Ухвала суду № 33961178, 08.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3652/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 621/627/13-ц Нестерцова Н.В.

Категорія : земельні Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Тичкової О.Ю., Зозулинської Т.П.

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 квітня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Зміївської міської ради про захист порушеного права землекористування ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що у грудні 1970 року йому у безстрокове користування було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 548 кв.м., на якій ним у 1984 році було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями. Поряд з його будинком розташований житловий будинок з надвірними будівлями, який на праві власності належить відповідачці - ОСОБА_3. Між їхніми домоволодіннями розташована земельна ділянка шириною 5 м та довжиною 22 м, яка призначена для безперешкодного заїзду транспортних засобів к домоволодінню, та є комунальною власністю Зміївської міської ради. Проте відповідачка протягом усього часу здійснює перешкоди для нього та членів його сімґї у вільному заїзді транспортних засобів та проході до його домоволодіння. Так, 15 березня 2010 року, за заявою позивача, комісією Зміївської міської ради з виїздом на місце було встановлено факт відсутності будь-яких межових знаків між їхніми домоволодіннями та необхідність вирішення вказаного спору на засіданні постійної комісії Зміївської міської ради. Проте, вказаний спір вирішено так і не було. В насідок чого позивач - ОСОБА_2 був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права землекористувача, але йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог. В подальшому ОСОБА_2 звернувся с заявою до Зміївської міської ради, в якій просив виділити в його користування земельну ділянку розміром 6X12 кв.м. по АДРЕСА_1, за рахунок земель комунальної власності міськради для забезпечення безперешкодного заїзду до його домоволодіння. Проте, вказане питання Зміївською міськрадою вирішено не було.

ОСОБА_2 зазначив, що виділення в його користування земельної ділянки ніяким чином не порушить права інших осіб, а навпаки виключить будь-які земельні спору в майбутньому та відновить порушене право землекористувачів.

Відповідач ОСОБА_3 не визнала заявлених позовних вимог та посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність просила суд відмовити в їх задоволенні.

Представник Зміївської міської ради Харківської області також позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що земля на якій розташовано АДРЕСА_1 входить до земель загального користування, тобто є шляхом сполучення. Ці земельні ділянки перебувають у комунальній власності і не передаються у приватну власність.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Зміївської міської ради про захист порушеного права землекористування - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності та є шляхом, крім цього позивачем не надано доказів, що відповідач ОСОБА_3 порушує його права щодо користування земельною ділянкою.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі, так у грудні 1970 року позивачу у безстрокове користування було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 548 кв.м., на якій ним у 1984 році було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями. Поряд з його будинком розташований житловий будинок з надвірними будівлями, який на праві власності належить відповідачці - ОСОБА_3. Між їхніми домоволодіннями розташована земельна ділянка шириною 5 м та довжиною 22 м, яка призначена для безперешкодного заїзду транспортних засобів к домоволодінню, та є комунальною власністю Зміївської міської ради.

Судова колегія приходить до висновку, що районним судом було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, оскільки ні в судове засіданні суду першої ні апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів в обгрунутвання того, що він на правовій підставі користується земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності і що він має право на отримання спірної земельної ділянки у власність.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 квітня 2013 року

залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя:

Судді -