Постанова № 33962722, 02.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/1518/13-а

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Севастополі, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І.) від 17.07.2013 у справі № 827/1518/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя (пр.Гер. Сталінграду, 56, м.Севастополь, 99059)

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Севастополі (вул. Одеська, 27, м.Севастополь, 99011)

про стягнення 165520,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.07.2013 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Севастополі, - задоволено частково.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі на користь Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя суму у розмірі 1350,00 грн. на р/р 25609300351731 в ТОБО № 10011/0267 філії - Кримське республіканське управління АТ "Ощадбанк" МФО 324805, код ЄДРПОУ: 22275002.

В решті позовних вимог відмовлено (арк.с.57-58).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що призначена гр. ОСОБА_3 пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишнього СРСР, виплату якої здійснив позивач, - є таким видом соціальної виплати, передбаченої статтею 21 Закону № 1105, яка повинна бути компенсована позивачу за рахунок відповідача згідно підпункту "г" пункту 1 статті 21 Закону України № 1105; державна адресна допомога як окремий від соціальної допомоги не входить до складу розмірів пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника; виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, страхування від нещасних випадків є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти на здійснення якого не формуються за рахунок державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Севастополі, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с.62-64).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; крім того, судом першої інстанції не виконані вимоги статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо залишення без розгляду частини позовних вимог, по яким позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, так як позивач 06.06.2013 звернувся з позовними вимоги про стягнення витрат за період з червня 2012 року по лютий 2013 року, останнє повідомлення за червень - листопад 2012 року було здійснено Управлінням у листі від 30.11.2012.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.с.66-67).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; просить стягнути витрати по виплаті та доставці державної адресної допомоги в сумі 164170,33грн.

В судове засідання, призначене на 02.10.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, позивач надав клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутність його представників, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно актів щомісячної звірки по особових справах потерпілих за висновками позивача загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню за період з червня 2012 року по лютий 2013 року складає 205036,63грн., при цьому до відшкодування відповідач прийняв 39516,30грн. (арк.с.6, 9, 12, 14, 18, 21, 22, 27, 30).

06.06.2013 позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі про стягнення витрат на доставку та виплату державної адресної допомоги, які не прийняті відповідачем до заліку, за період з червня 2012 року по лютий 2013 року в сумі 165520, 33 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХVІ від 23.09.1999 із змінами та доповненнями (далі - Закон №1105-ХVІ), Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №2272-ІІІ від 22.02.2001 із змінами та доповненнями (далі - Закон №2272-ІІІ), Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - Постанова №265), Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697 (далі - Порядок).

Суд першої інстанції проаналізував діюче законодавство України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з грудня 2012 року по лютий 2013 року в сумі 450,00грн.

Однак, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з червня по листопад 2012 року в сумі 900,00грн., оскільки вони підлягали залишенню без розгляду в порядку статей, 99, 100, пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду з цими позовними вимогами.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги в сумі 22320,22грн., в той час як висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги в сумі 141850,11грн. є помилковим, оскільки зазначені позовні вимоги підлягали залишенню без розгляду в порядку статей, 99, 100, пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду з цими позовними вимогами.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 клопотання Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.07.2013 у справі № 827/1518/13-а скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на доставку та виплату державної адресної допомоги за період з червня 2012 року по листопад 2012 року в сумі 141859,11грн. та в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат на доставку та виплату основного розміру пенсії за період з червня 2012 року по листопад 2012 року в сумі 900,00грн.; залишено позовні вимоги про стягнення витрат на доставку та виплату державної адресної допомоги за період з червня 2012 року по листопад 2012 року в сумі 141859,11грн. та основного розміру пенсії за період з червня 2012 року по листопад 2012 року в сумі 900,00грн. без розгляду.

Так, статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних, від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до статті 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону №1105-ХІV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV. Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Кабінет Міністрів України постановою № 265 встановив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 Постанови № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

При цьому слід зазначити, що перелік сум, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів та підлягають відшкодуванню відповідно до Порядку, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 №5-4/4, та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697, встановлений пунктом 4 цього Порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає і серед видів пенсійного забезпечення що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату та доставку.

Тобто, наведені вище норми чинного законодавства дають можливість зробити висновок про відсутність правових підстав та визначеного чинним законодавством порядку (механізму) відшкодування відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України понесених Управленнями Пенсійного фонду України витрат на виплату державної адресної допомоги та витрат на її виплату та доставку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.06.2011 у справі №2а1-59а11, ухвалах Вищого адміністративного суду України №К-29858/09, №К-44245/09, №К-13799/09, №К-37786/09.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишнього СРСР ОСОБА_3 за період з грудня 2012 року по лютий 2013 року в сумі 450,00грн.

Все вищеперелічене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення пунктів 2 та 3 її резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.07.2013 у справі № 827/1518/13-а залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.07.2013 у справі № 827/1518/13-а задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.07.2013 у справі № 827/1518/13-а змінити шляхом викладення пунктів 2 та 3 її резолютивної частини в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі на користь Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя суму у розмірі 450,00 грн. на р/р 25609300351731 в ТОБО № 10011/0267 філії - Кримське республіканське управління АТ "Ощадбанк" МФО 324805, код ЄДРПОУ: 22275002.

3. В частині стягнення державної адресної допомоги в сумі 22320,22грн. за період з грудня 2012 року по лютий 2013 року відмовити.»

4. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.07.2013 у справі № 827/1518/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна