Ухвала суду № 339617, 29.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

29.11.06 Справа № 5/2456-19/494А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському ра-ні м. Львова від 03.08.06

на постанову господарського суду Львівської області від 10.07.06

у справі 5/2456-19/494А

за позовом ВТГО концерн «Сімекс»

до відповідача - ДПІ у Личаківському ра-ні м. Львова

проскасування податкового повідомлення- рішення

за участю представників сторін:

Від відповідача Томашівський О.Г. дор. у справі

Від позивача- Мельник І.О. дор. у справі

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

ВТГО концерн «Сімекс» звернувся через господарський суд

Львівської області до ДПІ у Личаківському ра-ні м. Львова

проскасування податкового повідомлення- рішення від

22.11.05 № 0003172300/0/20392/230.

Постановою господарського суду Львівської області

від 10.07.06 у справі № 5/2456-19/494А, позов задоволено

частково. Податкове повідомлення- рішення №

0003172300/0/20392/230 від 22.11.05 в частині донарахування

основного платежу в сумі 733100,00 грв. та штрафних санкцій

в сумі 632790,00 грв., скасовано. В задоволенні позовних

вимог в частині скасування податкового повідомлення- рішення

№ 0003172300/0/20392/230 від 22.11.05 в частині донарахування

основного платежу в сумі 4900,00 грв. та штрафних санкцій в

сумі 2450,00 грв., відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постаново, ДПІ подало

апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати,в

позові відмовити повністю. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно ч.1 ст.38 «Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі»держатель векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Дана стаття зобов»язує держателя векселя пред'явити вексель до платежу. Лише після цього платник (векселедавець простого векселя) має здійснити платіж. Інакше кажучи, пред'явлення векселя до платежу з тим юридичним фактом, на підставі якого у боржника з'являється обов'язок щодо платежу за векселем.

Виходячи з вексельного законодавства, - лише після пред'явлення векселя до платежу у боржника виникає обов'язок заплатити за векселем. Але для того щоб отримати право пред'явити позов до векселедавців, індосантів, -держатель векселя має вчинити протест векселя у неплатежі (ст.44 УВЗ). Апелянт зазначає, що при наявності того факту, що Відповідач представив докази ліквідації ТОВ „ДЛК", який свідчить про відсутність в Позивача кредитора, суд безпідставно задовольняє позов по даному епізоду порушення. Щодо правомірності включення вартості юридичних послуг СПД Клочан щодо банкрутства АТ "Фірма Укрі азбуд" (м.Київ), то апелянт зазначає, що відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від22.05.1997року №283/97-ВР 'Про оподаткування прибутку підприємств" ( із змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт.послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктом 5.3) . В порушення норм вищевказаного Закону, підприємством завищено валові витрати у І кв.2005року на суму 180000,00грн., а тому податковим органом правомірно нараховано суму податкового зобов»язання.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

За результатами проведеної ДПІ у Личаківському районі м.Львова комплексної планової виїзної документальної перевірки позивача за період з 01.04.04 по 30.06.05 щодо дотримання вимог податкового законодавства , ( Акт № 324/23-0/20844266 від 07.11.2005р.) винесено податкове повідомлення-рішення №0003172300/0/20392/230 від 22.11.2005р., яким зобов'язано ВТГО концерн "Сімекс" сплатити суму податкового зобов"язання у розмірі 1 373 190,00 грв., в тому числі за основним платежем - 738 000,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 635 190,00 грн.

Актом перевірки зафіксовано, 13.04.2004р. ВТГО концерн "Сімекс" надав ТзОВ "ДЛК" шість простих векселів(№733258710411, №733258710412, №733258710413, №733258714136, №733258714137, №733258714255) на загальну суму 2 752 523,86 грн., яка відповідала сумі заборгованості ВТГО концерн "Сімекс" перед ТзОВ "ДЛК" за надані послуги. В актах прийому-передачі векселів від 13.04.2004р. сторони зазначили, що вони підтверджують факти оплати за надані послуги в повному обсязі.

Згідно з п.З ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні",- у разі видачі векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, а тому після видачі векселів № 733258710411 - 733258710413, № 733258714136 - 733258714137, № 733258714255 на загальну суму 2752523,86 грн. у ВТГО концерн "Сімекс" припинилися грошові зобов'язання перед ТзОВ "ДЛК" за договорами, а виникли зобов'язання щодо платежу за виданими векселями.

Згідно з ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу",- векселем вважається цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов"язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Як зазначено, в акті перевірки, Позивач зобов'язаний погасити видані ним векселі в термін до 13.10.2004р. Станом на 01.07.2005р. вказані векселі Позивачем не були погашені, а ТзОВ „ДЛК" ліквідовано та знято з податкового обліку.

Як випливає з Акту перевірки № 324/23-0/20844266 від 07.11.2005р., Відповідач застосував штрафні санкції до Позивача виходячи з того, що ТзОВ „ДЛК" ліквідоване, векселі ВТГО концерн „Сімекс" не погашені, а тому, на думку Відповідача, має місце безповоротна фінансова допомога, сума якої підлягала включенню Позивачем до валового доходу.

Відповідно до ст.. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, поклачається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В силу ст.. 70,71 КАС України, податковим органом не представлено доказів того, що видані Позивачем векселі до моменту ліквідації ТзОВ „ДЛК" не були передані ним шляхом індосаменту третім особам,-, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції , що у Відповідача на момент винесення спірного повідомлення-рішення не було достатніх підстав стверджувати про наявність у Позивача безповоротної фінансової допомоги, виходячи із ліквідації ТзОВ „ДЛК". Суд першої інстанції вірно зазначив, що Відповідач на момент винесення повідомлення-рішення № 0003172300/ 0/20392/230 повинен був мати документальні підтвердження своєї позиції, зокрема того, чи видані Позивачем векселя залишилися у ТзОВ "ДЛК", чи були передані до моменту ліквідації третім особам.

Згідно із ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі,-позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються віддати настання строку платежу. Ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме (в тому числі) положення позовної давності.

Згідно із ст. 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі,-векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Враховуючи вказані норми, векселедержатель протягом трьохрічного терміну з дати настання строку платежу може звернутися з вимогою платежу до векселедавця, а у випадку відмови векселедавця провести платіж по виданому ним векселі, держатель векселя має право звернутися до суду з вимогою примусового стягнення з векселедавця суми векселя.

Згідно із ч. 1, ч.З п.п.1.22.1 п.1.22. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога- -сума коштів, передана платнику податку, згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій) ,або без укладання таких угод; -сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Враховуючи той факт, що строк позовної давності за векселями №733258710411-733258710413, №733258714136-733258714137, №733258714255 сплине 14.10.2007р., та те, що доказів того, що дані векселі залишилися у власності ТзОВ „ДЛК" та не були передані третім особам Відповідачем не надано, Відповідач на момент винесення повідомлення-рішення № 0003172300/0/20392/230 не мав достатніх підстав для застосування санкцій до Позивача, так як в даному випадку відсутня наявність безповоротної фінансової допомоги. Даний факт апелянтом належним чином не спростовано. Колегією суддів встановлено також, що 15.09.2004р. між ВТГО концерн "Сімекс" та СПД ФО Клочан Л.М. (інд.код. №2202123087) укладено Договір № 7 про надання юридичних послуг щодо відстоювання інтересів Позивача в судових органах, які пов'язані із визнанням банкрутом АТ „Фірма „Укргазбуд". Позивач здійснив, на виконання вказаного Договору, розрахунки на суму 180 000,00 гривень, які віднесено до складу валових витрат.

04.03.1999р. між Позивачем та АТ „Фірма „Укргазбуд" було укладено Контракт субпідряду на виконання робіт при будівництві ВОЛТЗ вздовж магістрального газопроводу „Джанкой - Керч".

Згідно з вимогами згаданого Контракту АТ „Фірма „Укргазбуд" здійснено аванс на суму 403 450,08 грн., але вцілому виконані ВТГО концерн „Сімекс" роботи АТ „Фірма „Укргазбуд" не прийнято, а оплату за їх виконання ним не проведено.

26.03.2002р. Господарський суд м.Києва виніс рішення по справі № 7/96, яким частково задоволив позовні ВТГО концерн „Сімекс" та стягнув з АТ „Фірма „Укргазбуд" суму у розмірі 2 119 939,40 грн.

Дане рішення АТ „Фірма „Укргазбуд" неодноразово оскаржувалось, проте постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2003р. по справі № 7/96 Рішення Господарського суду м.Києва від.26.03.2002р. залишено без змін.

11.10.2005р. Господарський суд м.Києва виніс ухвалу у підготовчому засіданні по справі № 23/668-15/518-6 про визнання банкрутом АТ „Фірма „Укргазбуд", якою визнано розмір вимог ВТГО концерн „Сімекс" в сумі 2 119 939,40 грн.

З огляду на викладене, вбачається, що Позивачем виконано для АТ „Фірма „Укргазбуд" роботи, які не були оплачені; на сьогодні чинним є Рішення Господарського суду м.Києва по справі № 7/96, згідно з яким АТ „Фірма „Укргазбуд" зобов'язане сплатити Позивачу 2 119 939,40 грн.; Господарським судом м.Києва порушено справу про банкрутство АТ „Фірма „Укргазбуд" та визнано вимоги ВТГО концерн „Сімекс" у розмірі 2 119 939,40 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За результатами аналізу матеріалів справи, встановлено, що юридичні послуги, надані Позивачу СПД ФО Клочан Л.М. на суму 180 000,00 грн. згідно з Договором № 7 від 15.09.2004р., спрямовані на стягнення в процесі банкрутства АТ „Фірма „Укргазбуд" грошових коштів на користь ВТГО концерн „Сімекс", а тому вони прямо пов'язані із господарською діяльністю, належним чином документально підтверджені та правомірно віднесені до складу валових витрат. Тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат сплачену суму за юридичні послуги.

Перевіркою зафіксовано, що Позивач на протязі звітного періоду, що перевірявся, включав до складу валових витрат суми витрат мобільного зв'язку у розмірі 19244,84 грн.

Згідно з Листом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва № 125-1 від 28.11.2003р. „Щодо віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку" для віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку необхідна наявність наступних підтверджуючих документів: договорів на підключення, інші угоди, рахунки-фактури, правила користування мобільним зв'язком, затверджені керівником підприємства, перелік співробітників, що забезпечуються мобільним зв'язком, деталізовані рахунки від оператора, журнали обліку дзвінків, щомісячні письмові звіти про здійснені переговори.

Під час проведення перевірки, а також під час розгляду справи, Позивач не надав для огляду розшифровки телефонних розмов, що надаються оператором мобільного зв'язку, чим не підтвердив правомірність віднесення ним витрат на мобільний зв"язоку розмірі 19244,84 грн. до валових витрат.

Актом перевірки зафіксовано, що ДП "Західний експертно-технічний центр" згідно з договорами-рахунками №1273-16-Т від 07.04.2004р. та № 5789-16-Т від 22.12.2004р. надавало ВТГО концерн "Сімекс" послуги по технагляду технологічних транспортних засобів на загальну суму 3121,40 грн., які було включено Позивачем до складу валових витрат. Також ТзОв»Консалтинговий центр «Брокер»надав позивачу послуги з декларування транспортних засобів на суму 900,00 грв., які також позивачем включено до складу валових витрат. Однак позивачем транспортні засоби за вказані періоди не опубліковувалися, а тому із врахуванням положень ст.. 5 Закону України «Про податкування прибутку підприємств», позивач безпідставно завищив валові витрати на суму 3351,17 грв.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Львівської області від 10.07.06 у справі № 5/2456-19/494А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк