Постанова № 33958676, 01.10.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 803/1855/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003631700 від 31 липня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

За наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість (ПДВ) за період з 01 липня 2011 року по 28 лютого 2012 року контролюючим органом складено акт № 638/1701/НОМЕР_2 від 16 липня 2013 року.

Як вбачається із вказаного акту, перевіркою встановлено порушення підприємцем ОСОБА_1 підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03 квітня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями), пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України (ПК України) - не дотримано вимог щодо здійснення реєстрації платником ПДВ з серпня 2011 року по лютий 2012 року при отриманні виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, яка перевищує 300 000 грн. протягом остатнніх 12 місяців, що призвело до заниження суми ПДВ на 49 997 грн.

На підставі акту № 638/1701/НОМЕР_2 від 16 липня 2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 31 липня 2013 року № 0003631700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 49 997 грн. та нараховано 12 494 грн. 16 коп. штрафних фінансових санкцій.

Податкове повідомлення-рішення позивач вважав протиправними і просив скасувати з наступних підстав.

Порядок проведення невиїзних перевірок встановлено статтею 79 ПК України, однак в наказі відповідача від 03 липня 2013 року № 19 вказану статтю не зазначено як підставу проведення документальної невиїзної перевірки. Крім того, позивачу не було направлено копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місця її проведення. З наказом про проведення перевірки позивача ознайомлено за один день до її початку. Отже, у платника податків не було передбаченого вказаною нормою десятиденного строку для надання пояснень. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на 11-й день з дня наступного за днем вручення позивачу акту, що суперечить вимогам статті 86 ПК України.

У вступній частині акту зазначено, що перевірку проведено з питань дотримання податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01 липня 2011 року по 28 лютого 2012 р. Сума отриманої виручки за цей період становить 298 725 грн. 53 коп., тобто підстав для реєстрації платником ПДВ в цей період не було. У висновках акту нараховано ПДВ з серпня 2010 року по липень 2011 року, разом з тим, про здійснення перевірки цього періоду щодо нарахування та сплати ПДВ ні в наказі, ні в преамбулі акту не вказано. Крім того, статтею 117 ПК України передбачено відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік чи внесення інших змін до своїх облікових даних, (реєстрації) платником ПДВ в органах державної податкової служби, у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, подання заяв, або документів для взяття на облік, проте штрафна санкція до позивача за неподання відповідної заяви застосована не була. Згідно із чинною станом на липень 2011 року редакцією пункту 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 ПК України, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ. Відповідальність за нездійснення реєстрації платником ПДВ обумовлено пунктом 183.10 статті 183 ПК України в новій редакції, на підставі Закону України від 07 липня 2011 року № 3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України".

З наведених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003631700 від 31 липня 2013 року.

Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 10 вересня 2013 року (а.с.50-51) відповідач вважав позов безпідставним з таких мотивів.

Підприємець ОСОБА_1 здійснювала свою діяльність в перевіреному періоді на загальній системі оподаткування. Перевіркою поданих платником до Ківерцівської ОДПІ звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій встановлено, що за період з серпня 2010 року по липень 2011 року позивач одержала загальну суму виручки в розмірі 313 866 грн. 97 коп. Відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємець ОСОБА_1 зобов'язана була у серпні 2011 року зареєструватися платником ПДВ у встановленому порядку. Однак, позивач платником ПДВ зареєстрована з 14 лютого 2012 року. Як встановлено пунктом 183.10 статті 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Відповідно до підпункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З наведених підстав представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримують у повному об'ємі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнає з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов безпідставний і в його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення № 0003631700 від 31 липня 2013 року (а.с.6), прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялось на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0003631700 від 31 липня 2013 року з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрована Ківерцівською районною державною адміністрацією 08 лютого 2007 року, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - НОМЕР_2, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3 (а.с.5). З 09 лютого 2007 року позивач перебуває на податковому обліку в Ківерцівській ОДПІ за № 37 (а.с.10, зворот).

На підставі наказу Ківерцівської ОДПІ № 19 від 03 липня 2013 року (а.с.8), відповідно до статей 78, 79 ПК України, у період з 04 липня по 10 липня 2013 року проведено позапланову документальну перевірку підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01 липня 2011 року по 28 лютого 2012 року.

В акті № 638/1701/НОМЕР_2 від 16 липня 2013 року, складеному за результатами вказаної перевірки, зазначено про допущені позивачем порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України (ПК України) - не дотримано вимог щодо здійснення реєстрації платником ПДВ з серпня 2011 року по лютий 2012 року при отриманні виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, яка перевищує 300 000 грн. протягом остатнніх 12 місяців, що призвело до заниження суми ПДВ на 49 997 грн.

На підставі акту № 638/1701/НОМЕР_2 від 16 липня 2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 31 липня 2013 року № 0003631700, яким відповідно до пункту 183.10 статті 183 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 49 997 грн. та нараховано 12 494 грн. 16 коп. штрафних фінансових санкцій (а.с.6).

Статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема: про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено статтею 79 цього ж Кодексу. Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як вбачається із матеріалів справи та стверджено в судовому засіданні представником позивача, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки позивачу вручено 04 липня 2013 року до початку проведення перевірки (а.с.7).

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що за період з серпня 2010 року по липень 2011 року, перебуваючи на загальній системі оподаткування, підприємцем ОСОБА_1 отримано загальну суму виручки від здійснення господарських операцій, що сукупно перевищує 300 000 грн. та яка становить 313 866 грн. 97 коп.

Судом, на підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за серпень 2010 року - липень 2011 року, поданих позивачем Ківерцівській ОДПІ, встановлено, що сума розрахунків за вказаний період становила 313 866 грн. 97 коп., з них: за серпень 2010 року - 16 453 грн. 68 коп., за вересень 2010 року 17 175 грн. 86 коп., за жовтень 2010 року - 25 152 грн. 58 коп., за листопад 2010 року - 25 078 грн. 60 коп., за грудень 2010 року - 26 432 грн. 63 коп., за січень 2011 року - 24 592 грн. 04 коп., за лютий 2011 року - 23 753 грн. 57 коп., за березень 2011 року - 25 482 грн. 95 коп., за квітень 2011 року - 25 662 грн. 23 коп., за травень 2011 року - 27 586 грн. 37 коп., за червень 2011 року - 36 517 грн. 07 коп., за липень 2011 року - 39 979 грн. 39 коп. (а.с.20-31).

Факт отримання підприємцем ОСОБА_1 загальної суми виручки від здійснення господарських операцій, що сукупно перевищує 300 000 грн. за період з серпня 2010 року по липень 2011 року підтверджено також представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно із пунктом 9.4 статті 9 цього ж Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із пунктом 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

З викладеного слідує, що платник податків наприкінці кожного місяця зобов'язаний визначати свій сукупний дохід за останні дванадцять місяців здійснення підприємницької діяльності, і у разі, якщо такий дохід перевищує 300 000 грн., суб'єкт господарювання зобов'язаний зареєструватись платником податку на додану вартість не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 ПК, тобто обов'язок звернутись до податкового органу із заявою про реєстрацію платником ПДВ законодавчо пов'язується саме з отриманням визначеної суми прибутку за певний період.

Отже, оскільки обсягу оподатковуваних операцій в сумі більше 300 000 грн. позивачем досягнуто в липні 2011 року, тому до 10 серпня 2011 року він був зобов'язаний звернутись до податкового органу із заявою про реєстрацію платником ПДВ.

У той же час позивач, в порушення вказаних вимог закону, зареєстрований платником ПДВ лише 14 лютого 2012 року.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07 липня 2011 року, який набрав чинності 06 серпня 2011 року, пункт 183.10 статті 183 ПК України викладено в новій редакції, та яким встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Зі змісту пункту 187.1 статті 187 ПК України слідує, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

Як вбачається із розрахунку сум заниження податкових зобов'язань підприємцем ОСОБА_1 (а.с.52), податковим органом суму такого заниження за липень 2011 року визначено із розрахунку 20 % від 13 866 грн. 97 коп. (суми, на яку фактично перевищено обсяг дозволених оподатковуваних операцій), за серпень 2011 року - січень 2012 року суми заниження податкових зобов'язань визначено із розрахунку 20 % від загальних помісячних сум отриманої виручки.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача щодо порушення позивачем підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 ПК України - нездійснення реєстрації платником ПДВ з серпня 2011 року, що призвело до заниження суми ПДВ на 49 997 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5., 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд вважає, що висновки Ківерцівської ОДПІ, викладені в акті перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 638/1701/НОМЕР_2 від 16 липня 2013 року, щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на 49 977 грн. знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 31 липня 2013 року № 0003631700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 49 977 грн. за основним платежем та нараховано 12 494 грн. 16 коп. штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року № 0003631700 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 07 жовтня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова