Постанова № 33958545, 03.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р. Справа №805/14012/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Жердєва Н.В. - довір. від 12.07.2013 року № 12097/10/10

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Артемівської об'єднаної

державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія

«Українські продукти»

про стягнення з рахунків у банках податкового боргу в сумі 3398 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ:

Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія «Українські продукти» про стягнення з рахунків у банках податкового боргу в сумі 3398 грн. 43 коп.

Подання обґрунтоване тим, що станом на 01.10.2013 року у ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» рахується сума податкового боргу з земельного податку в розмірі 3398 грн. 43 коп., тому вважає, що він правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з поданням про стягнення суми податкового боргу.

Враховуючи викладене, просить стягнути з рахунків ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» суму податкового боргу в розмірі 3398 грн. 43 коп.

Представник позивача у судовому засіданні доводи подання підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві, просив подання задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Відповідно до ч. 7 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд подання відбувається за участю органу державної податкової служби, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Враховуючи наведене, суд розглядає подання без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи подання, заслухавши представника позивача, суд встановив.

ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств України, як юридична особа (ЄДРПОУ 32061174), юридична адреса: 83086, Донецька область, м. Донецьк, пр.-т Лагутенка, буд. 13, каб. 31, про що свідчить Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є платником податків та перебуває на податковому обліку у Артемівської ОДПІ (а.с. 7-8).

12.02.2013 року ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» надало до Артемівської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю, згідно якої визначило загальну суму податкових зобов'язань, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 1465 грн. 76 коп. (а.с. 8-8а).

12.02.2013 року ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» надало до Артемівської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю, згідно якої визначило загальну суму податкових зобов'язань, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 1932 грн. 67 коп. (а.с. 9-10).

Згідно карки особового рахунку станом на 03.08.2013 року ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» має заборгованість перед бюджетом з плати за землю в сумі 3398 грн. 43 коп.

31.08.2013 року Артемівською ОДПІ на адресу ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» направлена податкова вимога № 7. (а.с. 11).

На час надходження подання до суду заборгованість ТОВ Керуюча компанія «Українські продукти» у добровільному порядку не сплачена.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Таким чином, на відповідача у справі покладений обов'язок щодо обчислення та сплати сум податкових зобов'язань.

Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 9.1.10 плата за землю віднесена до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи відповідач надав до податкового органу декларації, в яких самостійно визначив суму податкового зобов'язання з земельного податку (а.с. 8-10).

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, сума податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 3398 грн. 43 коп., визначеного ним у податковій декларації, до бюджету у встановлені строки добровільно не сплачена.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 15.05.2013 року позивачем отримана вимога про сплату податкового боргу.

Згідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Частиною 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до частини 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Оскільки у відповідача рахується сума податкового боргу, податковим органом вжиті заходи по стягненню суми податкового боргу відповідача, суд вважає, що позивач правомірно, в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, та у спосіб, визначений законом та Конституцією України, звернувся до суду з поданням про стягнення суми податкового боргу, тому таке подання підлягає задоволенню.

Згідно п.4 ч.2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову прийняту у справах, визначених статтею 1833 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7-15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 183-3, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Подання Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія «Українські продукти» про стягнення з рахунків у банках податкового боргу з земельного податку в сумі 3398 грн. 43 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія «Українські продукти» (ЄДРПОУ 320611741, юридична адреса: 83086, Донецька область, м. Донецьк, пр.-т Лагутенка, буд. 13, каб. 31) на користь бюджету податковий борг з земельного податку в сумі 3398 грн. 43 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова підлягає негайному виконанню.

У судовому засіданні 03.10.2013 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.