проте, колегія суддів такі доводи вважає неспроможними та вказує наступне.

Твердження податкового органу щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеними контрагентами у зв'язку з відсутністю товарності таких операцій має бути доведеним належним чином.

Проте, неможливість проведення зустрічної звірки та порушення кримінальної справи стосовно інших осіб не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем в силу принципу індивідуальної відповідальності.

В силу відсутності належних та допустимих доказів щодо «безтоварності» господарських операцій, у суду не має правових підстав для висновку про завищення позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Судом першої інстанції з'ясовано, що за результатами вищенаведеної проведеної документальної перевірки був зроблений висновок що позивачем та його контрагентами - ПП "Кримторг", ПП "Кримспецтехнолоджи" були укладені правочини, які суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямовані на заволодіння майном держави дохідної частини бюджету, а отже порушують публічний прядок. Отже угоди між позивачем та його контрагентами - ПП "Кримторг", ПП "Кримспецтехнолоджи" є нікчемними.

У Акті перевірки та апеляційній скарзі зазначено, що податковим органом встановлено, що усі операції купівлі-продажу, за участю вищенаведених контрагентів позивача, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Стосовно нікчемності правочинів, покладених податковим органом в основу висновків за наслідками перевірки, колегія суддів вказує на таке.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У Акті та апеляційній скарзі міститься посилання на матеріали досудового слідства, яким встановлено, що протягом 2009-2012р.р. на території АР Крим діяла група осіб, які згідно єдиному плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких злочинів економічної спрямованості, організували злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету.

Також апелянтом зазначено, що у ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) у тому числі ПП "Кримторг", ПП "Кримспецтехнолоджи" з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 27, ч.5,212 ч.3 Кримінального кодексу України.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що матеріали досудового слідства, а саме - протоколи допиту свідків під час досудового слідства не є належними та допустимими доказами в силу ст. 70 КАС України.

Обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до нарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 40257,50грн., не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище угодах.

В той же час, документи позивача, які були досліджені судом першої інстанції, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. та Положення №168/704, є первинними документами, які мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що первинні документи позивача не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковий орган не пересвідчився у фактичному виконанні господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а висновки зробив лише на підставі актів, складених стосовно контрагентів позивача та довільного трактування приписів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.04.13 у справі № 801/1918/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна