Рішення № 33961250, 26.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/5980/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 2011/15467/12 Наумова С.М.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «УБФ» про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим та доповненим, у якому вказував на те, що 27 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБФ» (далі: ТОВ «УБФ»), як позичальником та Публічним акціонерним товариством «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (далі: ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), як позикодавцем було укладено Генеральний (кредитний) договір № 1888/209-Г, відповідно до якого банк зобов'язався здійснювати поточне кредитування Позичальника у валюті обумовленій Кредитними договорами, у межах лімітів умов кредитування в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконувати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно та у строки виконувати усі інші зобов'язання, передбачені цим Договором, Кредитними договорами та договорами забезпечення.

В забезпечення виконання позичальником - ТОВ «УБФ» своїх договірних зобов'язань за Генеральним договором № 1888/209-Г, 27 листопада 2009 року між ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», як кредитором та позивачем ОСОБА_3, як поручителем було укладено Договір поруки № 1888/2009-П2, відповідно до якого він узяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати у повному обсязі по зобов'язаннях позичальника - ТОВ «УБФ», які виникають з умов Генерального договору.

При цьому в п. 1.3 Договору поруки сторони погодили, що зобов'язання Поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та вказаних у п. 1.1 цього Договору - не потребують.

Крім того, в п. 2.1.3 Договору поруки сторони передбачили, що у разі зміни Генерального договору, в результаті чого збільшиться обсяг відповідальності Поручителя, Кредитор зобов'язується отримати відповідну згоду останнього.

Однак, в порушення вищенаведеного пункту Договору поруки, Кредитор та Боржник самостійно, без відповідної згоди Поручителя збільшили обсяг відповідальності поручителя шляхом зміни умов Генерального договору та укладених на його підставі Кредитних договорів, внаслідок чого збільшувався обсяг відповідальності, як Боржника так і Поручителя.

Так, 27.11.2009 року між ТОВ «УБФ», як позичальником та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як позикодавцем було укладено Кредитний договір № 1888/2009, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 700 000,00 грн. строком до 22.11.2010 р. під 26 % річних.

Окрім цього вищевказаним кредитним договором також було визначено комісію за перерахування кредитних коштів в розмірі 0,5 % від розміру ліміту кредитування та комісію за управління кредитом в сумі 200,00 грн.

Відповідно до п. 15 вказаного Кредитного договору сторони встановили, що за неналежне виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

15.12.2009 року між ТОВ «УБФ», як позичальником та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як позикодавцем було укладено Кредитний договір № 1963/2009, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 700 000,00 грн. строком до 10.12.2010 року під 26 % річних.

Окрім цього вказаним кредитним договором також було визначено комісію за перерахування кредитних коштів в розмірі 0,5 % від розміру ліміту кредитування та комісію за управління кредитом в сумі 200,00 грн.

Відповідно до п. 15 цього Кредитного договору за неналежне виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, уклавши вищенаведені Кредитні договори сторони збільшили обсяг відповідальності боржника, а так само і поручителя, без його згоди, у порівнянні з Генеральним договором, який не містив умов щодо додаткової сплати комісій та неустойки (пені).

Крім того, 26.01.2011 року між Кредитором ПАТ «ІНДЕКС-БАНК» та Позичальником ТОВ «УБФ» без згоди позивача, як поручителя, було підписано Договір № 8 про внесення змін та доповнень до Генерального договору № 1888/209-Г від 27.11.2009 року, пунктом 1.1 якого розділ, що стосується визначення термінів Генерального договору доповнено терміном «Період нарахування процентів» в наступній редакції: «Період нарахування процентів означає період, що починається в день видачі кредиту (включаючи цей день) та/або в наступний день після дня закінчення попереднього Періоду Нарахування Процентів (з його урахуванням) та закінчується в останній календарний день (включно) поточного місяця або в день, що передує даті фактичного повернення Кредиту, або в іншу дату, якщо це передбачено умовами цього Договору».

Отже, Кредитор та Боржник самостійно, без відповідної згоди Поручителя (Позивача) змінили умови Генерального договору, внаслідок чого на відміну від приписів ст. 253 ЦК України, якою визначається початок перебігу строку, строк сплати Позичальником процентів (відсотків) за користування кредитними коштами збільшився на один день, а відтак збільшився й обсяг відповідальності Поручителя за виконання останнім своїх договірних зобов'язань на один день сплати процентів, що має наслідком припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_3 вказував і на те, що Кредитор - ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», скориставшись п. 6.2.2. Генерального договору № 1888/209-Г від 27.11.2009 року як підставою для дострокового повернення кредиту, звернувся 07.04.2012 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «УБФ» про стягнення існуючої кредитної заборгованості з нарахованою платою за кредит та штрафними санкціями в повному обсязі, отже строк виконання основного зобов'язання за Генеральним договором № 1888/209-Г від 27.11.2009 року настав 07.04.2012 року й саме від цієї дати розпочав спливати передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення Кредитором вимоги до поручителя.

Однак, протягом цього строку, який вже сплинув 08.10.2012 року, Кредитор - ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» будь-яких вимог щодо виконання основного зобов'язання в установленому законодавством порядку до Поручителя (позивача) не пред'являв, у зв'язку з чим порука останнього, яка була встановлена Договором поруки № 1888/2009-П2 від 27.11.2009 року, припинила свою дію.

Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_3 просив суд на підставах, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 559 ЦК України визнати припиненим Договір поруки № 1888/2009-П2, укладений 27.11.2009 року між ним та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», в забезпечення виконання позичальником ТОВ «УБФ» своїх договірних зобов'язань за Генеральним (кредитним) договором № 1888/209-Г від 27.11.2009 року та Кредитних договорів, укладених в рамках цього Договору.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявлені ним позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись в їх обґрунтування на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заявлені позивачем ОСОБА_3 вимоги не визнала та заперечуючи проти задоволення цих вимог, посилалась на їх безпідставність.

При цьому вона вказувала на те, що протягом строку дії Генерального (кредитного) договору № 1888/209-Г від 27.11.2009 року, укладеного між банківською установою та позичальником ТОВ «УБФ», належне виконання якого було забезпечено, в тому числі й спірним Договором поруки № 1888/2009-П2 від тієї ж дати, будь-яких змін забезпеченого порукою основного зобов'язання без згоди самого поручителя - позивача ОСОБА_3, внаслідок яких би збільшився обсяг відповідальності останнього, не здійснювалось, а внесені сторонами зміни та доповнення до Генерального договору, а також Кредитних договорів, укладених на його підставі, та які є його невід'ємною частиною, стосувалися лише прав та обов'язків кредитора і позичальника щодо умов отримання чергового траншу та порядку погашення кредиту в межах, визначених умовами Генерального договору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Визнано припиненим Договір поруки № 1888/2009-П2, укладений 27.11.2009 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Не погодившись із таким рішенням районного суду відповідач - ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_3, вимог, за їх безпідставністю.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 у своїх письмових запереченнях на подану відповідачем апеляційну скаргу просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи заявлені позивачем ОСОБА_3 вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 27.11.2009 року та 15.12.2009 року між ТОВ «УБФ», як позичальником та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як позикодавцем на підставі та в рамках Генерального договору від 27.11.2009 року, укладеного між тими ж сторонами, було укладено Кредитні договори № 1888/2009 та № 1963/2009, за умовами яких без згоди поручителя ОСОБА_3 були визначені додаткові комісії, а також введено пеню за порушення позичальником своїх договірних зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки, встановленої спірним Договором поруки № 1888/2009-П2 від 27.11.2009 року.

Крім того, суд першої інстанції виходив і з того, що 26.01.2011 року між Кредитором ПАТ «ІНДЕКС-БАНК» та Позичальником ТОВ «УБФ» без згоди позивача, як поручителя, було укладено Договір № 8, яким було змінено умови забезпеченого порукою Генерального договору № 1888/209-Г від 27.11.2009 року, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності як боржника так і поручителя на один день сплати процентів (відсотків) за користування кредитними коштами, що також є підставою для припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Додатковою підставою для визнання припиненим спірного Договору поруки суд першої інстанції зазначив і ту обставину, що в зв'язку з використанням банківською установою свого права на дострокове повернення позичальником ТОВ «УБФ» отриманого кредиту, строк виконання основного зобов'язання настав 23.03.2012 року, але протягом наступних шести місяців кредитор будь-яких вимог до поручителя ОСОБА_3 не заявив, а тому порука останнього, надана за вказаним Договором поруки, припинилась також і з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України

Однак, із такими висновками районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки суперечать матеріалам цивільної справи та не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України.

Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави припинення зобов'язання визначені законодавцем у статті 598 ЦК України.

Відповідно до частини першої вказаної правової норми зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання - це остання стадія його існування, з закінченням якої первинний юридичний зв'язок між сторонами, обумовлений у конкретному зобов'язанні, втрачається.

Правовідносини, що стосуються поруки, регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є зобов'язально-правовим засобом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), яка виникає на підставі договору, за яким до зобов'язання основного божника додатково примикає зобов'язання третьої особи, яка за нього поручається.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилами ст. 559 ЦК України, якою встановлені спеціальні підстави припинення поруки та на яку послався суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позивачем ОСОБА_3 вимоги, порука, що як зазначалося вище, має акцесорний характер, припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина 1 вказаної правової норми).

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

При цьому до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які реально призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснено в п. 22, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як встановлено по справі, 27.11.2009 року між ТОВ «УБФ», як позичальником та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як кредитором було укладено Генеральний (кредитний) договір № 1888/209-Г (далі: Генеральний договір), відповідно до якого банк зобов'язався здійснювати поточне кредитування Позичальника у валюті, обумовленій Кредитними договорами, у межах лімітів умов кредитування в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язався належно виконувати всі умови, необхідні для отримання Кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення боргових зобов'язань, а також належно та у строки виконувати усі інші зобов'язання, передбачені цим Договором, Кредитними договорами та Договорами забезпечення (а.с. 7-18).

Згідно з п. 1.2 Генерального договору сторони домовились та визначили:

- ліміт суми кредитування - еквівалент 2 800 000,00 грн. (у подальшому збільшений за домовленістю сторін та за згодою Поручителя ОСОБА_3 до 5 500 000,00 грн. (а.с. 20, 33, 34, 35);

- ліміт строку кредитування - 36 календарних місяців;

- максимальний розмір процентів за користування кредитними коштами - 30 % річних.

При цьому сторони угоди також визначили, що видача Кредиту на підставі цього Договору та Кредитних договорів здійснюється при наявності відповідних умов, у тому числі: сплати Позичальником усіх комісій, передбачених відповідним Кредитним договором та тарифами Банку ( п. 3.5 Генерального договору).

Крім того, сторони погодили умови плати за Кредит, визначили поняття та сутність процентної ставки, а також порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, згідно яких:

- п. 4.1 - За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку, визначених Кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановленого цим Договором (п. 4.1 генерального договору).

- п. 4.2 Проценти за користування Кредитом:

- п. 4.2.1 Процентна ставка. Проценти за користування Кредитом нараховуються за ставкою, передбаченою відповідним Кредитним договором.

- п. 4.2.2. Нарахування процентів. Проценти за користування Кредитом нараховуються в порядку, визначеному у відповідному Кредитному договорі.

- п. 4.2.3. Сплата процентів. Нараховані проценти сплачуються Позичальником у валюті Кредиту в порядку та в строки (терміни), передбачені Кредитними договорами.

При цьому сторони угоди також передбачили право банківської установи в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення виданого йому Кредиту в повному обсязі разом із нарахованою Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно цього Договору та Кредитних договорів, а також відповідальність Позичальника за порушення строків виконання ним будь-якого з боргових зобов'язань, одним із видів якої є сплата пені у розмірі, визначеному відповідним Кредитним договором (п.п. 6.2.2, 9.1.1 Генерального договору).

В забезпечення виконання позичальником - ТОВ «УБФ» своїх договірних зобов'язань за вказаним Генеральним договором 27 листопада 2009 року між ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», як кредитором та позивачем ОСОБА_3, як поручителем було укладено Договір поруки № 1888/2009-П2, відповідно до якого він на добровільних засадах узяв на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати у повному обсязі по зобов'язаннях Позичальника - ТОВ «УБФ», які виникають з умов Генерального договору (а.с. 22-23).

Сторони зазначеного Договору поруки домовилися, що Борговими зобов'язаннями є грошові зобов'язання Позичальника перед Кредитором за Генеральним договором, в тому числі зобов'язання з повернення Кредиту, здійснення Плати за Кредит, сплати штрафу, пені, відшкодування (компенсації) тощо, в порядку та у строки (терміни), передбачені Генеральним договором, а також зі здійснення будь-яких інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником на користь Кредитора відповідно до Генерального договору та чинного законодавства.

Крім того, сторони визначили, що Генеральний договір означає генеральний договір, укладений між Кредитором та Позичальником, а також усі кредитні договори, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому між Кредитором та Позичальником на підставі Генерального договору як його невід'ємної частини.

При цьому, підписуючи вищезазначений Договір поруки Поручитель ОСОБА_3 тим самим засвідчив, що він ознайомлений і згоден з усіма умовами Генерального договору й будь-яких заперечень чи застережень щодо його змісту чи умов, а також умов наданої ним Банку поруки не мав.

По справі також встановлено, що 27 листопада та 15 грудня 2009 року на підставі та на умовах Генерального договору між ТОВ «УБФ», як позичальником та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як кредитором були укладені Кредитні договори за №№ 1888/2009, 11963/2009, відповідно (які є невід'ємною частиною Генерального договору), про відкриття позичальнику відновлювальних кредитних ліній з лімітом кредитування в еквіваленті 700 000,00 грн., кожний (а.с. 178, 173-175).

При цьому сторони зазначених Договорів домовилися, що кредит надається за умови попередньої сплати позичальником усіх комісій, передбачених цими Договорами та Тарифами банку, що відповідає приписам п.п. 3.1, 3.5, 3.6 Генерального договору, з умовами якого поручитель ОСОБА_3, як зазначалося вище, був ознайомлений, з ними погодився та поручився за їх виконання позичальником ТОВ «УБФ» у повному обсязі без будь-яких заперечень чи застережень.

Зокрема сторони наведених Кредитних договорів визначили, що передумовою надання кредиту (відкриття відновлювальної кредитної лінії) є сплата позичальником комісії за перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника в розмірі 0,5 % від розміру ліміту кредитування, а також комісії за управління Кредитом в частині змін умов кредитування за ініціативою Позичальника (якщо таке відбудеться) в розмірі 200,00 грн., які повинні бути сплачені останнім в день підписання додаткових угод до Генерального договору, Кредитних договорів та Договорів забезпечення.

Таким чином, сплата зазначених комісій була заздалегідь передбачена умовами Генерального договору, в забезпечення якого надана порука, являла собою виключно передумову для надання позичальнику ТОВ «УБФ» кредитних коштів, стосувалась лише особи останнього й будь-яким чином не впливала на обов'язки поручителя ОСОБА_3, а відтак і не могла вплинути на обсяг його відповідальності за виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань.

Згідно пунктів 15 вказаних Кредитних договорів сторони також домовилися, що за неналежне виконання зобов'язань щодо погашення Кредиту та Процентів Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент неналежного виконання зобов'язань протягом усього строку невиконання зобов'язання.

Зазначені умови Кредитних договорів відповідають положенням п. 9.1.1 Генерального договору, з якими погодився поручитель ОСОБА_3 при підписанні Договору поруки, й визначені сторонами в розвиток та з урахуванням цих положень, а відтак нічого нового у взаємовідносинах між кредитором, позичальником та поручителем, що могло б вплинути на обсяг відповідальності останнього перед банківською установою, не відбулося, як помилково вважав суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване у справі рішення.

Крім того, з урахуванням та в розвиток положень п.п. 4.1, 4.2, 4.2.1, 4.2.2., 4.2.3 Генерального договору, погоджених з поручителем ОСОБА_3 при наданні ним поруки, сторони Кредитних договорів №№ 1888/2009, 11963/2009 від 27 листопада та 15 грудня 2009 року в пункті 8.1 цих Договорів визначили порядок та строки сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами, а саме: нарахування процентів відбувається на фактичний залишок заборгованості за Кредитом щомісячно в період, що закінчується 31 грудня відповідного року або 25 числа (включно) поточного місяця (щодо інших місяців) або в день, що передує даті повернення Кредиту, а починається в день видачі траншу (включаючи цей день) та/або в наступний день після дати закінчення попереднього періоду нарахування процентів (з його урахуванням). При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається за фактичну кількість днів календарних днів.

26 січня 2011 року між ТОВ «УБФ», як позичальником та ПАТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як кредитором було підписано Договір № 8 про внесення змін та доповнень до Генерального договору № 1888/209-Г від 27.11.2009 року, пунктом 1.1 якого розділ, що стосується визначення термінів Генерального договору доповнено терміном «Період нарахування процентів» в наступній редакції: «Період нарахування процентів означає період, що починається в день видачі кредиту (включаючи цей день) та/або в наступний день після дня закінчення попереднього Періоду Нарахування Процентів (з його урахуванням) та закінчується в останній календарний день (включно) поточного місяця або в день, що передує даті фактичного повернення Кредиту, або в іншу дату, якщо це передбачено умовами цього Договору» (а.с. 180).

Вказане доповнення умов Генерального договору, забезпеченого порукою, фактично є відтворенням положень п. 8.1 зазначених вище Кредитних договорів №№ 1888/2009, 11963/2009 від 27 листопада та 15 грудня 2009 року, за виключенням кінцевої дати періоду нарахування щомісячних процентів, і також не свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_3 за виконання позичальником ТОВ «УБФ» узятих на себе кредитних зобов'язань, у тому числі й збільшення на один день сплати процентів (відсотків) за користування кредитними коштами, як про те зазначав позивач ОСОБА_3 в обґрунтування заявленого ним позову та безпідставно вважав суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, оскільки не заважаючи на внесене доповнення, підтвердження реальної реалізації якого на шкоду інтересам поручителя останнім так і не представлено, умови п.п. 4.2.2., 4.2.3 Генерального договору, згідно яких проценти за користування Кредитом нараховуються й сплачуються, виключно в порядку та в строки (терміни), передбачені конкретними Кредитними договорами, залишилися не змінними.

Безпідставним є й висновок суду першої інстанції про те, що в зв'язку з використанням банківською установою свого права на дострокове повернення позичальником ТОВ «УБФ» отриманого кредиту, строк виконання основного зобов'язання настав 23.03.2012 року, але протягом наступних шести місяців кредитор будь-яких вимог до поручителя ОСОБА_3 не заявив, а тому порука останнього припинилась також і з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Як свідчать матеріали цивільної справи, кредитор ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» внаслідок порушення позичальником ТОВ «УБФ» узятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасного погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, дійсно скористався своїм правом, передбаченим п.6.2.2 Генерального договору, щодо дострокового повернення позичальником отриманого кредиту, надіславши йому 23.03.2012 року відповідне письмове повідомлення (а.с. 211), у зв'язку з чим, навіть якщо вважати, що строк виконання основного зобов'язання було змінено банком в односторонньому порядку та він настав 23.03.2012 року, то вже 06 квітня 2012 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, банківська установа звернулась до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до поручителів позичальника ТОВ «УБФ», у тому числі й до поручителя ОСОБА_3, про стягнення виниклої заборгованості за Генеральним (кредитним) договором № 1888/209-Г від 27.11.2009 року (а.с. 46-48, 276-278, 220-224, 290-291), а тому висновок суду першої інстанції про припинення поруки ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України також є хибним та не відповідає дійсності.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також те, що суд першої інстанції, вирішуючи виниклий між сторонами цивільно-правовий спір, належним чином не визначився із суттю спірних правовідносин, їх правовою природою та залишив поза увагою дійсні обставини, що мають суттєве значення для правильного його вирішення, внаслідок чого фактично безпідставно звільнив поручителя ОСОБА_3 від узятих на себе зобов'язань за спірним Договором поруки та відповідальності за невиконання позичальником ТОВ «УБФ» своїх кредитних зобов'язань, не зважаючи навіть на наявність судового рішення, яке на той час набрало законної сили, про примусове стягнення існуючої кредитної заборгованості ТОВ «УБФ», у тому числі й з поручителя ОСОБА_3, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2013 року, ухвалене по справі, не може бути визнане законним, обґрунтованим, а тим паче справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог, за їх безпідставністю.

Що ж стосується розподілу судових витрат по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до приписів ст.. 88 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 553, 554, 559, 598, 626, 627 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 10, 11, 61, 88, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -|

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «УБФ» про визнання припиненим Договору поруки № 1888/2009-П2, укладеного 27 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» судові витрати, понесені ним по справі, а саме: 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: