Ухвала суду № 33962598, 02.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р.Справа № 814/710/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року Фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Центральному районі м. Миколаєва про скасування вимоги від 05 лютого 2012 року №Ф-51.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржувана вимога не відповідає вимогам чинного законодавства, є необґрунтованою.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення та докази на підтвердження своєї позиції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року позов задоволено.

Скасовано вимогу УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва від 05 лютого 2012 року №Ф-51.

Відшкодовано судові витати в сумі 114,71 грн., сплачені згідно квитанції від 14 лютого 2013 року №29 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва на користь ФОП ОСОБА_2

В апеляційній скарзі УПФ в Центральному районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач є ФОП з 10 лютого 1998 року, обрала спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку. Одночасно позивач є інвалідом третьої групи та отримує пенсію по інвалідності.

05 лютого 2013 року відповідачем винесено вимогу №Ф-51 про сплату позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 572,42 грн. відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що є позивач є фізичною особою-підприємцем та обрала спрощену систему оподаткування, отримує пенсію по інвалідності, тому має бути звільна від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В апеляційній скарзі УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним та підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач не отримує пенсіє по інвалідності, тому зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом третьої групи по загальному захворюванню та отримує пенсію по інвалідності.

Згідно п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску.

Частиною 4 ст. 4 названого Закону особи передбачено, що зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується в висновком суду першої інстанції щодо скасування вимоги пенсійного фонду від 05 лютого 2012 року №Ф-51, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, обрала спрощену систему оподаткування та з 2005 року отримує пенсію по інвалідності, так як є інвалідом 3 групи по загальному захворюванню.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв