Постанова № 33958554, 20.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1440/13-a

категорія 6.3

20 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання дій неправомірними,-

встановив:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дії Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради щодо відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: прибудову до частини будинку АДРЕСА_1 за ним неправомірними. Свої вимоги обґрунтовує тим, що успадкував від своєї матері 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 289 м.кв. Зазначив, що рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 400 від 24.07.1997 року його матері було надано дозвіл на будівництво прибудови до належної їй частини даного будинку. Таким чином, його матір'ю було здійснено добудову до належної їй частини будинку. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28.04.2011 року за ОСОБА_1, який являється спадкоємцем ОСОБА_2, визнано право власності на нерухоме майно, а саме на прибудову до належної йому на праві власності частини будинку АДРЕСА_1 у складі: тамбуру І площею 2,6 м.кв., вітальні 1-1 площею 12,2 м.кв., санвузлу 1-2 площею 4,6 м.кв., кухні 1-3 площею 9,4 м.кв., кімнати 1-4 площею 8,5 м.кв. на першому поверсі та у складі вітальні 1-7 площею 13,4 м.кв. і кімнати 1-8 площею 24,8 м.кв. розміщених на масандрі. На підставі даного судового рішення ним було подано на ім'я начальника Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради заяву про реєстрацію за ним права власності на вищевказане нерухоме майно та видачі відповідного свідоцтва. В свою чергу, начальником Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради Піонтківським П.В. було прийнято рішення від 19.06.2012 року № 1808 про відмову в реєстрації права власності за ОСОБА_1 Позивач не погоджується з прийнятим рішенням Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме на прибудову по належній йому на праві власності частини будинку, відповідно до рішення Богунського районного суду від 28.04.2011 року. Вказує, що всі необхідні документи були подані до підприємства, водночас будь-яких інших документів, ні Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ні Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності на підставі рішення суду не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів долучених до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення на адміністративний позов, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що відповідач відмовляючи в реєстрації права власності на прибудову до належної ОСОБА_1 на праві власності частини будинку АДРЕСА_1 діяв правомірно та в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.04.2010 року після померлої матері ОСОБА_2 позивач отримав спадщину, яка складається з 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 289 м.кв.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя мати позивача ОСОБА_2 рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 400 від 24.07.1997 року отримала дозвіл на будівництво прибудови до належної їй частини вищезазначеного будинку.

Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28.04.2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно, а саме на прибудову по належній йому на праві власності частини будинку АДРЕСА_1 у складі: тамбуру І площею 2,6 кв. м., вітальні 1-1 площею 12,2 кв. м., санвузлу 1-2площею 4,6 кв. м., кухні 1-3 площею 9,4 кв. м., кімнати 1-4 площею 8,5 кв. м. на першому поверсі та у складі вітальні 1-7 площею 13,4 кв. м., кімнати 1-8 площею 24,8 кв. м. розміщених на масандрі.

З метою оформлення права власності на частину вказаного житлового будинку, позивач 19.05.2012 року звернувся до Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради з заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно у вигляді прибудови до належної останньому на праві власності частини житлового будинку АДРЕСА_1 та видачі відповідного свідоцтва. До заяви позивачем було приєднано копію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28.04.2011 року.

В свою чергу, начальником Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради Піонтківським П.В. було прийнято рішення від 19.06.2012 року № 1808 про відмову в реєстрації права власності за ОСОБА_1 Вказане рішення мотивоване тим, що в рішенні Богунського районного суду м. Житомира від 28.04.2011 року відсутня ідеальна частка на приміщення на які судом визнано право власності, необхідна для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначених Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.01.2003 року № 7/5.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із пп. 3.2.2 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), внесення до Реєстру прав запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права проводиться шляхом внесення таких відомостей про кожного власника: підстава виникнення права власності цього власника: тип документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості щодо документа, який є підставою виникнення права власності; тип власника: для власника - фізичної особи - громадянина України вносяться такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові; дата та місце народження; адреса постійного місця проживання; ідентифікаційний номер фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України); дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи; для власника - фізичної особи - іноземця, особи без громадянства вносяться такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім'я іноземного неслов'янського походження, усе це ім'я вноситься до графи "ІМ'Я"; дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи іноземного громадянина чи особи без громадянства; адреса постійного місця проживання; для власника - юридичної особи - резидента вносяться такі відомості: найменування юридичної особи; код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; місцезнаходження юридичної особи; для власника - юридичної особи - нерезидента вносяться такі відомості: найменування юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; для власника - територіальної громади вносяться відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району у місті в особі відповідного органу місцевого самоврядування; для власника - держави вносяться відомості про державу Україна в особі відповідного органу державної влади; форма власності; вид спільної власності; розмір частки, право на яку реєструється (якщо майно належить на праві спільної часткової власності); дата прийняття рішення про внесення запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ; прізвище, ім'я, по батькові керівника БТІ; додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

В судовому засіданні з'ясовано, що спірний об'єкт нерухомого майна, складається з об'єктів, що належать на праві спільної власності іншим співвласникам. Вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом № 195/2010 від 12.04.2010 року, загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 становить 180,1 кв. м., а за даними технічного паспорту № 3737 від 19.10.2009 року - загальна площа вказаного житлового будинку становить 256,3 кв. м.

Абзацами 1, 3 п. 54 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМ України від 22 червня 2011 р. N 703 визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з виділенням окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав документ, що підтверджує присвоєння виділеному об'єкту нерухомого майна самостійної адреси.

У разі коли об'єкт нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, належить на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників. При цьому право спільної власності на виділений об'єкт нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, не припиняється.

На порушення вказаної правової норми ОСОБА_1 вказана письмова згода не надавалась.

Також слід зазначити, що зі змісту ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 19 лютого 2013 року вбачається, що між співвласниками об'єкту нерухомого майна не було узгоджено питання зміни ідеальних часток у житловому будинку АДРЕСА_1, а в задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну ідеальних часток у будинковолодінні відмовлено.

Вказані обставини, стали підставою для відмови в проведенні державної реєстрації спірної самочинної забудови.

Між іншим слід зазначити, що Закон не позбавляє заявника, у разі відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень з названих підстав, права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 26 вересня 2013 р.