Рішення № 33953896, 02.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа № 911/1943/13

Господарський суд Київської області у складі суддів Бабкіної В.М. - головуючий, суддів Горбасенка П.В., Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»

до Споживчого товариства «Настуся»

про стягнення 20375,00 грн.

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача: Нечитайло Т.В. (довіреність б/н від 05.12.2012 р.)

від відповідача: Поляруш О.О. (директор/паспорт/протокол б/н від 15.10.1998 р.), Островерх В.П. (довіреність б/н від 05.07.2013 р.), Балицький Т.М. (довіреність № 162 від 05.08.2013 р.)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось ТОВ «Суффле Агро Україна» (далі - позивач) з позовом до Споживчого товариства «Настуся» (далі - відповідач) про стягнення 20375,00 грн. штрафу за договором від 06.04.2012 р. № 2046 А купівлі-продажу пивоварного ячменю Класу А.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між ТОВ «Суффле Агро Україна» та СТ «Настуся» був укладений договір № 2046 А купівлі продажу пивоварного ячменю Класу А, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується продати для позивача 250 тонн ячменю класу А сорту Себастьян, а покупець зобов'язується викупити у продавця вищевказаний товар.

Умови поставки були погоджені сторонами в статті 3 договору, зокрема, пунктом 3.1.2 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах СРТ у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010, які встановлюють обов'язок продавця - СТ «Настуся» організувати та оплатити перевезення до погоджених пунктів доставки. Додатком № 6 до договору передбачене право покупця на отримання товару на умовах ЕХW. Відповідно до п. 3.8 договору продавець зобов'язується здійснити поставку всього об'єму товару у строк до 30 листопада 2012 року.

Оскільки відповідачем умови договору щодо поставки ячменю у вказаний строк виконані у повному обсязі не були, позивач просить суд стягнути з відповідача 20375,00 грн. штрафу, нарахованого на суму невиконаного продавцем зобов'язання згідно з умовами п. 6.3 договору, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

03.06.2013 р. СТ «Настуся» було подано до господарського суду відзив б/н від 03.06.2013 р., згідно з якими відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства, посилаючись при цьому на те, що в постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. у справі № 2/125-12 встановлено, що власне ТОВ «Суффле Агро Україна» не виконало ряд своїх зобов'язань, у тому числі - за договором від 06.04.2012 р. з приймання від СТ «Настуся» вирощеного ячменю урожаю 2012 року. Зокрема, за договором від 06.04.2012 р. позивач зобов'язувався викупити у продавця ячмінь пивоварний в кількості 250 тонн і додаткову кількість продукції. Згідно з п. 3.3 договору об'єм, термін та місце поставки кожної партії ячменю узгоджуються з представниками покупця у будь-який прийнятний спосіб - письмовий, факсимільні повідомлення, електронна пошта тощо. Листами від 09.08.2012 р. № 24, від 20.08.2012 р. № 26, від 18.09.2012 р. № 28, від 02.10.2012 р. № 29 відповідач повідомляв ТОВ «Суффле Агро Україна» про необхідність забрати ячмінь пивоварний у кількості, передбаченій договором, однак позивач не забрав продукцію у повному обсязі і не розпорядився нею.

Після ухилення ТОВ «Суффле Агро Україна» викупити ячмінь пивоварний за умовами договору сільгосппродукція зберігалася у СТ «Настуся». Внаслідок природних катаклізмів (сильних снігопадів) в період грудня 2012 року сталося руйнування складського приміщення СТ «Настуся» і ячмінь пивоварний став непридатним для використання на будь-які цілі, що підтверджується довідками Управління АПК Фастівської РДА від 23.04.2013 р., комісійними актами від 18.12.2012 р. за участю відповідача, УАПК Фастівської РДА, Волицької сільської ради та насіннєвої інспекції.

Також відповідач зазначав, що строки поставки згідно п. 3.8 договору від 06.04.2012 р., тобто до 30.11.2012 р., не були дотримані відповідачем через прострочення кредитора - покупця за договором, а тому і відсутні підстави для сплати відповідачем штрафу (ч. 4. ст. 612 ЦК України), оскільки в даному випадку не настало прострочення боржника.

Водночас СТ «Настуся» наголошувало на тому, що свої зобов'язання за договором від 06.04.2012 р. споживче товариство виконало в повному обсязі, а саме: виростило врожай ячменю пивоварного класу А та вчинило дії - повідомило ТОВ «Суффле Агро Україна» листами від 09.08.2012 р. № 24, від 20.08.2012 р. № 26, від 18.09.2012 р. № 28, від 02.10.2012 р. № 29, для узгодження об'єму, терміну та місця поставки - згідно з п. 3.3 договору від 06.04.2012 р.

13.06.2013 р. ТОВ «Суффле Агро Україна» були подані до господарського суду пояснення № 2/п від 13.06.2013 р. стосовно відзиву на позовну заяву, згідно з якими позивач звертає увагу суду на те, що відповідач ігнорує умови п. 3.1.2 договору, якими визначено базис поставки як СРТ у відповідності до умов ІНКОТЕРМС 2010, за яким саме СТ «Настуся» зобов'язане власними силами забезпечити та оплатити доставку товару на склад позивача, а також на те, що за умовами договору продавець не має права вибору між базисами поставок.

Також, серед іншого, позивач зазначав про неотримання від відповідача будь-яких листів щодо виконання договору, на які посилається останній, та про здійснення СТ «Настуся» часткової поставки 46,25 т. ячменю саме на умовах СРТ.

17.06.2013 р. СТ «Настуся» були подані до господарського суду пояснення № 78 від 11.06.2013 р., згідно з якими відповідач зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/125-12 було встановлено преюдиційний факт щодо прострочення кредитора, зокрема, стосовно ухилення позивача «викупити ячмінь пивоварний за умовами договору № 2046А», у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

08.07.2013 р. відповідачем до господарського суду були подані пояснення № 105 від 05.07.2013 р., згідно з якими СТ «Настуся», серед іншого, зазначає, що умовами договору базис поставки СРТ передбачений, на переконання товариства, лише для поставки залізничним транспортом. Також відповідач зазначив, що єдина поставка, яка відбувалася за даним договором була здійснена за базисом ЕXW самовивозом позивача.

17.07.2013 р. позивачем були подані пояснення № 3/п від 17.07.2013 р. стосовно відзиву на позовну заяву, згідно яких позивач, серед іншого, посилався на те, що договір як цілісний документ містить єдиний базис поставки - СРТ як для автомобільного, так і для залізничного транспорту.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 р. строк розгляду справи був продовжений на підставі приписів ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів до 08.08.2013 р.

22.07.2013 р. у судовому засіданні було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 05.08.2013 р.

05.08.2013 р. відповідачем до господарського суду було подане клопотання № 160 від 05.08.2013 р. про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.

05.08.2013 р. позивачем було подано до господарського суду клопотання № 5/п від 05.08.2013 р. про зупинення провадження у даній справі, мотивоване тим, що ТОВ «Суффле Агро Україна» подано до господарського суду Київської області новий позов до Споживчого товариства «Настуся» про стягнення збитків через невиконання спірного договору від 06.04.2012 р. № 2046 А у вигляді понесених позивачем транспортних витрат.

Зазначене клопотання згідно з ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 р. було залишено без задоволення.

Також 05.08.2013 р. позивачем було подано до господарського суду клопотання № 4/п від 05.08.2013 р. про витребування на підставі приписів ст. 38 ГПК України доказів та призначення колегіального розгляду справи, яке було задоволено частково, ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 р. у справі був призначений колегіальний розгляд.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. № 198-АР від 05.08.2013 р. для розгляду справи № 911/1943/13 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Горбасенко П.В., Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2013 р. справу було прийнято до провадження зазначеною колегією суддів, розгляд справи був призначений на 02.09.2013 р.

До господарського суду Київської області 27.08.2013 р. ТОВ «Суффле Агро Україна» було подано узагальнюючі пояснення № 4 від 27.08.2013 р. стосовно позову.

30.08.2013 р. до господарського суду Київської області СТ «Настуся» було подано пояснення по справі № 29/08 від 29.08.2013 р.

02.09.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Суффле Агро Україна» було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи господарського суду Київської області № 911/3018/13, мотивоване тим, що ТОВ «Суффле Агро Україна» подано до господарського суду Київської області новий позов до Споживчого товариства «Настуся» про стягнення збитків через невиконання спірного договору від 06.04.2012 р. № 2046 А у вигляді понесених позивачем транспортних витрат, яке було залишено колегією суддів без задоволення згідно з ухвалою від 02.09.2013 р.

02.10.2013 р. позивачем було подане до господарського суду клопотання № 7/п від 02.09.2013 р. про зупинення провадження у даній справі, мотивоване тим, що ТОВ «Суффле Агро Україна» подано до Київського апеляційного господарського суду чергову заяву про роз'яснення постанови у справі господарського суду Київської області № 2/125-12. Зазначене клопотання залишено колегією суддів без задоволення з огляду на приписи ст. 79 ГПК України, за якими господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України факту неможливості розгляду у зв'язку з наведеним даної справи, підстави для зупинення провадження у справі № 911/1943/13 є відсутніми.

У судовому засіданні 02.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

06.04.2012 року між ТОВ «Суффле Агро Україна» (покупець) та СТ «Настуся» (продавець) був укладений договір № 2046 А купівлі-продажу пивоварного ячменю Класу А.

Відповідно до розділу 1 договору, продавець зобов'язується продати для покупця 250 тонн ячменю класу А сорту Себастьян, а покупець зобов'язується викупити у продавця вказаний товар (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Умови поставки були погоджені сторонами в розділі 3 договору.

Так, пп. 3.1.1 п. 3.1 договору передбачено, що для поставки автомобільним транспортом можуть використовуватися наступні вантажоотримувачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (адреса поставки: 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Острозька, 138).

Публічне акціонерне товариство «Славутський солодовий завод» (адреса поставки: 30068, Хмельницька обл., Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43).

Публічне акціонерне товариство «Жашківський елеватор» (адреса поставки: 19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вулиця Вокзальна, 1).

Приватне акціонерне товариство «Вікторійське хлібоприймальне підприємство» (адреса поставки: 32002, Україна, Хмельницька область, м. Городок, вул. Щорса, 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каролінський елеватор» (адреса поставки: 22850, Вінницька область, Немирівський район, с. Кароліна, вул. Привокзальна, 7).

Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 договору передбачено для поставки залізничним транспортом: Публічне акціонерне товариство «Славутський солодовий завод» (адреса поставки: 30068, Хмельницька обл., Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43).

Також пп. 3.1.2 п. 3.1 договору було встановлено, що поставка здійснюється на умовах СРТ у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010.

Умови СРТ у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010 означають обов'язок продавця (в даному випадку - СТ «Настуся») організувати та оплатити перевезення до погоджених пунктів доставки.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що продавець буде поставляти товар вантажними автомобілями або залізничним транспортом (хопер-вагони зерновози).

Водночас згідно з Додатком № 6 до договору сторонами було передбачене право покупця на отримання товару на умовах ЕХW.

Відповідно до п. 3.8 договору продавець зобов'язується здійснити поставку всього об'єму товару у строк до 30 листопада 2012 року. У випадку необхідності сторони погоджують інші дати поставки.

Як слідує з матеріалів справи, інших дат поставки погоджено не було.

Також з матеріалів справи вбачається, що СТ «Настуся» здійснило на користь ТОВ «Суффле Агро Україна» поставку ячменю класу А в кількості 46,25 т., що підтверджується накладною № 46 від 27.08.2012 р.

Станом на 30 листопада 2012 року у СТ «Настуся» залишилось невиконаним зобов'язання з поставки ячменю класу А сорту Себастьян врожаю 2012 року в кількості 203,75 т. (250,00 т. - 46,25 т.).

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі односторонньої відмови від поставки товару протягом строку, зазначеного в п. 3.8 договору, продавець зобов'язується у строк протягом 1-го банківського дня з дати, визначеної п. 3.8 договору, сплатити покупцю штраф в розмірі 5 % вартості непоставленого товару, за формулою: ВТ= (ОП-ОП1) *Ц, де ВТ - вартість непоставленого товару, ОП - об'єм поставки, зазначений в п. 1.1 договору, ОП1 - об'єм фактичної поставки, Ц - ціна на пивоварний ячмінь в сумі 2000 грн. з ПДВ.

Оскільки вартість непоставленого товару становить 203,75*2000,00 грн.=407500,00 грн., то покупцем було нараховано суму штрафу в розмірі 20375,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 30 квітня 2013 року покупець звернувся до СТ «Настуся» з вимогою про сплату зазначеної суми штрафу, однак наведена вимога виконана не була, у зв'язку з чим ТОВ «Суффле Агро Україна» звернулось з даним позовом до суду.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Водночас згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ч. 231 ГК України).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивач ухилився викупити ячмінь пивоварний за умовами договору № 2046А, що цей факт встановлений постановою суду апеляційної інстанції у іншій справі № 2/125-12 за участю тих самих сторін, а також що наведені обставини унеможливлюють застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Колегія суддів, дослідивши наявні матеріали справи та позиції сторін, дійшла висновку щодо відхилення наведених посилань відповідача з огляду на таке.

Згідно з приписами частини 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання ним обов'язку щодо доставки ячменю пивоварного позивачеві, який прямо передбачений договором № 2046А, то посилання СТ «Настуся» на повідомлення позивача листами, копії яких долучено до матеріалів справи, про необхідність забрати товар, є такими, що не ґрунтуються на умовах договору, яким для покупця передбачено обов'язок викупити товар, однак не обов'язок його вивезти.

Як зазначалося вище, єдиною умовою для покупця з точки зору доставки товару є його право на отримання товару на умовах ЕХW (самовивіз), передбачене Додатком № 6 до договору.

При цьому колегією суддів залишається поза увагою суперечка сторін з приводу обставин здійснення єдиної поставки за договором, що відбулася, зокрема, в частині того, ким здійснювалося вивезення ячменю, оскільки наведені обставини не впливають на вирішення даного спору по суті заявлених у ньому позовних вимог з огляду на предмет та підстави позову, а також на згадуване вище право позивача на вивезення ячменю власними засобами.

З аналогічних мотивів суд залишає поза увагою і позиції сторін щодо достовірності доказів направлення відповідачем позивачеві листів про необхідність вивезення власним транспортом ячменю, оскільки така форма доставки товару, як неодноразово зазначалося вище, є правом позивача.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Слід зазначити, що за приписами статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Водночас, як вказано у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні зазначених вище приписів процесуального закону наявності підстав для звільнення відповідача від передбаченої п. 6.3 договору № 2046А від 06.04.2012 р. відповідальності у вигляді сплати покупцю штрафу в розмірі 5 % вартості непоставленого товару.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Суфле Агро Україна» є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати згідно з приписами статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути зі споживчого товариства «Настуся» (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Жовтнева, буд. 20, код ЄДРПОУ 30118108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Острозька, буд. 138, код ЄДРПОУ 34863309) - 20375 (двадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.10.2013 р.

Головуючий суддя В.М. Бабкіна

Суддя П.В. Горбасенко

Суддя С.О. Саванчук