Постанова № 33958926, 03.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року № 826/12615/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арда Метал Пекеджинг Україна»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2013 № 0000009152 та № 0000010152.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.10.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.06.2013 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» з питання формування від'ємного значення по взаємовідносинах з ТОВ «Интерпалета-Плюс», ПП «Столиця-Центр» у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року та правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ у червні 2011 року, травні-серпні 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 1/15-02/34616103 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн., порушення п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн., а також порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у червні 2011 року, травні-серпні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн.

05.07.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000009152, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на загальну суму у розмірі 164682 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму у розмірі 71673 грн.;

№ 0000010152, яким у зв'язку з порушенням п. 200.4 ст. 200 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму у розмірі 164682 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2011 № 110511 з ПП «Столиця-Центр» та договору на поставку товару від 15.01.2012 № 1501/2012 з ТОВ «Интерпалета-Плюс» (далі - Договори) у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року поставлено відповідні товари (денситометр, спектрофотомір, піддони в асортименті, а також кришки з термообробкою) на загальну суму у розмірі 988094 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 164682 грн.), що підтверджується належним чином оформленими подорожніми листами службового автомобіля, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому, як встановлено в Акті перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з відповідними відмітками, позивач вказані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 164682 грн.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн., порушення п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн., а також порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у червні 2011 року, травні-серпні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 25.04.2013 1937/22.7/37849072 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Интерпалета-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 26.08.2011 по 31.12.2012, в якому зазначено про, зокрема, відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» до підприємства покупця - ТОВ «Интерпалета-Плюс», у зв'язку з чим відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Интерпалета-Плюс» до підприємств покупців, а також встановлено, що правочини між ТОВ «Интерпалета-Плюс» та контрагентами є фіктивними;

встановлення згідно з базою даних АІС «Податковий блок» розбіжностей, а саме: завищення податкового кредиту ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» по контрагентам ТОВ «Интерпалета-Плюс» та ПП «Столиця-Центр» за спірний період;

отримання акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 07.03.2013 № 148/22-40/25406594 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Столиця-Центр» з питань підтвердження реального здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БТФ «Візіон» за період з 01.06.2010 по 31.01.2013, в якому зазначено про, зокрема, не знаходження ПП «Столиця-Центр» за юридичною адресою, про що складено акт про відсутність за місцезнаходженням та направлено відповідне повідомлення; чисельність працюючих, яка відповідно до даних 1-ДФ за ІV квартал 2012 року складає 1 особу; відсутність складських та офісних приміщень, а також транспортних засобів; засудження вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.02.2010 у справі № 1-177/2010 директора ТОВ «БТФ «Візіон» гр. ОСОБА_2, яку визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а також встановлено, зокрема, що остання ніякого відношення до діяльності ТОВ «БТФ «Візіон» не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» та ПП «Столиця-Центр», ТОВ «Интерпалета-Плюс» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними подорожніми листами службового автомобіля, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договорами поставки товару та додатками до них, які підтверджують використання поставленого позивачу ТОВ «Интерпалета-Плюс» товару - піддонів (палетів) для пакування на них товарів власного виробництва позивача (жерстяних банок) та транспортування покупцям такої продукції;

ВМД та технічною документацією до паллетайзера, які підтверджують наявність у позивача спеціального устаткування для здійснення пакування на піддони (палети) відповідного товару;

технічною документацією, наданою при придбанні позивачем у ПП «Столиця-Центр» денситометра та спектрофотоміра, яка підтверджує виконання своїх зобов'язань ПП «Столиця-Центр» за спірним Договором;

наказом ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» від 01.07.2013 № 01/07/11-3 про введення в експлуатацію основних засобів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності поставленого ПП «Столиця-Центр» товару за спірним Договором;

свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.01.2008 серії ЯЯЯ № 910019, договором оренди земельної ділянки від 17.07.2009 № 53, актом прийому-передачі земельної ділянки до нього, які підтверджують наявність у позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, в тому числі необхідного складського приміщення, зокрема, для зберігання поставленого ТОВ «Интерпалета-Плюс» товару за спірним Договором;

договором перевезення від 28.05.2012 № 280512, укладеного між позивачем та ТОВ «Естім Транслогістік», актами надання послуг до нього, договором про надання експедиційно-транспортних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 01.07.2011 № 010709, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3, актами надання послуг до нього, договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.12.2011 № 151202, укладеного між позивачем та ТОВ «Світ акумуляторів», актами надання послуг до нього, які підтверджують здійснення транспортування товару придбаного позивачем у ТОВ «Интерпалета-Плюс».

Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 25.04.2013 1937/22.7/37849072 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Интерпалета-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 26.08.2011 по 31.12.2012, на встановлення згідно з базою даних АІС «Податковий блок» розбіжностей, а саме завищення податкового кредиту ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» по контрагентам ТОВ «Интерпалета-Плюс» та ПП «Столиця-Центр» за спірний період, а також на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 07.03.2013 № 148/22-40/25406594 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Столиця-Центр» з питань підтвердження реального здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БТФ «Візіон» за період з 01.06.2010 по 31.01.2013, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість встановити місцезнаходження постачальника товарів (робіт, послуг) позивачу, а також на неможливість проведення зустрічної перевірки такого постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10), по сьоме, будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

При цьому, дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 у справі № К/9991/574/12.

Разом з тим, жодних доказів того, що поставлений позивачу ТОВ «Интерпалета-Плюс» та ПП «Столиця-Центр» на підставі спірних Договорів товар придбаний ТОВ «Интерпалета-Плюс» у ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та/або у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», а ПП «Столиця-Центр» у ТОВ «БТФ «Візіон», відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

Поряд з цим, вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ПП «Столиця-Центр» та ТОВ «Интерпалета-Плюс» господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ПП «Столиця-Центр» та ТОВ «Интерпалета-Плюс».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ПП «Столиця-Центр» та ТОВ «Интерпалета-Плюс» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних товарно-транспортних, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ПП «Столиця-Центр» та ТОВ «Интерпалета-Плюс» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» та ПП «Столиця-Центр», ТОВ «Интерпалета-Плюс» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» та ПП «Столиця-Центр», ТОВ «Интерпалета-Плюс» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969), п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 164682 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Столиця-Центр» та ТОВ «Интерпалета-Плюс». На момент складання вказаних податкових накладних ПП «Столиця-Центр» та ТОВ «Интерпалета-Плюс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Отже, наявність реєстрації цих осіб на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 164682 грн., віднесена ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 969 та № 1379.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Столиця-Центр» та ТОВ «Интерпалета-Плюс» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн., порушення п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у травні 2011 року, квітні-липні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн., а також порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у червні 2011 року, травні-серпні 2012 року на загальну суму у розмірі 164682,40 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013 № 0000009152 та № 0000010152 - безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда Метал Пекеджинг Україна» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ 34616103) задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013 № 0000009152 та № 0000010152, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження, а також, якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, а також якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко