Постанова № 33962424, 27.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2013 року № 826/11554/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС»до відповідача 1 відповідача 2 третя особа Київської регіональної митниці Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві Державна казначейська служба Українипро визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р.; визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 р.; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідачів: Київської регіональної митниці; Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; та Державної казначейської служби України, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р.; визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 р.; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11554/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 27.08.2013 р.

В судовому засіданні 27.08.2013 р. директор позивача та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20599 від 19 червня 2013 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400031/2 від 19 червня 2013 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20600 від 19 червня 2013 р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» понесені судові витрати зі сплати судового збору на суму 899,47 грн.;

- покласти на Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та Державне казначейство України обов'язок виконання постанови суду в частині стягнення коштів державного бюджету України з рахунку Київської регіональної митниці шляхом безспірного списання коштів.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем 1 Київською регіональною митницею було неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті митних декларацій: ВМД № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 р. та ВМД № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р., в яких позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товару, які імпортуються в Україну (а саме за ціною договору), згідно ст. 266 Митного Кодексу України, відповідно до чого, відповідачем було протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р. із застосуванням шостого (резервного) методу, а також протиправно складено картки відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 р.

Так, директором позивача та представником позивача було зазначено, що ТОВ «Л В ІМПЕКС» до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару саме за першим методом (контрактною ціною), а також додатково витребовувані відповідачем документи на підтвердження правомірності такої митної вартості товару, а тому відповідач 1 дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправні рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу, проте як застосуванню підлягав саме перший метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту (договору), тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 в судове засідання 27.08.2013 р. не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Жодних заперечень на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача 1 Київської регіональної митниці до канцелярії суду не надходило.

Від відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві 09.08.2013 р. до канцелярії суду надійшло письмове заперечення проти позову, в якому відповідач 2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог стосовно Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

В зазначеному запереченні на позовну заяву відповідач 2 також просив суд розглядати дану справу за відсутності його представника.

Також, в судовому засіданні 27.08.2013 р. судом було задоволено клопотання позивача та прийнято ухвалу про заміну процесуального статусу Державної казначейської служби України з відповідача 3 на третю особу.

Зважаючи на неприбуття відповідача 1 Київської регіональної митниці в судове засідання 27.08.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/111554/13-а в порядку письмового провадження.

За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/111554/13-а в порядку письмового провадження, станом на 27.09.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило, а саме, відповідачем 1 - Київською регіональною митницею не подавалося до суду жодних письмових заперечень проти позову, або будь-яких інших документів з приводу даного спору.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем 2 документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Щодо митного оформлення за ВМД № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 р. (рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/400030/2 від 26.06.2013 р.)

12 травня 2012 р. між позивачем ТОВ «Л В ІМПЕКС» як покупцем з однієї сторони, та підприємством-резидентом Федеративної республіки Німеччина Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.) як продавцем (що також є виробником товару) з іншої сторони, був укладений Контракт № 1205-12, за яким продавець зобов'язався здійснювати поставки спортивного обладнання для настільного тенісу на умовах FСА Інкотермс 2010, місце поставки - Schlotheim, Germany (Шлотхайм, Німеччина).

На виконання умов цього Контракту, 01 квітня 2013 р. сторонами було складено специфікацію № 3, якою погоджено істотні умови поставки чергової партії товару - тенісних столів для приміщення на загальну суму 11 040,00 EUR.

У подальшому, 03 червня 2013 р. постачальником товару було оформлено інвойс № 185192 на цю ж суму.

10 червня 2013 р. позивачем було оформлено вантажну митну декларацію (надалі - ВМД) № 100270000/2013/224020, якою було визначено митну вартість партії товару за ціною контракту (перший метод згідно ст. 58 Митного кодексу України) у розмірі 11 040 EUR.

Виходячи з офіційного курсу гривні до євро, позивачем було задекларовано до сплати (графа 47 ВМД):

- ввізного мита - 12 369,39 грн.;

- податку на додану вартість (надалі ПДВ) - 27 212,65 грн.

Всього - 39 582,04 грн.

Так, до зазначеної ВМД № 100270000/2013/224020 позивачем було додано:

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) А № 245742 від 04 червня 2013 року;

- довідку транспортних витрат № 1 від 10 червня 2013 р.;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 185192 від 03 червня 2013 р.;

- специфікацію до зовнішньоекономічного контракту № 3 від 01 квітня 2013 р.;

- зовнішньоекономічний контракт № 1205-12 від 12 травня 2012 р.;

- резервна позиція 915 від 26 липня 2001 р.;

- сертифікат походження товару D 13737411 від 03 червня 2013 р.;

- копію митної декларації країни відправлення МRN 13DЕ300677921592Е0 від 03 червня 2013 р.;

- декларацію митної вартості.

Крім зазначеного, товаросупровідні документи на товар містили необхідні відмітки про позитивні результати фітосанітарного та радіологічного контролю (№ 2730 від 04 червня 2013 р.).

При перевірці наданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товару, за ініціативою відповідача 1 було проведено процедуру консультацій шляхом обміну електронними повідомленнями, в ході чого, на вимогу митного органу, позивачем додатково були надані такі документи на підтвердження митної вартості товару:

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати № ЧЦ-137 від 10 червня 2013 р.;

- відомості компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.) про собівартість продукції;

- прайс-лист компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.);

- лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи та в Україні.

Зазначені документи були прийняті відповідачем 1 в порядку електронного декларування, що підтверджується повідомленням інспектора Копача О. Б.

Однак, у подальшому відокремленим структурним підрозділом Київської регіональної митниці - митним постом «Столичний» була прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/20599.

Підставою для відмови у прийнятті вказаної ВМД було рішення відповідача 1 № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р. про коригування митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем 1 було скориговано митну вартість товарів позивача із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України та визначено її на основі митної вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 05 червня 2013 р. № 101060000/3/9268.

Отже, митне оформлення вантажу було здійснене Відповідачем 1 в порядку електронного декларування за ВМД № 100270000/2013/224588 від 20 червня 2013 р., згідно якої митну вартість було відкориговано до показника в 367 083,69 грн. (графи ВМД 12, 45).

Відтак, відповідачем 1 було нараховано позивачу додаткові платежі (графа ВМД 47):

- ввізного мита - 36 708,37 грн.;

- ПДВ - 80 758,41 грн.

Всього - 117 466,78 грн.

Таким чином, сума надміру сплачених митних платежів позивача складає: 117 466,78 грн. - 39 582,04 грн. = 77 884,74 грн.

Щодо митного оформлення за ВМД № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р. (рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/400030/2 від 26.06.2013 р.)

23 травня 2012 р. між ТОВ «Л В ІМПЕКС» як покупцем з однієї сторони, та підприємством-резидентом Республіки Франція Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) як продавцем (що також є виробником товару) - з іншої сторони, був кладений Контракт № 2305-12, за яким продавець зобов'язався здійснювати поставки спортивного обладнання для настільного тенісу на умовах FСА Інкотермс 2010, місце поставки - Breteuil, France (Бретюл, Франція).

На виконання умов цього контракту, 29 березня 2013 р. сторонами було складено специфікацію № 2, якою погоджено істотні умови поставки чергової партії товару - тенісних столів для приміщення на загальну суму 12 150,68 EUR.

У подальшому, 29 березня 2013 р. постачальником товару було оформлено інвойс № РRО2903 на цю ж суму.

10 червня 2013 р. позивачем було оформлено ВМД № 100270000/2013/224022, якою було визначено митну вартість партії товару за ціною контракту (перший метод згідно ст. 58 Митного кодексу України) в розмірі 12 150,68 EUR.

Виходячи з офіційного курсу гривні до євро Позивачем було задекларовано до сплати (графа 47 ВМД):

- ввізного мита - 14 475,66 грн.;

- ПДВ - 31 846,46 грн.

Всього - 46 322,12 грн.

Так, на підтвердження заявленої митної вартості зазначеного товару, позивачем до ВМД було додано:

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) А № 245738 від 04 червня 2013 року;

- довідку транспортних витрат № 1 від 10 червня 2013 р.;

- рахунок-фактуру (інвойс) № РRО2903 від 29 березня 2013 р.;

- специфікацію до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 29 березня 2013 р.;

- зовнішньоекономічний контракт № 2305-12 від 23 травня 2012 р.;

- резервна позиція 915 від 26 липня 2001 р.;

- сертифікат походження товару PL/МF/АG 0256841 від 06 червня 2013 р.;

- лист відправника № ехр_LVImp/100613 від 10 червня 2013 р.;

- інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, ТЗ, ручної поклажі, багажу № 1/1-0-0-1/1.3/00/5/3/1.5 від 10 червня 2013 р.;

- копію митної декларації країни відправлення МRN 13РL401050Е0058025 від 06 червня 2013 р.

Крім того, зазначені товаросупровідні документи на підтвердження митної вартості товару - містили необхідні відмітки про позитивні результати фітосанітарного та радіологічного контролю (№ 2730 від 06 червня 2013 р.).

Після зазначеного, за ініціативою відповідача 1 було проведено процедуру консультацій шляхом обміну електронними повідомленнями, в ході чого позивачем до митного органу на вимогу відповідача 1 були надані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме:

- прайс-лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.);

- лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи;

- лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) про собівартість товару.

Зазначені документи були прийняті відповідачем 1 в порядку електронного декларування, що підтверджується повідомленням інспектора Повстяної О.І.

Однак, у подальшому відокремленим структурним підрозділом Київської регіональної митниці - митним постом «Столичний» була прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/20600.

Підставою для відмови у прийнятті вказаної ВМД було рішення відповідача 1 № 100270000/2013/400031/2 від 19 червня 2013 р. про коригування митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем 1 було скориговано митну вартість товарів позивача із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України та визначено її на основі митної вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 05 червня 2013 р. № 101060000/3/9268.

Отже, митне оформлення вантажу було здійснене відповідачем 1 в порядку електронного декларування за ВМД № 100270000/2013/224589 від 20 червня 2013 р., згідно якої митну вартість було відкориговано до показника в 182 446,24 грн. (графи ВМД 12, 45).

Відтак, відповідачем 1 було нараховано позивачу такі платежі (графа ВМД 47):

- ввізного мита - 18 244,62 грн.;

- ПДВ - 40 138,17 грн.

Всього - 58 382,79 грн.

Таким чином, сума надміру сплачених митних платежів позивача складає: 58 382,79 грн. - 46 322,12 грн. = 12 060,67 грн.

Отже, внаслідок прийняття відповідачем 1 оспорюваних рішень про коригування митної вартості, сума надмірно сплачених позивачем митних платежів загалом складає: 77 884,74 грн. + 12 060,67 грн. = 89 945,41 грн.

Нараховані відповідачем 1 митні платежі в загальному розмірі 175 849,57 грн. (117 466,78 грн. + 58 382,79 грн.) були сплачені позивачем з поточного рахунку в АТ «УкрСиббанк» згідно платіжного доручення № 638 від 14 червня 2013 р. (сума платежу - 183 000,00 грн.).

Однак, вважаючи зазначені рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р. - протиправними, а також вважаючи протиправними складені відповідачем 1 картки відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 р., позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого також просив суд стягнути з Державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн., та сплачений судовий збір у розмірі 899,47 грн., а також покласти на Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та Державне казначейство України обов'язок виконання постанови суду в частині стягнення коштів державного бюджету України з рахунку Київської регіональної митниці шляхом безспірного списання коштів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

- пакувальні листи;

- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами по справі заперечено відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС», у відповідності до вимог чинного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митних декларацій: № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 р., та № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р.

Однак, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару приводом для висновку відповідача 1 про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, та такі документи не базуються на об'єктивних даних.

Проте, ні судовому засіданні (в яке представник відповідача 1 не з'явився), ні за наслідками поданих письмових заперечень проти позову (яких відповідачем 1 до канцелярії суду взагалі не подавалося), Київською регіональною митницею не було пояснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару документах, та які саме дані, зазначені в таких товаросупровідних документах є не об'єктивними.

Не зважаючи на це, митним органом було запропоновано позивачу (декларанту) надати додаткові документи на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів згідно митних декларацій: № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 р., та № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р.

Декларанта позивача було ознайомлено з необхідністю подання додаткових документів, та проведено процедуру консультації.

Так, як було зазначено вище та підтверджується наявними у справі доказами, за наслідками зазначеного, позивачем (декларантом) на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, було надано відповідачу:

- за ВМД № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 р.: експертний висновок Київської торгово-промислової палати № ЧЦ-137 від 10 червня 2013 р.; відомості компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.) про собівартість продукції; прайс-лист компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.); лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи та в Україні;

- за ВМД № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р.: прайс-лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.); лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи; лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) про собівартість товару.

Однак, і за наслідками наданих позивачем на вимогу митного органу додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, ні судовому засіданні (в яке представник відповідача 1 не з'явився), ні за наслідками поданих письмових заперечень проти позову (яких відповідачем 1 до канцелярії суду взагалі не подавалося), Київською регіональною митницею не було пояснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару додаткових документах, та які саме дані, зазначені в таких додаткових товаросупровідних документах є не об'єктивними, або які саме додаткові документи, на думку митного органу не були надані позивачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у них документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, як підтверджується наявними у справі доказами, оскаржувані рішення відповідача 1 - не містять жодних відомостей про те, які саме числові значення митної вартості товару є непідтвердженими, неповними або недостовірними.

Так, у зазначених рішеннях відсутнє посилання на те, яких саме даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості (за ціною договору) не містять документи, надані позивачем, або які саме розбіжності наявні в них на думку митного органу.

У свою чергу відповідач 1 в своїх рішеннях обмежився лише загальними фразами «всіх необхідних документів», без обов'язкового зазначення та переліку, яких саме додаткових документів, та з яких підстав такі додаткові документи мають бути надані.

Наведений відповідачем 1 недолік щодо відсутності в специфікаціях «підпису та печатки однієї зі сторін контракту», на думку суду не може бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товару, оскільки, як підтверджується наявними у справі доказами, такий висновок митного органу не відповідає дійсності.

Так, надіслані відповідачу 1 скановані версії специфікацій, містили підписи усіх сторін контракту та були скріплені їх печатками.

Крім того, виявлена відповідачем 1 невідповідність номеру зовнішньоекономічного контракту в інвойсі № РRО2903 від 29 березня 2013 р., а саме: помилкове зазначення № 2305-11 замість правильного № 2305-12 також не може розглядатися як підстава для невизнання задекларованої митної вартості, оскільки позивачем разом з ВМД № 100270000/2013/224022 було надано відповідачу 1 лист відправника Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) № ехр_LVImp/100613 від 10 червня 2013 р., в якому відправник просив Державну митну службу України читати цей реквізит саме як № 2305-12, що відповідає номеру зовнішньоекономічного контракту.

Також, як було зазначено вище та підтверджується наявними у справі доказами, в обох випадках митну вартість товарів позивача було скориговано відповідачем 1 із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України та визначено її на основі митної вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 05 червня 2013 р. № 101060000/3/9268.

Однак, що також не було допустимими доказами по справі спростовано відповідачем 1, в даному випадку митний орган не зазначив, який саме товар було імпортовано в Україну за вказаною ВМД, з якої країни здійснено його експорт, та які саме його якісні характеристики є подібними до характеристик товару позивача.

З наявних матеріалів справи також вбачається, що відмовляючи в застосуванні додаткових методів відповідач 1 проігнорував надану позивачем інформацію про ідентичні та подібні імпортні товари, які продаються на митній території України у незмінному стані у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів:

- http://www.insport.com.Ua/product/l 188/

Так, дане посилання містить інформацію про ціну продажів ідентичного товару спортивним супермаркетом InSport, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.

Таким чином, згідно зазначеного вбачається, що відповідач 1 необґрунтовано не застосував зокрема метод на основі віднімання вартості (ст. 62 Митного кодексу України) по ВМД № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 р. (постачальник Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.), пославшись на «відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків».

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивач на підтвердження правомірності визначення ціни за основним методом - ціною контракту надавав позивачу 1 відомості про ціну продажу ідентичного і аналогічного товару в торговельних мережах окремих країн Західної Європи:

- Постачальник Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.):

- http://table-tennis.fJndthebest.com/oVm/Sunflex;

- http://table-tennis.findthebest.eom/l/261/Sunflex-Fun-Outdoor;

- http://table-tennis.findthebest.eom/q/261/9733/ls-the-Sunflex-Fun-Outdoor-ping-pong-table-for-indoors-or-outdoors;

- http://www.idealo.de/preisvergleich/OffersOfProduct/2216988-tischtennis-tisch-hobby-indoor-sunflex-sport.html;

- http://www.twenga.de/sunflex-tischtennisplatte.html;

- http://www.insport.com.Ua/product/l 188/;

- Постачальник Cornilleau SAS. (Корнелю САС.):

- http://www.decathlon.co.ukysport-one-table-tennis-table-blue-id_8193249.html;

- http://www.decathlon.co.uk/sport-250-indoor-table-tennis-table-blue-id_8193229.html;

- http://www.decathlon.co.uk/sport-400-table-tennis-table-blue-id_8230246.html;

- http://www.eurocosm.com/application/products/cornilleau/cornilleau-4gb.asp;

- http://www.stalotenisas.com/en/katalogas/leisure-tables/indoor-tennis-table.htm.

Однак, як підтверджується наявними у справі доказами, і зазначена інформація, надана позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, не була взята відповідачем 1 до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, щодо встановлених відповідачем під час митного контролю правильності визначення митної вартості розбіжностей у наданих документах, вбачається те, що фактично такі висновки відповідача не підтверджуються наявними матеріалами справи, а відповідно є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи зазначене та наявні у справі докази, є підстави вважати, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), а також додатково наданих на вимогу митного органу документів, мав можливість визначити митну вартість товарів саме за першим методом - за ціною договору.

Так, під час розгляду документів поданих до митного оформлення на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем перевіряється інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

Проте, на думку суду, виключно дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом відповідні, передбачені чинним законодавством, документи на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару.

Таким чином, наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.

Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.

Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.).

Враховуючи зазначене, а також наявні у справі докази, суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на «виявлені невідповідності» у поданих позивачем документах, які, як підтверджується наявними матеріалами справи - не є такими.

Інших аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем наведено та надано не було, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, не встановлено.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, заявлена позивачем митна вартість товару не є меншою, ніж ціна виробника.

Крім того, як було зазначено вище, відповідність задекларованої вартості товару поточній кон'юнктурі ринку було підтверджено позивачем висновком про якісні і вартісні характеристики товарів спеціалізованої експертної організації - Київської Торгово-промислової палати № ЧЦ-137 від 10 червня 2013 р., що в свою чергу також був проігнорований відповідачем з невідомих причин.

З даного приводу суд зазначає, що та обставина, коли в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Враховуючи наведене в сукупності, наявні у матеріалах справи докази, та норми митного законодавства України, суд погоджується із доводами позивача про протиправність прийняття відповідачем 1 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р., а також складення карток відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 р.

Зважаючи на таке, суми надмірно перерахованих позивачем платежів (мита та ПДВ) у загальному розмірі 89 945,41 грн. - підлягають поверненню позивачу на підставі наступного.

Згідно зі ст. 27 МК України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відтак, надмірно сплачені позивачем суми платежів (мита та ПДВ) у загальному розмірі 89 945,41 грн. - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Однак, вивчивши наявні матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд вважає такою, що не підлягає до задоволення, позовну вимогу позивача:

- покласти на Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та Державне казначейство України обов'язок виконання постанови суду в частині стягнення коштів державного бюджету України з рахунку Київської регіональної митниці шляхом безспірного списання коштів.

З приводу зазначеного суд наголошує на тому, що права та інтереси позивача з приводу повернення йому з Державного бюджету надмірно сплачених коштів будуть захищеними внаслідок задоволення іншої позовної вимоги, а саме:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.

А тому, з урахуванням вимог п. 2 ст. 14 КАС України, в якому встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, при задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн., відповідно також буде захищено право позивача щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень виконати відповідне рішення суду.

Таким чином, зазначена позовна вимога позивача щодо покладення на Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та Державне казначейство України обов'язку виконання постанови суду в частині стягнення коштів державного бюджету України з рахунку Київської регіональної митниці шляхом безспірного списання коштів, є похідною та відповідно випливає з позовної вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн., яка відповідно в свою чергу буде обов'язковою для відповідача до виконання згідно вимог п. 2 ст. 14 КАС України.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним рішень про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р., а також не довів правомірності складення карток відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 р.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними у справі доказами, жодних заперечень стосовно даного спору відповідачем 1 до суду не подавалося.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем 1 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р., а також протиправності складення відповідачем 1 карток відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 р.

Зважаючи на таке, а також обставини встановлені вище, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, які мають майновий характер, та за якими позивачем сплачено судовий збір у розмірі 899,47 грн., в даному випадку судом задовольняються в повному обсязі, то стягнення судового збору з Державного бюджету на користь позивача має бути здійснено в повному розмірі понесених судових витрат за подання позову майнового характеру.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20599 від 19 червня 2013 р.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400031/2 від 19 червня 2013 р.

5. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20600 від 19 червня 2013 р.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» понесені судові витрати зі сплати судового збору на суму 899,47 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.

8. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 27.09.2013 р.